ДЕВ’ЯТЬ КРОКІВ У БІК ІСТОРІЇ - Культура - dt.ua

ДЕВ’ЯТЬ КРОКІВ У БІК ІСТОРІЇ

15 листопада, 2002, 00:00 Роздрукувати Випуск №44, 15 листопада-22 листопада

Історія притягальна, як вогонь у каміні, знання її таємниць і несподіваних спалахів заспокоює, даючи надію на неповторення тих самих помилок...

Такі різні герої фільму —Ірина Стоцька та Микола Захарчук
Режисер Сергій Буковський

Історія притягальна, як вогонь у каміні, знання її таємниць і несподіваних спалахів заспокоює, даючи надію на неповторення тих самих помилок. Історія відразлива, як розпечена праска, від якої інстинктивно відсмикуєш руку, надто вже непривабливі деякі її моменти, коли з її учасників злітає флер порядності й людяності. Історія продажна, але не сама по собі, а з волі тих, хто намагається постійно переписувати її під себе. А чи існує в ній певна константа, намагаються розібратися в міру своїх сил, таланта й зухвалості окремі сміливці.

ХХ століття було забарвлене червоним і чорним. Кольором вогню й попелу, крові та тліну. Диктатори, найбільша кількість котрих припала на минуле століття, через свої незліченні комплекси будь-що рвалися до безсмертя. Вічне життя забезпечувало вписане в історію ім’я, і вони кроїли її під себе навмання, називаючи це високою політикою, підкидаючи в топку історії мільйони людських життів. Революції й репресії, партійні й національні з’ясувки, війни — усе йшло в хід.

Ще недавно про Другу світову, значну роль у перемозі над призвідником якої відіграла потужна й нещаслива країна — Радянський Союз, говорили з однозначним трепетом. Сьогодні не кожен школяр зможе чітко сказати, що це була за війна, хто її розв’язав і хто ж, зрештою, істинний переможець. А даремно — трепет тут цілком доречний, бо справді не було сім’ї, котра не постраждала б у цій страшній бойні, хоч би з яких позицій розглядалася історія, сповнена безкінечних таємниць.

Режисер Сергій Буковський

ТРК «Студія 1+1», знехтувавши Його Величністю Рейтингом, дозволила собі й режисеру Сергію Буковському створення циклу з дев’яти авторських документальних фільмів за назвою — «Війна. Український рахунок» (генеральний продюсер Олександр Роднянський, виконавчий продюсер Володимир Оселедчик).

Автор і режисер цієї картини, відомий український документаліст Сергій Буковський, роботи якого увінчані багатьма престижними міжнародними нагородами, поступально роздивляється, здавалося б, загальновідомі події тієї страшної війни, яка розпочала переділ світу в 1939-му, заковзала на крові відступаючих радянських військ у 41-му, але не закінчилася в переможному 45-му. Бо в український рахунок ввійшли й історії остарбайтерів — трагічні та благополучні, і партизанський рух в Україні, й історія дивізії «Галичина», і боротьба Української Повстанської Армії. І сімнадцятирічні хлопчики, котрі пережили окупацію й котрих узяли в армію, що звільняла Київ. Їх називали «чорносорочечниками» — обмундирування не вистачало, і кидали в бій ненавченими, без зброї. Мало хто вижив із них, деякі потрапили в полон і, зустрівши переможців у концтаборах, прямісінько відправилися в
ГУЛАГ.

Монологи українських учасників війни, хоч би з якого боку визначених війною кордонів вони знаходилися, лунають надзвичайно щиро, зачіпаючи найпотаємніші струни душі. У кожного з них своя правда, свій біль і свої рахунки з життям, з країною, владою. Закадровий текст, начитаний самим Сергієм Буковським, не пригнічує повчально-позиційними нотами, він толерантний і людяний. Погляд автора, за його словами, такий: «У часи марнослів’я й переможних реляцій більшість із них (героїв картини) гірко мовчали… Можливо, тому, що їхня правда про ту війну — страшна, іноді жорстока. Не всі зрозуміють і приймуть її. Ми виклали лише факти та прагнули з’ясувати, що було за ними. Без них рахунок — неповний і правда залишається напівправдою».

Пронизлива щирість фільму зберігається й у виборі героїв, і в чудових натурних зйомках (оператори Микола Мандрич і Віктор Кабаченко), і в скрупульозному доборі маловідомих документальних кадрів, і в найцікавішій музиці Ігоря Лебедкіна — з яскраво вираженим настроєм, який тонко поєднується з аранжованими ним же мелодіями того часу й піснями, які виконує стрілецький хор «Баян».

Кілька перших серій цього дев’ятисерійного авторського проекту телебачення показало в червні, повністю фільм глядачі побачать у травні — канал «1+1» прив’язує їхній показ до Дня Перемоги. А, на мою думку, цей фільм потрібно дивитися всім і скрізь, бо війну внутрішню, непримиренність позицій не можна виграти, а можна лише припинити. І в світі може сусідити незліченна кількість правд, що не нав’язуються вогнем, мечем і тюрмою, — все залежить від рівня наших знань і нашої культури.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №30, 17 серпня-23 серпня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво