АНДРІЇВСЬКИЙ. ЗИМА

Поспішайте, поспішайте! Справжня зима не часто демонструє над Києвом свої таланти. Снігове мистецтво, на жаль, не вічне. Комунальна сіль, лопати двірників, подих близької весни мов безжалісні критики руйнують працю мільярдів сніжинок. Поспішайте! Андріївський узвіз варти вашої уваги не тільки під час обов’язкового травневого хаджу в день Києва. Митці — не ведмеді, що замуровуються в своїх барлогах, вони радо поділяються з вами своїм барвистим світом. Але будьте уважними — остерігайтесь підробок — справжнього Рембрандта чи Брюллова навіть на Андріївському узвозі, забитому по вінця прекрасним, так за дешево не купиш.

Взувайте черевики з міцними підборами, тримайтесь за руки, поглядайте під ноги, щоб не посковзнутись на вичовганій обмерзлій бруківці, але не забувайте піднімати голову — серпантин узвозу щохвилини даруватиме вам безкоштовний пречудовий відеоряд.

Поспішайте! Може статись таке, що в наших отців міста з’явиться надлишок мільйонів — і загуркочуть по Андріївському бульдозери, екскаватори, грейдери. П’ятирічку ударно буде виконано — і з’явиться на мапі Києва елітний євроузвіз, а художники та скульптори, що десятки років тут місили глину та фехтували з мольбертами, з подивом розглядатимуть постанови непідкупної Феміди з резолюцією «Вам тут не місце!»

Поспішайте! Схиліть коліно, якщо не перед Андріївською церквою, то хоч перед бронзовою Пронею Прокопівною. З філософським розумінням прийміть густі ряди комерційного кічкульту, надовго затримайтесь в галерейках, крихітних, але насичених діамантами мов кімберлітові трубки. Навіть зграя апатичних, смердючих псів-жебраків вже стала майже неодмінною складовою колориту Андріївського. Вони ніби сподіваються, ось прийде Михайло Опанасович і запросить на головну роль в «Собачому серці». Не бійтеся вечірнього Андріївського узвозу: взимку він швидко порожніє. Підійдіть до будинку Булгакова, погляньте в його вікно — можливо там спалахне каганець і сам письменник, похукавши на шибку, зирне — хто це там товчеться лютневої негоди… Поспішайте!