ФРОНДА — ГРА ДЛЯ БУДЬ-ЯКОГО ВІКУ

Поділитися
Як відомо, фронда — це бунт аристократів і буржуа проти юного французького короля Людовика XIV, його матері Анни Австрійської та її коханця кардинала Мазаріні...

Як відомо, фронда — це бунт аристократів і буржуа проти юного французького короля Людовика XIV, його матері Анни Австрійської та її коханця кардинала Мазаріні. Але фронда — це ще й рогатка, як дохідливо пояснює один із персонажів роману Олександра Дюма «Двадцять років потому». Загалом — дитяча гра та дитячий же виклик дійсності. У дитячу гру за назвою «фронда» вирішив зіграти французький театр Фронди, створений 1982 року. Постановки цього театру нагадують дитячі ігри — милі й зухвалі водночас. Цього разу театр привіз до Києва спектакль за п’єсою румунського письменника і драматурга, який попросив у Франції політичного притулку, Матеї Вішнека. Разом із театром до Києва приїхав і сам письменник — третього листопада, наступного дня після прем’єри п’єси «Повні кишені хліба», Матеї Вішнек виступав у Французькому культурному центрі.

П’єса Матеї Вішнека — це абсурдна історія про те, як два негідники відмовилися витягти собаку, який потрапив до криниці. Один, щоправда, хотів допомогти бідному звіру, але другий переконливо довів першому, що собака в криниці з власної волі та якщо через багато років з’являться птахи, які не літають, то чому б зараз не з’явитися одному собаці, який плаває та живе у воді? Словом, рятівної мотузки собаці так і не простягли, зате дискусія на тему «рятувати чи не рятувати, ось у чому питання», пройшла жваво й плідно.

Актори — Жан-Марі Сірг і Давід Дейкейр — намагалися грати театр абсурду, але вийшла швидше веселенька історія про двох балакучих мерзотників, один із яких, не чекаючи манни небесної, завжди ходить із повними кишенями хліба — про всяк випадок. Абсурдність була поглинена комедійністю — задум автора від цього постраждав, а сама постановка — не дуже. Над непомірністю людської ницості порозмірковувати, щоправда, не вдалося, проте повеселилися вдосталь. І навіть про страждання бідного собаки забули —дуже вже потішно виглядали шахраї, один за одного безглуздіший.

Втім, театр абсурду нині вийшов із моди, ситуації в дусі Йонеско вже не так тішать публіку — інша річ добре скроєна комедія. Саме таку комедію привіз до Києва театр Фронди, щоправда, у деяких місцях вона зяяла проріхами а-ля авангард і сховати їх акторам, на жаль, не вдалося.

У фіналі спектаклю всупереч усім законам логіки шахраї удостоїлися «манни небесної» — зверху посипалися хлібні крихти, немов на доказ того, що не варто надто піклуватися про хліб насущний: птахи небесні, як гласить євангельське одкровення, не сіють і не жнуть, але Господь піклується про їхній харч. Отже прагматичні шахраї були осоромлені — вони, що не спасли іншого, удостоїлися порятунку. Висновок: повні кишені хліба не замінять манни небесної, а духовному голоду допоможуть лише ті хлібні крихти, які сиплються з неба. Така от піднесена комедія, й відійшла вона від театру абсурду далі, ніж на крок.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі