ЧАС, ЛЮДСЬКЕ НЕДБАЛЬСТВО ТА ПОГРАБУВАННЯ РОБЛЯТЬ СВОЮ СПРАВУ 900 ТИСЯЧ ДОКУМЕНТІВ НАШОГО ДОВОЄННОГО МИНУЛОГО, ЯКІ ЗБЕРІГАЮТЬСЯ В ЗАКАРПАТСЬКОМУ ОБЛАСНОМУ ДЕРЖАРХІВІ, МОЖУТЬ ЗНИКНУТИ НАЗАВЖДИ - Культура - dt.ua

ЧАС, ЛЮДСЬКЕ НЕДБАЛЬСТВО ТА ПОГРАБУВАННЯ РОБЛЯТЬ СВОЮ СПРАВУ 900 ТИСЯЧ ДОКУМЕНТІВ НАШОГО ДОВОЄННОГО МИНУЛОГО, ЯКІ ЗБЕРІГАЮТЬСЯ В ЗАКАРПАТСЬКОМУ ОБЛАСНОМУ ДЕРЖАРХІВІ, МОЖУТЬ ЗНИКНУТИ НАЗАВЖДИ

18 жовтня, 2002, 00:00 Роздрукувати Випуск №40, 18 жовтня-25 жовтня

Немає, мабуть, потреби говорити про те, наскільки цінні для аналізу і вивчення минулого наші архіви та бібліотеки...

 Немає, мабуть, потреби говорити про те, наскільки цінні для аналізу і вивчення минулого наші архіви та бібліотеки. Вони — не лише невичерпна скарбниця для наукових пошуків. Все наше життя і життя наших пращурів залишається на папері — як документи, фотографії, свідчення, особові справи та мемуари. «Написаного сокирою не вирубаєш» Виявилося — таки «вирубаєш»...

Ситуація, що склалася в Державному архіві Закарпатської області, близька до катастрофічної. Є велика ймовірність того, що якщо найближчим часом нічого не зміниться, історія Закарпаття та прилеглих до нього областей буде втрачена для нас назавжди…

Зберігається Закарпатський архів у містечку Берегове біля самого кордону з Угорщиною. Будівлю не відразу відшукаєш, хоча вона й лежить у центрі міста. На вулицю виходять лише залізні двері, над якими напис: «Державний обласний архів Закарпатської області». За ними — довгий і вузенький прохід до сірого великого приміщення на три поверхи з гратами на вікнах-щілинах. Саме тут зберігається близько 900 тисяч документів, які характеризують історію Східної та Центральної Європи від найдавніших часів до 1945 року. У повоєнні роки тут містилася в’язниця, в якій відсиджували не тільки бандити та вбивці, а й так звані вороги народу. Після смерті Сталіна в’язницю вирішили прибрати з центру міста. Водночас шукали приміщення для обласного архіву, і місцеве партійне начальство не довго думаючи запропонували перевезти всі документи у Берегове. Ніхто тоді не думав, що вогкі каземати непридатні для збереження важливих паперів, адже вологість — перший ворог документів.

У занедбаному приміщенні — досвід століть

Закарпатському архіву вже сьогодні потрібна негайна допомога. У буквальному сенсі слова, будь-якої хвилини в колишній берегівській в’язниці може завалитися дах, причому не в одному місці, а, щонайменше, у п’яти. Михайло Делеган уже сім років очолює закарпатський Держархів. Він приїхав з Ужгорода, бо сталася чергова НП — після сильного дощу вода потрапила до приміщення з цінними паперами, працівники архіву ледве встигли терміново перенести їх в іншу кімнату. Але де гарантії, що дах не просяде й там? Архів фінансується з обласного бюджету. Окрім того, що кошти, закладені на розвиток архівної справи, мізерні, у 2000 році значну частину їх наші урядовці вирішили спрямувати на ремонт однієї зі своїх установ. У крайньому разі гроші вибивалися з резервного фонду Кабміну, але зараз на це сподіватися годі — країна має безліч інших невідкладних проблем: загоїти б рани після трагедій у Львові та на шахтах Донецька. І все ж про нашу неоціненну спадщину забувати не слід, адже вона може зникнути назавжди.

Михайло Делеган навіть під час відпустки займається справами — розшукує і опрацьовує документацію стосовно водорегуляції у нашому регіоні. Він запропонував губернатору використати досвід минулих поколінь у боротьбі з паводками, адже ця проблема на Закарпатті не нова. Такі документи є в архіві — карти, схеми будівництва протипаводкових споруд, висновки видатних угорських спеціалістів, інженерів ХІХ — початку ХХ століття. Це справді неоціненна інформація. Те, на що потрібно витратити багато грошей і часу, валяється у нас буквально під ногами і нищиться день у день. А скільки вже було втрачено в минулому...

Після війни на Закарпатті залишилась маса документів — німецьких, угорських, російських, українських. Що в першу чергу роблять посадові особи та всі, у кого совість нечиста, коли змінюється влада? Звісно, знищують архіви — докази злочинів та інше, небажане для оприлюднення. Приміром, угорські окупаційні власті пограбували жупні (окружні) архіви, що перебували на Закарпатті на завершальному етапі Другої світової війни. Тож основна маса документів зникла саме в цей період. З 1945 року у краї розпочалося архівне будівництво, але в постанові про створення архіву були не тільки позитивні моменти. Наприклад, пункт 9 передбачав проведення «експертизи історичних документів», котрі підлягали збереженню. Це призвело до знищення значної частини документальної спадщини не тільки закарпатців, а й інших народів Центральної та Східної Європи. Є докази, що частину документів політичних об’єднань Закарпаття гестапо вивезло до Німеччини в замок поблизу міста Гебельшверд. Безвісти зникла також велика бібліотека реформатської церкви в Берегові.

У країні панував хаос, тому на архівні документи мало хто звертав увагу. Приміром, у доповідній записці Г. Неклеса голові Закарпатського облвиконкому зазначено, що в Ужгороді 60 вагонів з важливими документами розкидані по місту без належної охорони. Було це 19 лютого 1946 року. А згодом у Береговому почали спалювати документацію. Загалом було знищено чимало паперів, які привезли сюди на 15 автомобілях.

Згодом «непотрібні» архіви в Радянському Союзі знешкоджували більш вишуканими методами... В Україні досі не розроблений належним чином процес реституції — пошуку і повернення втрачених культурних цінностей в той чи той період історії. Він охоплює також пошук документів, що їх було свого часу вкрадено. На жаль, факти викрадання цінних документів були непоодинокі і в Закарпатському архіві. Список їх чималий — близько 5 тисяч одиниць. Але насправді документів, які зникли, може виявитися разів у десять більше. Поруч Європа, і вивезти будь-що в Угорщину (за умови спрощеного перетинання кордону для мешканців Берегівського району як етнічних угорців) — справа доволі проста. Де гарантії, що вже все найцінніше з Закарпатського архіву не перебуває у приватних колекціях західних любителів старовини та істориків-одинаків? Розшук зниклої документації ведеться через міжнародне співтовариство, але великої надії на повернення хоча б частини матеріалів уже немає.

«Зараз крадіжок у нас практично не буває, — стверджує директор Держархіву Закарпаття Михайло Делеган. — Існує досить суворий контроль, і окремим відвідувачам це не подобається». Приміром, коли спеціалісти-екологи вивчали старі карти й документи в Берегівському архіві, біля них завжди сиділа людина і спостерігала. Звичайно, це неприємно, але такі правила. Та якщо фактів викрадення документів стало значно менше, то ситуація зі збереженням різко погіршилась. Не треба викрадати цінні папери — час і умови все зроблять самі.

У 1994 році в Україні було прийнято закон про архівну службу, але більшість його положень досі не діє. Якщо порівняти Закарпатський державний архів у Береговому з Угорським національним... Про які кондиціонери можна говорити, коли немає найелементарнішого! За 15 років не було навіть звичайного поточного ремонту.

Допомогу багато хто тільки обіцяє

Рік тому в обласній пресі промайнуло повідомлення щодо підписання угоди про співробітництво між Державним комітетом архівів України та Національним архівом Угорщини. Чимало історичних документів зафіксували історію стосунків між народами обох країн, і сьогодні багато їх — неоціненні. Угода передбачала насамперед обмін копіями документів, адже передачу оригіналів архівних матеріалів заборонено законодавством. Начальник відділу міністерства культурної спадщини Угорської республіки Йожеф Молнар тоді ж заявив, що їхній уряд готовий фінансувати роботи з перевезення архіву з Берегового до Ужгорода. Була названа й необхідна для цього сума — близько 100 тисяч доларів.
Й. Молнар констатував, що документація в архіві перебуває у жалюгідному стані, тому необхідно негайно її рятувати — і в цьому зацікавлені обидві сторони, тобто і Україна, і Угорщина.

Здається, тоді багато хто зітхнув з полегшенням — справа зрушила з мертвої точки. «Ув’язнені» документи нарешті залишать свою в’язницю. Але вже кілька років на вулиці Капушанській в Ужгороді триває обладнання книгосховища, куди мали б перевезти архівні фонди з провінційного Берегового. У 2001 році на це було використано 400 тисяч гривень, виділених нашим урядом. Цього, на жаль, замало. В сучасному приміщенні під архіви мають витримуватися всі технологічні умови для зберігання паперів: належна постійна температура, вологість, обезпилення та інше. Наразі документи все ще нікуди везти — приміщення досі не готове. Майже п’ять років тривають переговори з угорською стороною, але віз і нині там.

Нинішнього року для обладнання нового книгосховища обіцяно виділити додатково 200 тисяч гривень. Але де гарантії, що, доки роботи завершаться (а це буде, в найкращому разі, наступного року), приміщення архіву в Береговому не завалиться остаточно?

«Людям, які працюють зараз в архіві в Береговому, треба поставити пам’ятник, — каже директор Держархіву. — І це не високі слова, це правда. В таких умовах можуть працювати тільки ентузіасти — тут затхле повітря, документи уражені грибками, деякі з них небезпечні для людини. До того ж у будь-яку хвилину може обвалитися дах... Тут гинуть не тільки документи — можуть постраждати і люди, які їх захищають».

У берегівському архіві не наважуються працювати навіть українські історики, які мають на це дозвіл. Тут не створено найелементарніших умов для наукової праці. Немає ксерокса, комп’ютера та інших сучасних засобів копіювання потрібної інформації. Кілька років тому повністю зруйнувалося приміщення, в якому велася підшивка архівних справ. Немає в архіві грошей навіть на звичайні папки за 40 копійок. А не підшиті документи на руки видавати заборонено... І все ж таки у 2001 році послугами архіву скористалося близько сотні чоловік, більшість їх — з-за кордону. Іноземці змушені терпіти такі умови, адже на ексклюзивній інформації вони можуть заробити великі гроші. Приміром, в Угорщині досі не знають, де міститься могила Шандора Петефі, загадкові обставини його смерті. На розшуки останків тіла поета у Сибіру (куди нібито етапували ув’язненого Петефі) підприємець-патріот Ференц Морваї витратив десятки тисяч доларів. Хтозна, можливо, в архіві Берегового є документи, які б пролили світло на цю історію? Угорські історики вже користуються матеріалами з історії тих жуп, що входили колись до складу Угорщини.

Та й не тільки історики навідуються до нашого архіву. Хтось відшукує повідомлення про своїх знатних родичів, колишніх баронів та князів — на Заході зараз модно мати своє солідне «генеалогічне дерево». Хтось шукає документи, які б свідчили про належність його родичам замків та земель у старі часи, аби пред’явити на них свої права...

Угорський Національний архів: 6 поверхів, 4 з яких — під землею

Для порівняння хочеться навести приклад сусідньої Угорщини... Адже там зі зберіганням цінних паперів у минулому також були проблеми. Після 1989 року деякі партії внесли законопроект, згідно з яким, всю документацію потрібно зберігати не більше 15 років. Та уряд Угорщини, незважаючи на скрутні часи, виділив великі кошти на будівництво Національного архіву. Під нього було пристосовано територію колишньої дислокації радянських військ поблизу Будапешта. 19 березня 1996 року об’єкт було здано в експлуатацію.

Будівля архіву займає 2721 квадратний метр, а прилегла територія — один гектар, тож при потребі приміщення можна буде розширити. В архіві шість поверхів, чотири з яких під землею. На горищі розміщено опалювальну систему, кондиціонери та решту приладів для нормального функціонування об’єкта. Усі приміщення обладнано складною охоронною системою та датчиками на випадок пожежі.

Архів складається з трьох зон: загальної, службової та складської. Перша — для відвідувачів: кімнати обладнані столами, кріслами, автоматами з напоями, телефонами. Тут самообслуговування, для цього існує пошукова система, а в залах може працювати одночасно 60 чоловік. Є також актовий зал на 300 осіб, де при нагоді можна провести лекцію. До службової зони входить приймальне відділення, куди можуть під’їхати автомобілі і розвантажити документи. На складі матеріали очищуються та просушуються. Під землею міститься контрольний центр та ресторан на 30 працівників, кімнати для відпочинку. Тут-таки розміщується склад мікрофільмів на спеціальних стелажах (на одному поміщається 137 тисяч одиниць). В зоні номер три — вісім складів, де спеціальна система підтримує постійну температуру повітря 14—18 градусів, а також відносну вологість 45—55%. Архівні документи зберігають лише тут. Стелажі обладнані ручними підйомниками для пошуку. Особливо важливі документи і малюнки зберігають у спеціальних столах. Національний архів Угорщини працює з 1997 року. Тут містяться документи всіх економічних структур країни після 1945 року, а також документи міністерств та відомств Угорщини.

...Звичайно, про такі умови наші архіваріуси і не мріють. Вони чекають, що на них просто звернуть увагу і забезпечать хоча б найнеобхіднішим для подальшого існування.

Що ми можемо втратити?

У Державному архіві Закарпаття зберігається близько 1,5 мільйона справ, а близько 900 тисяч — у Береговому.

Найдавніший оригінал датовано XIV століттям. Це грамота короля Угорщини Сигізмунда про підтвердження прав і свобод Мукачевого і про заборону нововведень (9 травня 1391 року). Найважливіші фонди архіву належать до періоду Угорського королівства й Австро-Угорської монархії. Це документи наджупанів, жупанських дворянських судів, бургомістрів Ужгорода, Мукачевого, Берегового. Багато унікальних документів, наприклад, стосується повстання Імре Текелі (1678—1688): це його військові розпорядження і листи. Значна кількість документації характеризує визвольну війну проти Габсбургів під керівництвом Ференца Ракоці ІІ (1703—1711).

У XIV столітті угорський король Карл І зарахував Тячеве, Вишкове, Хуст, Довге Поле та Сігет до розряду «коронних міст». Ці населені пункти отримали від короля значні привілеї та права. Найдавніші документи цього періоду становлять фонд під назвою «Архів п’яти коронних міст». «Архів кадастральних карт» — колекція документів про землі округів, міст та сіл з описами їх кордонів. Цікавий фонд «Урбаріальний суд», що містить відомості про реформи Марії Терезії (1740—1780), а також імператора Йосифа ІІ. Багато документів про революційні події в Угорщині 1848-49 років, про діяльність монастирів та церков різних конфесій на Закарпатті, листи й рукописи русинських письменників-будителів (досі належним чином не вивчені)...

Серед невивчених архівних документів можна знайти і багато цікавих відомостей про період Карпатської України, президентом якої був о. Августин Волошин, що навколо його імені сьогодні точаться дискусії.

Вся історія Закарпаття до 1945 року, часто загадкова і не зрозуміла нащадкам, повинна нарешті воскреснути з небуття. Але тисячі документів, мабуть, ніколи не потраплять до істориків. Більшість їх уже пропало, інші не придатні для дослідження, оскільки зберігалися в таких страшних умовах.

Запитую:

— Може, краще було б продати на західному аукціоні кілька старовинних грамот і побудувати нарешті нормальне приміщення для архіву на Закарпатті? Має ж бути якийсь вихід з цього становища...

— Це виключено за будь-яких обставин, — відповідає Михайло Делеган. — Такі дії суперечать законові. Навіть документи і справа Августина Волошина, що надійшли з Москви, прибули на Закарпаття лише як копії. А нам залишається сподіватися, що щось зміниться у нас в країні. Наразі маємо навіть спеціальний рахунок і чекаємо меценатів, які могли б виділити гроші бодай на ремонт старого даху. Архів треба терміново рятувати.

...Поки що всі сподівання на добрих спонсорів залишаються лише сподіваннями. І Європа нам навряд чи зможе допомогти тепер — вистачає своїх проблем після шаленого паводку. І наша історія також тихенько собі потопає в океані загального недбальства.

P.S. Під час підготовки цього матеріалу надійшло повідомлення, що в Берегівському державному архіві з’явився перший (!) комп’ютер та принтер. Подарував його Станіслав Аржевітін, голова правління київського банку «Ажіо». Він уродженець закарпатського гірського села Колочава, мріє написати історію рідного села з допомогою документів, які зберігаються в Закарпатському державному архіві.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №30, 17 серпня-23 серпня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво