А де їм узяти таку суму? Українські фільми-довгобуди-2006: повік титрів не бачити!

Поділитися
Що там Шептицький! Два роки пригод вищевикладеного сюжету — це шкільні канікули, порівняно з деякими вітчизняними фільмами-довгобудами...

Що там Шептицький! Два роки пригод вищевикладеного сюжету — це шкільні канікули, порівняно з деякими вітчизняними фільмами-довгобудами. Причому «виконробами» на цих «майданчиках» значаться виключно майстри — Мащенко, Гресь, Іллєнко, деякі інші. А по десять, а по п’ять років — «віра-майна» — не хочете? Тут уже нікому мало не здасться! Бо, на перший погляд, начебто ніхто й не винен у зміні урядів, ідеологічних ліній, зникненні мільйонів, але...

У форматі умовного рейтингу «ДТ» пропонує унікальну колекцію із «найкращих фільмів року» (точніше, попередніх років), про які всі чули, але яких поки що ніхто не бачив. І невідомо, чи побачить.

№ 1. «Богдан Зіновій Хмельницький»: шість років без права...

Невже здійснилося? Гетьман Богдан при повній бойовій амуніції знову на коні? Не повірите, але саме цього тижня стару-нову — готову (!) — стрічку Миколи Мащенка було представлено суворим арбітрам (на чолі з Ганною Чміль) на кіностудії імені Довженка. Дві години сорок хвилин — без запинки і без перепочинку (такий хронометраж).

Шість років тому цей фільм розпочав своє ходіння по муках. І навряд чи хтось вірив, що колись дійде до кондиції. Але Микола Павлович — метр класичної закваски, режисер-дипломат. Він якщо вже встряє в сутичку, то не полишає навіть замиленого коня на переправі. Важко припустити, хто підставив його кілька років тому, запропонувавши показати на кінофестивалі «Молодість» робочу версію «Хмельницького». Показав тоді на свою голову... Перші глядачі здивовано кліпали віями. А деякі критики били в саме око — з темою Богдана не жартують (особливо на міжнародних фестивалях).

Бюджет «Хмельницького», за загальносвітовими тарифами, — копійки. За даними «ДТ», це близько десяти мільйонів гривень, однак ще близько чотирьох мільйонів винні студії, яка ночей не досипала, а фільмом займалася, розраховуючись студійними грошима в надії, що Мінкульт покриє ці витрати. Адже картина — це не охи-ахи на лавці в районі «Шулявської». Тут — батальні сцени, люди і коні. Мащенко каже: «Дуже армія нам допомогла: безоплатно давали людей на зйомки...»

Перший кадр «Богдана», виявляється, зняли ще у 2000-му — 24 квітня. Це був знаменитий епізод: польський король пише листа московському царю... (напевно, грошей просить?). Потім знімали сцени бою під Берестечком, обживали різні інтер’єри. Від теми Переяславської ради Мащенко делікатно відступився. «Чому ж, Миколо Павловичу?» — «Розумієте, Олеже, я не бачив на власні очі всіх документів із цього приводу. Тому що ще Ленін дав розпорядження не висвітлювати правду. І в різні часи ці документи приховувалися — і за Громика, і за інших. Там — воєнна угода на час боротьби з ляхами… Звичайно, якби мені вдалося з цим ознайомитися, можливо б, у сценарії ця тема й прозвучала б».

Ще Мащенко каже відверто: якби йому сьогодні запропонували заново ввійти в ту ж саму річку, і ще дали «мільйон, мільйон, мільйон зелених банкнот», то він спочатку довго думав би, а потім, напевно, відмовився б. Тому що, як я розумію, здоров’я дорожче.

Однією з найскладніших постановочних сцен для режисера виявився епізод знищення ляхів на мосту. Тоді група чудових каскадерів дуже старалася, щоб відзняті події видавалися максимально достовірними. Неймовірно складний фрагмент — сцена, коли козаків вішали: триста петель підготували, а «повішених» асистенти знизу за ноги притримували, щоб не дай Боже чого не сталося. Адже, за словами режисера, у таких складних для постановок батальних проектах (як «Війна і мир», наприклад, або «Ватерлоо») наперед планують... кількість можливих трупів. У нас, на щастя, всі залишилися живі.

Але драматична історія в період зйомок виникла з виконавцем ролі Хмельницького — чудовим актором Володимиром Абазопуло... Проте Мащенко не відступився від нього, підтримав чудового артиста.

Майже завершений «Богдан» (сценарій Андрія Яремчука і Миколи Мащенка, оператор — Сергій Борденюк) — власність студії Довженка та Міністерства культури. До весни картину мають перевести в «Долбі», потім — прокатна епопея. Мащенко, утім, нарікає: «І де в наших селах це «Долбі» — немає його ніде! І в мене на батьківщині — у Луганській області — немає, і в багатьох інших великих містах тільки мріють про це!»

Однак уже зацікавилися проектом деякі російські продюсери. Йдеться про телеверсії «Богдана». Хоча про це говорити поки що зарано. А говорити варто нині про визначну для Мащенка дату — рівно п’ятдесят років тому він прийшов на кіностудію імені Довженка, і звідси згодом розпочалися всі етапи його великого світлого шляху: режисер («Іду до тебе», «Комісари», «Як гартувалася сталь», «Овід», «Довгий шлях до мами»), потім — директор... Теперішній директор студії — Ігор Ставчанський — правда, сумує: мовляв, не залишили такі, як Микола Павлович, учнів після себе, хоча їм самим тоді було в кого вчитися — у Кавалерідзе, в Івченка...

№ 2 «Толока»: як знайти мільйони

Здається, років п’ять (не менше) точаться розмови про проект Михайла Іллєнка «Толока». В основі ідеї — історія українського села. Це історія про дім, який, переживаючи різні історичні ката-клізми, зберігає свій споконвічний народний фундамент. Бюджет фільму — близько 22 млн. гривень. Причому десять мільйонів знову обіцяє Міністерство культури (картина плавно перейшла у виробничий план 2007 року), а половину — шукайте, якщо знайдете.

Правда, режисер зізнається «ДТ», що навіть ці кошти не відповідають нинішнім реальним розцінкам кіновиробництва. І з ним важко не погодитися, знаючи, скільки за один знімальний день отримує та чи інша «кінозірка» у мильній опері.

№ 3 «1911»: привид київської опери

Ще одна «пісня пісень», тому що розмови про цей кінопроект тривають теж майже п’ятирічку. Це давній задум фільму режисера Сергія Маслобойщикова («Шум вітру», «Співачка Жозефіна та мишачий народ») про вбивство прем’єр-міністра царської Росії Петра Столипіна в київському оперному театрі — у 1911 році. Кругла дата у зв’язку з цією трагедією, до речі, у нинішньому році, — 95 років відтоді, як його застрелили (але все одно зняти не встигнуть).

Як відомо, Маслобойщиков мав намір запросити у проект на роль Дмитра Богрова (вбивці Столипіна) талановитого Сергія Бодрова-молодшого. На жаль... А одним із продюсерів фільму ( з російськго боку) мав стати Сергій Чліянц, який займався «Бумером» Петра Буслова і «Настроювачем» Кіри Муратової). Знову — «на жаль»: спілкування Чліянця з нашими кіночиновниками відбило в нього будь-яке бажання братися за справу.

Кажуть, цікавилися цим проектом і три великі телеканали — «1+1», «Інтер», «Перший російський». Олександр Юхимович Роднянський, вочевидь, більше захопився продюсируванням фільмів на офісну та афганську тематику. А Костянтин Львович Ернст тим часом розігрував «турецький гамбіт» під касовою охороною «нічного дозору». Поки те та се, деякі інші телеканали пометушилися і вже створили «багатосерійні нетлінки» на столипінську тему. Отож Маслобойщикову, мабуть, ще доведеться почекати, хоча й бюджет на його фільм передбачався не особливо-який — близько мільйона доларів.

І на українському державному рівні загибеллю Столипіна, як і раніше, мало хто переймається (крім Чміль, мабуть, яка щиро підтримує почин Маслобойщикова). У кожному разі, продюсер Дмитро Колесников недавно заявив, що проект «1911» не сподобався екс-віце-прем’єру з гуманітарних питань В’ячеславу Кириленку — й ідею знову відсунули. Тепер, із приходом нового віце-прем’єра, може, і прем’єра не за горами?

№ 4 «Тарас Бульба та його сини: вічний поклик

Якби режисер Віктор Гресь створив фільм «Як я не зняв «Тараса Бульбу», то й цей твір був би не менш цікавим для широкої глядацької аудиторії, ніж сам гоголів-ський сюжет у його кінотранс-крипції. Думаю, немає сьогодні людини в українському кіносоціумі, котра б не чула про давні грандіозні плани Греся зняти «Бульбу» з Олексієм Петренком у ролі Тараса і Ларисою Кадочниковою у ролі його дружини. Та лише недавно авторський сценарій Греся переміг у конкурсі на кращу екранізацію повісті Гоголя (усі в захопленні, Леонід Череватенко особливо). Передбачалося, що сценарій Греся може бути запущений у режисерську розробку. Але постановник плавно від цієї розробки відійшов. Та й про реальний бюджет на цю картину навряд чи варто навіть мріяти — за приблизними «примірками», така батальна фреска може потягнути на двадцять мільйонів доларів, що для держфінансової ніші попросту непід’йомно.

Тим часом уже в лютому розпочинається знімальний період «Тараса Бульби» у конкуруючій фірмі — на «Ленфільмі»: Володимир Бортко зніматиме в ролі Бульби Богдана Ступку, а в ролі його дружини — Аду Роговцеву. Велике фінансове сприяння цьому російсько-українському фільму надає телеканал «Росія». Хто надасть дійову допомогу багатостраждальцю Гресю — поки що невідомо. До того ж привид Депардьє бродить кримськими виноградниками, і, може, він знову нагадає Ющенку свою стару байку про «Бульбу»?

№ 5 «Владика Андрей»: і святого духу...

Окреме інтерв’ю з режисером фільму — Олесем Янчуком — на цій самій шпальті.

У списках значилися...

Виявляється, у році, що минає, на виробництво українських кінофільмів любима держава не поскупилася. І виділила аж 49 250 гривень. Питання: куди дійшли ці кошти?.. За лінією держзамовлення колегія Мінкульту відкрила зелену вулицю нижчезазначеним стрічкам: «Владика Андрей» (реж. Олесь Янчук), «Рицарі Дикого Поля» (проект Володимира Савельєва про гетьмана Калнишевського), «Останній забій» (кіноактуалка Олексія Русича про шахту вугільну), «Кобзарі» (реж. Олесь Санін), «Толока» (реж. Михайло Іллєнко), «Зона» (проект Тараса Томенка про Чорнобиль), «Перверзії» (літературна основа — Юрій Андрухович; режкерування — Андрій Жолдак). Наскільки можна судити, в жодному із цих кінопроектів кінокінь ще не валявся.

Водночас Національна кіностудія імені Олександра Довженка здійснила подвиг Гастелло — і, не повірите, практично завершила роботу над вищезгаданим «Хмельницьким», а також над картинами «Убивство в зимовій Ялті» (режисер Олександр Муратов) та «Запорожець за Дунаєм» (режисер — Микола Засєєв-Руденко). Останній фільм (бюджет близько чотирьох мільйонів гривень) теж планують форматувати в «Долбі» (оскільки в стрічці співають Володимир Гришко і Марія Стеф’юк).

Відповідно до тієї ж таки постанови мінкультівської колегії (від 29 червня 2006 року) на нас чекає неймовірна кількість кінодебютів. Серед них — «Сільський роман» (реж. О.Уманський), «Гайдамаки» (реж. В.Іваницький), «Сутінковий кінь» (реж. В.Васянович), «Побрехенька» (реж. Л.Мацько).

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі