Читають усі! «Львів уже давно потрібно перетворити на книжкову столицю», — переконана Олександра Коваль

Де ще в Україні, крім Львова, можна побачити стількох професіоналів пера з усіх куточків світу — в одному місці і в один час? А шістнадцять років тому все починалося зі звичайного книжкового ярмарку. Сьогодні ж є сенс говорити про справжнє свято книги, де зустрічаються і видавці, і читачі, і письменники.

XVІ Міжнародний книжковий ярмарок «Форум видавців», який, за доброю традицією, проходив під гаслом «Час читати», запропонував понад 450 різноманітних заходів. Ярмарок-2009 — це книжки та періодика 650 вітчизняних і 20 іноземних видавництв, експозиційна площа близько 1500 квадратних метрів, стенди на якій замовили 224?учасники. Це свято книги, на яке до Львова прибули почесні гості з 15 країн світу. Наприклад, одна з найпопулярніших романісток Франції Ірен Френ, твори якої видаються мільйонними тиражами і яких поки що немає в перекладі українською. «До цієї поїздки я нічого не знала ні про Україну, ні про українську літературу, — розповіла «ДТ» Ірен Френ. — Після повернення додому обов’язково перечитаю всі перекладені французькою українські твори. Львівський форум мене приємно вразив своїм урочистим відкриттям — таке у Франції не практикується». Відкриття форуму й справді було навдивовижу урочистим — передовсім десантом високопосадовців: зі святом прихильників читання вітали президент України і міністри культури, освіти та внутрішніх справ. (Заради справедливості треба зазначити, що Іван Вакарчук відвідує кожен Форум видавців, хоча це неофіційні візити, а очільник української культури побував на форумі вперше і… дуже коротко.)

Віктор Ющенко виголосив промову, в якій констатував погану ситуацію в Україні з книговиданням, відсутність урядової підтримки в цій справі та брак книгарень. «На моє глибоке переконання, це не проблема фінансів — це проблема світогляду, цінностей», — наголосив президент. Відтак запропонував започаткувати рух з підтримки української книги, порадив видавцям тиснути на владу...

Стенди ярмарку виблискували новинками, а програмка форуму — презентаціями, в яких узяли участь понад 150 українських та іноземних авторів. Від ранку до ночі в кількох куточках Львова водночас відбувалося по кілька різноманітних акцій, і всі без винятку знаходили вдячних слухачів. Але найбільший ажіотаж спричинила зустріч із Юстейном Гордером — норвезьким письменником, чию книжку «Світ Софії» перекладено 32 мовами і розпродано понад 30 мільйонами примірників. Супроводжувала гостя львів’янка Наталя Іваничук, яка переклала твори всесвітньо відомого норвежця українською. До речі, представляв свої книжки й батько перекладачки — письменник Роман Іваничук, якому нещодавно виповнилося 80 років. Гостем форуму був іще один без п’яти хвилин ювіляр — Дмитро Павличко: наприкінці вересня він теж розміняє дев’ятий десяток.

Згадували цими днями у Львові й тих, хто вже ніколи не прийде на форум: Юрка Покальчука, Василя Кожелянка, Ігоря Римарука та Назара Гончара. Світлої пам’яті цих літераторів мистецьке об’єднання «Дзиґа» присвятило вечір музики, віршів і присутності «З нами і посеред нас». Не обійшлося на святі без ложки дьогтю: члени ВО «Тризуб» ім. Степана Бандери двічі намагалися зірвати презентацію книжки «120 сторінок Содому» (видавництво «Критика»). У перший день ярмарку кілька юнаків удерлися в приміщення інтернет-видання Zaxid.net, де проходила прес-конференція, закидали її учасників помідорами, протестуючи в такий спосіб проти пропаганди гомосексуалізму. Ситуація повторилася перед початком презентації книжки в театрі Курбаса. Щоправда, в зал прорвався лише один «праведник». Інших іще на вході затримали правоохоронці, про присутність яких заздалегідь подбав директор театру.

На форумі відбулося чимало цікавих дискусій, зокрема — «Що потрібно українській літературі, аби бути успішною за кордоном» за участі письменника Дмитра Кузьміна та головного редактора газети «Книжное обозрение» Олександра Гаврилова (Росія), поета, куратора літературних проектів Ігоря Сіда (Україна/Росія), перекладачки Рити Кіндлерової (Чехія) та українських письменників і видавців Миколи Рябчука, Світлани Пиркало та Елеонори Симонової. Не менш цікавим вийшло обговорення теми «Чи потрібна європейцям свобода?», в якому взяла участь дуже серйозна і, як висловився один з її учасників — литовський літератор Егідіюс Алєксандравічус, фантастична компанія: дисидент, журналіст Адам Міхнік (Польща), журналіст, поет, викладач Олексій Цвєтков (Росія/США) та культуролог і письменниця Оксана Пахльовська. До речі, професор Римського університету «Ла Сап’єнца» Оксана Пахльовська мала на форумі аж три зустрічі із читачами, і всі аншлагові.

За попередніми прогнозами натхненника, організатора та незмінного президента Форуму видавців Олександри Коваль, ярмарок упродовж чотирьох форумних днів мали відвідати щонайменше 70 тисяч осіб. Від початку роботи стало зрозуміло, що їх буде значно більше. Для зручності охочих до книжок і задля того, аби уникнути зайвої штовханини в залах Палацу мистецтв, роботу одного з ярмаркових днів навіть подовжили на три години.

На стендах, крім художніх видань, не бракувало й довідкової літератури та підручників. Не залишилися поза увагою і дітлахи. Цікавість дітей до книжки підігрівали численні акції, зокрема «Свято читання в Країні Ангелят», організоване журналом «Ангелятко».

Новинкою цьогорічного форуму стала «швидка реалізація»: біля деяких стендів можна було побачити коробки з написом «Розпродаж». Придбати старі або неактуальні видання можна було майже задарма — за п’ять гривень...

Погляд збоку

Професор Львівської національної музичної академії ім. Миколи Лисенка Любов Кияновська:

«Форум — це надзвичайно представницька акція, яка кожного року стає більш важливою та яскравою. Цей ярмарок вкотре підтвердив, що Львів є культурною столицею України. Серед негативів… Я мала обмаль часу, тому змогла побувати на форумі тільки двічі, і мені було важко знайти те, що цікавило. Можливо, потрібно видавати каталог, де було б вказано не лише видавництво і стенд, а й перелік книжок».

Народний депутат України Петро Писарчук:

«Ціни на форумні видання дуже кусаються. Я придбав пакет книжок для своїх дітей та онуків і витратив суму, що дорівнює мінімальній зарплаті в Україні. Хіба медсестра чи вчитель можуть собі це дозволити?»

Доцент Львівського національного університету ім. Івана Франка Юрій Шведа:

«Для повноцінного розвитку форуму потрібне нове приміщення, щоб читачі, яких приходить дуже багато, могли повноцінно ознайомитися з літературою. Мені також не сподобалося те, що напередодні президентських виборів деякі політики використали форум як майданчик для політичного піару. Нагадаю: книжковий захід потребує не політичного піару, а реальної допомоги з боку влади. Ще один момент, який мене вразив, — учасники заходу, що має передовсім освітню місію, виставили реалізаторів, котрим, за їхнім виглядом, пасує не книжками на форумі — м’ясом на базарі торгувати. Дехто сидів мало не задерши на стіл ноги. Та й вбрання їхнє не мало би бути пляжним».

Доцент Львівського національного університету ім. Івана Франка Андрій Юраш:

«Плюси заходу очевидні і всім відомі. Можу навіть порівняти очікування форуму із такими святами, як Новий рік, Різдво чи Великдень. Форум, крім спілкування з книжками, це ще й нагода поспілкуватися з людьми — і з тими, хто книжки пише, і з тими, хто їх активно читає. Також мені надзвичайно подобається спостерігати за пані Коваль, за тим, як вона працює: ніби стоїть над організаційними клопотами, а це є ознака дуже доброї роботи. Щодо негативів… Я не натрапив цього разу на видання, які могли б для мене стати віховими, унікальними, які спричинили б неабиякий духовний катарсис».

Погляд ізсередини

Президент Форуму видавців Олександра Коваль:

— Ми давно для себе вирішили: Львів треба перетворювати на книжкову столицю — якщо не Європи, то принаймні України. Очевидно, що для того, аби домогтися цього, маємо докладати максимум зусиль. Звичайно, форум виливається у добру копієчку, але затрати варті мети, яку ми перед собою поставили. Ми все робимо для того, щоб збільшити обсяг продажу книжок видавництв, щоб видавництва почувалися фінансово міцнішими. Це інвестиції Львівської міської ради та громадської організації «Форум видавців» у загальний розвиток українського книжкового ринку.

— Чи стала на перешкоді форуму криза?

— Трошки. Особливо це стосувалося іноземних учасників. Зокрема, у нас було менше, ніж зазвичай, німецьких письменників. Але до мене вже зателефонували з Посольства Німеччини, аби розпочати планування на наступний рік. З того ж приводу дзвонила культур-аташе Посольства Франції. Тому, на мою думку, наступного року буде ще цікавіше.

— Багато відвідувачів нарікали на високі ціни на книжкову продукцію…

— Ми, як організатори заходу, не маємо ні намірів, ні права контролювати ціни. Ярмарок — це базар. Ціна формується зі співвідношення попиту і пропозиції.

— Як пройшла традиційна акція «Подаруй дитині книжку»?

— Львів’яни беруть у ній участь дуже неактивно. Більше того, я би сказала, що вони всіляко намагаються її провалити. Це акція, під час якої ми збираємо книжки для бібліотек дитячих будинків та інтернатів, тобто для дітей, яким нема де взяти книжки — вони сподіваються на подарунки від добрих людей. А добрі люди несуть книжки, видані років п’ятдесят тому, в жахливому стані і нецікаві... На щастя, досить багато книжок закупили українські політики, які приїжджали на форум. Щодо видавців, то вони мало дарували книжок — зазвичай по одній, і то не всі.

— Чого б хотілося на майбутнє?

— У нас дуже великий захід і дуже маленька команда. Ми не заробляємо на форумі значних коштів, що дало б змогу розширити штат і найняти висококваліфікованих менеджерів. Через це, звичайно, робимо багато помилок, можливо, більше, ніж будь-хто інший. Якщо вдасться запровадити програму контролю за якістю підготовки, це полегшить життя моїй команді. Працюємо над цим. А надалі… Гадаю, форум відбуватиметься там, де він і відбувається. А щодо літературного фестивалю — сподіваюся, що він розростатиметься. Треба трохи подумати й над книжковим конкурсом, який завжди викликає багато запитань. Зрештою, це проблема кожного конкурсу і всього, що пов’язано із суб’єктивною оцінкою творів.

— Ви вже кілька років поспіль говорите про те, що готова концепція програми розвитку читання в Україні. Що гальмує процес?

— Немає усвідомлення суспільної необхідності цієї програми. Мені багато людей, до яких звертаюся, а особливо ті, що побували на форумі, кажуть: «А навіщо стільки галасу?! Дивіться, скільки людей читають!». Я боюся, що на форумі збираються, власне, ті, хто читає, а всіх інших читання просто не цікавить. Суспільство ділиться на дві частини — поступово, повільно, але дуже наполегливо. Це будуть люди, котрі читають, котрі свої знання, професійні навики, культурний багаж формують із допомогою читання. Я не кажу про читання з паперового носія чи з Інтернету, бо це не має значення. Йдеться про те, що треба з дитинства привчатися читати великі масиви текстової інформації, не заміняти читання візуальним сприйняттям, що нав’язується сьогодні через телебачення, новинні сайти або через спілкування на сайтах — наприклад на «Однокласниках». Читаючи «Однокласники» або якісь блоги, знань не здобудеш, не здобудеш необхідного культурного багажу. Тому люди, які зараз очолюють країну, за невеликим винятком, воліють, щоб усе лишалося як є, бо неосвіченою, некультурною масою людей керувати легше, ніж людьми, які завдяки читанню, освіті, опановують навики критично мислити. Таких людей важче обдурювати, такі люди знають, як відстоювати свої права, тому в нас повільно йде просування цієї програми. На жаль, без допомоги адміністрації розвинути її у справді потужну неможливо. Це може бути зроблено тільки з допомогою місцевих і державних органів влади. Перші результати вже маємо. Міська влада Львова підтвердила, наразі тільки на словах, що готова взяти на себе і організаційну, і фінансову участь у провадженні цієї програми. Маю попередню домовленість і з керівництвом області. Отже, спочатку програма реалізовуватиметься як регіональна. Дуже сподіваюся, що наступного року до неї долучаться інші західні області, а можливо — і східні, бо там теж є інтерес, і тоді ми зробимо кільканадцять регіональних програм в Україні, і таким чином за два—три—п’ять років програма охопить усю Україну.

P.S.

Попри кризу, Олександра Коваль не ремствує з приводу фінансування XVI форуму. Розповідає, що за дитячий книжковий ярмарок, котрий проводили в травні, вже розрахувалися. І вже точно знає, на що можна розраховувати у вересні: це 200 тис. грн. від Львівської міськради, 100 тис. — від ЛОДА та 100 тис. — від Держтелерадіо. Якщо справи підуть добре, наступного року ярмарок триватиме не чотири, а п’ять днів. Замислюється Олександра Андріївна і над тим, щоб захід мав свою, львівську, премію, яку вручатимуть усесвітньо відомим письменникам. Розповідає, що вже отримала добро від міського голови Львова Андрія Садового. Якою буде сума винагороди, поки що невідомо: «Гадаю, вистачило б 20 тис. євро — як на Вроцлавському книжковому ярмарку». Мріє президент і про спорудження Експоцентру, бо форум уже давно потребує значно більшої площі, ніж Палац мистецтв. А загалом планкою для львівського Форуму видавців Олександра Коваль вважає Единбурзький книжковий форум, який традиційно триває два тижні і який відвідують щонайменше 200 тис. людей.