«Давня давнина. Боги, герої, духи народів Грузії». Автор-упорядник О.Кононенко, видання Асоціації ділового співробітництва «Український міжнародний культурний центр»

Маючи давні приятельські стосунки з грузинським народом, ми не так уже й багато знаємо про його героїчне минуле, про казковий світ сивої давнини Грузинської держави. Археологи вважають територію Грузії одним з осередків формування й розвитку первісної людини. Нумізматичні знахідки доводять, що вже у ІІІ—ІІ ст. до н. е. ібери мали зв’язки з Парфянським і Боспорським царствами. Давні греки (аргонавти) шукали Золоте руно у причорноморських землях Колхіди (західна частина Грузії). На одній з вершин Кавказького хребта терпів муки прикутий до скелі Прометей.

Місто Тбілісі вже в ІV ст. згадується в грузинських літописах як місто-фортеця в оборонній боротьбі грузинського народу проти Персії.

Державною релігією Грузії в 337 році було проголошено християнство. Але протягом століть грузинські правителі дотримувалися політики віротерпимості: дозволяли свободу віросповідання і не переслідували іновірців. Свідченням того є храми, мечеті, синагоги, святилища, школи представників різних віросповідань у столиці Грузії. Історик ХІІ ст. Аль-Фарікі стверджує: «При грузинському царському дворі мусульманські вчені користувалися такою повагою і шаною, яких вони не мали й поміж мусульман».

Героїчні очільники грузинського народу — Вахтанг Ґорґасалі (засновник Тбілісі), Давид ІV Будівничий, цариця Тамар, моураві Ґеорґій Саакадзе, кахетинський правитель Теймураз ІІ і його син Іраклій ІІ — захищали країну, об’єднували землі, відбудовували руїни, зводили нові міста і храми, були покровителями мистецтв. Їхня заслуга в тому, що сьогоднішня Грузія є вільною і незалежною, неоціненна. Народ вдячно пам’ятає про це і віддає їм належне…

Міфологія, епос, фольклор — це визнані джерела мистецтв, наук, релігії сьогодення. Мудрі закони світобудови, етика співіснування з навколишнім світом, традиція шанування матері природи закорінені в міфологічних уявленнях всіх давніх народів. Міфологія народів Грузії не менш цікава, ніж міфологія скандинавів, греків, слов’ян, — хіба що менш досліджена. Книга «Давня давнина» є першою спробою розповісти українською мовою про міфологічно-поетичний світ іберів-картлійців, колхів, месхів, сванів, кахетинців, менґрелів, хевсурів, пшавів та ін. — народів, з яких утворився грузинський етнос.

На її сторінках ніби оживають вищі божества: Ґмерті Моріґе, Копала, Іасхарі, Далі, Піркуші; герої епосу Амірані, Бадрі, Усіпі, Амбрі; казкові деви й каджі, безліч інших міфічних істот. У грузинській міфології, як і в слов’янській та інших, верхній, нижній та земний світи об’єднує Дерево життя (Світове Дерево). Численні божества є покровителями різних видів діяльності, захисниками природи, посередниками між верховним божеством (Ґмерті Моріґе) та людьми. Особливу роль відведено покровителям мисливства та дичини: їхні образи зазвичай світлі й опоетизовані. Натомість каджі, деви, вішапи (дракони) — кровожерні, хитрі й підступні, подібно до зміїв і чортів у слов’янській міфології. Але герої, як водиться, завжди перемагають зловорожі сили.

Завершує книгу переказ епосу про героя Амірані, який є втіленням волелюбного духу гірського народу, його одвічного прагнення до волі і незалежності.

Видання здійснено за сприяння Міжнародного благодійного фонду Києво-Печерської лаври Свято-Успенського собору (голова фонду Зураб Кобахідзе). До речі — з поміткою «Не для продажу», а це означає, що вона дійде до шкіл і бібліотек.