Джазова партія «Єдність»

Відомий в Україні джазовий фестиваль «Єдність» відзначив круглу дату - десятиріччя. Колись Сергій Грабар затіяв цей форум… І відтоді він щовесни відбувається у столичному Театрі оперети. З часом, правда, фестиваль втратив державну підтримку. Тепер ним опікуються спонсори.

Форум став ареною популяризації вітчизняного джазового продукту, місцем знайомства киян в основному з українськими виконавцями. На «Єдності» побували гості з Харкова, Львова, Криму, десяток-два закордонних колективів (вони приїжджали з Білорусі, Німеччини, Ізраїлю, Литви, Норвегії, Польщі, Росії, Румунії, Словаччини, Чехії, США).

Ювілейний фестиваль спирався на українських виконавців. Відкрили концерт учасники відомої київської групи Er.J.Orchestra, чия музика має полістилістичне коріння. У ній працюють Марія Хмельова (флейта), Євдоким Решетько (гобой, гітара), Андрій Арнаутов (бас-гітара), Григорій Немировський (труба, флюгельгорн, мелодична гармоніка), Віктор Крисько (скрипка, альт), Олександр Кабанов (кобза, сітар), Олексій Фантаєв (ударні, перкусія).

Олексій Александров, який грає на фортепіано, не демонструє чудес піаністичної техніки й небувалого звуку. Він керує ансамблем і є автором музики та організатором цього «плаваючого» складу. Група періодично, залежно від музичного задуму, розширює кількість своїх учасників та інколи запрошує зовсім не джазові інструменти - від баяна, бандури та домри до китайських «цимбалів». Утім, у багатьма любимого ансамблю є власна музична й сценічна «аура». Інтонації Er.J.Orchestra легко впізнавані. В них багато тепла і простої задушевності. Музичний «рецепт» групи простий: тема, що запам’ятовується, формули-рифи, які багаторазово повторюються, динамічний розвиток від спокійної до вибухової енергетики, проста форма, що включає виклад теми, її розвиток та повторення, тембральна багатоманітність і «вибуховість» почуттів. Таким арсеналом засобів користується більшість. Але музика «ерджеївців» западає в душу, задаровує, викликає добрі почуття та світлі думки.

Виступило на «Єдності» й московське тріо «Друге наближення». Його учасники - піаніст, композитор і основний генератор ідей Андрій Разін (випускник Київської консерваторії), уродженка Запоріжжя співачка Тетяна Комова та контрабасист Ігор Іванушкін. Дванадцять років тому вони успішно «ввійшли» в сучасну гілку російського джазу. І досягли на цій ниві успіхів. Мистецтво москвичів більш відоме за межами СНД, ніж на його просторах. Група - частий гість європейських та американських фестивалів (видається на відомому британському лейблі Leo Reсords, що спеціалізується на новій імпровізаційній музиці). Тріо ближче до «формату», який часто називають «фрі-джазом». Це поєднання «всього з усім»: оперний вокал замінюється ледь не тувинським горловим співом, а проспівана грудним голосом російська пісня переходить у джазовий скетч. Цікаві численні винахідливі знахідки, типу різноманітно застосовуваних Тетяною невеличких перкусійно-шумових інструментів, сміливої гармонічної основи композицій, досить розвинених цікавих форм, чудового володіння інструментами, включно з голосом співачки. Основою музики цього ансамблю служить етнічний матеріал у його багатонаціональному розмаїтті. Джазові сноби вважають цю музику не дуже підходящим «форматом». Дозволю собі не погодитися. Розмаїття сучасної імпровізаційної музики з елементами джазу затребуване у світі. І зал оперети це підтвердив: успіх...

У програмі - і «талісман» фестивалю (так його називає Грабар), піаніст Володимир Соляник, який брав участь у «Єдності» впродовж минулих років. Нового в його виступі було мало. Володимир - спонтанний імпровізатор. Хоча насправді його манера передбачає десяток прийомів, які він експлуатує. І якщо в когось це називається «власним почерком», то в даному разі (із жалем) констатую стильове одноманіття.

Чудовий кримський етногітарист Енвер Ізмайлов - один із двох володарів звання народного артиста України у сфері джазу. (Другий - головний диригент оркестру київського цирку Марк Резницький.) Він почав грати вже вночі. Публіка, попри високу майстерність виконавця, тихенько «розповзалася»: було жаль, що чудова техніка майстра та висока виконавська культура отримали визнання лише найбільш самовідданих і стійких.

Учасники «Єдності» змінювали одне одного... «Гурт Йо-Гурт» у складі Кирила Бородіна (електроскрипка), Данила Денисова (акордеон), Марії Хмельової (вокал, флейта) і міцної ритм-секції із Ореста Криси (гітара, альт), Євдокима Решетька (бас-гітара, гобой) та Сергія Яксона (ударні). Стиль цієї групи - етноджаз із кельтським ухилом (навіть скрипаль Кирило Бородін був одягнений у сміливий шотландський кілт). Виступ ніс ліричну м’якість, теплі інтонації, вирізнявся культурою та смаком.

«Інтелектуальний» проект фестивалю - інтернаціональне тріо з участю відомих європейських майстрів: литовського сопрано-саксофоніста Пятраса Вішняускаса і барабанщика з Німеччини Клауса Кугеля - плюс креативний український контрабасист Марк Токар.

Чудові музиканти шукали вигадливі тембри, непрості гармонії, тонку різноманітну динаміку, створюючи вигадливі, інколи - гротескові образи. Мізки кипіли. Музика тримала в напрузі. Сприймалася важко. «Пташенята гнізда Ганеліна» (В’ячеслав Ганелін - литовсько-ізраїльський композитор і джазовий піаніст-авангардист) виконували швидше не джаз, а нову імпровізаційну музику, цілком доречну на сучасних академічних фестивалях на
кшталт одеського «Два дні і дві ночі». Втім, зусилля артистів були зрозумілі й підтримані залом.

Вокальний секстет ManSound брав участь у київській «Єдності» не вперше. У цього ансамблю недавно виникла серйозна проблема: один із його учасників, який поки що працює, хоче вийти зі складу. Колектив знайшов нового тенора, котрий поступово входить у репертуар. І вже днями група вирушає в закордонні гастролі на Тайвань. А поки підготовка до поїздки велася в попередньому складі й посиленому режимі, група ввійшла в чудову вокальну, ансамблеву та артистичну форму. Я б присудила ManSound’у приз за елегантність і сценічну культуру. Оскільки не всі з тих, хто виходив на фестивальну сцену, мали такий презентабельний вигляд.

А ось білоруські гості - інструментальна група Apple Tea - приїхали до Києва за рекомендацією ведучого фестивалю Олексія Когана. Музику виконують власну (автор - лідер, бас-гітарист Ігор Сацевич). Музиканти - один цікавіший за іншого. Якби переможці в номінаціях визначалися за журналістськими опитуваннями (як на західних фестивалях), то не виключено, що найкращим барабанщиком став би неймовірний Олександр Сапега, клавішником - фантастичний Костянтин Горячий, саксофоністами - темпераментний Ігор Лютий (сопрано- і альти-саксофони) та стриманий тенорист Віталій Ямутєєв, а гітаристом - незворушний Михайло Філіппеня.

Після концерту постало запитання: чому за два фестивальних вечори впродовж дев’яти годин виконано так мало музики з українським «корінням»? Спробую відповісти: потрібно чути українську інтонацію, накопичувати її, пропускаючи через себе національну музику. А вже потім «перетворити», поєднавши з джазовими прийомами. Складно? А кому легко?