Чим Плужник завинив? - Культура - dt.ua

Чим Плужник завинив?

17 серпня, 16:48 Роздрукувати Випуск №30, 18 серпня-23 серпня

Ця бібліотека — одна з найвідоміших і найпопулярніших у Києві. 

Знаменита столична Центральна районна бібліотека імені Євгена Плужника, що цьогоріч відзначає 70-річний ювілей від дня заснування в 1948 році, нині бореться за читальний зал, який хочуть використати "на інші потреби". Що це за потреби? І як уникнути знищення українських бібліотек у теперішній період "захоплення територій"? 

Ця бібліотека — одна з найвідоміших і найпопулярніших у Києві. Вона міститься в історичному центрі, на вулиці Прорізній, 15. 

Щороку бібліотека обслуговує понад 5 700 користувачів. ЇЇ фонд становить близько 50 тисяч примірників, серед яких і раритетні видання, і сучасні книжки, є також інтернет-центр та Wi-Fi зона, послуги яких безплатні. 

Крім того, цей заклад — головна бібліотека Централізованої бібліотечної системи Шевченківського району столиці (всього 19 філіалів). І вже не день і навіть не тиждень бібліотека бореться за оселю. 

У чому річ? У тому, що Національне агентство України з питань державної служби не бажає продовжувати договір оренди і хоче створити у просторі читального залу власну структуру — Центр оцінювання претендентів на посаду державних службовців. 

Наміри серйозні. Хочуть робити ремонт, на своєму сайті розміщують повідомлення навіть про певні досягнуті "домовленості" з бібліотекою. 

Втім, здається, поки що певних конкретних домовленостей між районною владою та НАДС немає. 

А ситуація справді складна. Адже де гарантія, що завтра чи післязавтра будь-яка українська бібліотека не втрапить в аналогічний "орендний полон", що призведе до руйнації, а то й знищення тієї чи іншої культурної інституції? 

Адже часи непевні. 

З цього приводу в деяких медіа на рівні громадських активістів є своя позиція — звісно ж, підтримки бібліотеки. І цієї — ім. Євгена Плужника, і багатьох інших. Договір оренди з Національним агентством України з питань держслужби закінчився ще 27 липня. 

— Спочатку нас попереджали, що маємо готувати документи про продовження оренди, а згодом з НАДС надіслали лист про те, що договір оренди продовжений не буде, — розповідає заступниця директора Централізованої бібліотечної системи Шевченківського району м. Києва Олена Урванцева. — Дізнавшись, що договір продовжений не буде, підняли читачів, громадськість. Бібліотека в центрі міста обслуговує не тільки жителів району, до нас також заходять багато іноземців, киян з інших районів, акторів, студентів, учнів. 

Наприклад, недавно приїхав чоловік із Таллінна, він шукав книжку Іллі Еренбурга "Чёрная книга". У Прибалтиці в радянські часи її не видавали. Єдине видання 1992-го року було тільки в Україні. Воно й знайшлося у фонді нашої бібліотеки.

Читати періодичні видання до нас приїжджають із різних районів Києва. Адже асортимент періодики дуже великий, не всі бібліотеки можуть таким похвалитися. 

Наші читачі — це й студенти театрального університету ім. І.Карпенка-Карого — знаходять у нас повне зібрання творів К. Станіславського. 

Багато відвідувачів приходять саме до нас по рідкісні раритетні видання. Адже у світі ще не все оцифроване. 

— Як реагує громадськість на ситуацію навколо бібліотеки імені Є.Плужника? 

— На сьогодні зібрано півтори тисячі підписів на підтримку бібліотеки. Відбулося громадське обговорення та засідання громадської ради при Шевченківській районній адміністрації. 

Нас підтримали актори Театру ім. Лесі Українки, Молодого театру, Театру ім. І.Франка. Цінуємо підтримку громадських організацій. 

Громада району зверталася до президента України, прем'єр-міністра України, віце-прем'єр-міністра України та до міністра культури України. Всі листи отримано, зареєстровано, але відповідей поки що немає. Бібліотека звернулася також по підтримку до Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності та до депутатів Київради.

— Чи є у столичній Шевченківській районній державній адміністрації бачення, як це все можна вирішити? 

— Районна влада шукає вихід зі становища. Рівноцінного приміщення в центрі Києва площею 315 кв.м. для бібліотеки з п'ятдесятитисячним фондом не знайдено. 

Натомість ми отримали пропозицію від НАДС: замість читального залу першого поверху (100 кв.м. площі плюс 35 кв.м. верхньої галереї) переїхати до напівпідвального приміщення площею 70 кв.м. при вході з двору. 

У нас саме туди виходить чорний хід. 

Але… Читальна зала, яку хочуть у нас відібрати, — це наше центральне приміщення для обслуговування читачів, воно також призначене для проведення зустрічей із письменниками, художниками, святкових масових заходів, для збереження літератури, що користується найбільшим попитом. 

А нам пропонують для обслуговування читачів залишити тільки 50 кв. м.: це приміщення абонемента. І "покращити" умови роботи працівників внутрішніх відділів бібліотечної системи. Так, за документами, бібліотека втрачає начебто небагато площі: всього 30 кв.м. і залишається за своєю адресою. Але втричі зменшується площа обслуговування читачів. Так не повинно бути! 

І якщо головне приміщення читального залу в нас усе-таки відберуть, то отримаємо в одній будівлі три окремих приміщення, які не можуть бути технічно з'єднані одне з одним. 

Тобто абонемент міститиметься окремо, зі своїм входом із центральної вулиці, а інші приміщення — десь поряд. Ці приміщення не можуть бути з'єднані в одну структуру (ми вивчали план будівлі). Не кажучи вже про те, що приміщення абонемента залишається без води та санітарного вузла. Тобто — без читальної зали центральна бібліотека центрального району перетвориться просто на пункт видачі літератури, як у небагатих селах. Але ж це центр столиці! 

— Чи можливо, що якось уранці сюди прийдуть "спеціальні люди" і попросять бібліотекарів звільнити приміщення? 

— Бібліотеку не можуть просто так виселити, бо буде очевидний скандал. І 50 тисяч книжок треба кудись перемістити. 

Знаю, що район такого приміщення не має. А НАДС вимагає, аби ми "ущільнилися". 

Отже, якщо громада й надалі нас підтримуватиме, то, можливо, досягнемо компромісу. 

Взагалі, у НАДС є дві точки зору на ситуацію навколо бібліотеки — їхня й "неправильна". Тобто те, що вони пропонують, — не компроміс, а руйнування публічного культурного простору! 

НАДС розповідають, що начебто є розпорядження прем'єр-міністра про створення центрів оцінювання претендентів на посаду держслужбовців, але там ідеться про онлайн-оцінювання. 

— Як у НАДС коментують статтю 27 закону "Про бібліотеки і бібліотечну справу", в якій записано — "Забороняється переміщення бібліотек без надання рівноцінного упорядкованого приміщення для обслуговування користувачів бібліотеки, роботи працівників, зберігання бібліотечних фондів", а також постанову ВРУ "Про запровадження мораторію на виселення редакцій друкованих засобів масової інформації, закладів культури, у тому числі бібліотек, видавництв, книгарень, підприємств з розповсюдження книг та преси", що велить "Не допускати практики безпідставного розірвання чи припинення договорів оренди з (...) бібліотеками, (...) а також закріпити за ними переважне право на укладення договору оренди на новий строк". 

— Вони пропонують районній адміністрації "знайти" для нас приміщення. Адже цей закон справді забороняє виселяти бібліотеки без надання рівноцінного приміщення. А такого приміщення немає. 

Тобто такого, при переїзді в яке не зруйнується бібліотечна структура. Ми проти того, щоб Центральна бібліотека була розпорошена. 

— Сьогодні світ інтерактивний, і бібліотечна система також має змінювати форми роботи. Чи є бачення таких змін? 

— Ми б хотіли переформатувати наш простір. Як? Створити окремі фокус-зони: зону тиші, зону спілкування, зону масових заходів і навчання.

Бо тепер, якщо в читальній залі відбувається галаслива зустріч із поетом або проходять безкоштовні юридичні консультації, то читачі, які прагнуть посидіти в тиші — почитати книжку або газету, — відчувають дискомфорт. Адже хтось хоче слухати музику, хтось хоче сидіти в повній тиші. 

Наприклад, щосуботи в нас відбувається засідання Україно-болгарського культурного центру "Сердіка". Бувають заходи і для дітей, і для дорослих. Усі свої свята вони відзначають у нас в бібліотеці. Також у нас працює Університет третього віку: літні люди вивчають іноземні мови і опановують комп'ютер. Саме для таких відвідувачів ми хочемо облаштувати зону спілкування.

Але треба спочатку вирішити "квартирне питання". 

Продовжуємо збирати підписи. Відбуваються засідання громади, вже підготовлений меморандум, який підписали громадські організації. 

Ми рухаємося до громадянського суспільства, тому впевнені, що громада впливає на державних службовців.

У них право юридичне, а ми вимагаємо, щоб наше право розглядалося і за законом, і совісно, в інтересах суспільства. 

Бібліотека не винна, що в період розподілу державної власності саме цього приміщення район не виокремив і не взяв у свою власність. 

Приміщення інших бібліотек орендуємо в району за символічну платню — одна гривня. А ось за оренду приміщення бібліотеки ім. Є.Плужника площею 315 кв.м, без комунальних платежів, платиться близько 30 тисяч на місяць. 

Але ж бували прецеденти, коли державна і районна власність обмінювалися. Тобто одна з наших пропозицій міській владі — знайдіть приміщення і запропонуйте його для потреб державної служби. Може, цих приміщень буде кілька, і це влаштовуватиме НАДС, а бібліотека ім. Євгена Плужника залишиться у своєму приміщенні за своєю історичною адресою. І саме так може бути досягнутий компроміс. 

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №44, 17 листопада-23 листопада Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво