Джазовий вітер «Французької весни» - Культура - dt.ua

Джазовий вітер «Французької весни»

10 квітня, 2009, 12:30 Роздрукувати Випуск №13, 12 квітня-20 квітня

У столиці Слобожанщини, за підтримки посольств США, Німеччини і Франції в Україні, відбувся Третій міжнародний фестиваль «Харків Za Jazz»...

У столиці Слобожанщини, за підтримки посольств США, Німеччини і Франції в Україні, відбувся Третій міжнародний фестиваль «Харків Za Jazz». Нинішнього року змагання джазових мейстерзінгерів тривало десять днів і плавно перейшло у вже традиційні дні культури Франції в Україні.

На відкритті форуму в театрі ім. Т.Шевченка грали тільки харків’яни. А закриття фестивалю організатори поєднали з відкриттям «Французької весни» у кіноконцертному залі «Україна». Мені пощастило побувати на трьох із п’яти голов­них подіях фестивалю і скласти про них враження.

Сергій Давидов
Сергій Давидов
У залі обласної філармонії грав квартет Сергія Давидова, арт-директора фестивалю. Піаніст добре відомий у нашій країні як учасник кількох українських фестивалів, зокрема «Джаз Коктебель-2006». Він — доцент харківського університету ім. Котляревського (так називається харківська консерваторія), викладає на джазовій кафедрі оркестрового факультету. На рахунку Давидова — два цікаві альбоми: «Українські джазові танки» (2006 р.) і зовсім новий «Красноречие» (в англійському варіанті — The Flow Of Kyzyl Til). Музиканту в реалізації його творчих планів допомагає компанія «КоКаваJazz».

Цього вечора у команді Сергія був перспективний молодий тенор- і сопрано-саксофоніст Артем Васильченко. У їхньому виконанні прозвучало кілька свіжих, енергійних, цікавих композицій: «Друге дихання», «Червоний дракон», «Шарм», «Лялечка», «Серпентарій». Їм допомагали учасники ритм-секції — бас-гітарист Денис Мороз і барабанщик Олександр Лебеденко. Д.Мороз звучав ординарно, був неритмічний, місцями навіть трохи фальшивив. О.Лебеденко, дуже досвідчений, харизматичний музикант, грав яскраво, проте інколи відчувалося, що було замало спільних із харків’янами репетицій. Але часом у грі квартету все ж таки виникали непередавано-чудові грув і запал! Правда, трохи вибилися зі змісту концерту кілька стандартів, проспіваних вокалісткою Лялею Ковальовою. Вони уповільнювали темп і поступове зростання напруги. Дівчина слабко володіє джазовою манерою і співала, ні на хвилину не відводячи погляду від пюпітра з нотами та текстом. Тут уже не до імпровізацій... Зауважу також, що С.Давидов грав на чудовому новому роялі Bosendorfer’e, привезеному в Харків до попереднього Za Jazz’у.

Наступного дня звучав вокал. Щоправда, того ж вечора у ХАТОБі співала етноджазова виконавиця Ніно Катамадзе, яку дуже люблять у нашій країні, тому фестивальної публіки в залі театру ім. Шевченка було небагато.

Поліна Свиридова
Поліна Свиридова
У першій частині юна томська співачка Поліна Свиридова буквально творила дива. Вона двічі лауреат «ДоДж-юніор» (2006 і 2007 рр.).
Дівчина виступала також у клубах Києва. Поліна імпровізувала і трималася абсолютно вільно. Її голос, безмежна фантазія та вміння співати в різній стилістиці підкуповували й заворожували. Співачка оригінально і свіжо інтерпретувала стандарти The Girl from Ipanema, A Night in Tunisia, Whisper та ін., а також виконала власну баладу — ніжну, романтичну, трепетно-проникливу... Відчувалися розкутість, природність. У величезному позитивному впливі на зал сибірячці допомагав акомпанемент
українського тріо під керуванням креативного клавішника Володимира Прихожая. З ним грали чудові бас-гітарист Сергій Тарасенко і барабанщик Максим Руденко. У другій частині виступив польсько-львівський ансамбль — дві дівчини-співачки та бас-гітарист-контрабасист. Тріо DagaDana, яке виконало власну неяскраву музику, не вразило. Можливо, якби дівчат поставили виступати першими, вони б упоралися з функцією розігріву публіки перед виходом П.Свиридової, але після неї вони прозвучали дуже невпевнено...

Затим ополудні в театрі ім. Шевченка відбувся майстер-клас американського піаніста Дона Фрідмана. Послухати маестро прийшло... всього десь тридцять осіб, тому великий зал виглядав сиротливо.

Питання до музиканта інколи звучали «повз ноти». Приміром, його запитували, з якої він родини, яким вокалістам йому доводилося акомпанувати, — про все це можна було дізнатися і з релізів. Піаніст трохи пограв, а потім більше жартував. Дуже здивувало, що на прохання зіграти якусь відому тему в різних джазових манерах була відмова, — я запідозрила, що метр до такого виявився не готовим. А його поради звелися до того, що треба більше грати і слухати хороші записи. Але про це кажуть студентам усі викладачі світу.

Проте уже ввечері театр був заповнений. 73-річний Дон Фрідман — маестро, у нього величезний запас традиційних прийомів гри, у нього якісний доторк, прекрасний звук. Грав він по-хорошому салонно, приємно. Але віртуозності, якоїсь фантазії все ж таки бракувало. Піаніст сягнув творчого піку років 25 тому і сьогодні експлуатує свій досвід. З американцем кілька п’єс виконав учасник багатьох українських джазових фестивалів німецький гітарист Жан-П’єр Фрьолі. Він також є другим секретарем і аташе з культури Посольства ФРН в Україні. Погодьтеся, дипломат такого рівня, який вільно імпровізує на гітарі, — явище неординарне.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 14 вересня-20 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво