Анатолій Матешко: «Гроші, які збираються витратити на один псевдошедевр, краще б віддали кінофакультету» - Культура - dt.ua

Анатолій Матешко: «Гроші, які збираються витратити на один псевдошедевр, краще б віддали кінофакультету»

28 жовтня, 2005, 00:00 Роздрукувати Випуск №42, 28 жовтня-4 листопада

Анатолій Матешко — майже канонічна фігура в ієрархії вітчизняних кіносеріальних цінностей. Саме ...

Анатолій Матешко — майже канонічна фігура в ієрархії вітчизняних кіносеріальних цінностей. Саме він зняв свого часу на «1+1» відомого «Буржуя» — і цей серіал (на місцевому матеріалі, за участю українських акторів) мав надзвичайно високі рейтинги на НТВ. Це означало в період тутешнього серіального малокартиння: можемо, якщо хочемо! Потім Матешко дав старт серіалам за мотивами Донцової на СТС. Сьогодні він знімає у Києві 8-серійну стрічку під багатозначною назвою «Божевільня» (але не подумайте, це не про поточну політику, а про нещасних психічнохворих). В ексклюзивному інтерв’ю «ДТ» пан Матешко признавався, що обурений ініціативою нового віце-прем’єра Кириленка збирати гроші на зйомки чергового національного «блокбастера».

— Чому, якщо не секрет, вас не тягне на стосерійні телепростирадла на зразок «Зцілення любов’ю»? Намагаєтеся вкластися у формат 8–10 серій з технологічної причини чи світоглядної?

— Якось спостерігав ситуацію, коли в селі відключили електрику і бабусі вийшли на мітинг зі сльозами на очах через те, що вони втратили можливість подивитися чергову серію зі ста можливих... Сам я, як режисер, за такі довжелезні простирадла не беруся. Оскільки ні про якість, ні про творчість (коли знімається серія за день) говорити не доводиться. Знаємо приклад одного стосерійного «роману», показ якого нещодавно завершився... Після нього навряд чи знайдуться продюсер і режисер, які погодяться працювати з тими самими акторами... Але серіал завоював високий рейтинг. І з цим треба рахуватися.

— Кажуть, існує величезна різниця між гонорарами українських і російських акторів (на користь російських, звісно), які знімаються в одній телесазі.

— Це неправдива інформація. Усе залежить від затребуваності актора. А де він живе — на Бессарабці чи Арбаті, значення не має.

— Наскільки під час акторського кастингу тисне на вас російський замовник?

— То нормально, коли умови диктує сторона, яка вкладає гроші. Але про себе скажу, що можу вибирати сценарій, котрий мені цікавий, і наймати акторів, які створять найбільш ефективний творчий ансамбль. На інших умовах навряд чи погоджуся працювати. Якщо із замовником виникають проблеми, то в мене завжди є переконливий аргумент — ролик із кінопробами. Я дуже серйозно ставлюся до підготовчого періоду, який триває три місяці, і акторські кінопроби — необхідний (і дуже цікавий) етап, без якого успішно підібрати акторський ансамбль неможливо. У мене бували випадки, коли маститі артисти приїжджали і запитували: «А навіщо мене пробувати? Ви ж знаєте мої ролі». При такій постановці питання ми, як правило, більше не зустрічаємося. Якщо найгеніальніший музикант грає соло врозріз із загальним звучанням музичного твору, то оркестр на концерті провалиться.

— Як змінився технологічний процес з часу зйомок «Буржуя»?

— «Буржуя» знімали на плівку. Зараз знімаю на нову відеокамеру Hay definishn — якість зображення максимально наближена до якості зображення на плівці. Така камера полегшує і прискорює процес. У найкоротші терміни можу подивитися результат, оминаючи таку копітку ланку виробництва, як проявлення й обробка плівки. Але в кіновиробництві, окрім високих технологій, важливий високий професіоналізм. Якщо оператор не вміє виставити грамотно світло, то він не зробить цього, скільки б не перевіряв зображення на моніторі і яку б надсучасну камеру йому не дали. Якщо говорити про режисерів, то багато хто з тих, котрі прийшли сьогодні в кіно, не мають елементарних фахових навичок: не знають, що таке «дія». Як поставити завдання актору? Їм на роду написано «мило» знімати, тому що професією не володіють.

Хтось зверхньо ставиться до роботи в серіалах... Це, мовляв, не мистецтво, а от у мене такі образи народжуються геніальні, тільки грошей дайте, і я зніму шедевр. Це непродуктивна позиція, позиція дилетанта. Ти навчися розібрати з актором сцену і вибудуй за дією просту історію, а потім говори...

— Ви, як і раніше, не розділяєте особливості серіального і кіновиробництва?

— Це все один процес, який продюсують одні і ті ж люди. У Росії — Костянтин Ернст і наш Олександр Роднянський. Вони розпочинали з продюсування серіалів, а тепер підійшли до кіно. Як і продюсер Дмитро Леснєвський, фільм котрого «Повернення» здобув приз Канського кінофестивалю. З усіх серіалів дивитися можна відсотків п’ять. Наприклад «Бандитський Петербург», «Забійну силу». Зі ста фільмів гарним виходить тільки один. У багатьох акторів завдяки серіалам з’явився шанс бути поміченими, і хтось зможе вибитися із загального потоку в перший ешелон.

— Але талановиті артисти, стрибаючи із серіалу в серіал, часом не вигострюють професіоналізм, а дискваліфікуються. Як приклад можна назвати відкритого вами для широкої аудиторії актора Володимира Горянського...

— Якщо говоримо про стосерійні фільми (де знімають серію за день), то в такій ситуації ні про яку роботу режисера з актором і мови немає! Прибігли, текст розкидали, проговорили — і побігли далі (на інший майданчик). Саме в такому стані і прийшов до мене на зйомки Горянський. У нас фільм за сценарієм Юрія Рогози («Божевільня»), зі складною драматургією, а її знаскоку не зіграєш. У нас актори жили на об’єкті, щоб відчути атмосферу, один одного й образи приміряти до себе. Усе, як у нормальному кіно (про яке думають, що його немає)... Я кажу: «Володя, зупинись! Почекай. Піди погуляй по лісу, подихай свіжим повітрям. Інакше нічого не вийде». І зуміли-таки «знайти» того Володю, котрий колись вразив мене у Театрі драми і комедії на Лівому березі. Але це вдалася, тому що Горянський — обдарована людина, і він пересилив себе. Я вірю в цього артиста, і мені буде шкода, якщо він до кінця не зрозуміє, що з ним може статися. Заштамповуючись на серіалах, актор сподівається, що завжди зможе «зіскочити». Але згодом з’ясовується, що зіграти серйозну роль він уже не в змозі. А сам правильно оцінити ситуацію актор не завжди може, тому що «людям подобається», а в серіалу високі рейтинги. Але тоді потрібно вирішувати, що тобі важливіше — розважати публіку, сякаючись на сцені, чи зберегти себе професійно.

— Вам важко переключитися з певної розміреності зйомок художнього кіно на сьогоднішній шалений ритм серійного виробництва?

— Та я і раніше фільми знімав швидко. В другій половині дня вже усіх додому відпускав. Хоча на початку зйомок «Буржуя» відчув нокаут. Увійти в цей ритм тяжко фізично. Головне — навчитися робити час, організовувати його. Зараз я навіть не усвідомлюю себе режисером, тому що це вже не робота, а спосіб життя. Коли зйомки закінчуються, можу протриматися без роботи максимум тиждень. І в нас уся знімальна група навчилася так працювати — по 20 годин на добу. Це класні професіонали! У оператора Сергія Борденюка освітлювачі як годинник працюють! Художник Євгенія Лисецька маленький Голлівуд мені побудувала! (У нас зараз у сценарії перекидання в часі від революції до сьогоднішнього дня.) Євгенія Юревич 30 років у кіно пропрацювала. Весь реквізит на ній! Це колосальна праця плюс матеріальна відповідальність! Ці люди ще і вміють передати секрети своєї професії молодим! Вони працюють не заради того, щоб якомога швидше забрати гроші і піти додому. Вся знімальна група щиро і дружно вболіває за результат. І якщо спочатку нас дещо пригнічував майбутній обсяг роботи, то зараз усім сумно, що зйомки йдуть до завершення.

— Як вважаєте, чому ми для відновлення кіновиробництва не скористаємося досвідом російських колег (на тому ж таки «Мосфільмі»), якщо самі придумати нічого не можемо?

Думаю, що у верхах є дивне переконання у нашій «винятковості», засноване на впертості. Я українець, чим пишаюся. Але не можу виключити себе зі світового контексту. У тій-таки Москві існує прекрасно налагоджений процес кіновиробництва з матеріальною базою і вигідними умовами для спонсорів, які хочуть вкладати гроші в кіно. У ВДІКу є драматургічні майстерні. Адже основа гарного кіно — грамотно написаний сценарій! То там є педагог, котрий окремо вчить розписувати один епізод! А в нас з натугою можна пригадати кількох людей, які вміють писати...

Нещодавно почув виступ нового віце-прем’єра з гуманітарних питань на тему кінематографа... Не знаю, чию абсурдну думку він озвучив, але суть така: пан Кириленко пропонує ті невеличкі гроші, які держава зобов’язується виділяти на десяток фільмів, зібрати і віддати одному комусь — найбільш геніальному (цікаво, кому?), щоб він зняв національний шедевр... Наступаємо на ті самі граблі, як у ситуації зі зйомками «Мазепи». Адже на ці гроші можна було зняти 10—20 дебютів! Упевнений: зберіть усіх геніїв України — і вони поки що не знімуть гарного кіно! У нас немає головного — механізму взаємодії з державою з метою одержання прибутку від кіновиробництва. Гроші, які розтратять на один псевдошедевр, краще віддайте кінофакультету, на дипломні роботи студентів. А для реанімації кінематографа прийміть, як в Росії, закон, за яким багаті бізнесмени не боятимуться вкладати гроші в кіно! Тоді держава матиме прибуток від кіно, а не подаватиме милостиню режисерам. Не можна пристосувати модель радянського кіновиробництва до сьогоднішнього дня, як вже вкотре пропонується!

— Якби відновлення кінопроцесу було у вашій компетенції (скажімо, призначили вас міністром культури), що б ви зробили насамперед?

— Я б створив майстерні кінодраматургів, куди запросив би майстрів того ж ВДІКу викладати у майбутніх сценаристів. Або відправив би своїх студентів до них навчатися (нехай навіть додому повернуться усього лише кілька людей). Але для цього (повторюю) потрібен закон, який забезпечує міцну матеріальну базу! От що має зрозуміти і на що звернути увагу сьогоднішній міністр культури. Утім, я не впевнений, що все це можна пояснити призначеному на цю посаду директору заповідника з Канева... Важко сказати, скільки йому знадобиться часу, щоб розібратися в проблемах кінематографа... Я от так подумав: може, нам щороку призначати нового міністра культури? Наведемо лад у заповідниках, на естраді... Може, колись і до кіно справа дійде.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №38, 12 жовтня-18 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво