Край сезону - Культура - dt.ua

Край сезону

27 червня, 22:02 Роздрукувати Випуск №25, 27 червня-5 липня

У театральному середовищі давно відмовилися від слів "кінець" і "останній". 

Блог-підсумки сезону: театральна реформа і міна під неї в Конституційному суді; стратегія Гройсмана щодо децентралізації знаходить несподіваний вияв у театрі; режисер сезону, найкраща роль сезону; нерухомість на Банковій як привід до розподілу квадратних метрів ще й на користь незалежних театрів.

У театральному середовищі давно відмовилися від слів "кінець" і "останній". Тобто вже якось недоречно казати "кінець сезону", "остання роль". Суцільний — край. Крайня роль, крайній сезон, крайня премія. 

Край — багатозначне слово, й на театральну тематику воно справді доречно лягає, коли намагаєшся, долаючи обставини, сформулювати цей блог із суб'єктивними підсумками сезону, що минає. "Край, мій рідний край, пісенний край завзяття і труда, ти, моя любов, ти, рідна матінко, моя земля". Сезон був насичений — фестивальний, касовий, креативний, антрепризний, інноваційний, неспокійний, результативний, не ідеальний, але живий. І ось про що згадалося насамперед. 

Ревізіонізм 

Тим часом як художні керівники підбивають касові збори та формують плани на новий сезон, під театральною галуззю рідного краю наразі тікає міна уповільненої дії. І міститься вона, де б ви думали? В Конституційному суді України. Там упродовж сезону неодноразово поверталися до розгляду справи про можливе скасування так званого закону про контрактну систему в культурних закладах — так би мовити, титульного досягнення реформаторської діяльності у сфері культури. Закон, далебі, не бездоганний, і в нього є багато опонентів. З іншого боку — цікаво уявити катавасію, яка зчиниться, коли Конституційний суд його скасує. І що тоді? Назад, у прекрасне минуле? Чи що? З приводу контрактів відбулося вже не одне засідання. Куди гойднеться маятник, мені поки що важко сказати. 

Єдине, що знаю, — доповідачем у театральному питанні виступив юрист, котрий серйозно займався й питанням перенесення виборів. Тобто кадрові пригоди в театральній галузі автоматично прирівнюються до найвищого політичного ралі — зокрема в структурі Конституційного суду. Отже, вже в новому сезоні, очевидно, розвидниться і буде зрозуміло, як театралам жити далі: кріпаками в штатах чи вільними митцями з адекватними контрактами. 

Децентралізація

Навряд чи вищий розум Кабміну міг сподіватися, що стратегія децентралізації знайде несподіваний ефективний вияв у царині українського театру. Так чи інакше, але сезон продемонстрував приховану тезу "Геть від столиці!", без негативного підтексту. А суто ситуативно. Так сталося, що надзвичайно привабливі прем'єри сезону мають прописку не київську, а харківську, одеську, львівську, івано-франківську. І це не може не тішити. Вся Україна — наш театр. Живімо в ньому, не помираймо в ньому, перемагаймо в ньому! 

Щиро зазначу, що за звітний період утвердив себе якісною театральною столицею файний Львів. Десятки театралів не шкодують сотень гривень на валютний інтерсіті імені Омеляна, аби завітати на день-вечір до міста Лева й переглянути гучні постановки — "Прекрасні, прекрасні, прекрасні часи" від прекрасної Рози Саркісян у першому театрі, "Лоенгрін" у Львівській опері, "Перехресні стежки" від символіста й ніцшеанця Івана Уривського в Театрі імені Леся Курбаса, а ще ж є перформативні дослідження української реальності в Театрі імені Лесі, а ще ж є структурний генотип "театру корифеїв", тобто стала репертуарна палітра заньківчан. 

сезон лоэнгрин
opera.lviv.ua

Отже, у Львові ніби одночасно поселилися різні часові й стильові формати театру — від прадавнього до актуально-ядучого. Хоч бери й переселяйся туди, де асортимент на всі смаки.

Найкраща чоловіча роль

Хай вибачать мені чудові столичні актори, але пальму першості на скрижалях цього суб'єктивного блогу все-таки віддам не киянину, а, знову ж таки, львів'янину. Чудовий актор Олег Стефан довгенько сидів-сидів і таки висидів коронну роль в репертуарі рідного театру імені Леся Курбаса.

Це Валеріан Стальський у "Перехресних стежках" Івана Франка. Роль-магніт, чарівний кристал, який щоразу відкриває якусь нову грань у цьому фатальному персонажі — живодерові, душогубу, меланхоліку, святому й антихристу. Стефан грає пригніченого Сальєрі через моцертіанські ритми, — а це вищий пілотаж. Інколи під час цієї вистави трапляється диво. Сценографічні церковні вітражі, які вигадав режисер, подекуди висвітлюють в образі Стальського — силуети фігурок майстра Пінзеля: той самий профіль, та ж загостреність рис обличчя. Коло замикається, магія театру не має кордонів і не знає пересторог. 

Загалом, ця вистава, а також "Прекрасні, прекрасні, прекрасні часи" в Першому театрі, а ще — "Гамлет" у Харкові (про нього чудові відгуки), а ще — "Скапен" у Чернігові (також чудові відгуки критиків), і, безумовно, "Лоенгрін" (львівська гіперєвропейська бомба від Василя Вовкуна та його німецьких друзів) — серед найкращих постановок минулого сезону на театральній мапі України. 

Головний режисер сезону

А ось і не вгадали. На мій погляд, таким режисером міг би вважатися Максим Георгійович Голенко — трудоголік, багатоверстатник, провокатор і раціоналізатор, неспокійна душа. Те, що він ставить дуже багато і майже всюди, — ще нічого не означає. Багато розуму для цього не треба. Важливіше те, що ставить якісно — і різне по-різному. Від соціальних перформансів на кшталт "Жінко, сядь" у Дикому театрі до бродвейського ревю "Біла ворона" в Національній опереті, від бабелівського полотна "Закат" у Миколаєві — до непманської трагікомедії "Зойчина квартира" в Театрі на Подолі. Молодець, одне слово. 

Метаморфози у франківців

сезон посторонние среди нас
ft.org.ua

Перед'ювілейний, 99-й сезон у першому драматичному театрі країни, на мій погляд, явив цікаву закономірність — природну, елегантну зміну акторських поколінь. На перший план виходять ті, хто ще вчора грав хлопчиків та дівчаток, зайчиків та побігайчиків. А відтепер — Дмитро Рибалевський, Олександр Печериця, Анжеліка Савченко, Дмитро Чернов, а також нова прийдешня когорта (Христина Федорак, Іван Шаран, Павло Шпигун, Марина Кошкіна) можуть на своїх плечах гідно утримувати репертуар великої і камерної сцен, не штовхаючись ліктями. Старше покоління — теж молодці. Майстерність та енергію продемонстрували у прем'єрі "Сторонні серед нас". Отже, все йде за планом. 

Кадрові перестановки сезону 

Гучна і найбільш обговорювана подія сезону — зміна керівного складу в Театрі драмі і комедії на лівому березі Дніпра. Власне, механізм цієї зміни згодом міг би ввійти до підручників з історії нового українського театру. Коли, об'єднавши зусилля, двоє молодих людей (Стас Жирков, Тамара Трунова) прорахували подальшу перемогу. Сьогодні в театрі багато запусків нових вистав, запрошуються молоді актори з різних київських театрів, є наміри долучити до роботи режисерів із Європи. 

Театр з химерами

Небувалого розголосу під завісу сезону набула історія з нашого невгамовного жанру "театр абсурду" — тобто історія з великим переселенням Адміністрації президента України з вулиці Банкової в "Українській дім". І як наслідок — бажання передати каземати на Банковій — майстрам пензля. І знову нерівноправність, кулуарність, відсутність кворуму. А про театралів забули? 

сезон администрация президента
Сергій Кузнецов

Я неодноразово бував у сакральних приміщеннях на Банковій. І щиро можу констатувати, що якийсь поверх там таки можна віддати на потребу наших безхатченків — активних незалежних театрів, які б у спеціальному місті ставили спеціальні політичні вистави. І їм би стіни допомагали. Якщо мало місця на поверхах, то є чудовий внутрішній дворик — грай досхочу, потрібні лише бажання й лідер, який би очолив цей рух. На мій погляд, історію з перерозподілом квадратних метрів екс-президентської оселі на користь Мельпомени міг би очолити художній керівник театру "Актор" Слава Жила, — енергії йому не позичати, з великим бізнесом він знається, здатен на перебудови та реорганізації. Просто жаль, що такі ласі квадратні метри в центрі столиці дістануться художникам-передвижникам, а не режисерам-сподвижникам. А так би могли створити театральний квартал. Трохи нижче — в долині ілюзій — Театр Франка, трохи вище — біля Будинку з химерами — умовний політичний театр з химерами, а якщо ще трохи вище — на Липську — то там і ТЮГ на Липках, і модні "Золоті ворота". Театральна Європа, як намальована. Отже, до бою! 

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №28, 20 липня-26 липня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво