Дем’єн Хьорст: «Моя київська виставка аморальна? Та це ж просто безумство!» - Культура - dt.ua

Дем’єн Хьорст: «Моя київська виставка аморальна? Та це ж просто безумство!»

24 квітня, 2009, 12:30 Роздрукувати Випуск №15, 24 квітня-29 квітня

Напередодні експозиції Дем’єна Хьорста в Києві, на якій можна побачити більш як сто робіт сучасно...

У PinchukArtCentre — черговий мегапроект. Головний (у сенсі найдорожчий) художник планети Дем’єн Хьорст представляє свій «Реквієм». Вхід безплатний. Напередодні експозиції, на якій можна побачити більш як сто робіт сучасного провокатора, ревні охоронці місцевої моралі одразу заворушилися, бурхливо відреагувавши на деякі «новації» художника… Із цього приводу Дем’єн Хьорст сказав «ДТ»: «За такого розкладу боротьби за мораль і лавка м’ясника — це теж аморальність».

Ось так узяти й одразу двома словами написати хто такий Дем’єн Хьорст, ну... напевно, комусь під силу. Та це той «чувак», який акул і овець у формальдегід «закатує» і в кубах мух плодить на відрізаних бичачих головах, а потім продає це все за шалені «бабки».

Мільйонер, одне слово.

Художник.

Напевно, саме в такій манері висловлюється банальний англійський обиватель. Не треба плекати ілюзій, ніби на батьківщині Шекспіра всяк так і тоне в збитих вершках інтелекту. А слідом за західним споживачем готовий відгукнутися і наш — майже незайманий і дуже «цнотливий» — поціновувач сучасного мистецтва, який піддався спокусі подивитися на «найдорожчого» сьогодні художника, котрий виставляється в PinchukArtCentre.

Звичайно, для них слова про те, що ім’я цього художника є одним із найчастіше згадуваних на сучасному арт-ринку, що ця виставка — найбільша ретроспектива за всю історію його кар’єри, що вперше представлено його новий живопис із циклу Skull paintings (не кажучи вже про складніші формулювання його місця в історії contemporary art), — будуть просто порожнім звуком...

Проте вражень і емоцій вистачить надовго.

А обіцяна організаторами просвітительська програма для відвідувачів (із спеціально навченими екскурсоводами та інформаційним центром, де можна буде копнути трохи глибше у сферу концептів і пояснень) справді вселяє оптимізм: не епатажем єдиним!

У цьому випадку особливо хотілося б, щоб окремою увагою і докладним пояснювальним екскурсом були удостоєні ревні охоронці української моралі, про яких, утім, трохи пізніше і словами самого Хьорста.

…Отже, рекордсмен із гонорарів за свою творчість і скандалів (за нього ж) британець Дем’єн Хьорст представляє Україні свій «Реквієм»: 40 прем’єрних картин і понад півсотні знакових робіт, які принесли йому славу і статки, розширили свідомість реципієнтів і поповнили список питань про непоясненність буття.

Простота, чіткість, виразність, а головне, епатажність (без неї в сучасному потоці ніяк не зачепитися!), з якими Хьорст підійшов до осмислення категорій Життя і Смерті, наповнюють його роботи священним екзистенціальним жахом.

Тут не до «прекрасного». Його ми, невігласи, звикли шукати в художніх жестах... Будьте ласкаві, поміркуйте над «Фізичною неможливістю смерті в розумі живого», що презентує натурально заспиртовану у величезному кубі акулу (багато пізніше він розвинув цю саму тему, розрізавши іншу акулу навпіл у роботах «Пояснення смерті» та «Заперечення смерті»), або над «Тисячею років» (та сама інсталяція з мухами).

Саме ці дві знакові роботи початку 90-х і зробили йому ім’я, дали карт-бланш на брутальні арт-висловлювання. Наприклад, йому нічого не варто підвісити цілком натуралістично випатрану корову, у крові якої тонуть гроші («Жага наживи»). А на запитання, чи може чистоган надихати, Хьорст симпатично й докладно викрутить таку фразу: «Так! Я думаю, гроші — це величезний механізм. І саме тому, що так багато людей, у яких їх дуже мало. Однак потрібно пам’ятати: гроші — це ключі, їх треба шанувати і вміти використовувати. Є такий художник Джон Рескін, який казав, що мистецтво — це дзеркало, яке має бути підняте на таку висоту, щоб відбивати правду. Та хоч яким важливим є мистецтво, а проте ніколи не слід забувати, що життя все-таки важливіше».

Фізіологічні аспекти життя і смерті — в улюбленому об’єкті Хьорста черепі, а також у його незліченних інтерпретаціях у полотнах барвистих ракових клітин, у медичних інсталяціях хірургічних приладів («Ніч довгих ножів») або шафи коробок із ліками.

Навіть такі витончені роботи, як акуратно викладені на поличках пігулки («Колискова осінь»), — наш наочний життєвий раціон медикаментів — Хьорст пізніше посилює в схожій інсталяції, де фігурує лише порція пігулок від СНІДу. А інсталяція недопалків, зібраних художником разом з асистентами по всіх барах Лондона, із промовистою назвою «Чистилище», — це реакція Хьорста на його ставлення до мистецтва: «Чотири року тому я міг сказати в інтерв’ю, що не вірю в людей, які не курять. А тепер я не курю сам. І не вірю тим, хто курить».

Утім, навіть такому крутому хлопцеві, як Хьорст, краса не чужа, про що без зайвих подробиць свідчать панно з метеликів, за які, до речі, й напосілися на нього наші українські моралісти...

Ставши заручником своєї ж репутації (коли кар’єрні амбіції та їх реалізація прямо пов’язані з піаром і правильним позиціонуванням — провокацією на скандал), Хьорст увійшов у наше життя не стільки добрими справами — кругленькою сумою на користь новонароджених немовлят для фонду «Колиска надії», — а й завдяки згаданим моралістам.

Напередодні цієї виставки його, як відомо, вирішили перевірити на вихованість. І в горезвісну Національну експертну комісію з питань захисту суспільної моралі надійшов сигнал: розглянути роботи Хьорста на предмет моральності. Що це він, мовляв, биків ріже, і метеликів для панно винищує? — запитує Всеукраїнське художнє агентство «Традиція».

Питання — хто ці люди, звісно ж, риторичне. І вже тим паче для Хьорста. А от у зв’язку із цим рівень піару та його актуальність... Ну знайшли за що художника судити — за аморалку! Це в ХХI столітті? Нафталіновий якийсь скандал. Геть несучасний.

Ось що із цього «морального» приводу сказав «ДТ» сам Дем’єн Хьорст: «Звичайно, завжди є супутні реакції, коли щось робиш... Та навіть із того, що я бачив і читав про цю комісію, схоже, вони й Біблію заборонили б! Я, звісно, запросив би їх, щоб вони подивилися мої роботи... Справді, чому б не судити про них і з погляду моралі? Це актуально для всього, що відбувається в публічному просторі! Але думка про те, що моя київська виставка аморальна? Це просто безумство! За такого розкладу й м’ясна лавка — теж аморальність. Так, я знав чимало людей, які подібним чином реагували на мої роботи, навіть не бачачи їх. І тут, переконаний, та сама історія: такі ідеї поширюють люди, які просто не бачили моїх робіт...»

Що ж, усе тільки починається. Йдіть, добродії, і дивіться.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №35, 21 вересня-27 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво