АРХІПЕЛАГ АРТ. БЕЗВИХІДЬ ЧИ ОПТИМІЗМ? - Культура - dt.ua

АРХІПЕЛАГ АРТ. БЕЗВИХІДЬ ЧИ ОПТИМІЗМ?

31 травня, 2002, 00:00 Роздрукувати Випуск №20, 31 травня-7 червня

Здається, Ніцше сказав, що мистецтво існує для того, щоб завадити нам померти від правди. Оминувши офіційно-фуршетно-шампанські відкриття виставок, я пройшовся київськими галереями абсолютно буденного дня...

Самуїл Кручаков. «Портрет старої»
Крістін Жан та її мистецтво
Самуїл Кручаков. «Портрет старої»

Здається, Ніцше сказав, що мистецтво існує для того, щоб завадити нам померти від правди.

Оминувши офіційно-фуршетно-шампанські відкриття виставок, я пройшовся київськими галереями абсолютно буденного дня. Зали порожні. Картини та скульптури з надією поглядають у вікна, за якими вирує життя великого міста. Але більшість громадян переконані, що в їхньому житті зовсім немає часу на таку «дурницю», як мистецтво. Один супермаркет за тиждень «переварює» стільки народу, скільки, мабуть, за рік не приймають всі острівки культури, разом узяті...

Але не подумайте, що я чорний песиміст і не бачу жодного просвітку. Багато речей мене надзвичайно приємно вразили. Опікуються галереями без будь-якого сумніву лише чудові люди, котрі щиро готові підтримати кожного справжнього художника — хай він буде хоч гіперреалістом, чи ідеологом абсурдистських хепенінгів. Зробіть півкроку від безкінечних бессарабських торговельних підземель — художня галерея «Мистець» Київської спілки художників щодесять днів оновлює свою експозицію. Поспілкувавшись з роботами Петра Мовчуна, заслуженого художника України, лауреата державної премії України, я не втримався, щоб не висловити в книзі відгуків побажання молодим повчитись у старшого покоління універсальності. Серйозна академічна портретна скульптура — Шевченко, Марко Вовчок, Толстой, Чехов — цілком гармонійно сприймається поряд з пейзажами та натюрмортами, виконаними в техніці офорту, ліногравюрами, олійними та пастельними роботами.

Французький культурний центр, не зважаючи на те, що знаходиться в оточенні досить пошарпаної архітектури, справно робить те, що і належить йому робити, — активно пропагує мистецтво своєї країни. Зовсім не академічний і лише трішки реалістичний живопис, плід подорожей, роздумів та емоцій Крістін Жан — милої, виважено екстравагантної, поза сумнівом, вже знайшов своїх прихильників і в Україні.

Зовсім невеличка галерея «МОРО» вражає розмаїттям чудових робіт. Здається, знайти тут можна всі течії та техніки візуального мистецтва. В експозиції присутні твори і зовсім молодих, не розрекламованих митців, так і роботи майстрів, перед іменами котрих мимоволі виструнчуєшся. Виділити когось, не образивши інших, важко. Але, наприклад, роботи Юрія Шевченка мені хочеться порівняти з музикою «Pink Floyd», яка захоплює бездоганною побудовою та емоційною силою і в той же час добре сприймається не лише рафінованими естетами. Зобразити словами те, що витворяють із звичайною тканиною Віктор та Олена Дереди, майже нереально. Треба приходити та дивитися.

Крістін Жан та її мистецтво

Андріївський узвіз можна вивчати знизу вгору і згори вниз. Свіжих мистецьких подій вам не оминути. Майже ритуальний весняний потік спілкування з мистецтвом і повіннь закупок дрібних сувенірів в День Києва змінюється щоденним, спокійним, життям київського Монмартра.

Галерея «Л-Арт» презентує арт-проект Ірини Каленик «(Не)Приватна колекція». Чорно-білі роботи, схожі на нечіткі старі фотографії. Якщо ви любите якісно зображене оголене тіло, не соромтесь відвідати цю виставку. В цій же галереї експонуються пейзажі та натюрморти Владислава Мамсікова.

Виставковий центр «Андріївський узвіз, 3» відкрив виставку Самуїла Кручакова (1905—1969). Портрет, натюрморт, пейзаж. Здається, це те, чим займались і займаються більшість художників. Але за цей живопис ніколи не буде соромно, навіть через сотні років. Подивіться обов’язково. Головне, навчитись берегти це мистецтво. Щоб і наші пра-пра-правнуки могли з ним зустрічатись.

В «Галереї 36» — Ахра Аджінджая «День, що триває». Мабуть, ви вже заінтриговані?

Ось галерея «Ательє Карась», а в ній нові роботи Тіберія Сільваші. Не багато художників може виявити таку хоробрість — зафарбувати багато квадратних метрів чорнильно-фіолетовою фарбою. Втім, експонується ще багато метрів інших кольорів. Але, безперечно, все це приємне для ока і виконане професіонально. Якщо Тіберія на Узвозі вам видасться мало, то ви можете продовжити спілкування в галереї «Лавра», там він присутній у чудовій компанії робіт Олександра Бабака, Володимира Будникова, Олександра Дубовика, Анатолія Криволапа, Олександра Міловзорова та Оксани Одайник в рамках проекту «Від реалізму до абстрактного живопису. Частина I. Витоки. Твори 50—80-х років».

В галереї мистецтв Києво-Могилянської академії виставка кераміки авторів з різних регіонів України «Далеке—близьке». Кераміка, це, мабуть, єдине з мистецтв, традиція якого не переривалась протягом тисячоліть. Тому і якість завжди чудова.

В музеї Павла Тичини панує легка та прозора акварель Надії Старовойтової «Пори року».

Будинок художника не порушує традицію монументальних експозицій. У великій виставковій залі творчий доробок Лева Вітковського, заслуженого діяча мистецтв України, професора. Школа є школа! Навіть, якщо комусь вдасться вишукати якісь зауваження до ідеологічного трактування тем, що розкриває художник, то до техніки виконання та творчої манери доскіпатись неможливо. Візьміть в руки пензля і спробуйте скопіювати.

Поверхом нижче в галереї «Майстерня» не велика за обсягом, але варта уваги виставка акварелі Володимира Баштака.

В Національній академії образотворчого мистецтва та архітектури варто поспілкуватися з роботами Генрі Ягодкіна «25 років педагогічної та творчої діяльності». А якщо ви втомилися від київського будівельного божевілля, ковтніть чистого повітря справжньої архітектури на виставці «Архітектор Йосип Каракіс», присвяченій сторіччю з дня народження зодчого.

Я не закликаю вас днювати та ночувати у виставкових залах. Але після подорожей по АРТ-архіпелагу виникає прикре відчуття того, що художників більше, ніж поціновувачів мистецтва. Мистецтво, не зважаючи на хронічний егоцентризм митців, не може існувати без його споживачів, чи хоч би споглядачів. Що дає відносну надію на краще майбутнє — це вже не ганебні ціни на твори мистецтва в галереях, які намагаються робити на цій справі непростий і непевний бізнес. Навіть в багатих країнах лише з мистецтва існувати важко. Опитування професійних художників у Німеччині виявило, що тільки один (!) з десяти живе виключно з продажу своїх творів. Дуже хочеться, щоб в цьому ми не рівнялись на Захід. Подумайте — це тільки мистецтво вічне, а життя таке коротке. Спілкування з прекрасним додасть кожному з нас крихту безсмертя.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №6, 16 лютого-22 лютого Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво