Донецьк, Світлий шлях, «Ізоляція» - Культура - dt.ua

Донецьк, Світлий шлях, «Ізоляція»

19 жовтня, 2012, 13:12 Роздрукувати Випуск №37, 19 жовтня-26 жовтня

Донецький культурний проект «Ізоляція» опирається занепаду і прагне зберегти індустріальну спадщину регіону — причому в особливий, творчий спосіб.

© Дмитра Сергєєва

Соціально-політичні зрушення помітно вдарили по виробничому сходу України. Цехи заводів закриваються. Підприємства банкрутують. Однак донецький культурний проект «Ізоляція» опирається занепаду і прагне зберегти індустріальну спадщину регіону — причому в особливий, творчий спосіб.

Адреса звучить, як обіцянка: Донецьк, вулиця Світлого Шляху, 3. Ця обіцянка має бути досить привабливою, щоб заманити публіку в занедбану місцевість. Маршрутка № 20 гримить вулицями на околиці Донецька: обабіч дороги стоять маленькі виробничі підприємства. А ось і величезний завод, із труб якого йде дим, — за ним занедбані промислові руїни. Біля входу на стіні стара синьо-жовта табличка з надписом «Ізоляція». 

Назва залишилася колишньою. Але поруч розміщено нову чорно-білу вивіску з підзаголовком «Платформа для культурних ініціатив». 

До 2009 року тут виробляли ізоляційні матеріали, якими в радянські часи Донецьк забезпечував увесь Союз. Сьогодні за заводськими ворітьми інший світ, де за купою будівельного сміття і в кожному занедбаному складському приміщенні «ховаються» твори сучасного мистецтва. 

Два роки тому фонд «Ізоляція», організував конференцію з питання культурної трансформації промислових площ. За цей час було понад п’ятнадцять проектів — виставки сучасного мистецтва, дискусії, доповіді, акції з участю дітей з цього регіону та екологічні проекти. 

Крім того, щороку фонд запрошує українських і закордонних митців до участі в «Програмі резиденцій». У Донецьку вони працюють над проектами, які з часом втілюють на цьому ж майданчику. Понад сім гектарів виставкових площ колишнього заводу — такий арт-простір (на сьогодні) єдиний в Україні.

Творець «Ізоляції» Любов Михайлова — успішна бізнес-леді і шанувальниця сучасного мистецтва. Ця енергійна ентузіастка, яка багато подорожує, крім того, що вкладає в проект власні гроші, змогла ще й зібрати навколо себе меценатів. І тепер подає заявки на тендери міжнародних культурних організацій. 

«Наш регіон багатий на промислову історію, і ми хочемо зберегти це минуле, — пояснює пані Любов концепцію «Ізоляції». — Ми позиціюємо себе як платформа для ініціатив у царині культури. Це місцеві ініціативи, які змінюють щось тут, на місці, і роблять таким чином суспільний внесок у сучасне мистецтво. Тому цей завод — ідеальне місце, а мистецтво — сполучний елемент». 

Під час поїздки в Рур — колишній гірничодобувний регіон Німеччини — Любов Михайлова відвідала цехи митного союзу (Zeche Zollverein) в місті Ессен. Стара кам’яно-вугільна шахта — пам’ятка промисловості і центр культури у сфері дизайну та архітектури. Уродженка Донецька не могла повірити власним очам, коли побачила, що в магазині цього музею шматочки вугілля продаються по вісім євро за штуку! Вона була в захопленні від того, як вдалося «не витіснити» минуле місцевого промислового занепаду, а інтегрувати його в сучасність і навіть підняти престиж. 

…Фабричні приміщення, в яких тепер розміщується «Ізоляція», Любов Михайлова знає з дитинства. Її батько був тут директором — і в радянський період, і в непрості 90-ті. «Він усе робив для того, аби запобігти занепадові, і насамперед зберігав усе так, наче це величезний архів», — розповідає Л.Михайлова. Іграшки з фабричного дитячого садка, музичні інструменти оркестру, в якому грали співробітники, і багато іншого. Коли донька запропонувала переробити фабричні площі на музей і виставку, батько спочатку відбивався руками й ногами від цієї затії: «Ми не музей! Ми — діюче підприємство!». Але коли в 2009 році фабрика змушена була повністю зупинити виробництво, аргументи зрештою переконали батька. «Тепер тато не пропускає відкриття жодної виставки». 

…Групу гостей із Нідерландів ознайомлюють із експозицією. Про окремі твори розповідає студент. Згідно з технікою безпеки, відвідувачі можуть обходити величезні виставкові площі тільки з супроводом. У лабіринті сірих складів та виробничих приміщень (між якими купи уламків і конвеєрних стрічок на запаморочливій висоті) — експонати... Привертають увагу відвідувачів комбінації з постійних експонатів і змінних виставок. Наприклад, знову й знову «спалахують» блиском двері, строкато оздоблені французьким художником Даніелем Бюраном. Його фірмовий знак — різнобарвні штрихи, ширина яких завжди становить рівно  8,7 см. Вони й тут обрамляють блискучі різнобарвні сталеві двері. Бюран працює переважно в громадських місцях і «підхоплює» у своїх творах характерні риси цих місць, осмислюючи та візуалізуючи їх. Лише завдяки його обробці двері взагалі стають помітними. Хоча протягом десятиліть вони так і стояли тут, і їх ніхто не помічав. У виробничих і складських цехах виставки українських та закордонних художників: Марина Блек, Марко Цитрон, Гомер (Сашко Курмаз), Цай Гоцян, Олександр Стринадко і Маша Куликовська. 

Гостьові виставки розміщуються в «Мед.пункті». В минулому — пункті медичного обслуговування підприємства. 

Олена Червоник — куратор «Ізоляції». Вона народилася в Україні. Навчалася у США. І працювати повернулася на батьківщину. Їй належить концепція актуальної виставки в «Мед.пункті» під назвою «Донецьк: артефакти». «Нас часто звинувачують у тому, що ми не звертаємо уваги на промислові традиції регіону, насправді ж усе навпаки», — каже вона. 

«Ізоляція» почала купувати роботи місцевих художників на тематику радянської промисловості… Одне з приміщень присвячене типовим для регіону зображенням шахтарів. Серія з трьох творів показує розвиток теми десятиліть. Ось картина донецького художника Григорія Тишкевича, датована 1968 роком, у стилі соцреалізму, що зображає героїчного шахтаря. Схожа на ікону картина Володимира Бауера, створена в 1980 році, віщує закінчення епохи звеличення радянського робітника: якщо пильно придивитися, здається, по його щоках течуть сльози. 

Завершується серія твором місцевого сучасного художника Романа Мініна під назвою «Втеча з Донецька». Його лабіринтоподібна картина натякає на втечу молоді з регіону й водночас ставить питання, чи можна взагалі залишити батьківщину. 

Екскурсію завершено. Нідерландці приїхали сюди ознайомитися з тим, як шахтарський регіон України ставиться до своєї «промислової культури», і не приховують захоплення: «У нас теж багато індустріальних руїн! Але тут із допомогою мистецтва в них вдихнули нове життя!.. На наш погляд, це прекрасний досвід, який можна запозичувати». 

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №1287, 21 березня-27 березня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво