ЖИВІ Й МЕРТВІ ДУШІ - Архів - dt.ua

ЖИВІ Й МЕРТВІ ДУШІ

17 листопада, 2000, 00:00 Роздрукувати Випуск №45, 17 листопада-24 листопада

Юлія МОСТОВА І знову запитань більше, ніж відповідей. Журналісти ставлять їх одне одному й не можуть у місиві алогічності й абсурдності знайти хоча б натяки на відповіді...

Юлія МОСТОВА

І знову запитань більше, ніж відповідей. Журналісти ставлять їх одне одному й не можуть у місиві алогічності й абсурдності знайти хоча б натяки на відповіді. Деяких із них загалом не існує, деякі могли б дати правоохоронні органи, але вони згуртувалися й повернулися спиною до всіх. Формулюючи ці запитання, особисто я почуваюся дуже незатишно. Мабуть, як студент, котрий уперше потрапив в анатомку медінституту. Але ставити запитання й шукати на них відповіді — наша робота. Утім, це не тільки наша робота, а й наша особиста справа — зробити все можливе, аби настала ясність не лише з тілом, а й зі справою Георгія Гонгадзе. Бо він — один із нас... Але неясностей дуже багато. Точніше, не ясно нічого.

Передусім незрозуміло, чому міліцейські та прокурорські верхи по черзі заявляли то що знайдений у Таращі труп як мінімум перезимував, а як максимум два роки лежав у землі, то, що «два тижні тому Георгія Гонгадзе бачили живим і здоровим і ніхто його не утримує силою». Водночас більш низькі чини довірчо повідомляють, що описані журналістами браслет і перстень збіглися зі знайденими в таращанській могилі. Саме ці прикраси й кулон у формі половинки монети намалював таращанський судмедексперт Ігор Воротинцев. За його словами, ці речі, знайдені в могилі при виявленні тіла, він особисто відмивав від бруду, а потім їх забрали в Київ ті, хто 6—7 листопада приїжджав дивитися на страшну знахідку та брати тканини для подальшої експертизи.

Сумнівів у тому, що зображені таращанським судмедекспертом прикраси як викапані схожі на ті, які носив Гонгадзе, у журналістів не виникло. Але це породжує запитання: чому досі, а саме з 6 листопада — дня перевезення прикрас до Києва — їх не пред’явили для впізнання дружині Георгія і хто, до речі, тепер дасть гарантію, що Мирославі Гонгадзе врешті-решт для впізнання пред’являть саме знайдені поруч із тілом браслет, каблучку й кулон, а не які-небудь інші? Можливо, в читачів і є підстави цілком довіряти нашим правоохоронним органам. Але в тих журналістів, котрі стикалися з їхньою поведінкою в таращанській історії, таких підстав немає. Аж надто багато розбіжностей між офіційними дозованими даними й даними, отриманими неофіційним шляхом у Києві й Таращі. Одні кажуть, ніби тілу два роки, інші стверджують — не більше двох місяців, одні запевняють, що зріст знайденого чоловіка, визначений за тазовими кістками, становить від сили 177 сантиметрів, інші констатують, що довжина знайденого тіла без голови й шиї становить 167 сантиметрів. Та й потім принаймні дивує те, як обійшлися зі знайденими в Таращі останками. Протягом двох тижнів із моменту ексгумації, тіло без холодильника лежало на столі моргу Таращанської лікарні. І вже зовсім не зрозуміло, навіщо його потай, підбираючи ключ до дверей моргу, вивозити і вивозити саме того дня, коли в Таращу приїхали журналісти, і саме в той час, коли в морзі нікого не було?!

До речі, довідку про смерть, яка не має ніякої юридичної сили, оскільки видана не найближчим родичам, написав судмедексперт після того, як тіло зникло. Ініціатором її видачі був Ігор Воротинцев. Він визнав можливим це зробити, бо найближчий друг дитинства Георгія Костянтин Аланія, котрого Георгій вважав своїм кревним братом, сказав, що він майже переконаний, що тіло, яке зникло з моргу в невідомому напрямку при невідомих обставинах, належить його другу. У свою чергу Костянтин, котрого всі друзі називають Коба, дійшов такого висновку після того, як ще до зникнення тіла експерт намалював знайдені коштовності й повідомив, що вміст шлунка в знайденого трупа відповідає тому, що з’їв Георгій у вечір зникнення, сказав про довжину тіла, і при журналістах зробив рентген правої кисті, який показав наявність металевих осколків, деякі з яких згодом дістав магнітом. Прибулі з Києва журналісти розуміли, що довідка не має юридичної сили. Проте її існування після зникнення тіла було єдиним доказом того, що це тіло в Таращанському морзі було. А стан, у якому воно перебувало, засвідчили фотографії, зроблені колегами Георгія.

Сьогодні ми не можемо почути відповіді на цілу низку запитань, які стосуються радше версій слідства, ніж просто наявних фактів. Приміром, цілком незрозуміло, навіщо в могилу до трупа, у якого відсічено голову й майже немає шкіри, іншими словами, до трупа, який неможливо візуально впізнати, підкидати прикраси, які, цілком імовірно, належали Георгію? Якщо це банальний кримінал, то чому срібні прикраси не забрали ті, хто це зробив? Якщо хтось хотів переконати слідство, що Гонгадзе загинув, то навіщо підкидати браслет, каблучку й кулон у могилу з трупом дворічної давності? Марення. І нарешті, останній варіант. Якщо хтось справді був зацікавлений у тому, щоб, застосовуючи настільки цинічні методи, переконати органи та громадськість у тому, що Георгія немає серед живих, то де ж сам Георгій і чим він був настільки цінний для організаторів, що їм довелося докласти стільки зусиль, аби зберегти йому життя, «замести сліди» й вивезти його з країни? Увесь цей смертельний маскарад міг би бути виправданим лише в тому разі, якби Гонгадзе знав коди доступу до головного комп’ютера ЦРУ чи, приміром, до комп’ютерів, відповідальних за пуск російської ядерної зброї.

Та повернімося від неясності з версіями, до неясності з фактами. Чому до сьогоднішнього дня ніхто з тих, кого Президент зобов’язав розкрити факт зникнення журналіста, не повідомив про свою причетність до перевезення тіла з Таращі до Києва? Чому перший заступник міністра Микола Джига з парламентської трибуни стверджує, нібито «експертизу не завершено й результати будуть не раніше ніж через тиждень», тоді як головний судмедексперт Київської області заявляє, що він «на двісті п’ятдесят відсотків упевнений, що це не Георгій»? Чому йдеться про експертизу ДНК, про клітинну експертизу тощо, але при цьому досі не зроблено експертизу осколків, витягнутих із руки покійного? Адже якщо вони не виявляться частинками гранати чи міни, то можна й весь інший город з експертизами не городити. І, нарешті, ще один момент. Чому, коли, за словами Джиги, експертизу ще не завершено, колег і близьких Георгія Гонгадзе вже в першій декаді листопада повідомили, що тривожитися немає причини? Адже коли правоохоронні органи звернулися до колег Георгія з проханням докладно описати прикраси та з’їдене Георгієм у вечір зникнення, то наступного дня натякнули на можливе запрошення для впізнання. А через кілька днів повідомили, як уже було сказано, що причин тривожитися немає і що знайденому тілу кілька років. Складається враження, ніби правоохоронним органам із самого початку було невигідно, щоб історія з «таращанською знахідкою» мала розвиток. Багато вказує на те, що громадськість хотіли з самого початку переконати, нібито це помилковий слід і ним не потрібно йти. Можливо, це й так. Якщо знайдене тіло не належить Георгію, то ми тричі перехрестимося й чекатимемо. А якщо належить?..

У принципі, коли йти за логікою, то силовикам було б, по ідеї, вигідно закрити принаймні ту частину справи, яка передбачає розшук самого Георгія. Наявність установленого трупа була б підставою для цього. Але міліція та прокуратура цього не прагнуть. Навпаки, вони всіляко намагаються довести, що це не Гонгадзе. І тоді постає питання: чому вони почали це робити до закінчення експертизи, чому вони вже на початку листопада не пред’явили знайдені прикраси для впізнання близьким або друзям, чому дані середньої ланки так відрізняються від оцінок вищої? Пояснень такої поведінки може бути принаймні два. Або в органах правопорядку панує повний бардак і права рука не знає, що робить ліва, або таращанська історія є слідом, який виводить на когось настільки могутнього, що прокуратурі й МВС зв’язуватися з ними не хочеться.

Примітно, що стосовно цих подій свою позицію ніяк не виказала Служба безпеки. Хоча свого часу Президент доручав усім трьом відомствам узяти під особливий контроль розслідування зникнення Георгія Гонгадзе. Правда, майже тиждень тому генеральний прокурор Михайло Потебенько, який з власної ініціативи зробив заяву відносно проведеного розслідування, підкреслив, що Президент доручив цим займатися особисто йому та міністру внутрішніх справ Юрію Кравченку. Втім, якщо Служба безпеки й випала з процесу слідства, то вона в цьому не самотня. Відсутність будь-яких повноважень і можливостей у слідчої комісії Верховної Ради, очолюваної Олександром Лавриновичем, зводить нанівець усі зусилля членів комісії та її голови отримати хоч найменшу достовірну інформацію про хід розслідування зникнення Георгія Гонгадзе. При всьому бажанні допомогти журналістові та його колегам, комісія Лавриновича не може працювати ефективно за умов, коли Президент заветував закон про слідчі комісії ВР. Відсутність повноважень у слідчої комісії дозволяє всім силовим структурам відбуватися відписками. А знайти інший спосіб громадського контролю над діями правоохоронних органів неможливо. І ця ж ситуація, до речі, формує одноканальний доступ інформації до Президента, якого спочатку переконали, що Георгій самостійно виїхав із країни, а тепер запевнили, ніби знайдене тіло ніякого стосунку до Георгія не має.

Ситуація, що склалася останніми трьома днями, надзвичайно делікатна, і багато хто, передусім рідні та близькі Георгія, вкотре відчули себе оголеним нервом. Можливо, у чомусь перебрали журналісти, перелякані зникненням тіла і виявленими в Таращі збігами. Можливо, не зовсім коректними були ті, хто звинуватив їх у спекуляції. Можливо, представникам правопорядку варто було хоч раз у житті бути щирими чи принаймні не будувати свої виступи на неперевірених фактах. У будь- якому випадку, у даний момент ні в кого немає права на остаточний висновок. Воно є лише в судмедекспертів.

І буквально за годину до здачі цього номера «ДТ» до друку, нам вдалося отримати інформацію від цілком компетентного джерела про те, що вже зараз відбувається з тілом, знайденим у таращанській лісосмузі. Виявилося, що воно перебуває в міському морзі на вулиці Оранжерейній, а не в обласному, як повідомлялося раніше. І всі наведені нижче факти свідчать, що чимало даних, про які повідомляють вартові порядку, не відповідають дійсності. І вже напевне стало зрозуміло одне: таращанським тілом професіонали почали займатися лише в четвер 16 листопада, рівно через два тижні після виявлення трупа. Лише вчора взято тканини виявленого тіла для виділення ДНК. На це піде як мінімум два тижні. Коли підготовку буде закінчено, експерти візьмуть аналіз крові (і тільки крові, ніяких інших тканин) у найближчих родичів Георгія. У даному випадку ними є мати і дві дочки Гонгадзе. При порівнянні ДНК однієї з них із ДНК виділеної з тканин тіла, можна буде майже зі стовідсотковою ймовірністю отримати відповідь на запитання, яке мучить усіх. Усупереч запевненням деяких представників правопорядку, порівняльна експертиза ДНК в Україні проводиться, і для цього зовсім не обов’язково везти матеріал у Варшаву чи Москву. Експертиза ця досить дорого коштує. Приміром, установлення батьківства в такий спосіб обходиться в 1770 гривень. Проте немає сумнівів у тому, що кошти для даної експертизи знайдуть. Далі.

Того ж дня з руки тіла витягнули металеві осколки й у п’ятницю розпочали процес їх ідентифікації.

Ретельніша експертиза кісток тазового та плечового поясів дала підстави вважати, що тіло належить людині, яка за життя мала зріст не більше 175—180 сантиметрів. Цікаво, що експерти отримали інформацію про те, що у військовому квитку зріст Георгія Гонгадзе вказано як 180- сантиметровий. Усі, хто знає Георгія, зможуть засвідчити, що Гія завжди височів над будь-якою компанією, де б він не перебував. У нього 190, а то й більше. І це обнадіює.

Проте насторожує інше: експерти змінили свою думку про той проміжок часу, протягом якого тіло, знайдене в Таращі, перебувало в землі. Нині вони схильні вважати, що «вік» трупа коливається від двох до шести місяців (і він уже ніяк не «пережив» зиму). Розкид пояснюється тим, що верхня й нижня частини тіла були в різних стадіях розкладу. Причиною цього може бути таке: нижня частина перебувала в глинистому грунті, а верхня — в піщаному. Відповідно, якість тканин у нижній частині тіла відповідає шести місяцям, у верхній — двом. І справді, на фотографії хоч і погано, але видно, що грунт у могильнику, звідки дістали тіло, не однорідний і йде шарами: мокра глина, яка сприяє якнайшвидшому розкладанню, внизу, щось схоже на супіщаний грунт угорі. При цьому наш співрозмовник категорично виключив обробку тіла якимось спеціальним розчином чи кислотою. На його думку, на стані трупа позначився лише природний процес розкладу та гниття.

За словами експерта, з урахуванням аналізу ДНК, який з абсолютно незрозумілих причин не почали робити на початку листопада, коли труп знайшли, результати можна буде отримати не раніше ніж через три-чотири тижні. Ми віримо, що всім тим, хто чекатиме моменту істини, стане сил пройти через чергове випробування. Ми сподіваємося, що правоохоронні органи не затягуватимуть процес ознайомлення рідних і близьких Георгія з результатом експертизи. А якщо це буде можливо, то не змусять їх так довго чекати вердикту. І вже тим паче не припинять пошуки людини, яку немає підстав вважати мертвою.

Юлія МОСТОВА

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №30, 17 серпня-23 серпня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво