Вони його любили (його — театр) - Культура - dt.ua

Вони його любили ("його" — театр)

22 червня, 16:08 Роздрукувати Випуск №24-25, 23 червня-6 липня

Репетиційний процес у одеському театрі, без жодних перебільшень, "вирує".

Стас Жирков © opinion.biz.ua

У контексті нашого нинішнього театрального буму DT.UA продовжує славний літопис не тільки київських прем'єр, а й проектів в інших українських містах. Зокрема, в Одесі, в Українському театрі ім. В.Василька, наприкінці червня виходить досить ажіотажна вистава "Вона його любила". Жанр — "життя на дві дії", режисер — Стас Жирков, в основі — п'єса Андрія Іванова. 

 

У травні-червні репетиційний процес у цьому одеському театрі, без жодних перебільшень, "вирує": репетиції ледь не в кожному кутку, попри термінову потребу ремонту самих цих кутків. 

В одному кутку грають "Конотопську відьму" Г.Квітки-Основ'яненка; в іншому — обговорюють деталі надсучасної "Енеїди" В.Ченського на основі поеми І.Котляревського. 

І вже на велику сцену вийшли учасники прем'єрного проекту "Вона його любила". 

вона його любила
ukrteatr.odessa.ua

Це сучасна історія, новий текст. Така собі дражлива любовна шарада, в якій задіяні деякі герої нашого часу: такі, які вже вони є. Є Таня, яка любить. Є Сергій, якого люблять. Є Сергієва мама, яка мріє якнайшвидше оженити цього сина. Є якийсь невгамовний Славік, якому, за словами режисера, бракує адреналіну у власному житті. Є навіть Танин тато, який любить горілку. І є ще французький бульдог Джон Сноу. 

Ось такий джентльменський набір, такий пряний соціальний пасьянс. 

Причому місце дії не Білорусь, хоча драматург і мотиви п'єси ніби звідти (початкова версія назви — "З училища"). Умовне місце дії — Одеса-мама.

Для місцевого театру такий гостро сучасний репертуарний поворот — певною мірою виклик, можливо навіть випробування. Формат "Глядач на сцені" — теж розмова з публікою її мовою. А це часто мова вулиці, коли не добирають слів, а в самих словах — сіль життя. 

Утім, любов приймає будь-які мови, навіть арго! 

Режисер Стас Жирков каже після репетиції, що ідея цієї п'єси виникла під Мінськом, у рамках режисерської лабораторії. І коли драматург Андрій Іванов уже надіслав йому готовий текст, то ця версія ввібрала їхні спільні ідеї, знахідки, навіть осяяння. Власне, прем'єрна одеська вистава зберігає фабулу, але багато що в ній і доповнює. 

— Мені цікавий текст про сьогодення, про нинішніх молодих людей, — каже режисер. — Можливо, хтось побачить у цій історії — пристрасть учениці до свого вчителя, таку собі Лоліту. Але це зовсім не Лоліта! І тут не треба шукати жодних аналогій. На мій погляд, усе в нашій історії — гостріше, навіть страшніше, і... смішніше. 

Для мене саме важливо, що дія вистави передбачає Одесу, Україну. Хоча, власне, такий поворот подій міг статися в будь-якому куточку Землі. 

Втішно, що сьогодні Український театр в Одесі почав "перезавантаження", оновлення. Новий директор — художній керівник Юлія Пивоварова, як мені здається, націлена на створення цікавого репертуару, українського репертуару. Тут завжди були (і є!) чудові актори. Деякі задіяні і в нашій прем'єрі — Марина Клімова, Вадим Головко, Костянтин Кириленко, Володимир Романко, Ірина Охотниченко, Ігор Геращенко. Сьогодні театр відчиняє двері молодим українським режисерам. Які, переконаний, зроблять цікавим — і новий сезон, і всі наступні. 

— Сезон, що минає, у твоєму театрі "Золоті ворота" був хльостко названий #Безвіз. Чи виправдала себе така назва? 

— На мій погляд, більш ніж виправдала. У "Золотих..." вийшло чотири прем'єри по лінії #Безвіз на основі цікавих текстів закордонних авторів, були яскраві режисери з-за кордону. Зокрема, французький режисер Жуль Одрі поставив у нас успішну виставу "Сьогодні вечері не буде", яка дуже популярна у глядачів. Білоруський режисер Юрій Диваков поставив "Місто Богів" за п'єсою словенського автора. Я ставив німецьку п'єсу "Каліки", і білоруську — "Тихий шорох уходящих шагов", у нас вона йде під назвою "Тату, ти мене любив?".

Кожна з цих вистав сезону #Безвіз — особлива. Ці постановки вирізняють і індивідуальний режисерський почерк, і якась "спеціальна" сценічна енергетика. Принаймні їх точно не сплутаєш! 

Для мене особливість сезону, що минає, не тільки в назвах, режисерах, виставах, а ще й у наших активних фестивальних, гастрольних поїздках у різні країни. Ми побували у Мюнхені, Празі, Могильові, Мінську, інших містах. Це теж наш #Безвіз. І саме цей сезон довів, що український театр може успішно контактувати з театрами різних країн, із міжнародними фестивалями.

Нещодавно наша газета докладно інформувала народ про київські прем'єри вже прийдешнього сезону, у такому випадку — які доповнення можеш внести до вже анонсованих назв? 

— "Золоті ворота" люблять різні слогани. Один із таких слоганів, який і відображатиме майбутній сезон, — "Завжди відкриті для тебе!". 

— Тобто "Ворота" відкриті завжди?

— Природно! Попереду не тільки прем'єри, а й спеціальні події в театрі — навколо вистав, актуальних театральних тем. Це і зустрічі з драматургами, критиками, акторами, й інші формати.

Крім класичної п'єси Августа Стріндберга "Фрекен Юлія", яку зараз у театрі репетирує Іван Уривський, у новому сезоні також вийдуть нові вистави Тамари Трунової, Влади Білозоренко. 

У "Золотих воротах" поставить виставу німецький режисер Корнелія Кронбольц, вона з Магдебурга. 

Уже на початку 2019-го я планую підступитися до "Братів Карамазових" Ф.Достоєвського, над новою сценічною версією роману працює білоруський драматург Дмитро Богославський. 

Якщо раніше наш театр форматував свій напрям як активну роботу з молодими режисерами, то згодом цей напрям розширився — до серйозних міжнародних творчих контактів. І тому принцип — "Завжди відкриті для тебе!" — передбачає не тільки конкретні двері конкретного театру, а й весь театральний світ. Він і повинен бути відкритим — для акторів, глядачів. 

— Якщо зазирати в недалеке майбутнє великого світу, які спільні проекти і які твої постановки передбачаються на інших паралелях і меридіанах?

— Фактично зразу після прем'єри в Одесі — у серпні — участь у Міжнародній театральній школі в Мюнхені. У жовтні — прем'єра "Качиного полювання" О.Вампілова в Мінську; у грудні — "Чекаючи на Ґодо" С.Беккета в Магдебурзі. А у Театрі на Подолі у новому сезоні стартує робота над "Ревізором" Гоголя з В'ячеславом Довженком у головній ролі.

 

P.S. У липні-серпні — у DT.UA — нові сюжети "театрального гіда" з інших українських міст: прем'єрні сценічні проекти у Львові, Івано-Франківську, Херсоні, Харкові, Дніпрі, інших містах. 

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №44, 17 листопада-23 листопада Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво