Стравінський, Бріттен і київський авангард - Культура - dt.ua

Стравінський, Бріттен і київський авангард

26 жовтня, 2018, 16:58 Роздрукувати Випуск №40, 27 жовтня-2 листопада

Його "райський куточок для творчості" розміщувався на межі Волині і Полісся.

Присутність Ігоря Стравінського у програмі 15-го музичного фестивалю "Стравінський та Україна" була (як завжди) легкою й ненав'язливою, ніби аромат від його улюблених цигарок "Голуаз". 

Традиційну "десятину" музичної спадщини композитора отримали від трьох визначних національних оркестрів ("Чорний концерт", "Симфонія духових", Symphony in C, сюїта з балету "Жар-птиця") і яскравого піаніста Євгена Громова ("П'ять пальців. Вісім дуже легких мелодій на 5 нот", Piano-Rag-Music). Але хто мав змогу їх почути й побачити, міг зробити кілька семимильних кроків у музичні всесвіти — від бароко до романтизму та модернізму…

Організатори турне Ігоря Стравінського 1962 року шукали Устилуг… в околицях Санкт-Петербурга. Насправді його "райський куточок для творчості" розміщувався на межі Волині і Полісся під охороною… пускових установок ракет стратегічного призначення. 

Отож колишнього господаря не пустили на поріг його власної домівки. І чи зміг би він своїм ключем (!) відімкнути двері "Старої мизи"? Після свавільної реконструкції літню оселю композитора перетворили на двоповерхову казарму, в якій, як пригадував Ігор Блажков, місили болото меліоратори пересувної механізованої колони…

Не пустили сюди на початку вісімдесятих і Тоні Палмера, хоча в будинку посеред алей уже розміщувався філіал Володимир-Волинської музичної школи. І директор Володимир Терещук міг би сказати добре слово про Тихона Хрєннікова, який… послав знімальну групу британського режисера "місити болото" на Сорочинський ярмарок, а копію вже готового фільму "Десь на кордоні…", за розпорядженням Хрєннікова, в "Гостелерадио" (без дозволу й відома режисера!) скоротили й перемонтували…

У травні 1983 року будинок, у якому жив і працював композитор Ігор Стравінський, ще не мав статусу пам'ятки, але після візиту до Устилуга з Богданом Янівським та Віктором Герасимчуком в обласній "молодіжці" я підтримав краєзнавця Петра Заклекту: не кімната-музей, а музей-садиба композитора — ось що нам потрібно! Ще раніше на шпальтах обласної молодіжної газети мою ідею фестивалю музики Ігоря Стравінського підтримав Богодар Которович.

Музейники відкрили першу експозицію 1990 року, перший фестиваль "Стравінський та Україна", за сприяння мистецтвознавців
О.Федорука та А.Терещенко, волиняни організували 1994 року, і лише 2012 року розпочалася реставрація: на ту пору наслідки брутальної реконструкції могли вилізти боком, — стеля прогнулася настільки, що це загрожувало учням місцевої школи мистецтв. 

Якби не зазначена обставина, жодні інші аргументи не змогли б сколихнути "чашу терпіння" чиновного люду, хоча вже від 2005 року новостворений відділ охорони культурної спадщини в облдержадміністрації готував передумови для початку реставраційних робіт. Стан спотвореної оселі не відповідав статусу пам'ятки історії національного значення, отож на кошти обласного бюджету виготовили паспорт, акт технічного стану, визначили межі охоронної зони, зрештою виготовили й реалізували проект реставрації, що мав на меті повернути оселі первісний вигляд. Оновили експозицію музею, створили ідеальні умови для учнів та педагогів. Наразі меломанам прикордонного містечка цілком вистачає актового залу музею-садиби. Та, поки не буде замовлений і реалізований проект благоустрою громадського простору між алеями, а черги блокуватимуть міжнародний перехід на кордоні, Устилуг Байройту — не конкурент…

На наступному фестивалі відзначимо десяту річницю співпраці з Ігорем Блажковим, якому Ігор Стравінський довірив виконання власних творів 1962 року. 

Правда, спершу Блажкова виключили з консерваторії, коли той із власної ініціативи намагався озвучити "трофейні" твори композитора, які колишній фронтовик привіз до Києва з Австрії й передав у бібліотеку консерваторії.

Насамперед директор фестивалю Сергій Єфіменко наважився на виконання "Весіллячка" Ігоря Стравінського в Луцьку після невдалої спроби його колег у Києві. Почин підтримали колеги з Чернівецької обласної філармонії, відтак на фестивалях у Луцьку академічний симфонічний оркестр філармонії, академічний хор "Чернівці" виконали низку творів Ігоря Стравінського: "Реквієм", ораторію "Цар Едіп", "Симфонію псалмів". До фестивалю "Стравінський та Україна" 2019 року Ігор Іванович готує симфонічну поему "Пісня солов'я" та "Месу". 

Один із побратимів Блажкова композитор і педагог Віталій Годзяцький відвідав музей-садибу Ігоря Стравінського 10 жовтня 2018 року, коли піаніст Євген Громов, на наше прохання, презентував музичну антологію " Київський авангард 60-х. Школа Бориса Лятошинського". Останнє десятиліття Ігоря Стравінського поєднало в собі кілька важливих тенденцій, на які хотілося поглянути з Києва і… Лондона. 

Як розповідав Тоні Палмер, 1966 року Ігор Стравінський запросив режисера до готелю "Савой" і просив познайомити його з Джоном Ленноном. І Стравінського "не оминула чаша сія"… Як на мене, "бітломанія" стала прологом ери глобалізації, а прекрасна балада "Вчора", де "Бітлз" уперше використали струнний квартет, стала всеосяжним виявом ностальгії… "не за минулим — за справжнім". І якщо наші кумири, найвизначніші дійові особи та виконавці британської рок-сцени, досі викликають захоплення у фільмах Тоні Палмера ("Вся моя любов" і "Прощальний концерт "Крім"), то спадок групи "київський авангард" ми відкриваємо лише тепер. 

Чотири компакт-диски вмістили унікальне піаністичне надбання, яке Євген Громов збирав упродовж 20 років і до якого ми звертатимемося в майбутньому ще не раз. Наразі в музеї-садибі Ігоря Стравінського Віталій Годзяцький, якому виповнилося 83, з юнацьким запалом і хистом виконав два власних твори. "Парад дурнів" з епохи "соціалістичного реалізму" припав до смаку Тоні Палмеру, що з жалем констатував: через перепони "навіжених" про талановитих учнів школи Бориса Лятошинського, їхню авангардну творчість нічого не знали на Заході. Проект Євгена Громова став для нашого гостя ще одним великим відкриттям України, а Piano-Rag-Musik Ігоря Стравінського у виконанні Євгена Громова — прологом до розмови про "авангардний джаз" у майбутньому. 

Десять років тому у програмі фестивалю "Стравінський та Україна" ми (вперше в Україні) організували показ документального фільму Тоні Палмера "Десь на кордоні…". 

Оригінальна авторська робота про Ігоря Стравінського (Спеціальний приз журі на кінофестивалі у Сан-Франциско) сподобалася, кілька десятків копій розійшлися блискавично після показу, інші глядачі отримали фільм за посередництва Британської ради в Україні. Для наступних фестивалів, на моє прохання, на виробничо-технічній базі Волинського телебачення дублювали українською фільми Тоні Палмера про Шостаковича, Рахманінова, Леонарда Коена… 

Для 15-го фестивалю британський гість приготував особливі презенти: реферат про лауреата Нобелівської премії Боба Ділана, найновішу версію свого фільму про турне Леонарда Коена (завідувачка кафедри прикладної лінгвістики Ірина Біскуб організувала зустрічі Палмера зі студентами в університеті імені Лесі Українки і "Промені"), презентацію (вперше в Україні) збірки власних фільмів про світової слави композитора Бенджаміна Бріттена та кіноконцерт із його творів у виконанні славетних "Київських солістів" у Палаці культури міста Луцька.

Разом із Тоні "відвідали" містечко Олдборо, якому Бріттен подарував концертний зал і музичний фестиваль. А все починалося з музичних вечірок мами, яка навчила Бенджаміна нотної грамоти. Феноменальну "Просту симфонію" він написав одинадцятилітнім, адже мав справжнього вчителя —композитора Френка Бріджа; він цінував найсучаснішу музику, і сам Бріттен орієнтувався на Стравінського, Малера. 

Своєму учителю Бріттен присвятив "Варіації на теми Френка Бріджа", що полонили світ після Зальцбурзького фестивалю 1937 року і викликали шквал оплесків від луцької публіки. "Київські солісти" в десяти аспектах представили одну з тем "Трьох ідилій" Бріджа від майстра варіацій Бріттена: "Адажіо", "Марш", "Романс", "Італійська арія", "Класичне буре", "Віденський вальс", "Перпетуум мобіле", "Жалобний марш", "Пісня" і врешті "Фінал з фугою", який завершив цей захоплюючий політ фантазії.

До речі, про фестивалі в Зальцбурзі та Олдборо Тоні Палмер зняв документальні фільми. Режисер погодився провести ще один кіно-концерт (і майстер-клас) під час наступного фестивалю на тему "Музика в кінематографі". Сподіваюся, що, за сприяння Генерального консульства РП в Луцьку, запросимо симфонічний оркестр із Замостя, з яким позаторік ми з Тоні Палмером і Тадеушем Віхереком презентували полякам найновішу версію документального фільму "Бітлз" і Друга світова війна".

Концерт Національного симфонічного оркестру України перетворив свято Покрови у великдень української душі. Починалася ця "тріумфальна хода" славнозвісного столітнього .оркестру біля витоків "Влтави" (назва симфонічної поеми чеського композитора Сметани), але не закінчилася виконанням Симфонії №2 Бориса Лятошинського. Диригент Володимир Сіренко та його чудовий "оркестр нації" довели емоції луцької публіки до точки кипіння і посеред шквалу овацій завершили програму 15-го фестивалю, який (уперше!) розпочинався в Луцькому замку святковим передзвоном. Стараннями директора філармонії Сергія Єфіменка, його заступника Андрія Тітяєва, спеціалістів технічної групи для музикантів Національного оркестру духових інструментів України створили "тепличні" умови на сцені, а історію фестивалю "Стравінський та Україна" показали на новому світлодіодному філармонічному екрані.

Від Міжнародного дня музики до Покрови у програмі фестивалю звучали фортепіанні мініатюри українських композиторів у виконанні Олександра Козаренка, акапельні твори вокальної формації "Селенція" з Любліна, чудові зразки бельканто від Анастасії Янцур та Романа Коренцвіта у "музичних діалогах" пам'яті Федора Стравінського… 

І хоча непросто знаходити, виховувати і втримувати аудиторію для академічної музики в невеличкому місті (адже Волинська обласна філармонія досі не має свого власного залу, оснащеного за останнім словом техніки), однак ми пересвідчилися: фестиваль "Стравінський та Україна" може стати "локомотивом"… подієвої туристики. 

Торік під час фестивалю музей-садибу Ігоря Стравінського в Устилузі відвідав знаменитий диригент Шарль Дютуа з дружиною і друзями зі Швейцарії. Цьогоріч наш британський гість Тоні Палмер щиро захоплювався грою "фантастичних музикантів" після концерту "Київських солістів", надихався враженнями від музею-садиби Ігоря Стравінського в Устилузі, Музею сучасного українського мистецтва Корсаків, меморіального музею В.Липинського в Затурцях, майстерні-садиби скульптора Миколи Голованя, виставки "Кроки століть" Олександра Дишка у картинній галереї Луцького замку!

І Луцький замок, і картинна галерея, і костел св. ап. Петра і Павла — якнайкраще надаються для концертів "серйозної" музики — сучасної й класичної. Але ж і самих об'єктів культурної спадщини (пам'ятки, заповідники, музеї-садиби) від Устилуга до Олики — сила силенна! А якщо до всього цього додати ще й "смакоші і розкоші" волинської кухні, нові готельні номери в місті й околицях, — нічогенький виходить "туристичний продукт" із волинською маркою. 

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №1277, 11 січня-17 січня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво