Заповідний мотив - Архів - dt.ua

Заповідний мотив

1 липня, 2005, 00:00 Роздрукувати Випуск №25, 1 липня-8 липня

Традиційне завершення політсезону, яке в пік курортного сезону звичайно позначається закриттям сесії парламенту автономії, нині не відбулося...

Традиційне завершення політсезону, яке в пік курортного сезону звичайно позначається закриттям сесії парламенту автономії, нині не відбулося. Міграційні процеси мажоритарних політиків, викликані майбутніми пропорційними парламентськими виборами, у розпалі. Замість мирного заробляння грошей на курортнику ділові люди переймаються ризикованими іграми з розкладанням залишків торішніх яєць до нових кошиків. А тут ще всі прапори (партійні) у гості до нас! Віктор Янукович на площі Леніна в Сімферополі День Росії святкує в компанії з Костянтином Затуліним. Нестор Шуфрич — саме тут Конституцію від нового режиму захищає, подарувавши представництву Президента помаранчеву труну для покійної демократії. Мабуть, у Донецьку вже так не розгуляєшся. Сумнівів же в тому, що саме Крим стане головною територією відпрацювання технологій проросійської опозиції, практично не залишається.

Лідер російської «Родины», депутат Держдуми і він же — керівник Комітету зі сприяння зовнішньоекономічній діяльності Торгово-промислової палати РФ Сергій Глазьєв просить головного комуніста Криму Леоніда Грача запобігти загрозі, що нависла над українсько-російськими відносинами у зв’язку з можливим швидким вступом України у СОТ. «За наявною інформацією, українські переговірники пішли на поступки іноземним партнерам практично з усіх позицій на шкоду інтересам українських товаровиробників і постачальників послуг у найважливіших для економіки України та Росії галузях», — довірчо повідомляє свої розвіддані Глазьєв, ніби й справді вважає, що Грачу по плечу завдання такого рівня.

Кримські кореспонденти російських ЗМІ скликають прес-конференцію, щоб розповісти про завади їхній роботі з боку влади України. Привід — напад на кореспондента НТВ. Рівно рік тому. Зате є книжка свіжа — про «свободу слова по-украински», «о давлении со стороны власти как методе борьбы с журналистами», мають на увазі — російських.

Усупереч загрозі свободі слова, на півострові спостерігається справжній пресовий бум. За півтора тижня — три нові газети. «Крым.ru» заявляє: «доменное расширение в названии» має означати, що Крим, як і вся Україна, перебуває в лоні «русской цивилизации». Незазначені у вихідних даних газети відомості свідчать про те, що до видання має безпосередній стосунок екс-прем’єр автономії і поява газети з «точка Ру» у назві напередодні виборів невипадкова й показова. З погляду основних гасел передвиборної стратегії. Приголомшливе враження справила газета «Ильичевец-Крым» — видання Маріупольського меткомбінату ім. Ілліча. Кримському читачу газета докладно розповідає про свого чудового народного депутата В.Бойка, досягнення металургів та інші маріупольські новини. Проте, здається, під час виборів перелік тем буде більший, із урахуванням інтересів кримської аудиторії.

Респектабельнішим від усіх передвиборних пролісків здається «Вестник Тавриды». Навіть попри несподіваний жовтий колір своїх шпальт. Засновник — якийсь фонд із м. Києва, але зміст газети чітко вказує на щиру симпатію до соціалістичних ідей. І ніякого зв’язку, слід розуміти, не треба вбачати в тому, що міністр освіти України — член СПУ, а газета народжувалася в одному з будинків, який належав Таврійському національному університету, викладачі якого й трудяться в редакції «Вестника Тавриды». Там же проходять виробничу практику їхні студенти з журфаку. Ректор ТНУ М.Багров цього тижня визнав, що дістав пропозицію від О.Мороза вступити в СПУ, але відмовився, оскільки вважає себе комуністом. Відхрещуватися від соціалістів Микола Васильович був змушений у зв’язку з обвинуваченнями з боку новоявлених борців із корупцією у вузівському середовищі. Партія «Союз» за допомогою пікетів у подвір’ях кримських університетів та інститутів бореться з хабарами на вступних іспитах. Охорона ТНУ з пікетниками обійшлася нечемно, і ті звинуватили керівництво вузу в співробітництві з Соцпартією. Конкуренти, одне слово.

Слід зауважити, що партія «Союз» (оновлена ресурсами й лідером — керівником антимонопольного відомства О.Костусєвим) у Криму вийшла на передвиборний старт ледь не першою. Депутати з однойменної групи у ВР автономії ходять до парламенту в партійних футболках і без лукавства дають зрозуміти, що виборча кампанія буде веселою. Серед іншого «союзівці» мають намір установити в центрі Сімферополя пам’ятник Катерині II, що, безсумнівно, викличе живий відгук у кримськотатарського населення.

Та героєм політичного міжсезоння ризикує стати інший політик — Анатолій Матвієнко. Якщо заявлений на понеділок форум громадсько-політичних сил «Діалог влади і політичних сил — крок до створення громадянського суспільства» все-таки провалиться. Або відбудеться, але це нічого не означатиме. Дату проведення вже переносили. За офіційною версією, яку повідомили «ДТ» у головному управлінні внутрішньої політики уряду автономії (саме він займається організацією форуму), — для доопрацювання підсумкових документів. Такою має стати декларація про взаємодію Радміну та громадсько-політичних сил автономії. Знайомство з проектом документа вкидає у стан дежавю, тому що складається з переліку першотравнево-листопадових гасел. Двадцять абзаців проекту декларації починаються словами «Ми за...» До переліку входять традиційні: за мир і злагоду, процвітання і рівність народів, права людини, варіація на тему пам’ятного з першої кампанії Л.Кучми слогана «Крим — не яблуко розбрату, а міст між Україною та Росією». Актуальні: за євроінтеграцію, за чесні вибори 2006 року. Коротше, черговий «маніфест кота Леопольда» із пропозиціями жити дружно, яких підписано було стільки, скільки в Криму змінювалася влада та її представники намагалися налагодити «діалог із прогресивними силами» півострова. Непотрібність таких підписань очевидна, у народу до них давно виробилася стійка індиферентність. Спроби ж влади зігнати у різноманітні коаліції безліч усяких організацій, як свідчить і досвід останніх виборів, — даремна витрата зусиль і грошей. Та Анатолій Матвієнко вирішив, напевно, переконатися в цьому на власному досвіді.

Ні, звичайно, пара десятків лідерів КРО партій прийдуть на організований прем’єром форум, проте багато хто — із погано прихованим роздратуванням і підозрами, що А.Матвієнко намагається вести власну гру. За деякими даними, кримська організація «Народний Союз «Наша Україна» не буде представлена першою особою. І невдоволення тим, що напередодні такого серйозного випробування, як вибори, відбувається якась концентрація сил під прем’єра, а не під майбутній штаб коаліції, можливо, буде продемонстрована не лише цим. Тим більше, що відомо: ініціатива у проведенні чергового хуралу демократів належить не самому А.Матвієнку. Першими про необхідність діалогу нової влади і головних партійних організацій автономії заявили місцеві лідери НДП, які закликали Матвієнка відновити діяльність координаційної ради громадсько-політичних сил Криму, яка існувала при уряді С.Куніцина. Ідею було підтримано. Зокрема й місцевими соціал-демократами (об’єднаними).

Утім, відносини Анатолія Сергійовича з лідерами кримської організації НСНУ і без того складні. По-перше, Матвієнко зайняв місце, на яке претендував нинішній глава КРО народний депутат В.Шкляр. По-друге, при формуванні нового уряду прем’єр змушений був рахуватися з розстановкою сил у ВР Криму, інакше б його просто не затвердили. У результаті майже наполовину Радмін складається з «колишніх», що викликало обурення товаришів по коаліції, і позбутися наметів і пікетів товаришів по боротьбі Матвієнку вдалося лише після скарги П.Порошенку. Та ненадовго. Почали приїжджати люди з глибинки, обурені діями Матвієнка з відбору кандидатур у глави райдержадміністрацій. Крим і понині залишається кадровим заповідником України, де дотепер не змінено керівників РДА. Анатолій Матвієнко вирішив не поспішати (а за Конституцією автономії саме він пропонує Президенту кандидатури на посади голів районів) і оголосив конкурс для висуванців усіх громадських і політичних сил. Фінальний відбірний огляд проводили члени Радміну. Та в деяких випадках останній вибір залишився за самим прем’єром. Хоча жодного указу Президента з призначення глави кримської РДА дотепер немає. Незрозумілою залишається і позиція Києва щодо постпреда Президента в АРК, хоча на початку травня Віктор Ющенко обіцяв, що призначення відбудуться ледь не за лічені дні. Та ось уже й жнива почалися, а віз і нині там.

Утім, це не найголовніше, чого чекали люди від нової влади й не дочекалися. Гучні викриття навколо відчуження дорогого санаторного майна й ще більш цінної кримської землі наразі залишаються нереалізованими намірами повернути народу награбоване (наповнити скарбницю — тим паче). Прийнятий місцевими органами влади за «рекомендацією» Президента мораторій на операції з землею вже закінчується, а кінця-краю наведенню порядку на ринку не видно. Тому що це неможливо, по-перше, без чіткої програми дій влади всіх рівнів і гілок, по-друге, без зміни законодавчої бази, зокрема Земельного кодексу. А хто цим нині займатиметься? Ось і відкладають щоразу «земельне» засідання РНБОУ.

Ситуація на ринку нерухомості (нерозривно прив’язаного до тіньового ринку землі) прямо протилежна заявам влади. На останньому засіданні комісії на чолі з П.Порошенком А.Матвієнко похвастався, що з початку її роботи ціни на нерухомість на ПБК упали на 30—40 відсотків, мовляв, несправедливо отримана власність «скидається» на продаж у нагальному порядку. Експерти спостерігають зворотне: ціни на кримську нерухомість саме через установлений мораторій на відчуження землі неухильно зростають. За даними тижневика «Контракти», за півроку — у середньому на 50 відсотків. До кінця року слід очікувати подорожчання ще на 30—40 відсотків. А через рік-два, як прогнозують провідні оператори ринку, ціни досягнуть рівня турецьких курортів. Основні покупці — росіяни. Хоча, прогнозують експерти «Контрактів», саме зрівнювання кримських цін із турецькими й приведе на півострів серйозних інвесторів.

Наразі ж про інвестиції в кримські курорти лише ведуться розмови. Особливо під час зарубіжних поїздок і зустрічей із дипломатами. Ідеї часом висуваються дуже кумедні. Ось кримський прем’єр на зустрічі з послом Білорусі в Україні запропонував побудувати в Криму білоруське етнографічне село, в якому будуть представлені національна архітектура, ремесла та кухня білорусів. Ну, землі в нас, звичайно, неміряно, можна і білоруське. Тільки що робити з бажаючими будувати на узбережжі кримськотатарські етнографічні села, для яких землі немає? Знову ж, незрозуміло, як поєднати заяви влади про необхідність розвитку рекреаційного комплексу з намірами «побудувати нафтопереробний заводик» у Феодосії? І чиї плани в такий спосіб будуть утілені? Ідея ж про заводик пробивалася ще при старій владі.

Взагалі, Крим, якщо вірити заявам місцевих і київських чиновників, незабаром перетвориться на гігантський будівельний майданчик. Прем’єр Матвієнко шукає інвесторів для будівництва об’їзного шляху на Ялту, який Г.Кірпа із С.Куніциним розпочинали. Опозиція вже протестує — начебто б траса пройде по заповідних місцях. Міністр транспорту Є.Червоненко збирається з росіянами будувати якийсь порт у районі Керчі. Там же казна-звідки взялася (я маю на увазі, що з українського боку ніяких офіційних повідомлень із цього приводу не було!) солідна казахська фірма, яка теж має намір будувати порт. З перевалки зрідженого газу. У бухтах Севастополя б’ють на сполох місцеві комуністи, які мають намір будувати чотири термінали — для перевалки сипких вантажів і нафтопродуктів.

Цікава ситуація залишається навколо будівництва порту на Донузлаві (поблизу Євпаторії). У листопаді минулого року «ДТ» докладно розповідало про суперпроект у два мільярди доларів, який мала намір здійснити компанія Atlantik Caspian Resources. У цієї структури непроста офшорна біографія. У березні 2004 року за допомогою купівлі іншої офшорки стала власником 44,67 відсотка знаменитої Eural Trans Gas, що раптово вирішила повністю змінити своїх власників. І що цікаво: земельна комісія на чолі з Петром Порошенком пройшла Крим уздовж і впоперек, та безпрецедентне рішення влади автономії про відчуження під проект Atlantik Caspian Resources, без будь-яких конкурсів і тендерів, не кажучи вже про екологічну експертизу й встановлення походження капіталу, шість тисяч гектарів (!) навколо Донузлаву ніхто не помітив! На запитання «ДТ» «як таке могло статися?», секретар РНБОУ відповів, що комісія обов’язково виїде на місце і перевірить законність такого рішення. На останній сесії ВР Криму без обговорення і мотивацій депутати дружно проголосували за скасування свого ж рішення про підтримку проекту Atlantik Caspian Resources із виділенням шести тисяч гектарів. Та ідею будувати портовий комплекс поблизу курортної Євпаторії не полишили: знову створена комісія шукатиме нових інвесторів. Деякі заінтересовані товариші з нової влади, які стверджують, що зовсім відійшли від бізнесу, на Донузлав, кажуть, уже літали. У заповідному Криму і люди, й ідеї мають спроможність зберігатися навіть у незручних умовах.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 14 вересня-20 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво