Раду Поклітару: Сплячу красуню зустрів під Києвом - Культура - dt.ua

Раду Поклітару: Сплячу красуню зустрів під Києвом

23 березня, 2018, 15:11 Роздрукувати Випуск №11, 23 березня-30 березня

Тема власного приміщення для "Київ Модерн-балету" — не скасовувалась. 

© Театр "Київ модерн-балет"

У театрі "Київ Модерн-балет" Раду Поклітару репетирує "Сплячу красуню" П.Чайковського (прем'єру модерної версії заявлено в столиці на кінець травня). У перервах між репетиціями балетмейстер ділиться думками про Чайковського, Швейцарію та "самоокупність" свого театру. 

Доки палац короля Флорестана, одного з героїв балетного сюжету, ще не готовий до сценічної експлуатації (він добудовується), Раду репетирує свою нову виставу на Подолі, в репетиційному залі Київського муніципального дитячого музичного театру. Уже досить тривалий час "Київ Модерн-балет" перебуває в "приймах" у цій будівлі, власне кажучи, в будівлі колишнього Будинку культури "Харчовик". За період, що минув, сімейних скандалів і розбірок на одній території не спостерігалося. Але тема власного приміщення для "Київ Модерн-балету" — не скасовувалась. 

раду поклитару
Театр "Київ модерн-балет"

Раду, недавно твій театр отримав статус академічного. Як це позначилося на зарплатах і на більшій самостійності колективу? 

— Ми зберегли той самий рівень зарплат, який і був до нашої недавньої автономії. Адже, як відомо, всі артисти "Київ Модерн-балету" раніше значилися артистами Муніципального музичного театру для дітей. 

Сьогодні трохи вдалося підвищити зарплати виконавцям за рахунок підвищення розрядності. Але говорити про якийсь неймовірний фінансовий стрибок, з огляду ще й на нашу інфляцію, аж ніяк не доводиться. 

— Твій театр активно гастролює, об'їздив практично всі придатні для балетів сцени України. Чи можна говорити про самоокупність такого ефемерного дітища, як "Київ Модерн-балет", в умовах нашої веселої економічної реальності? 

— Такого не може бути. До того ж наш театр — "неприбутковий" і за своїм статусом. Ми мусимо витрачатися на розвиток театру, на нові проекти. Нас, до речі, постійно запитують представники бізнесу — про самоокупність. Але вона неможлива, оскільки і жанр дорогий, і такі проекти завжди дотаційні. Адже ми існуємо не в системі антрепризи чи бродвейського мюзиклу, коли одна назва амортизується довго-довго. "Київ Модерн-балет" — сучасний репертуарний театр. 

— Однак розмови про пошук якогось окремого приміщення для такого репертуарного театру — то виникають, то вщухають. На якому етапі сьогодні ці мрії про майбутнє? 

— Мріяти не шкідливо. І можу сказати, що "Київ Модерн-балету" дуже потрібна своя домівка. При цьому я досить раціональна людина й чудово розумію, що нині мріяти про будівництво якогось нового театру — зі сценою та з усіма іншими прекрасними архітектурними досягненнями — навіть немає сенсу. 

Мені взагалі важко уявити, що в цей час хтось цим захоче і зможе займатися. І можна тільки порадіти за Віталія Юхимовича Малахова, якому, попри всі проблеми й перешкоди, все-таки побудували в Києві новий сучасний театр. Причому прекрасний театр. І, не забуватимемо, це, практично, єдиний новий театр у Києві, побудований за період Незалежності. Втім, не тільки Незалежності. 

модерн-балет_3
Театр "Київ модерн-балет"

— Проте деякі театри в Києві хоча б перебудовувались. І заново відкривалися, як, скажімо, гарний ляльковий на вулиці Грушевського.

— Саме так, перебудовувалися, відкривалися. А ось новий театр — один-єдиний за такий тривалий період. А цей період — століття. Тому про нову будівлю я, звісно ж, думаю, та водночас розумію, що, може, на цьому етапі нам не менш потрібна бодай база для театру. Репетиційний зал, якісь адміністративні приміщення. 

— Є варіанти?

— Варіанти є завжди. Але головне — щоб збігалися бажання і можливості. Міністерство культури, департамент культури Києва в цьому плані дуже хочуть допомогти "Київ Модерн-балету". І я це бачу. Адже і вони, і ми розуміємо, що репетиційна база — це хоча б робота в нормальному приміщенні, в нормальний час. А не вечорами, як ми репетируємо нині "Сплячу красуню", ділячи черговість репетиційних приміщень із господарями Дитячого музичного театру. Нелюдське стовпотворіння, що є тут і зараз, звісно ж, не дуже надихає, але ми працюємо.

Саме нова робота Раду — більш ніж амбіційна: культова "Спляча красуня", музика Чайковського, лібрето Всеволозького та Петіпа, сюжет Шарля Перро. Хто ж не бачив цю "Сплячу"? Хто її не будив сто разів у дитинстві? Але, як завжди, в Поклітару передбачається черговий естетський хореографічний перевертень на основі класики. На основі тієї історії, всередині якої живуть не тужать красуня Аврора, принц Дезіре, фея Бузку, фея Карабос та інші прекрасні й жахливі істоти. 

По-моєму, це вже третій класичний балет Чайковського, до якого ти докладаєш модерну руку? 

— А в Чайковського взагалі ж три балети. 

— І якщо всі його балети вичерпаються, то що потім — почнуться опери в репертуарі твого театру? 

— Опери, звичайно, теж можуть бути в розробці — з прицілом на наш напрям. Але якщо брати, наприклад, "Пікову даму" в адаптації для балету, то там "заважає" текст Пушкіна. 

— Чим же він тобі заважає? 

— Заважає в переносному сенсі. Я маю на увазі, що великий текст ніби тяжіє в цій історії, авторське слово створює неповторну магію всередині пушкінського сюжету. Тому мені поки що не до опер, займаємося балетом. 

"Спляча красуня" — геніальна партитура. І я знав, що рано чи пізно до неї прийду. Взагалі, я намагаюся в репертуарі "Київ Модерн-балету" чергувати великі й малі форми. В один сезон ставлю гранд-виставу, наступного — досить камерну річ. Ось була "Жізель", потім був балет "Вгору по річці". 

Та, якщо чесно, до "Сплячої красуні" я навіть не підступився б. 

— Що зупиняло? 

— Ніщо не зупиняло. Але не було й особливої опори, підтримки. Тепер, на щастя, вона знайшлася — допомога Швейцарського посольства. Власне, цей проект — ініціатива швейцарської сторони. І в них, і в нас є величезний інтерес до створення нового культурного продукту, який можна розцінювати як копродукцію творчих сил Швейцарії та України. 

— З українського боку — ти, хто в "Сплячій красуні" представляє Швейцарію? 

— Цю країну представляє художник, чудова Маріанн Холленштайн. 

— У нас напевно про неї не дуже багато знають. 

— Вона, взагалі, в Україні робитиме свій перший проект. І вже кілька разів бувала тут у нас у справах "Сплячої красуні". 

Я свідомо шукав художника "звідти", з європейським корінням. Швейцарія — невелика, гарна країна. І те, що нам пощастило знайти художника такого рівня, як Маріанн, — велика удача. 

В її роботах для театру є чудове поєднання яскравої образності й експресії, те, що буквально втягує глядача у сценічну дію. При цьому Маріанн гостро відчуває сучасні художні форми. У неї досить серйозний послужний список, багато вистав, виставок, різноманітних нагород. Із 2006-го вона працює вільним художником в Ульмі та Базелі. Працює сценічним дизайнером опери, балету й драматичного театру — в театрах Німеччини, Швейцарії, Туреччини, Греції. А ще — у країнах Африки, в Ізраїлі. Рік тому вона отримала німецьку федеральну театральну премію. А мешкає ця художниця і в Ульмі (Німеччина), і в Базелі (Швейцарія). 

модерн-балет_4
Театр "Київ модерн-балет"

— Усе-таки Маріанн більше тяжіє до авангарду чи до традиційних художніх цінностей? 

— Послухай, що таке авангард? Узагалі, дивно вимовляти сьогодні слово "авангард" стосовно будь-якого мистецтва, оскільки ми абсолютно не знаємо, хто ж попереду нас! 

— А наскільки цей проект буде підйомний і мобільний — для показу не тільки на стаціонарному майданчику (прем'єра на сцені Театру імені Івана Франка), а й на інших гастрольних територіях?

— Насамперед ми саме й проговорювали з Маріанн такий аспект. Оскільки "Київ Модерн-балет" — театр, який глибоко та подовгу гастролює. І тому нам просто необхідно мати вистави, які б не тільки підходили для сцени Театру імені Івана Франка або екс-Жовтневого палацу, а були б органічні й на інших сценічних майданчиках. 

— Вибач, якщо торкнуся фінансового питання. Якою мірою швейцарська сторона економічно покриває створення такого проекту? 

— За ідеєю — 100% фінансування. Але напевно доведеться шукати й інші кошти, оскільки в роботі завжди виникають непередбачувані витрати. Однак поки що говоримо саме про 100% фінансування. І для нашого театру це колосальна рідкість і радість. 

Ще одна умова швейцарської сторони — ми муситимемо показувати "Сплячу красуню" і на фестивалях, і на гастролях у Швейцарії. Ось ця умова для нас абсолютно приголомшлива! І ми з нею глибоко і беззастережно згодні. 

"Спляча красуня" — один зі стародавніх міфів культурного світу. Як відомо, задовго до П.Чайковського цей самий сюжет схвилював французького композитора Фердинана Герольда. І він створив балет під схожою назвою — "Красуня у сплячому лісі", використавши лібрето Ежена Скріба. Прем'єра відбулася 1829-го на сцені Паризької опери. А рівно через 60 років з'явилася геніальна версія "Сплячої красуні" від Чайковського та Петіпа, вона стала канонічною. 

Тим часом Поклітару на основі міфу про "Сплячу красуню" шукає нові джерела натхнення. І знаходить їх у творчості неаполітанського поета й казкаря Джамбаттіста Базіле. Ще на початку XVII ст. він створив збірник "Казка казок", що об'єднав п'ять десятків казкових сюжетів, викладених неаполітанським діалектом. І багато письменників-послідовників неодноразово пили воду з цього невичерпного джерела, адаптуючи або переосмислюючи стародавні сюжети на свій лад. У тому числі й "Сплячу красуню". 

модерн-балет_5
Театр "Київ модерн-балет"

Придумуючи щось нове, інколи буває корисно повернутися до чогось дуже-дуже старого, — так парадоксально завертає свій спіч Раду Поклітару. — Я вирішив звернутися до першоджерела "Сплячої красуні". І з подивом виявив, що задовго до Шарля Перро одним із тих, хто першим записав цю казку, а потім і видав її, був саме Джамбаттіста Базіле. Він — італієць, він один із тих, хто відкрив усьому світові сюжети "Попелюшки", "Кота в чоботях". 

Згодом усе це переписувалося іншими. Це як у випадку з Лафонтеном, чиї байки також адаптували на свій лад і Іван Крилов, і Леонід Глібов. 

"Казка казок" Базіле передбачає наскрізний хід: молоді люди по черзі впродовж п'яти днів розповідають неймовірні чарівні історії. Звідси й ще одна назва — "П'ятиднів". Історики підкреслюють, що в основі цих казок — сільський фольклор, адаптований під стиль бароко. Ті ж історики стверджують, що у зв'язку з Базіле маємо перший в історії європейської літератури збірник народних чарівних казок! 

— Узагалі, ти відшукав оригінал у Базіле — і надзвичайно надихнувся. 

— Повторюсь, не просто надихнувся, а з подивом відкрив для себе багато нових подробиць, про які не хочу говорити, оскільки дещо з цих відкриттів з'явиться на сцені в прем'єрному балеті. 

З того, про що можу говорити... Деяких змін зазнає двір короля в першому акті. Оскільки на сцені будуть не людські істоти, а такі собі дивовижні фантазійні образи, навіяні тією міфологією, яку я перелопатив, готуючись до вистави. Це будуть такі собі істоти з потойбічного світу. Разом із художником Маріанн Холленштайн і нашим художником із костюмів Дмитром Курятою, сподіваюся, здивуємо цими істотами і власне виставою — і українського, і швейцарського глядача. 

Ми саме дуже багато часу проводимо, обговорюючи деталі майбутньої вистави. В якій гамі це все має бути витримане? Як це все має поєднуватися музично й хореографічно? Наскільки тут важливий дисонанс як усвідомлений прийом? 

— Знаю, що, готуючись до нових проектів, ти зазвичай їдеш до Голландії і вже там медитуєш, щось записуєш, фантазуєш — шукаєш образ нової постановки. 

— Цього разу все було інакше. Я не поїхав ні до якої Голландії, де справді часто пишу свої експлікації. Цього разу все було скромніше. Я усамітнився під Києвом, у Ворзелі. І, можна сказати, саме там і зустрів свою "Сплячу красуню", коли ходив у навушниках лісами й полями Ворзеля, слухаючи музику Чайковського. 

А вже після цих прогулянок повертався в готельний номер, сідав за ноутбук і працював. 

— То все-таки в цьому проекті ведучий — Чайковський? А не екзотична літературна основа? 

— Петро Ілліч — абсолютний геній і моя абсолютна любов довгі роки. Я й раніше проходив через казкові випробування "Сплячої красуні" — як артист балету. Це було в Пермі, в хореографічному училищі. Вже пізніше, у Білоруському театрі опери та балету, де я 10 років працював артистом, танцював і наречених Аврори, і одну з моїх улюблених партій — фею Карабос. Як відомо, в оригіналі це чоловіча роль. А 2001-го робив нову редакцію класичної версії "Сплячої красуні" в Кишиневі — на сцені Театру опери та балету. Тоді вийшла компактна двохактна версія, хореографія Петіпа, без відхилень від канонів. 

І ось через 17 років — цілком нова інша версія "Сплячої красуні".

модерн-балет_2
Театр "Київ модерн-балет"

— Що в цьому балеті і в музиці Чайковського для тебе найважливіше — саме на емоційному рівні, якщо порівнювати з тими балетами, які робив раніше? 

— "Лебедине озеро" та "Лускунчик" ніби "легші" для сприйняття глядачів, слухачів. У "Сплячій красуні" — багато музики, яка навіть не завжди балетна за своєю формою: багато симфонічних антрактів, що стосуються, швидше, симфонічного жанру. 

Я все це намагаюся зберегти. Бо з музикою, яку люблю, розлучаюся неохоче. В цій же музиці є і циклічність, і балетна сюїтність. І те, що музика балету близька до великих симфоній Чайковського, — це для мене надзвичайно привабливо як для хореографа. 

— Майбутня "Красуня" — більш драматична чи ще більш іронічна, порівняно з попередніми твоїми проектами на музику Чайковського? 

— "Спляча красуня" — один із найдовших балетів. Там близько трьох годин музики. І навіть якщо я дивлюся класичну версію "Сплячої красуні", то важливо, щоб танцювала трупа категорії А — тільки великі. 

Що ж стосується нашої версії, — то, думаю, глядач знайде там і драматизм, і іронію. А головне — сподіваюся, він знайде там казку... Принаймні дуже цього хочу. 

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №27, 13 липня-19 липня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво