«БРИГАНТИНА» РОЗПРАВЛЯЄ ВІТРИЛА, АБО СІМ ДНІВ, ЩО ПОТРЯСЛИ БЕРДЯНСЬК - Культура - dt.ua

«БРИГАНТИНА» РОЗПРАВЛЯЄ ВІТРИЛА, АБО СІМ ДНІВ, ЩО ПОТРЯСЛИ БЕРДЯНСЬК

12 липня, 2002, 00:00 Роздрукувати Випуск №26, 12 липня-19 липня

У кожної людини є мрія. Більшість із нас колись мріяли стати кіноакторами. І, звісно ж, побачити улюблених артистів «живцем»...

У кожної людини є мрія. Більшість із нас колись мріяли стати кіноакторами. І, звісно ж, побачити улюблених артистів «живцем». Саме таку ексклюзивну можливість отримали жителі маленького приазовського курортного містечка Бердянськ, де щороку, у самісінький розпал сезону, проводиться престижний міжнародний кінофестиваль «Бригантина». Нинішнього року він проходив по-особливому, адже відзначався ювілей. Тому кількість народу на Приморській площі — найбільшій у місті — здивувала навіть бувалий Бердянськ (лише цього року тут проводиться близько 20 різноманітних фестивалів). П’ятий ювілейний міжнародний кінофорум України, Росії та Білорусі відкрили із помпою: такого феєрверку, напевно, не бачила навіть столиця в День незалежності. Воно й не дивно, адже цього року фестиваль проходив під патронатом Президента України Л.Кучми і посла Росії в Україні В.Черномирдіна. Вперше організаційно і фінансово підтримало кінофорум і міністерство культури Республіки Білорусь. А завдяки камері «Укртелекому», пряму трансляцію фестивалю в Інтернеті міг дивитися кожен житель планети. Для настільки невеликого містечка кількість народу, присутнього на відкритті, — несподіванка навіть для завсідників фестивалю. Занедбані до цього кінозали під час показу конкурсної програми були також вщерть заповнені. В останні сім днів червня в місті ожило культурне і духовне життя. Грандіозне свято привернуло туристів і фанатів кіноекрана. Тому навіть далеко за північ на вулицях Бердянська відчутне було пожвавлення.

«Бригантина» зібрала друзів біля теплого гостинного моря. Ось уже п’ятий рік піднімає вона свої вітрила. Напевно, не одне покоління бердянців виросте в атмосфері фестивалю, а це щастя, оскільки це велика школа любові.

— Мені доводилося бувати на численних фестивалях. Та коли випадково три роки тому потрапив на «Бригантину», зрозумів, що фестиваль — це не безглузда витрата часу, — розповідає президент кінофоруму, народний артист СРСР Віктор Степанов. — Фантастична, божественна (до речі, Бердянськ у перекладі з тюркської означає «Богом даний куток») географія міста диктує і душевні взаємини людей. Це до межі домашній і щирий фестиваль. Саме тут хочеться цілком щиро сказати: «Перехожий, я люблю тебе!»

Цей фестиваль народився в найважчий для українського кінематографу час. Розпад старої системи виробництва, прокату і пропаганди «найголовнішого з мистецтв» успішно завершився, а про нове ще не було і мови. Сотням талановитих і високопрофесійних кінематографістів України, котрі втомилися доводити доцільність свого існування, було, як то кажуть, не до жиру... Те, що проект був задуманий, а потім і реалізований не в столиці, досить легко пояснити. У регіонах усе ще пам’ятали і любили українське кіно і намагалися допомогти йому, чим могли. Спочатку звучали закиди про недоцільність вкладання сил і коштів в організацію свят замість того, аби вкладати їх у зубожіле кіновиробництво. Автори концепції МКФ «Бригантина» визнають, що окрім основного — бажання підтримати український кінематограф — вони ставили й інші, «локальніші» завдання. Фестиваль був задуманий як свято кіно для жителів регіону й одночасно, як промо-акція, потенційно здатна привернути увагу туристів і відпочиваючих на прекрасний приазовський курорт.

Із першого дня існування фестивалю в його організації брали участь Гільдії акторів кіно України та Росії, що дозволяло відбирати для показів у Бердянську кращі нові кінострічки цих країн, пропонувати глядачам ретроспективи кінокласики, а головне, запрошувати в гості справжніх зірок. А як у Бердянську приймають дорогих гостей, можна дізнатися, хоча б одного разу побувавши там.

Безумовно, місто може пишатися тим, що створило це яскраве свято кіно. Адже МКФ «Бригантина» — явище, яке має значення не лише для самих кінематографістів, а й для широких кіл громадськості, тобто просто глядачів. П’ята «Бригантина» має особливе значення ще й тому, що пройшла в рік 100-річного ювілею курорту Бердянськ (цього ж року самому місту виповнюється 175 років). До оргкомітету Міжнародного кінофестивалю «Бригантина» увійшли спеціалісти, котрі мають досвід організації багатьох фестивалів, у тому числі і такого престижного, як «Кінотавр». З кожним роком рівень організації фестивалю зростає. Тому не будемо занадто суворі і поговоримо про мистецтво.

Конкурсну програму фільмів з українського боку представляли такі вже відомі кінокартини, як «На полі крові» (реж. Ярослав Лупій, Одеська кіностудія художніх фільмів, 2001 р.), «Таємниця Чінгісхана» (реж. Володимир Савельєв, кіностудія ім. О.Довженка, 2002 р.), «Шум вітру» (реж. Сергій Маслобойщиков, Одеська кіностудія художніх фільмів, 2002 р.), «Атлантида» (реж. Олександр Павловський, Одеська кіностудія художніх фільмів, 2002 р.). Якщо перші три фільми зроблено в жанрі філософської драми, то останній — спільна україно-російська робота — мелодрама. До складу журі увійшли три українські кіноактори (народні артисти України Лесь Сердюк, Михайло Голубович і Лариса Кадочникова), по одному від Росії, Білорусі, Туркменістану й Естонії (Андрій Панін, Олександр Єфремов, Едуард Реджепов і Еве Ківі). Головою журі обрали Леся Сердюка, котрий побажав глядачам довгого «післясмаку» після переглядів фільмів.

Напевно, деякий кількісний «крен» журі «Бригантини» на користь української сторони пояснюється її великим представництвом на фестивалі (майже 70 чоловік). Взагалі, дивовижно, як за такий короткий час вдалося зібрати одних лише учасників понад 200 чоловік. (Тим більше, коли врахувати, що 1998 року починалося усе з п’ятнадцяти...) Слід віддати належне акторському агентству «Гільдія кіноакторів України» і його команді на чолі із невгамовно енергійною Ніною Ілліною, яке взяло на себе клопіт формування української делегації і зробило це блискуче.

Дійсно, як запевняють організатори, таке представництво гідне фестивалю будь-якого рівня. Навіть коли від Білорусі торік був лише один учасник — відомий актор Анатолій Котенєв, то цього року білоруська делегація поповнилася ще чотирнадцятьма представниками.

Порадували глядачів і росіяни. Почесними гостями на кінофорумі були народні артисти Росії Георгій Жженов, Лідія Федосєєва-Шукшина, Зінаїда Кирієнко, Лариса Лужина, Юрій Бєляєв, Микола Караченцов, Олександр П’ятков, Микола Чіндяйкін, Андрій Анкудінов, Валерія Гущина та ін. Навіть президент Московського міжнародного фестивалю, секретар Спілки кінематографістів Росії Микита Михалков привітав «Бригантину», щоправда, в епістолярному жанрі, побажавши глядачам «спекотних кінематографічних вражень, а гостям і учасникам форуму незабутніх відкриттів і зустрічей».

Та й, дійсно, усі вони були незабутніми. Чого лише вартий перший і єдиний сольний концерт Миколи Караченцова, родзинкою якого стали незабутня «Дивная Диана» (пісня з кінофільму «Собака на сіні») і віртуозне виконання чечітки.

— Увага глядачів, яку вони подарували на зустрічах із нами, незабутня, — сказала на одному із концертів Зінаїда Кирієнко. — Повірте, це величезний допінг. Я знову літаю. Чудово, що ми пам’ятаємо один одного.

А М.Караченцов, нова акторська робота якого була представлена у фільмі з інтригуючою назвою «Левова частка» (реж. Олександр Муратов) — «міському вестерні» або казці-притчі про сьогодення із метафоричним фіналом — зазначив ось що:

— Кожна робота для актора — це іспит. А на фестивалі іспит подвійно.

Тому кожен актор прагнув продемонструвати усі свої таланти. Так, «мсьє Тисяча Вольт» Андрій Анкудінов чудово співав французькою; Олександр П’ятков, котрий знявся більш ніж у 150 кінокартинах (а зараз директор американського телеканалу), веселив публіку анекдотами і освідчувався їй у любові італійською. А от Едуард Реджепов привіз із собою зі спекотного і сонячного Туркменістану величезне «салям алейкум» і пісню «із глибоко філософським змістом» на східний мотив «Комар летів туди-сюди, туди-сюди летів комар». Пісня виявилася дуже актуальною, оскільки комарі були явним недоліком заходу, буквально поїдаючи глядачів. Тож всякий раз, немов шаман, аби розігнати цю погань, на сцену викликався пречудовий нащадок Ходжі Насреддіна.

До речі, про шамана. Його роль у фільмі «Таємниця Чінгісхана» зіграв своєрідний і талановитий актор Сергій Марченко, котрий не розставався з оригінальним інструментом австралійських аборигенів діджаріду, що нагадував закарпатську трембіту. На цьому древньому прообразі духового інструмента із загадковим звучанням артист виконував уривок зі свого музичного триптиха «Мантра».

Неперевершеними були виступи унікального танцюриста, «гутаперчевої людини» або «людини-змії», лауреата численних міжнародних конкурсів Руслана Сантаха, для якого не існує простір і, судячи з усього, сила тяжіння.

Сімейний дует Ольги Сумської та Віталія Борисюка, Наталія Сумська і Руслана Писанка, Раїса Недашківська й улюблений актор наших телесеріалів Володимир Горянський, а також завсідники «Золотого гусака» доводили публіку до екстазу. Молоді таланти — Ірина Мельник, Олег Савкін, Георгій Хостікоєв (син народного артиста України Анатолія Хостікоєва), котрий дебютував у фільмі «Атлантида», були зустрінуті з не меншим інтересом, але вже в кінозалах. Порадувала новою програмою співачка Ірина Сказіна.

Саме на кінофорумі «Бригантина» торік був заснований приз в пам’ять про Миколу Єрьоменка. Цього року нагороду здобув Владислав Галкін (премія за кращу чоловічу роль у к/ф «У серпні 44-го»).

Переходячи до номінацій, слід зазначити, що журі досить швидко дійшло консенсусу, бачачи «желанную звездочку в небе, имя которой вера, надежда, любовь».

Отже, диплом «Надія «Бригантини» здобула молода акторка Віра Полякова (Білорусь, к/ф «Ескіз на моніторі»), «За образотворче рішення» — реж. Ярослав Лупій (Україна, к/ф «На полі крові»). Диплому визнані гідними також Олександр Лугарьов і Костянтин Шевельов (Україна), автори романсу «Молитва» (Росія, к/ф «Сміттяр»). Спеціальний приз за найкращу музику (к/ф «Шум вітру») здобув композитор Юхим Гофман. У номінації «Найкращий дебют» було відзначено Кирила Малова (Росія, к/ф «Займемося любов’ю»), «Найкраща чоловіча епізодична роль» — Георгій Хостікоєв (Україна, к/ф «Атлантида»), «Найкраща жіноча епізодична роль» — Галина Федорова (Білорусь, к/ф «Свіжина із салютом»). Приз за найкращу чоловічу роль другого плану здобув Сергій Баталов (Росія,
к/ф «Під полярною зіркою»), за найкращу жіночу роль другого плану — Алла Сергійко (Україна, к/ф «Шум вітру»).

А ось приз за найкращу чоловічу роль першого плану довелося розділити між Юрієм Бєляєвим і Миколою Караченцовим (Росія, к/ф «Левова частка»). Актори і на сцену вийшли, обійнявшись. «Найкраща жіноча роль першого плану» дісталася Чулпан Хаматовій за неперевершену гру в тому ж фільмі. У номінації «Найкраща операторська робота» було відзначено Богдана Вержбицького (Україна, к/ф «Шум вітру»), «Найкраща режисерська робота» — Денис Євстигнєєв (Росія, «Займемося любов’ю»).

І — завмріть! — «Найкращий кінофільм» V ювілейного МКФ «Бригантина» — «Займемося любов’ю». Молодий і талановитий Андрій Новиков, котрий зіграв у цьому фільмі роль другого плану, визнаний гідним призу «Глядацькі симпатії». (До речі, цей фільм і роль, зокрема, посіли перше місце на «Кінотаврі» у м.Сочі).

Приз «За видатний внесок у мистецтво кінематографу» здобула Зінаїда Кирієнко. Були відзначені пам’ятними нагородами фестивалю Віктор Степанов («За відродження фестивального руху») і Георгій Жженов, який пообіцяв привезти на наступний кінофорум усіх своїх онуків. Адже він, за словами знаменитого дідуся, «заповнив його тіло і душу», тому актор віддає перевагу йому перед усіма іншими фестивалями.

Не можна не згадати людей, котрі самовіддано працювали за лаштунками. Так, директор кінотеатру «Юність», що вісім років знаходився в оренді, і єдиний (із п’ятьох) уцілів у місті, Валентина Тарасенко зі сльозами на очах дякувала організаторам фестивалю.

— Ми боїмося зими, бо немає опалення, боїмося дощу, бо тече дах. Але нам радісно. Адже дуже давно не було таких черг у наш кінотеатр.

Чому ж їм не бути? Адже фільми найкращі, а ціни найнижчі — усього 3 гривні за квиток. Тоді як у споруджуваного потужного конкурента кінотеатру «Космос» (вочевидь, не стільки для глядача, скільки для потреб фестивалю) ціни передбачаються вдесятеро більші. Будемо сподіватися, що в гонитві за «євростандартами», не втратять найголовніше — глядача. Адже, як сказав Андрій Анкудінов, майбутнє кіно — не за технічним, голографічним чи віртуальним кінематографом, а за кінематографом, який іде від душі, від самісінького «сонячного сплетіння» — центру нервів». Хай буде так!

Сьогодні «Бригантина» уже довела своє право на вихід у відкрите фестивальне море. Десятки тисяч кіноглядачів регіону чекають чергового свята кіно, а кінематографісти готуються до нього, як до серйозного професійного огляду.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №39, 19 жовтня-25 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво