Шекспірівська Україна на угорській сцені - Культура - dt.ua

Шекспірівська Україна на угорській сцені

17 травня, 16:15 Роздрукувати Випуск №18, 18 травня-24 травня

Століттями людство не стомлюється дивуватися позачасовій універсальності Шекспіра.

© Валерія Ландар

У наші дні той-таки "Коріолан" несподівано зазвучав так, наче написаний навмисно про сучасну Україну і для неї. Бідність і багатство, влада і демократія, патріотизм і честолюбство, слава й жертовність — усе це про нас, нинішніх, про наше життя і нашу новітню історію. Недивно, що шекспірівська трагедія привернула увагу Національного драматичного театру імені Івана Франка, а поставлена Дмитром Богомазовим, — досвідченої публіки Мадачської міжнародної театральної зустрічі (MITEM).

Остання, шоста, зустріч зібрала в Будапешті театральні колективи з України, Сербії, Литви, Німеччини, Казахстану, Росії, Данії, Португалії, Чехії, Франції, Швеції, Словаччини. Всю другу половину квітня і перший тиждень травня на сцені Національного театру Угорщини вони демонстрували свої роботи. 

На кожній зустрічі в програмі MITEM давали "вистави з багатого українського театрального життя". Цього року, інформує популярний угорський новинний портал Оrigo, це були "дві фантастичні українські вистави" Національного драматичного театру імені Івана Франка: крім "Коріолана" — Morituri te salutant ("Ті, що йдуть на смерть, вітають тебе"). 

Топ-10 morituri
kudago.com
Morituri te salutant

Представляючи й аналізуючи "дві дуже різні постановки", автор публікації все ж таки починає з сучасних історичних паралелей. Історія українського народу, пише Шандор Лайош, складна, і ще складніша політична ситуація в Україні. Угорщина у своїй зовнішній політиці прагне збалансованих відносин з усіма державами, прагне залишатися нейтральною стороною в міжнародних конфліктах. І хоча "деякі кроки неможливо залишити без відповіді", Угорщина жваво цікавиться історією і культурою сусідніх народів. 

Тим більше що інформація про це "в мінімальній кількості потрапляла в навчальні програми країн, які живуть в умовах радянської окупації". Цьому була своя стратегічна причина, продовжує угорський публіцист: не дай Боже, довідаються пригноблені народи, що їх більше пов'язує, ніж розділяє, що в них спільна доля. Щодо цього, стверджує автор Оrigo, у загальній державній освіті відтоді не відбулося радикальних змін. У підручниках історії докладно розглядаються події Французької революції або італійського Рісорджіменто, а сусідні народи згадуються в кількох реченнях. Простий угорець більше довідається про історію США з американських фільмів, що заполонили ринок розваг, ніж про якусь сусідню країну.

Тому Мадачська міжнародна театральна зустріч, прагнучи представити видатні досягнення всієї театральної культури, особливу увагу приділяє сусіднім країнам, а в них — тамтешнім національним театрам. Дмитро Богомазов, інформують угорську театральну публіку, крім України, вже попрацював у Росії, Польщі, Франції. З 2017 року він — головний режисер Національного драматичного театру імені Івана Франка. 

Кориолан_5
Валерія Ландар
"Коріолан"

У його постановках угорці побачили ідейно-політичний підтекст, національно-моральні пошуки українського народу. Україна — молода держава, пише портал, і вона дошукується до свого минулого, своєї ідентичності. Показане франківцями в Будапешті — хороший приклад того, як можна це зробити засобами театру. 

Тому, відзначаючи виставу за новелою Василя Стефаника, "яка розважає і зігріває душу" попри її похмуру назву (Morituri te salutant), публіцист приділяє основну увагу іншій роботі українського режисера Богомазова — виставі "Коріолан". Він доводить, читаємо на Оrigo, що шекспірівську класику можна поставити на сцені у всій її масштабності. Але головне, в розумінні угорців, те, що в цій постановці п'єса викликає зовсім інші асоціації в Україні, ніж у будь-якій іншій частині світу, і при цьому не віддаляє глядача від проблематики, а підводить його до власних роздумів. 

Мінливість політичних відносин — мабуть, те, що український читач і глядач насамперед виокремить для себе в шекспірівській трагедії. Проблему добра і зла в її стосунку до історії держави і народу Шекспір не розв'язує однозначно, спрощено. Влада і народне представництво, інтереси особи і суспільства, перемога і поразка, вірність обов'язку і зрада — все це в складних переплетіннях живе в шекспірівській п'єсі, яку угорський дослідник називає загадковою. 

Коріолан належить до плеяди мужніх шекспірівських воїнів-героїв, які не відають страху (Отелло, Макбет), але через свою помилку або провину заслуговують осуду. Єдине, чому немає виправдання, каже угорський дослідник, це зрада батьківщини. Так сприймають українську виставу в Угорщині — країні з власною, неповторною лінією в європейській історії.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №24, 22 червня-25 червня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво