ФІЛІППЕНКО-2000: НОВИНКИ ВІД АКУНІНА Й РЕТРО ВІД ЗОЩЕНКА - Культура - dt.ua

ФІЛІППЕНКО-2000: НОВИНКИ ВІД АКУНІНА Й РЕТРО ВІД ЗОЩЕНКА

17 листопада, 2000, 00:00 Роздрукувати Випуск №45, 17 листопада-24 листопада

Усі ми звикли до того, що заслужений артист Російської Федерації, лауреат Державної премії Росії ...

Усі ми звикли до того, що заслужений артист Російської Федерації, лауреат Державної премії Росії за 1999 рік Олександр Філіппенко подає глядачам старий добрий модерн і так звану антиофіціозну радянську літературу, яка виросла на модернізмі, — від Аверченка й Саші Чорного до Зощенка й Платонова. Його вечори сатири найчастіше називаються «Сміх батьків» і справді присвячені шановним батькам модерну та їхнім бідним діткам, на голови яких звалилися всі жахіття радянської епохи.

Філіппенко-2000 — це Борис Акунін, що прогримів недавно, і обожнюваний земляками- петербуржцями (й не лише ними) Довлатов. Естетика милого шляхетного ретро з дошкульними, але цілком comme il faut, дотепами від Аверченка й музикою, під яку так легко уявити собі, приміром, Петроград часів воєнного комунізму з залишками недоїденого й недовистражданого панства та недорозстріляної та недопосадженої інтелігенції, як і раніше, огортає філіппенківський театр одного актора, але на додачу глядачі одержують і різномастий постмодернізм. 12 листопада Філіппенко привіз до Петербурга прем’єри, які в телевізійному варіанті, можливо, невдовзі побачать і українці, — «Проблему-2000» Бориса Акуніна та варіації на тему Довлатова — від «Заповідника» до оповідань зі збірки «Зона».

Борис Акунін нині в Росії — загальний улюбленець. Йому (правда, невідомо, чи надовго) вдалося примирити масову та елітарну літературу, — цей письменник-містифікатор справедливо вважається наймасовішим з елітарних і найелітарнішим з масових, а також — найбільш ретроподібним із сучасних романістів, котрі мають успіх. Коли Акунін розповідає про епоху Александра Визволителя, як у «Турецькому гамбіті», неважко здогадатися, що, попри тонку та хльостку стилізацію, йдеться і про наш нинішній «тривожний час», що маячить, як примара, десь на другому плані. Мабуть, ця суміш ретро з постмодерном і привабила Олександра Філіппенка у творах Бориса Акуніна, тим більше що зі сцени пітерського БК Ленради актор виконав недавній опус московського містифікатора, де той нарешті відкрито пред’явив публіці обидва денця своєї літературної валізи.

У «Проблемі-2000» якийсь ротмістр у відставці, що покористувався казенними грошима, за кілька хвилин до нового, 1900 року молить Бога перенести його з грядущого ХХ століття відразу в ХХI і благополучно вселяється в тіло нувориша Вована, власника московської квартири, що колись належала ротмістру. Душа Вована поселяється в тілі бравого ротмістра, і пристойний кінець дореволюційної епохи міняється місцями з нашим неспокійним часом. Правда, і Вован, і ротмістр вважають, що нове століття починається в 1900-му і 2000-му, а не в 1901-му і 2001-му. Загалом, «Іван Васильович змінює професію», тільки зі справжньою історичною стилізацією, а не її кіношною підробкою...

«Проблема-2000» начебто спеціально написана для Філіппенка-2000. Актор хвацько жонглює часом і стилями, переміщуючись з однієї епохи в іншу, у межах однієї концертної мініатюри. Тут Філіппенко такий собі актор-трансформатор, улюбленець публіки двадцятих років: відрекомендовуючись якимось дволиким Янусом, він майстерно поєднує благоліпне срібновічне ретро з неблаголіпними стьобовими інтонаціями нинішнього «зламу часів». Відтак на вечорі сатири панувала атмосфера, як у «Музеї однієї вулиці» на Андріївському узвозі, з тією лише різницею, що до музею було прибудовано постмодерне крило, яке геть-чисто зрослося зі своїм антикварним побратимом.

На завершення Філіппенко пообіцяв глядачам, що наступну сатиричну програму присвятить Довлатову, але, напевно, й без Акуніна не обійдеться. А так хотілося б почути уривки з акунінських романів про сищика Ераста Фандоріна у Філіппенківському виконанні! Напевно, й сам Ераст цьому зрадів би, не кажучи вже про Бориса Акуніна. Адже «Сміх батьків» не так уже й відрізняється від сміху дідів та прадідів, не кажучи вже про сміх дітей і правнуків.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №30, 17 серпня-23 серпня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво