ДІТИЩЕ РОМАНТИЧНОГО МАЙСТРА

Як відомо, романтизм — це не лише художній стиль конкретної епохи, а й певна значеннєва спрямованість у мистецтві в цілому. З невеликою натяжкою всіх представників творчих професій можна поділити на «класиків» і «романтиків», встановлюючи взаємозв’язок стилістичних уподобань з певними психофізичними особливостями, які змушують сприймати світ так або інакше. Романтичне світосприймання зазвичай трохи ускладнене й піднесене; художник-романтик не лише відчуває, а й мислить переважно емоційно. У музиці це сприймається особливо гостро, адже музика — чи не найемоційніший з усіх видів мистецтв, що вже самим своїм внутрішнім ладом претендує на певну міру романтичності.

Богодар Которович належить до музичних майстрів безумовно романтичної спрямованості, і це виражається не лише в його виконавській майстерності, а й у багатьох інших творчих мріях, причому — мріях здійснених. Державний камерний ансамбль «Київські солісти» — це не просто вимріяне протягом кількох років творче дітище, це колектив молодих музикантів, створений шляхом подолання безлічі бюрократичних «барикад», шляхом упертого обстоювання Которовичем своїх творчих позицій. Ясна річ, романтичного в цих ходіннях по муках дуже мало, але таким можна вважати підсумок: професійний колектив, різноманітні складні програми, поїздки всією Україною, гастролі за кордоном. Остання у часі подія — потрійна перемога на XXX міжнародному фестивалі-конкурсі молодіжних оркестрів у Відні, який тривав з 7 по 10 липня поточного року.

Свій колектив Богодар Которович збирав, що називається, по крупинках, скрупульозно відбираючи найкращих. Більшість музикантів, котрі грають у «Київських солістах», — аспіранти Національної академії музики, і на сьогодні ансамбль укомплектовано на 80% необхідної кількості виконавців. Така вимогливість не просто відповідає виконавській майстерності керівника ансамблю, а й доводить відданість внутрішнім ідеалам — у всьому. Це виявляється і в репертуарній політиці: відмовившись від виконання стародавньої музики, на чому спеціалізуються багато камерних ансамблів і оркестрів, «Київські солісти» грають музику, як каже Б.Которович, романтичну. Це П.Чайковський, Ф.Шуберт, А.Шенберг, із сучасних українських композиторів М.Скорик, Є.Станкович, І.Щербаков, у перспективі — В.Сільвестров. Уже сам перелік цих імен свідчить про те, що творча планка, яку ставить молодий колектив, досить висока.

До участі в австрійському фестивалі-конкурсі камерний ансамбль прийшов після виступів на Рурському фестивалі класичної музики в Ессені; після міжнародного фестивалю в Тунісі, де преса визнала колектив одним із найкращих за чотирнадцять років існування фестивалю; після участі у Днях культури України в Парижі й Берліні. Але саме останній фестиваль виявився для «Київських солістів» воістину тріумфальним: перемога в трьох номінаціях — перше місце в категорії струнних оркестрів, приз міста Відня у категорії всіх оркестрів і Гран-прі за краще виконання за всіма категоріями. Такий успіх не потребує коментарів, позаяк свідчить сам за себе. Як сказав Б.Которович, одним із нововведень на фестивалі стало те, що після оголошення результатів колективам роздали матеріали обговорень їхніх програм, де можна було побачити докладну характеристику кожного виконання. Вищі бали, виставлені практично з усіх професійних пунктів, — свідчення перемоги романтичного напряму, суть якого — у високій вимогливості майстра як до себе, так і до інших.

Нині час літніх відпусток, але керівник «Київських солістів» переповнений творчими планами. Восени планується поїздка до Токіо, виступ у Берліні разом з Берлінською співочою капелою, головне ж — попереду напружена робота над новими творами. Це справді головне, позаяк лише напружена творчість приносить заслужений успіх.