Пластилінова ворона - Культура - dt.ua

Пластилінова ворона

5 квітня, 16:43 Роздрукувати Випуск №13, 6 квітня-12 квітня

У Національному театрі оперети презентували прем'єру "Білої Ворони" Ю.Рибчинського і Г.Татарченка (режисер М.Голенко): головною героїнею стала зовсім не та, на яку ви чекали.

© Милана Шидловская / Facebook

Видатний трудоголік сучасного українського театру Максим Голенко за рік випускає відразу декілька помітних прем'єр. Причому в різних містах, на контрастно різних територіях. І подекуди навіть у несподіваних обставинах. При цьому намагається зберегти за своїм іменем знак якості стосовно тієї й іншої поточної постановки. 

Із пропонованими обставинами в даному випадку, тобто у процесі виробництва "Білої Ворони" в столиці, у постановника, здається, не було серйозних проблем чи несподіваних катаклізмів. Бо оперета працює як годинниковий механізм, фойє виблискує позолотою, а завдяки сценічним технологіям тут просто не може бути ніяких збоїв. 

У результаті й сама ця прем'єра зовні виглядає технологічно довершеною, а режисером прорахованою. І ще адресованою не якійсь там "цільовій" аудиторії, а найширшим верствам населення. Бо музика відома, слова майже народні, а крилатості пам'ятаємо здавна: "Свобода для щастя — це першооснова, святе для нащадків і предків — це слово"; "Народ стає покірною юрбою, не маючи мети перед собою"; "Якщо мета велична як Свобода, юрба завжди стає народом". 

белая ворона_5
Милана Шидловская / Facebook

Питання адресності аудиторії все ж має значення. Оскільки легендарна рок-опера давно знайшла своїх шанувальників, покровителів, цінителів, починаючи з 1980-х, коли твір народжувався. А далі й початок 1990-х, коли на сцені франківців відбулася гучна прем'єра з Наталею Сумською та Анатолієм Хостікоєвим (а також наступний проект, запропонований згодом цією ж зірковою парою).

В певному сенсі реанімація "Ворони" — вже в наш воєнно-шоу-бізнесовий час — належить саме Максиму Голенку. Нагадаю, цей режисер іще встиг потрапити на знамениту виставу С.Данченка в Театрі ім. І.Франка і, очевидно, тоді ж збагнув про різні можливості цієї "Ворони", її пластилінові властивості, гнучку сценічну рухливість та театральну асиміляцію до різних семантичних й навіть есхатологічних обставин. 

Одна з найкращих сучасних версій "Ворони" Голенка — у Рівному, про це свого часу доводилося детально писати. Там був містеріальний розмах, пісня пісень про нутрощі війни, в якій головна навіть не Жанна д'Арк, а той, хто й має владарювати в пеклі, у братовбивчій сутичці, — Блазень-диявол (цей образ режисер у 2016-му навмисне зробив масштабнішим, синхронізуючи його із часом, коли вистава народжувалася). 

Чи міг режисер уявити, що та ідея багато в чому виявиться пророчою, а образ блазня у нашому теперішньому соціокультурному та політконтексті стане чи не притчею? Але то так, до слова. 

белая ворона_3
Милана Шидловская / Facebook

"Біла Ворона" в Національній опереті — вистава абсолютно інша. Легка і лукава, вона не випинає на перший план, скажімо, історико-патріотичну вісь у сюжеті Ю.Рибчинського. Тут сценічний сюжет у Голенка мчить щодуху, на всій швидкості, суголосно партитурі Г.Татарченка, ні на мить не зменшуючи обертів, не зациклюючись на паузах або пафосно-драматичних акторських відступах чи режисерських галюцинаціях. Знову ж таки все чітко, немов це проект майстра-годинникаря, який розуміється на теперішньому часі та на позиціюванні своїх нових (старих) героїв. 

Разом із художником Володимиром Ковальчуком режисер розриває страдницькі алегоричні крила старої "Ворони", вивільняючи з популярної історії певний зухвалий новий зміст — саме для тих, хто очікував від дійства злободенної публіцистики, лобових алюзій із новим етапом боротьби за Свободу і Владу (тобто сценічних задників із документальними кадрами воєнних подій на Сході). 

Нічого цього немає. І не передбачалося. Є шоу, яке має тривати за будь-яких обставин, попри різні примхи погоди. Умисне, а не випадково, водночас іронічно й навіть грайливо, художник Ковальчук обставляє комфортну сцену оперети декораціями з якогось крутого "Фрідріхштадтпаласт". Звідки свого часу радянські глядачі, максимально увімкнувши звук телеприймачів, ловили "мелодії і ритми зарубіжної естради", підспівуючи іноземним зіркам. У той же час декорації переливалися, задник сцени сяяв, традиційні східці підносили поп-ідолів у зоряне небо. 

белая ворона_4
operetta.com.ua

Режисер і художник доречно розміщують оркестр над сценою, мало не в піднебессі, в колі Сонця, дозволяючи музикантам споглядати за тим, що на сцені. Водночас дзеркальні конструкції ритмічно маневрують, створюючи грайливу ілюзію площі, королівських покоїв і всього того, що Рибчинський прописав. 

Отже є відвертий, а подекуди навіть зухвалий "шоу-біз" у різноманітних його віддзеркаленнях — від навмисно концертної сценографії до окремих сольних номерів. Поданих у виставі іноді як номери саме концертні, з блискітками й костюмними перверзіями, які пасують естрадним дівам (ідеально в цьому сенсі одягли короля, якого грає Арсен Курбанов). 

Тим часом, майданчик над сценою (де оркестр) і майданчик на тій же сцені (де дзеркальний шоу-біз) далеко не найважливіші локації для Голенка. Перекривши оркестрову яму металевими ґратами зі спеціальними люками, режисер робить третьою істотною локацією саме цю — "над прірвою". Деякі мізансцени постановник вибудовує саме "над". Над оркестровою ямою, над колодязем часу, всередині якого зачаїлися стародавні міфи про легендарну "Ворону", героїчну Жанну та все таке інше. 

белая ворона_2
operetta.com.ua

Такий контрапункт, шоу-бізнесова боротьба за життя і владу в різних локаціях — іронічне й доречне рішення, яке дає змогу подати великим планом (над ямою) головні обличчя й головні теми вистави. 

Водночас така архітектура дозволяє і відсунути їх усіх інколи подалі, скажімо, в ілюзорне Задзеркалля, в якому сама Жанна (Катерина Алексєєва) навіть у всій своїй амуніції подібна до Аліси Льюїса Керрола. У своїй білій сорочці вона схожа на заблукалу дівчинку, яка наївно шукає в строкатому лісі посеред яскравих перевертнів бодай одне живе обличчя. А його немає. Як немає їх практично й на естраді. 

Виходячи з такої от дещо памфлетної концепції Голенка, його Жанна, ця бідна дитина, якраз і потрапила на фронт шоу-бізу. Де Король — як поп-діва; де Столітня війна — як конкурентка іншої поп-діви (скажімо так, споконвічні маневри Пугачової і Ротару); де навіть коханий Жан (Євген Прудник) — насамперед секс-символ, а вже потім персонаж із сюжету Ю.Рибчинського. 

Юна Катерина Алексєєва (а це її дебют в Опереті) вносить у таку грайливу притчу про шоу-бізнесовий тоталітаризм ноту чисту й пронизливу, актриса існує в якомусь контрастному й ворожому режимі щодо гігантської машини концертної краси. Немає сумнівів — душа наївна й трепетна часто знічується під тягарем блиску, фанфар, естрадних вогнів. 

белая ворона_1
operetta.com.ua

В той же час М.Голенко на основі "Білої Ворони" аж ніяк не передбачає якихось демонстративних ігор в "інтерпретаційний театр". Моделює він, скоріше, "ілюстративний театр", мета якого — захопити, запалити, розважити. Що, погодьтеся, також важливо в епоху великих депресій. У динамічній "Вороні" є чудовий оркестр, хвацький балет. А у досвідчених виконавців головний ролей, втім, все ще є потенціал для подальшої роботи над індивідуалізацією своїх героїв, їх характерів. 

Тим часом, трансформація "Білої Ворони" — як науково доведений факт. Адже була вона, ця пташка Рибчинського-Татарченка, і романтичною драмою, сповненою світлих надій; літала вона і з містеріальним розмахом над самим пеклом. А от нарешті маємо і а-ля бродвейський (чи європейський?) шоу-формат. Чудово знаючи особливі властивості пластилінової "Ворони", режисер і струшує з неї пил дидактичної злободенності, залишаючи політ нормальним — над іншими плантаціями. 

Втім, наполягаю, режисерське рішення все-таки на території нашої актуальності. Чому? А тому! Тому що знову й знову в наш час найважливішим з усіх мистецтв (та героїв) є шоу-біз. І на війні (як на війні), тут і зараз, перемагає саме Він. 

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №19, 25 травня-31 травня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво