«Что наша жизнь? Игра!» - Культура - dt.ua

«Что наша жизнь? Игра!»

31 липня, 2009, 13:36 Роздрукувати Випуск №28, 31 липня-7 серпня

Шостий рік Миколаївський обласний шаховий клуб проводить міжнародний шаховий фестиваль «Інгульські мости» на призи нашого тижневика...

Шостий рік Миколаївський обласний шаховий клуб проводить міжнародний шаховий фестиваль «Інгульські мости» на призи нашого тижневика. Так сталося, що нинішній опен-турнір ушанували своєю присутністю всього 79 учасників — далося взнаки вимушене перенесення термінів із червня на липень, пору відпусток. І все ж серед них — два учасники з Росії та один шахіст із Узбекистану. Статусу дотримано.

Потішило інше: на 14-годинний бліцмарафон (із 19-ї години суботи 11 липня по 10-ту неділі 12 липня) спеціально приїхали майстри блискавичної гри з Кривого Рогу, Одеси та інших міст.

Ставки робилися на херсонців — гросмейстера Юрія Шкуро і майстра Олександра Іжніна. Проте миколаївці, чия школа відома далеко за межами країни, достойно їм протистояли. Особливо відзначився юний талант Олександр Бортник із приміського селища Олександрівка Вознесенського району. Вихованець відомого тренера Романа Хаєцького у бліцтурнірі поклав на лопатки молодого «гроса» Ю. Шкуро, відібрав у нього ж пів-очка у швидких шахах, а в основному турнірі фестивалю переміг Олександра Іжніна, посівши почесне третє місце, — браво, Сашко!

Впевнено лідирував ще один кандидат у майстри спорту Віталій Сивук. Напружено склалася його партія з О.Бортником. Друзі в житті, за дошкою вони — непримиренні. Закінчилася зустріч сльозами молодшого опонента. Програш до такої міри знесилив юне обдарування, що під вечір Саня затемпературив. Довелося мамі вдатися до народних засобів: обтирати худенького синочка оцтом і напувати гарячим чаєм. Криза минулася під ранок — перед восьмим, передостаннім туром. Фініш усе розставив на свої місця: В.Сивук переміг, набравши 7,5 очка з дев’яти, Ю.Шкуро та О.Бортник поділили із сімома очками друге-третє місця.

Дуже засмутив міжнародний майстер із Миколаєва Андрій Рахмангулов, пропустивши, за додатковими показниками, на четверте місце київського кандидата в майстри спорту Кирила Бурдальова.

Свою скромну лепту в успіхи юних миколаївських шанувальників Каїсси вносить своїм фестивалем і «ДТ». Той-таки Олександр Бортник, наприклад, на недавньому чемпіонаті України серед 12-річних показав стовідсотковий результат — 11очок із 11 можливих, заслуживши право грати на першостях Європи та світу, а також на всесвітній шаховій олімпіаді. Всього миколаївці привезли додому колекцію з восьми медалей!

В опен-турнірі з 12 призових місць сім завоювали миколаївці. Це знак якості роботи тренерів, усього колективу ДЮСШ та обласного шахового клубу. У цьому заслуга і колишнього директора ОШК, віце-президента шахової федерації України, кандидата у майстри спорту Миколи Васильовича Шелеста — одного з авторів ідеї «Інгульських мостів», незмінного голови оргкомітету з проведення фестивалю. На восьмому десятку літ він діловитий, підтягнутий, щоранку робить гімнастику, купається в Інгулі. Під час ремонту в клубі допомагав жінкам-майстрам підносити важкі відра з фарбою. А потім узяв щітку й частину стіни пофарбував. Відкрию секрет: мріє Микола Васильович узяти мольберт і малювати пейзажі рідного Прибузького краю. Але поки що шахи не відпускають.

Кульмінацією свята став, звісно, бліцмарафон, у якому 60 учасників грали один з одним. Завжди усміхнений Олександр Зубов отримав перший приз фестивалю. До того він переміг у звичайному бліці та швидких шахах. Юрій Шкуро став другим, третім — Андрій Рахмангулов. І знову сім спортсменів із 12 призерів — миколаївці. Стабільність очевидна.

Безперечно, свято вдалося. Втомлені, але задоволені дорослі і безвусі хлоп’ята обмінювалися домашніми й мобільними телефонними номерами, міцно потискали один одному руки, попліскували по плечах, усміхалися і трішки сумували, розлучаючись.

Фестиваль урочисто закрили новий директор ОШК Павло Трощенко, Микола Шелест і незмінний головний суддя Руслан Хамзін. Останній скупо зауважив: конфліктів не було, ексцесів — теж. Шахи зближують людей.

Це правда. Для них, шахів, як і для кохання, вік значення не має. Спасибі за це добрій і мудрій богині великої Гри — Каїссі!

На жаль, держава Україна поки що поза шахами. У депутатів Верховної Ради — свої ігри, у президента і прем’єр-міністра — свої. Не загратися б народним обранцям і представникам інших гілок влади.

Місцеві чиновники — дзеркальне відображення верховників. Ніхто з обласного управління у справах молоді і спорту з
2 по 12 липня, доки тривав фестиваль, не захотів узяти стометрівку — приблизно стільки йти до шахового клубу. Може, на ядуху страждають? Звичні посилання на безгрошів’я місцевих бюджетів уже нікого не дивують.

Талановиті, особливо юні, голосують... ногами. Виїхала до США гросмейстер Катерина Рогонян — вихованка майстра спорту Володимира Стопкіна, який нещодавно пішов від нас. Ще одна його підопічна — Катерина Лагно, чемпіонка України і Європи, тепер грає за збірну Росії. А ми живемо за приказкою: що маємо — не дбаємо, а втративши — уболіваємо. Проте клуб, незважаючи на труднощі, живе й розвивається. Матусі й татусі, бабусі і дідусі знають сюди дорогу, приводять білявих, рудих, чорнявих малюків — навчіть грати! У хлопчаків і дівчаток блищать очі — незаперечна ознака захопленості. Радіють тренери... і лише «думні дяки» копаються в папірцях, зображуючи старанність, на яку зроду не страждали.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №39, 19 жовтня-25 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво