Південна красуня

На сцені Національної опери України на свята показали балет, прописаний у репертуарі Одеської національної опери, - "Спляча красуня" П.Чайковського (автор режисерської версії - Марія Полюдова, хореографія - Маріуса Петіпа, диригент Александру Самоїле).

Нашим театралам відомо, що в нинішні часи влаштувати повноцінні гастролі великої оперної вистави або великого балетного проекту - навіть у вигляді обміну між українськими театрами - ой як непросто. Виходячи з особливостей самого жанру, який передбачає не одну валізу реквізиту, а, скажімо, дві хури декорацій - це вже ого-го який бюджет!

Щодо цього столичні гастролі південної "Сплячої красуні" - добра справа благодійного "Фонду Бумбураса", який не так давно представляв в Одесі київського "Грека Зорбу" (балет), а тепер ось і киянам запропонували оцінити південну версію знаменитого шедевра П.Чайковського і М.Петіпа.

Олександр Гайдук

Цей балет одесити готували до 177-річчя Петра Ілліча. Природно, з усією повагою до першоджерела. Осучаснювати сюжет одесити не стали, хоча могли б перенести дію в одну з гарячих точок планети.

Утім, такими перенесеннями в сучасному театральному світі вже давно нікого не здивуєш. А якщо й здивуєш чимось, то це, як тут, дивовижними й практичними рукотворними мальовничими задниками сценографа Євгена Гуренка. Звісно, вони не тільки тішать око, а й є невід'ємною частиною поетики балету.

Проте площа одеської сцени трохи менша за сцену в столиці (хоча зал одеського театру якраз більш місткий). Тому ігри з простором навіть додали одеському балету - енергетики, повітря. Ця казкова історія саме в Києві, як кажуть і учасники, і спостерігачі, зсередини й ззовні сприймалася небагато більш піднесеною, більш урочистою.

Сюжет казки Шарля Перро, який ліг в основу лібрето І.Всеволожського й М.Петіпа, пропонує справді казковий парад героїв - у різних сценах, картинах. Тут, як кажуть, постановникові й виконавцям є де розвернутися, оскільки світ балету - воістину казковий світ, ілюзія, яка прихищає людину від жорстокої реальності.

Олександр Гайдук

Щодо цього одеська "Спляча красуня" - хореографічна казка про потребу й безальтернативність ілюзій, завдяки яким гарбуз стане каретою, Червона Шапочка подружиться з Вовком, а Хлопчик-мізинчик перетвориться (коли-небудь) на високого, ставного принца.

До речі, не всіх зі згаданих вище персонажів у цій редакції запросили на свято балету. Водночас хочеться, щоб така вистава тривала якомога довше. Захоплюючи чарівною музикою і вишуканим дійством якнайбільше шанувальників.

Окраса проекту - вихованці дитячого театру класичного танцю "Фуете". Юні виконавці зачарували столичну публіку "Вальсом квітів". У чомусь ці діти не поступалися навіть майстерності дорослих танцівників: виразність пантоміми, відточеність миттєвого жесту, бездоганні класичні стопи.

І, певна річ, вінець твору - партія сплячої красуні Аврори, в якій Олена Добрянська, крім чудової елевації, демонструє незаперечні акторські якості.

Олександр Гайдук

Автор режисерської версії заслужена артистка Республіки Молдова Марія Полюдова використала хореографію Маріуса Петіпа, яку він вигадав для прем'єри, що відбулася в Петербурзі в січні 1890 р., а також фрагменти хореографії Костянтина Сергєєва і Федора Лопухова. Сонм фей на чолі з Феєю Бузку (Ольга Воробйова) як чарівні палички використовує… різнобарвні льодяники, такі милі дитячому віку, але танцюють усі по-дорослому. У Марії Рязанцевої в образі Феї Діамантів блискуча дрібна пальцева техніка. Утім, усі виконавці на висоті.

Не можна не віддати належного в цій виставі й роботі художника костюмів: Сергій Васильєв з доречною для королівського двору пишнотою одягнув монархів і придворних, кожне вбрання виключно індивідуального крою.

"Спляча красуня", поза сумнівом, затримається в одеському репертуарі: казки нині потрібні. Тим більше казки добрі, яскраві, дорогі, професійно виконані. Київські шанувальники балету високо оцінили професіоналізм одеситів, а також їхнє бажання знову опинитися в гостях у казки, яка рятує від реальності.