Берлін, сторінки щоденника (остання)

Поділитися
Мій берлінський знайомий каже, що нічого в наших справах не тямить. І тут-таки демонструє свою виняткову тямущість: «Ваша революція була тимчасовою ейфорією...

Мій берлінський знайомий каже, що нічого в наших справах не тямить. І тут-таки демонструє свою виняткову тямущість: «Ваша революція була тимчасовою ейфорією. Нічим більшим вона так і не стала. Суспільство залишилося там, де й було. Тепер це ясніше ясного».

Йому це ясно, а мені не цілком, я чиню опір. Ми востаннє чаркуємося — востаннє перед моїм від’їздом з Берліна. «Що там усе-таки трапилося? — запитує мій знайомий. — Як це можливо, щоб один-єдиний перебіжчик протягом кількох годин перекреслив багаторічні зусилля і надії мільйонів? Може, й не було ніяких мільйонів і ніяких зусиль?».

«Роль особистості в історії людства, — нагадую йому, либонь за Гегелем. — А також роль зрадника в окремо взятій історії — України. Ми любимо наших зрадників, як італійці свого Матерацці. І чим приголомшливіша зрада, тим у більшому захваті ми перед нею німіємо. Найдосконаліших зрадників у нас називають гросмейстерами».

Мій знайомий дивиться на мене з ледь приховуваним співчуттям. Минулої осені він чіплявся із запитанням «то що змінилося?». Я написав йому розгорнуту відповідь на цілу сторінку, де серед іншого було й таке: «Передусім змінилося щось дуже суттєве в мені самому. Я перестав лаяти свою країну і — навпаки — став за кожної нагоди захищати її. В мені прорізався оптимізм. Я фізично помолодшав і майже забув про свої невротичні проблеми з серцем. Міцна кава і цигарки знову приносять мені не тривогу, а задоволення. Мені подобається життя».

Він пам’ятає ці рядки. Тому його співчуття майже неприховуване. Він не певен, чи міцна кава і цигарки й надалі будуть приносити мені задоволення. У прощальному потискові його руки досить багато драматизму. «Перестань», — кажу я і намагаюся запросити його до нас у Карпати ще цього літа. Все не зовсім так, як він думає — от про що мені йдеться.

Насправді мені йдеться про новини: як там, чорт забирай, невже нечестивця й досі не закидали яйцями, нашою найбезвідмовнішою зброєю? На щастя, йти мені недовго — кафе «Доллінгер», у якому ми щойно прощально чаркувалися, розташоване прямо навпроти моїх (зрештою, від завтра вже не моїх) вікон.

Перше, що я роблю, повернувшись до квартири — це заходжу на сайт «5 каналу». Новин про яйця немає, але я звертаю увагу на опитування і вирішую взяти в ньому участь. Опитування стосується все того ж усенародного улюбленця, чий гугнявий голос віднедавна знову веде засідання Верховної Ради. Опитування називається «Олександр Мороз» і пропонує мені аж вісім варіантів відповіді на запитання «хто він такий». Я тут-таки відкидаю варіант перший — «далекоглядний, передбачливий політик», а також два останні — «не знаю» та «мені все одно». Мені далеко не все одно й я, здається, дещо знаю, тому й відкидаю ці варіанти. Коли ж я погоджуся, що він «далекоглядний і передбачливий політик», то наче визнаю політику найбруднішою з найдревніших професій. «Інший варіант» мені теж не підходить, хоч у ньому я й міг би зазначити «графоман, автор бездарних віршів».

Третій варіант — «жертва сумних і складних політичних обставин України» — я відкидаю не менш рішуче. Мороз — і жертва? Так і Сталіна можна було б назвати «жертвою тоталітарно-більшовицької системи». За найвищим рахунком це було б, напевно, правильно. Але мені зараз не до метафізики.

Мій вибір зводиться до трьох варіантів — другого, четвертого та п’ятого — і він цілком непростий. Автори опитування припустилися формально-логічної помилки: пропоновані ними варіанти не взаємовиключні, а такі, що цілком можуть між собою перетинатися. Себто «ненадійна і непорядна людина, схильна до зради» може водночас бути й «агентом зовнішнього впливу», і «продуктом комуністичного виховання» — чому б і ні? Більше того — саме тому вона й є «схильною до зради, ненадійною та непорядною», що в ній водночас присутні і той «агент», і той «продукт». Але права проголосувати за всі три варіанти в мене немає.

Отже, я голосую за один із них — і таким чином маю змогу подивитися на результати. Мій голос потрапив до абсолютної більшості — «ненадійна і непорядна людина, схильна до зради». І коли я доплюсовую до цього варіанта відсотки, подані за «агента» і за «продукт», то разом їх виходить майже 80. Мені стає значно легше на душі — нас багато і нас не подолати. Ми все розуміємо. Просто так ці штучки не сходять з рук.

От я повернуся й оголошу свою священну війну.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі