«Червону руту» загнали в андеґраунд. Український рок — проти поп-мороку на ТБ - Культура - dt.ua

«Червону руту» загнали в андеґраунд. Український рок — проти поп-мороку на ТБ

3 грудня, 2010, 15:38 Роздрукувати Випуск №45, 3 грудня-10 грудня

У столиці завершаються відбіркові конкурси всеукраїнського фестивалю «Червона рута». Цей відоми...

У столиці завершаються відбіркові конкурси всеукраїнського фестивалю «Червона рута». Цей відомий музичний захід (що свого часу висвітив постаті Пономарьова, Каті Чіллі, Руслани, «Скрябіна», Одольської, «Братів Гадюкіних» та інших) зараз переживає далеко не райські часи. Телеканали — комерціалізовано, а рух року або ж фольку до наших етерів — фактично перекрито. Гра в «талант-шоу» та прокисла попса — головне телеменю. Втім, керманичі «Червоної рути» не впадають у відчай. Готують новий великий форум «Рути». Фінал планують провести у середині 2011 року в Луганську. В інтерв’ю «Дзеркалу тижня» виконавчий продюсер проекту Мирослав МЕЛЬНИК зазначив, що «сфера української рок-музики сьогодні абсолютно не визнає того мороку, який покрив майже всі вітчизняні телеканали!»

— «Червона рута» має 21-річний стаж на українському музичному просторі, — каже пан Мельник. — Фестиваль, як і раніше, популярний, хоча справді часи змінилися. Фест має свою структуру. Фінальна частина проходить кожних два роки.

Першого року — відбіркові конкурси в різних регіонах. А вже наступного — фінал. Між відбірковими конкурсами і фіналом працює школа-майстерня фестивалю. Це такий собі навчальний заклад закритого типу. Туди потрапляють переможці наших відбіркових конкурсів. До речі, ідея такої школи, через яку пройшли майже всі помітні виконавці, і дала життя багатьом сучасним телепроектам, в основі яких — «публічна» підготовка співаків.

— Пане Мирославе, а якщо щиро — чи не втратила «Червона рута» актуальності, чи не програла вона багатьом музичним телепроектам, яких тепер так багато на ТБ? Може, краще «Червоній руті» лишитися легендою минулого?

— «Червона рута» — не телепроект. А саме фестиваль, який існує в реальному часі. Цим він і особливий! Далі… Проводячи конкурси по Україні, наш фестиваль «у курсі» того, що відбувається на її музичному просторі. Хоча цей простір — часто простір подвійних стандартів. Одна інформація видається офіційно. Де акценти розставлені специфічно. Так, що маємо бачити саме комерційний продукт, розрахований на середнього споживача. А є й інше — справжнє — життя української музики… Це такий собі андеґраунд. Підвал. І часто саме там відбуваються справжні творчі процеси, художні акції. Не знаю, зле це чи добре, але й «Червона рута» перебуває саме в андеґраунді! Втім, у цьому є своя перевага — працюємо з виконавцями «наживо». Адже споживач «продукту» на телеканалах сьогодні не побачить справжнього цікавого музичного руху, яким живуть різні регіони країни.

Уявіть: коли проводимо конкурси, то прослуховуємо майже 3500 — 4000 виконавців! І вже вимальовується певна картина музичних настроїв у суспільстві. Що відбувається насправді в масовій культурі? Які там процеси? Куди ми рухаємося? Виходячи з моєї особистої практики: на відбіркові конкурси потрапляє лише 10% із того великого музичного розмаїття, яким багата Україна! «Червона рута» саме й стимулює такі процеси. Наша команда знає, які в певних регіонах розстановки сил за жанрами, які «хвилі», скажімо, у рок-музиці… Один із критеріїв — національна визначеність у музиці. Але це не означає, що виконавці мають бути в «шароварах» або виключно у вишиванках.

— А що, хіба «Червона рута» у когось асоціюється з шароварами? Здається — навпаки.

— …Чому така назва — «Червона рута»? По-перше, гарна квітка. По друге —пісня Володимира Івасюка. Адже Івасюк у 70-х був дуже яскравим і прогресивним композитором, який досконало знав світові музичні процеси. Власне, його творчість у той час, у 70—80-ті, — свіжа кров в українській естраді!

А якщо повертатись у сьогодення… Взагалі, сфера української рок-музики абсолютно не визнає всього того, що нині відбувається на вітчизняних телеканалах. Абсолютно! Наші рокери ніби «відрізали» у своїй свідомості певні канали та шоу-проекти!

— Що ж, на вашу думку, рок в Україні — відокремлений від держави? Як церква…

— Можна й так сказати. Рок-музика справді живе в Україні абсолютно відокремлено від держави, а особливо — від комерційного ТБ як складової такої «держави».

— Пане Мирославе, хто з музикантів сьогодні входить до складу оргкомітету «Червоної рути»?

— Це люди, які і на музиці розуміються, і з музикою пов’язані… Кирило Стеценко, Анатолій Калениченко. Тарас Мельник — мій рідний брат. Він — композитор, викладав у консерваторії… Я й сам закінчив консерваторію по класу скрипки. Так, частина музичних «академістів» пішла саме в цю галузь, щоб захищати ринок української музики. Ми пройшли вже 26 конкурсних етапів… Що ще важливо? «Червона рута» — захід суто демократичний.

— Що маєте на увазі?

— Те, що участь виконавців у «Червоній руті» — безплатна. У кожному обласному центрі створено оптимальні умови для їх прослуховування. І ще… «Червона рута» — фестиваль, що має україномовний статус, тому виступати треба тільки українською. Рівні права і в музикантів — незалежно від того, виступають вони акапельно чи надають нам фонограми. Не всі музиканти в нас заможні, аби записати фонограму, зробити цікаве аранжування… Серед функцій «Червоної рути» — також концерти і гастролі. Адже в 90-х роках Україна вела першість на музичному ринку. Задавала музичний ритм усьому пострадянському простору.

— Це справді було… А чи виявляють серйозні комерційні структури інтерес до «Червоної рути» тепер?

— Починаючи з 2000-го, ситуація змінилася. У телеканалів і радіостанцій — свої «концепції». Вони ніби ввійшли у контекст «глобальності», де гру задають ті, хто потім із цих програм має певні зиски.

Розкручуються тільки «певні» артисти. Крім того, почалося вкладання московських грошей у наших виконавців, а потім ці гроші, очевидно, йдуть кудись за межі… Як, наприклад, проект «Потап і Настя Каменських».

Тепер майже ніхто із серйозних українських виконавців не має повноцінної концертно-гастрольної діяльності. Ні в Україні, ні в Росії… З іншого боку, є яскравий приклад — Олег Скрипка та його фестиваль «Країна мрій». Він запрошує фольклорні колективи й колективи сучасної музики. Вони сповідують фольклор — уже через свою призму. Мені здається, що технічно Олегові дедалі складніше проводити цей фестиваль. Оскільки спочатку «Країна мрій» тривала чотири-п’ять днів, потім скоротилася до трьох. А торік — взагалі до одного…

— Не маючи серйозної телевізійної підтримки, тих-таки ефірів, чи може «Червона рута» вважатися конкурсом загальнонаціонального масштабу? А якщо у вас є телепартнер, то хто він?

— Проводимо переговори… Наступний фестиваль «Червоної рути-2011» плануємо провести в Луганську. До речі, «Рута» не належить до «осідлих» фестів. Стартувавши в Чернівцях, вона пішла на схід — Запоріжжя, Донецьк, Крим, Севастополь, Харків, Дніпропетровськ, Київ...

Так, кожен фестиваль виправданий телевізійним чинником. Ось і змушені шукати… Можливо, це буде «Новий»… чи «СТБ»? Хоча ефірний час дуже дорогий і треба напитувати спонсорів.

— Відбулися попередні відбіркові тури. Що, на ваш погляд домінує у музичних настроях і напрямах — фольк, рок, поп?

— Зараз у музиці відбуваються дуже цікаві речі. В якому плані? Так, простір справді відкритий… Щоб увійти у світову «мережу», достатньо натиснути декілька клавіш…

Тільки дивно, що більшість виконавців цим чомусь не цікавиться. Тому репертуар інколи виконується «застійний»: кінець 90-х —
початок 2000-х. Багато хто бере фонограми заїждженої якості. Відчуваються кліше: «Птаха», «Посіяла мати»… І, на жаль, усе це в жахливому аранжуванні. І манера співу часто — застаріла. Це стосується майже 90% прослуханого.

Але навіть на такому тлі, що характерно для великих міст — Харків, Дніпропетровськ, Донецьк, Одеса, Київ, Львів, — трапляються й цікаві речі. Це пов’язано з новими вокальними студіями. Вони працюють із молодими виконавцями, композиторами, аранжувальниками. Пишуть дуже цікаві речі. І «Червона рута» звертає увагу саме на них.

Є, наприклад, приголомшливі виконавці з народною манерою співу. Із застосуванням прийомів соул-техніки, джазу, фальцету. Отже, спостерігається певний симбіоз у музиці. Люди йдуть на це свідомо.

І саме ці музичні процеси треба визначати й підтримувати. І тут «Рута» виступає певним компасом: куди рухатися? Фестиваль і раніше зробив багато для популярної музики… Катя Чіллі, «Автентичне життя», «Потужні дівчата», Росава. На «Червоній руті» у 2009-му, наприклад, розкрилася співачка Млада: її вже знають у музичних колах. Дівчина поєднала народний спів із найскладнішими технічними прийомами вокалу.

Але, на жаль, медіа глухі до таких процесів.

Наприклад, у Сербії є три — чотири «фольклорних» канали. Ви можете навіть уночі ввімкнути телевізор — і почути спів із різних куточків країни! Гадаю, і в Україні досить вагомий відсоток людей у суспільстві цим би зацікавився.

Ось чим невесела ситуація: відсутністю в Україні громадського телебачення, яке б висвітлювало справжній цікавий музичний рух.

Величезні суми бюджетних коштів ідуть на утримання обласних центрів народної творчості, будинків культури. Та їхні заходи проходять локально. У Києві не знають про музичне життя Луганської, Донецької, Дніпропетровської областей. А Кіровоград і Кіровоградська область? Хто взагалі знає про цей регіон у ракурсі музики? Це місто не фігурує навіть у новинах! Отже, проблема інформаційного простору… Хоча те, що бачимо під час відбіркових етапів на місцях, — надзвичайно цікаво! Тільки як усе це витягнути на поверхню? Якими засобами?

— Які новації визначають «Червону руту» зразка 2010-го?

— Уперше за історію фестивалю внесли до переліку жанрів український автентичний фольклор. Наприклад, елементи фольклору були в гуртах «Танок на Майдані Конго», «Тартак», «ВВ»... Але за фундаментальний фольклор взялися лише тепер. Завдання — цей фольклор зробити «молодим». Бо літні люди відходять, а традиції не завжди передаються. В результаті, можемо лишитися ні з чим — як це часто трапляється в Європі… Коли деякі європейські країни проводять свої фольклорні фестивалі і запрошують фольклористів з України, то їхня публіка шаленіє. Вони в захваті від нашого давнього звуковидобування, від прийомів, обрядової творчості. Навіть поляки фінансують свої експедиції до України, записують у нас автентичну творчість — у них це викликає асоціацію… з польським фольклором!

— Ми переживаємо чергові «непрості» часи, коли ідеологія знову піддається ревізії… Чи сприймають «Червону руту» всерйоз на вищому державному рівні? На рівні адміністрації президента, Кабміну?

— Міністерство культури серйозно спрацювало з нами у 2009 році, була підтримка. Сьогодні також шукаємо розуміння з боку Мінкульту… Сподіваємося…

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №39, 19 жовтня-25 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво