Великі надії - Культура - dt.ua

Великі надії

15 листопада, 16:24 Роздрукувати Випуск №43-44, 16 листопада-22 листопада

Дев'ятого листопада Німеччина відзначила 30-річчя від дня падіння Берлінської стіни.

© Goethe Institut

Відгомін свята, кульмінацією якого став нічний концерт біля Бранденбурзьких воріт, долинув і до України. До 15 грудня в Національному центрі Олександра Довженка працюватиме привезена в Україну Ґете-інститутом пересувна документальна виставка "Геніальні дилетанти", паралельна програма якої включає дискусії, кінопокази з обговоренням, лекції. 

Проект присвячено музичному андеграунду Східної Німеччини 1980-х років, передусім панкроку. Але насправді з його допомогою нам хотіли нагадати ще й про подібність історії культурного опору в Німеччині й Україні. І головне — про те, що свободу не зупинити ні стінам, ні озброєним до зубів диктаторським режимам. Якщо, звичайно, самі люди усвідомлюють, що вони народжені вільними.

документальная выставка «Гениальные дилетанты»_2
Goethe Institut

Що ми, українці, нині пам'ятаємо про кінець 1980-х — початок 1990-х? Іноді складається враження, що від того часу нічого не лишилося. Тільки з підсвідомості раптом спливають кадри: сотні людей завзято й з ентузіазмом б'ють — хто чим — у бетонну стіну. І ось вона, нездоланна, кришиться. А на її залишках іронізує графіті з поцілунком таких застарілих, таких смішних у своєму авторитарному пафосі Брежнєва й Хоннеккера. Уже нікому не страшних. Від епохи, яка надновою зіркою спалахнула 30 років тому, більше нічого немає — якщо не брати до уваги самої ментальності поколінь, одні з яких пережили загибель Імперії, а інші сформувалися саме в цей час. У найжахливіший — і найпрекрасніший час. Адже такої свободи, як тоді, нехай голодної і невлаштованої, майже не буває. 

Оновлюючись, світ дарував просто фантастичні надії: на життя без холодної війни, без кордонів, без диктату спецслужб у країнах радянського блоку, які розвалювалися на очах. І тоді ж на дуже короткий період, усього на кілька років, одночасно в Києві, Москві та Східному Берліні, молоді здавалося, що ось-ось настане момент, коли творчість визнають найголовнішим сенсом життя. Ми, покоління 1990-х, вчилися жити за "Небом над Берліном" Віма Вендерса, цілком серйозно вважаючи янголами поетів і музикантів. На кшталт Ніка Кейва, про якого (принаймні в Києві) часто довідувалися таки завдяки Вендерсу й його чарівному Берліну.

документальная выставка «Гениальные дилетанты»_3
Goethe Institut

Що ми, українці, нині пам'ятаємо про своїх, українських, рокмузикантів епохи роквідродження кінця 1980-х  — початку 1990-х? Так, дуже шкода, що допитливі німці явно нічого не чули про чудовий двосерійний документальний фільм-дослідження "Дайте звук, будь ласка!" Тетяни Єжової. У роки, коли СРСР уже конав, Єжова заснувала й аж до свого від'їзду до США самовіддано видавала найзнаменитіший самвидавський український рокальманах "Гучномовець", а вже 2016–2017-го теж сама записала й за допомогою американського колеги-відеоінженера змонтувала з архівних фото, відео й живих інтерв'ю першу історію українського музандеграунду кінця 1980-х — початку 1990-х. 

Якби в Берліні знали про це, можливо, й паралельна програма до київської виставки "Геніальні дилетанти" була б іншою. Але знати про своє хороше передусім маємо ми самі. Завдяки Ґете-інституту, Київ під час відкриття виставки про німецький панк почув хоча б живий виступ легенди українського року Олександра Піпи та його "@Трактора". (Де його тепер почуєш — окрім?..) Драйв, до речі, виявився мало не крутішим, ніж навіть тоді, давно, замолоду. 

документальная выставка «Гениальные дилетанты»_5
Goethe Institut

У рамках паралельної виставкової програми в Довженко-центрі заплановано ще й кіно "Кордон на замку" з геніальним "Колезьким асесором" і зустріч із режисером фільму Сергієм Лисенком. 29 листопада художник Ілля Чичкан під час подіумної дискусії "Субкультура 1980–1990-х років в Україні" разом із Піпою і Лесею Заєць згадуватиме знамениті рейви артсквоту "Паризька комуна". Відразу два фільми про німецький музандеграунд 4–6 грудня можна буде побачити в рамках фестивалю INTRO. Повну програму заходів знайдете на сайті Ґете-інституту.

На відміну від киян, сучасні німці не просто знають, а й усіляко просувають свою андеграундну музичну (і не тільки) культуру зразка 1980–1990-х. "Геніальні дилетанти" (дуже вдала добірка фото, відео й аудіозаписів живих виступів, кліпів, перформансів панк і постпанкгруп 1980-х зі Східної Німеччини) — це пересувна виставка. До Києва вона поїздила Європою. А в провідних світових виданнях напередодні 9 листопада з'явилися публікації саме про східнонімецький панк, який нещадно репресувала молодша сестра КДБ — Штазі. (Велику статтю з архівними фото помістила навіть "Гардіан".) 

документальная выставка «Гениальные дилетанты»_6
Goethe Institut

Справжній німецький суперскрупульозний підхід до розповіді про рідний німецький панк і постпанк (куратор — Матильда Ву) — феномен на стику арту, кіно, експериментальної музики й моди — цінний неймовірно великою, як для такої виставки, кількістю аудіоматеріалів. Ти немовби опиняєшся відразу на безлічі концертів. Причому основний акцент зроблено, як можна було очікувати, не на розповіді про флагман незалежної сцени Східного Берліна 1980-х EinstЯrzende Neubauten. Велика увага — маловідомим або зовсім не відомим меломанам за межами Німеччини групам. До речі, назву самої виставки запозичено з самопальної, написаної з граматичною помилкою афіші одного з неофіційних концертів. У фіналі мінімузичного фестивалю, на який, по суті, перетворився виставковий проект, особисто презентувати фільм "Геніальні дилетанти" до Києва приїде легендарний Томас Майнеке — засновник групи Freiwillige Selbstkontrolle, нині відомий письменник. І, можливо, від першої особи розповість про цю афішну історію.

документальная выставка «Гениальные дилетанты»_4
Goethe Institut

На відміну від українців, сучасні німці не страждають провалами в пам'яті. Можливо тому, попри всі проблеми, вони, чия країна возз'єдналася тільки 30 років тому, нині і успішні, і вільні? Саме про це я думала, з легкою заздрістю спостерігаючи на відкритті в Довженко-центрі за емоційними, гранично щирими реакціями на музику, свій і український рок "@Трактора", на спогади про падіння Берлінської стіни представників Ґете-інституту й Посольства ФРН в Україні. І все ж таки… Це ми — люди зламу 1980-х, у Києві, як і в Берліні, — колись стали справжніми "геніальними дилетантами". І не здогадувалися, наскільки ми круті — взяли штурмом усі фронтири. Нині, коли історія так і норовить утнути зворотний виток, а брежнєви й хоннеккери немов ожили й зійшли з графіті Дмитра Врубеля прямісінько у світову політику, хороша чесна пам'ять особливо важлива. Наша історична й емоційна пам'ять. Щоб не дати побудувати нові стіни. Щоб знову не втратити свободу. Punk's Not Dead. 

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Останній Перший Популярні Усього коментарів: 2
  • anatolii anatolii 16 листопада, 22:20 А про боротьбу наших прадідів, дідів, батьків за свою свободу і боротьбу проти кого слабо нагадати?: «Свято (28 жовтня) встановлене відповідно до Указу Президента України Віктора Ющенка від 20 жовтня 2009 року «…з метою всенародного відзначення визволення України від фашистських загарбників, вшанування героїчного подвигу і жертовності Українського народу у Другій світовій війні…» Втрати України в Другій світовій війні — прямі та непрямі людські та матеріальні втрати, які поніс український народ в період Другої світової війни. Оцінка чисельно втрат в різних роботах суттєво відрізняється, починаючи від 5 млн до 7 млн загиблих громадян тодішньої Радянської України. В виступі у зв'язку з 30 річчя визволення України від гітлерівських загарбників тодішнього першого секретаря ЦК Компартії України Володимира Щербицького була названа цифра 6750 тис. чоловік. Пізніше людські військові втрати були визначені в 2,5 млн чоловік і 5,5 млн. — загиблих військовополонених і мирного населення. По відношенню до загальних втрат СРСР це становить 40-44%. З врахуванням вторинних демографічних втрат (померлі від хвороб і голоду, депортовані, емігранти, втрати у природному прирості населення), то втрати складуть приблизно 14,5 млн чоловік[1]. Було також зруйновано майже 700 міст (40% усіх міст Радянського Союзу, знищених війною) і 28000 сіл. Оцінка матеріальних збитків становила 285 млрд рублів (в цінах 1941 року) - понад 40% усього збитку СРСР. У війні загинув кожен п'ятий українець. Серед військовослужбовців призову на літо 1941 року уціліли тільки 3% з загальної кількості"? І про боротьбу не вперше! згоден 0 не згоден 0 Відповісти Цитувати ДякуємоПоскаржитись anatolii anatolii 16 листопада, 22:21 С конца февраля - начала марта 1918 года империалистические державы обеих воюющих в мировой войне коалиций начали масштабное вооруженное вторжение на территорию России… Людские потери от рук иностранной военщины как среди бойцов красной армии и партизан, так и среди мирных жителей, никогда и никем не были подсчитаны… 8 февраля 1918 года германские и австро-венгерские войска (около 50 дивизий) перешли в наступление от Балтики до Чёрного моря. За две недели они оккупировали огромные пространства. 3 марта 1918 года был подписан Брестский мир, но немцы не остановились. Воспользовавшись договором с Центральной радой, они продолжили свое наступление по Украине на Харьков, Полтаву, Екатеринослав, Николаев, Херсон и Одессу. 5 марта немецкие войска вторглись в Финляндию, где свергли финское советское правительство. Нарушив условия Брестского мира, немцы вторглись на территорию РСФСР, заняв 8 мая Ростов-на-Дону… Далее идёт прямое ограбление оккупированных территорий. С Украины немцы вывезли до октября 1918 г. 53 тыс. лошадей и 39 тыс. голов крупного рогатого скота, 52 тыс. тонн зерна и фуража, 34 тыс. тонн сахара, 45 млн. яиц… 18 января 1918 г. немецкий журнал «Deutsche Politik» писал: «Суверенитет Финляндии означает нечто большее, чем новое государство, входящее в систему государств на севере Европы. Он означает начало расчленения России. Финляндия окажет большое влияние на другие прибалтийские страны, на Украину и далее, возможно, на Кавказ». згоден 0 не згоден 0 Цитувати ДякуємоПоскаржитись
Випуск №47, 7 грудня-13 грудня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво