Володимир Литвин: «Якщо хтось, використовуючи владні повноваження, грубо порушував закон, він обов’язково має відповісти за cкоєне...»

Поділитися
Свого часу саме він присвоїв Леоніду Кучмі титул «арбітра нації». І він же першим ввів в обіг термін «кінець епохи Кучми»...

Свого часу саме він присвоїв Леоніду Кучмі титул «арбітра нації». І він же першим ввів в обіг термін «кінець епохи Кучми». У складний період відносного політичного лихоліття (коли «епоха Кучми» уже завершилася, а «епоха Ющенка» ще не розпочалася) йому самому довелося стати на кшталт арбітра. Він перетворився на посередника між гілками влади. Багато в чому завдяки його зусиллям, парламент впорався з роллю колективного рефері не лише в поєдинку між двома ворогуючими політичними силами, а й у сутичці між владою і народом.

Сьогодні спікер Володимир Литвин — гість «Дзеркала тижня».

— Володимире Михайловичу, є надія, що незабаром країна все-таки дізнається імена нового президента та нового прем’єр-міністра. Хто стане главою держави, в принципі, очевидно. А от хто виявиться майбутнім главою Кабінету — достеменно невідомо. Чи правда те, що спікера Литвина найбільше влаштував би прем’єр Порошенко?

— Мене влаштує будь-який прем’єр, кандидатуру якого запропонує президент і підтримає більшість парламенту. Сподіваюся, що новий керівник Кабміну буде професіоналом, а сам уряд виявиться коаліційним. Підкреслю — коаліційним, а не фракційним.

Очевидно, що Віктору Ющенку доведеться вирішувати складне завдання: буде дуже непросто задовольнити амбіції усіх своїх прибічників. Я вже не кажу про численних «причеп», які теж напевно розраховують на дивіденди.

— Загальновідомо, що у вас із Петром Олексійовичем склалися непогані особисті та ділові відносини. При ефективній взаємодії двох досвідчених і хитрих політиків у руках нового президента може опинитися не так уже й багато реальної влади...

— Епітет «хитрий» я розцінюю як комплімент, хоча багатьма цей термін сприймається ледь не як діагноз. Не думаю, що я — хитрий політик. Якби я був таким, напевно, сьогодні мав би інші, ширші політичні можливості.

У мене справді непогані відносини з Петром Порошенком. І ще з 448 народними обранцями. Оскільки майбутній прем’єр майже напевно буде з депутатського середовища, гадаю, мені вдасться встановити з ним нормальний діловий контакт.

Що ж до реального обмеження владних повноважень президента, то про це можна буде говорити лише тоді, коли наберуть юридичної чинності конституційні зміни. А це станеться, у кращому випадку, в середині травня 2006 року, після того як буде обрано нову Верховну Раду та сформовано новий уряд.

Наскільки ефективно глава держави, парламент і Кабінет міністрів зможуть розпорядитися своїми повноваженнями, покаже час. Але я переконаний, що й 2005-го, й 2006-го роботи вистачить на всіх.

— Як довго, на вашу думку, протримається уряд, який, швидше за все, буде сформовано вже найближчими днями? І чи спиратиметься він на реальну більшість у Верховній Раді?

— Більшість, напевно, буде ситуативною. Коли немає чіткої політичної структурованості, іншого й бути не може. Сподіваюся, що вже зникла необхідність силою створювати якусь штучну структуру, складати якісь списки і письмово клястися у вірності. Хочеться сподіватися, що метод матеріального стимулювання депутатів також залишиться у минулому.

На сьомій сесії уряд майже напевно спиратиметься на досить солідну підтримку парламенту. Цей період має стати своєрідним «медовим місяцем» для нового президента та нового Кабінету. Є всі передумови для ефективної взаємодії Верховної Ради, центрального виконавчого органу та глави держави. За ці місяці необхідно встигнути прийняти максимально можливу кількість стратегічно важливих рішень. Адже чекати високої ефективності від восьмої сесії було б наївно: вона передує черговій парламентській кампанії. У цей період у Верховній Раді в моду ввійдуть критика на адресу виконавчої влади та розробка законопроектів, які передбачають збільшення соціальних виплат. Сумніваюся, що уряд зустріне такі ініціативи з захопленням.

— Тобто зберігається ризик, що Кабінет усе-таки піде у відставку до виборів-2006?

— Якраз навпаки: багато фракцій будуть зацікавлені в його збереженні. Напередодні та під час кампанії критика уряду є політично вигідним заняттям. Висловивши ж Кабінету недовіру, парламент змушений буде брати на себе відповідальність за формування нового центрального органу виконавчої влади. Сумніваюся, що більшість фракцій перед виборами будуть готові піти на такий крок.

Доля уряду знаходиться, насамперед, у його власних руках. Якщо Кабінет справді працюватиме, він складе свої повноваження лише після виборів-2006. Але працювати йому буде непросто. Процес формування нової системи виконавчої влади — складний, довгий, болючий. У якийсь момент неминуче настане період тимчасової дезорганізації, і до цього необхідно бути готовим. Крім того, планка соціальних чекань у суспільстві піднята неймовірно високо. Виправдати її просто неможливо. Кабінет змушений буде приймати непопулярні рішення, це майже напевно відіб’ється на ставленні населення до президента. І дасть підстави для критики на адресу глави держави й уряду з боку багатьох фракцій. Але така вже доля уряду — терпіти критику та працювати за планом.

— Якщо я вас правильно зрозумів, під час роботи сьомої сесії ВР президент і Кабінет спиратимуться на парламентську більшість. А до відкриття восьмої сесії вони втратять підтримку значного числа фракцій?

— Повторю: більшість буде ситуативною. По-перше, багато депутатських об’єднань, як на мене, стануть не стільки опонувати курсу президента й уряду, скільки критикувати окремі рішення. По-друге, опозиційність деяких фракцій матиме радше декларативний характер. Такими є передвиборні правила гри.

— Фракція аграріїв дотримуватиметься цих правил?

— Аграрії займали, займають і займатимуть конструктивну, прагматичну, виважену позицію. У ці непрості дні фракція продемонструвала всім свою стійкість, послідовність і життєздатність.

— І здобула реальний шанс збільшити свою чисельність. Сьогодні в парламенті півсотні позафракційних. Наскільки відомо, десятка півтора з них не проти влитися до лав депутатського осередку Народної аграрної партії? Як лідер партії ставиться до можливого укрупнення партійного загону в парламенті?

— Я не є прихильником різкого збільшення чисельності фракції.

У переддень парламентських виборів істотне зростання лав може спровокувати нездорову конкуренцію, внутрішній конфлікт амбіцій. За моїми прогнозами, чисельність фракції не перевищуватиме сорок осіб. Нормальна кількість для мобільного та боєздатного депутатського підрозділу.

— Якщо вже ви заговорили про майбутні парламентські вибори, дозвольте поцікавитися: чи правда те, що найближчим часом партія може змінити свою назву? Одні стверджують, що вона перестане бути Аграрною і стане просто Народною. Інші припускають, що Литвин і його команда планують використовувати бренд Демпартії...

— Назва організації має відповідати партійним принципам, з одного боку. З іншого — має відбивати загальнонаціональний характер партії. Необхідність у коригуванні партійного імені справді є. Це питання найближчим часом стане темою обговорення з’їзду. Хоча, на моє переконання, основою партійної ідеології має залишатися ідеологія землі. В широкому розумінні цього слова.

— Нещодавно Центр Разумкова вивчав ставлення громадян до політичних партій. Народна аграрна заручилася підтримкою лише 0,2% опитаних. Коли ж респондентам нагадали, хто є лідером цієї організації, популярність НАПУ відразу зросла: на її підтримку висловилися вже 3,5%. Однак особистий рейтинг Володимира Литвина набагато вищий. Чи реально підвищити авторитет очолюваної вами партії за рахунок вашого особистого авторитету?

— Мені здається, партія і так є досить авторитетною. Можливо, не такою «розкрученою», як деякі інші організації. Але я не вважаю це серйозним недоліком. Населення стомилося від одних і тих самих політиків, від одних і тих самих гасел. Люди хочуть бачити нові обличчя і нові справи. Тому 2006-й може виявитися роком розчарувань для деяких, зовні самодостатніх, партійних структур. І роком злету для політичних сил, від яких сьогодні не чекають особливих сюрпризів.

— Можливо, є сенс підняти планку вимог до цих політичних сил? І підвищити законодавчий бар’єр від 3% до 5%?

— Такі пропозиції вносяться, але я не вважаю їх доцільними. За моїми припущеннями, якби вибори відбулися нині, навіть 3% змогли б подолати не більш як п’ять політичних сил. Піднявши планку вище, ми нічого особливо не досягнемо.

Якщо вже говорити про зміни, то необхідно модернізувати Закон про вибори народних депутатів. Хоча б тому, що він багато в чому копіює Закон про вибори президента — як з’ясувалося, не дуже досконалий. Необхідно терміново робити висновки з виявлених помилок. Потрібен і принципово новий закон про вибори до органів місцевого самоврядування. Цей документ був частиною пакетної угоди і, відверто кажучи, на нього ніхто особливо не звертав уваги. Його якість, на мою думку, залишає бажати кращого.

— Що б ви насамперед змінили в Законі про вибори народних депутатів?

— Підхід до формування списків. Вважаю за доцільне, щоб реєстр політичної сили складався з 450 осіб, кожна з яких була б закріплена за певним округом. Це знизить гостроту всередині політичних партій: не буде бійки за жадані місця у прохідній частині списку. Крім того, у партструктурах тоді майже напевно спостерігатиметься приток авторитетних регіональних лідерів, у них з’являться нові імена. В остаточному підсумку це спричинить приток свіжої крові в депутатський корпус. Ну і, зрештою, у цьому випадку не буде втрачено зв’язок між виборцем і депутатом, між регіонами та центром.

— Важко сперечатися з тим, що деякі наші закони далекі від досконалості. Але навіть від найдосконалішого правового акту немає користі, якщо його грубо та свідомо порушують. Під час цієї виборчої кампанії Конституція і закони нехтувалися грубо та безсовісно. Чи заслуговують порушники на жорстке зразкове покарання?

— Якщо хтось, використовуючи владні повноваження, грубо порушував закон, він обов’язково має відповісти за скоєне. Щоб більше не кортіло. Щоб новій владі було легше боротися зі спокусою використовувати ті ж самі методи. Однак йдеться про дуже делікатний процес, і необхідна особлива обережність. Інакше боротьба за торжество законності може стати прелюдією до масштабних репресій.

Сьогодні багато хто і багато чого говорять про люстрацію. Але якщо запустити такий механізм, ми ризикуємо просто обезглавити країну. Може розпочатися масове, безконтрольне «полювання на відьом», під час якого будуть просто зводити рахунки з неугодними, знищувати конкурентів.

— Як ви вважаєте, чи має право людина, яка знаходилася при владі та свідомо порушувала закон, перебувати при владі й надалі?

— Гадаю, ні.

— У всіх на устах імена цілої групи відомих політиків і впливових чиновників, яких підозрюють у причетності до грубих порушень Конституції і законів під час президентської кампанії. На вашу думку, чи опиниться хтось із них за гратами?

— Хочете відверто? Гадаю, що більшість тих, кого сьогодні не паплюжить хіба що ледачий, завтра знову опиняться якщо не при владі, то поблизу неї. Можливо, вони не здобудуть нічого нового, але, впевнений, нічого й не втратять. Вони підповзуть, прогнуться і врешті-решт викрутяться.

Президентські вибори — це завжди конфлікт еліт. А в нашому випадку він поглиблювався тим, що еліти погрузли в інтригах. В Україні, крім офіційної, закріпленої в Конституції, системи стримувань і противаг існувала ще одна, тіньова, яка, по суті, стала легальною. Сьогодні ця система ламається. І це буде дуже болючий процес. Та є надія, що він стане необоротним.

В декого ще зберігається спокуса скористатися старими, далеко не благородними методами для досягнення нових, зовнішньо благородних цілей. Є спокуса знову спробувати перекроїти законодавство в інтересах певних еліт. Спокуса «вишикувати» парламент під президента чи уряд.

Щоб цього не сталося, необхідний вплив на владу з боку громадянського суспільства, що формується. Необхідне відновлення повноцінної свободи слова.

— У такому випадку, чи підтримуєте ви ідею створення Громадського телебачення і Громадського радіо на базі національних теле- і радіокомпаній України?

— Підтримую. Знаю, що вже є непогані напрацювання, які найближчим часом стануть предметом обговорення. Я за те, щоб цей процес носив максимально публічний і прозорий характер. За те, щоб відбулася остаточна демонополізація засобів масової інформації. Крім того, я бачу необхідність у ретельному вивченні частотного ресурсу. Якщо якісь частоти не надто ефективно використовують військові, є сенс виставити їх на конкурс, щоб розширити можливості для створення нових телевізійних і радіокомпаній.

— Ви заявили, що виступаєте проти «вишиковування» парламенту під будь-кого. Наскільки наполегливо президентська адміністрація намагалася «вишикувати» Раду в переддень президентських виборів? Наскільки серйозним був конфлікт між Володимиром Литвином і Віктором Медведчуком?

— Я б не зводив суть протистояння до конфлікту між Литвином і Медведчуком. Дуже хотілося «покермувати» парламентом президенту, пізніше аналогічне бажання виникло в прем’єра. Я вважаю, що мені вдалося не дати підім’яти ні парламент, ні себе. Хоча мене інтенсивно намагалися вгамувати. Зокрема, й за допомогою СБУ.

— Тому ви настільки затятий прибічник реформування силових структур?

— Якщо голова Верховної Ради, не остання людина в державі, не почувається цілком захищеним, то що можна говорити про захист середньостатистичного громадянина?

Ми переживаємо погані часи. Ми вже звикли до того, що будь-яка політико-фінансова група має власну розвідку, яка стежить за опонентами, конкурентами, незаконно застосовуючи всі мислимі й немислимі засоби. Виборча кампанія підтвердила: всі підслуховували всіх. Порушували закони навіть ті структури, які державою уповноважені стежити за дотриманням законності. Цьому варто покласти край, негайно й рішуче.

— До речі, про обов’язкове дотримання законів. Чому одних нардепів-сумісників примусово позбавляють мандатів, а інші (Андрій Клюєв, наприклад) можуть собі дозволити залишатися депутатами, працюючи в системі виконавчої влади?

— Закони (як стверджують циніки) пишуться для дурнів. А для розумних пишуться примітки. Багато депутатів, які поєднують депутатську діяльність із роботою у виконавчій владі, знаходять можливості ігнорувати дотримання Конституції.

Є процедура. Приймається відповідне рішення комітетом із питань регламенту, після чого справу передають до Київського міського апеляційного суду. У якому, до речі, знаходиться й справа про позбавлення депутатських повноважень народного обранця Андрія Клюєва.

— Багато хто припускає, що його недавній патрон, Віктор Янукович, у найближчий час вишукає можливість влитися в дружній депутатський корпус. Як ви вважаєте, у Віктора Федоровича є серйозні політичні перспективи?

— Віктор Федорович не зміг вирости в загальнонаціонального лідера. Можливо, йому просто не вистачило часу для розбігу. Він не став своїм у Києві. Не був сприйнятий елітами, зосередженими в столиці. Янукович виріс у регіоні, який формує цілком певний психотип політика. Звиклого шукати простий шлях вирішення проблем. Політика, не готового до компромісу. Зверніть увагу: серед керівників нашої республіки ніколи не було вихідців із Донбасу, крім, мабуть, Олександра Ляшка. Думаю, це не випадково.

Віктору Януковичу необхідно тверезо подивитися на речі й зробити необхідні висновки. І він, і «Регіони України» мають непогані політичні перспективи. Проте можуть відразу їх утратити. Багато чого залежатиме від самого Віктора Федоровича. Якщо він стане продовжувати курс на жорстку конфронтацію, то соратники потихеньку почнуть розбігатися. Врешті-решт, їм є що втрачати... Радикалізм, з одного боку, і жорстка прив’язка до конкретного регіону, з іншого, позбавляють політика масштабного майбутнього.

— А яким ви бачите майбутнє СДПУ(о) та її лідера?

— СДПУ(о) — це політична реальність, і на найближчий час вона нею залишиться. Сказати щось конкретніше поки що складно. У нашій країні партії створювалися під особистості, а тому долі організацій багато в чому залежать від доль їхніх керівників.

— І якою ж буде доля Медведчука?

— Це залежить від багатьох обставин. Не в останню чергу від того, яку позицію займе сам Віктор Володимирович. У будь-якому разі, я не поспішав би скидати СДПУ(о) із рахунків.

— І не виключаєте того, що об’єднані есдеки будуть представлені фракцією в наступному парламенті?

— Поки що не виключаю.

— Чи можна припустити, що в переддень виборів у нас почнуть з’являтися нові депутатські об’єднання?

— Поки що з досить високим ступенем ймовірності можна прогнозувати розукрупнення ряду фракцій. Припускаю, що на дві частини розколються «Регіони України». Можливо, що «Наша Україна» перестане бути єдиним цілим і перетвориться на об’єднання фракцій.

— А в чому сенс подібної трансформації?

— Припустимо, замість однієї фракції з’являться, скажімо, п’ять. Під час обговорення законопроектів «нашоукраїнці» матимуть не одного, а п’ятьох виступаючих. Відповідно вп’ятеро зростуть шанси переконати тих, хто сумнівається, проголосувати за рішення, принципово важливі для нового президента й нового уряду.

Крім того, не виключено, що деякі політичні сили, які входять до блоку «НУ», мають намір йти на вибори-2006 самостійно. Тоді вони будуть зацікавлені в існуванні власних фракцій.

— Ви згадали про необхідність припливу свіжої крові в парламент. Побутує думка, що відмова від інституту депутатської недоторканності здатна зробити вищий законодавчий орган професійнішим. У такому випадку розпочнеться відплив із Ради політиків-бізнесменів, які розглядають мандат як своєрідний бронежилет. А їхнє місце займуть політики-експерти.

— Гадаю, ще рано порушувати питання про відмову від депутатського імунітету. Це — питання перспективи, але, боюся, не близької. Для початку нам потрібно побудувати цивілізовану державу й демократичне суспільство.

Так, сумно, що енергійні, заповзятливі люди, які добре розбираються в практичній економіці, змушені займатися, загалом, не своєю справою. Справді, досить часто бізнесмени, успішні, впливові люди, вбачають у парламентському мандаті інструмент захисту — захисту від державного свавілля. Це — реальність, із якою слід рахуватися. Коли загроза владного рекету мине, можна буде говорити про ліквідацію інституту депутатської недоторканності. І тоді, цілком можливо, підприємці поступляться своїм місцем у вищому законодавчому органі юристам, економістам, політологам. Тобто тим фахівцям, дефіцит яких Верховна Рада сьогодні справді відчуває.

— Планується, що незабаром не менше двадцяти депутатів отримають посади в системі виконавчої влади. Наскільки серйозно така міграція позначиться на працездатності парламенту?

— Справді, найближчим часом вищий законодавчий орган можуть залишити два-три десятки депутатів. Але не вважаю, що ці втрати серйозно позначаться на життєздатності Верховної Ради — ядро депутатського корпусу збережеться. Та складнощі будуть. Поповненню доведеться у стислі терміни органічно влитися в законотворчий процес у дуже відповідальний для країни період. Це буде непросто навіть для тих, хто має за плечима досвід парламентської діяльності. І вдвічі складніше буде адаптуватися новобранцям. З іншого боку, масштаби завдань, які стоять перед парламентом, повинні послужити хорошим стимулом проявити себе.

Парламент цими днями відіграв, без перебільшення, колосальну роль. Рішення, прийняті 8 грудня, мали не лише правове й політичне значення, а й психологічне. Вони заспокоїли суспільство. Саме Верховна Рада не дала політичній кризі перерости у кризу системну. Але я переконаний, історичну місію цього вищого законодавчого органу ще не виконано.

— На сьогодні Рада є єдиним центром повноцінного державного політичного впливу. Виконавча влада, скажімо так, напівлегітимна. Що, за чутками, не заважає їй терміново розпродувати, роздаровувати, перерозподіляти державну власність. Парламент у змозі взяти цей процес під свій контроль?

— Докладної інформації з цього приводу я не маю. Однак такі чутки до мене доходили. Вважаю, є необхідність покласти край розмовам на цю тему. А водночас позбавити когось спокуси піти й забрати з собою якнайбільше. Я дав доручення підготувати відповідний проект постанови Верховної Ради. Суть його має зводиться ось до чого: до завершення процесу формування нової влади (тобто до вступу на посаду нового президента, до створення нового Кабінету міністрів) вводяться заборона на передачу будь-якої власності з одних рук в інші і тимчасовий мораторій на приватизаційні процеси. Всі угоди, здійснювані в цей період, вважатимуться недійсними.

Була ідея прийняти відповідний закон, але на це потрібен час. Тим часом постанова парламенту має силу закону й так само обов’язкова для виконання. Я не втомлююся це повторювати.

— А ще ви неодноразово повторювали, що Леонід Кучма, незалежно від результатів виборів-2004, залишиться впливовою постаттю, від якої залежатимуть більшість політиків, котрі перебувають при владі. Ваша точка зору не змінилася?

— Змінилася. Мій прогноз грунтувався на тому, що більшість провідних політиків — вихідці з команди Леоніда Кучми. Однак я припускав процедуру цивілізованої передачі повноважень новому президентові. Але те, що сталося, багато в чому перекреслило все позитивне, що було пов’язане з ім’ям Леоніда Даниловича.

А було зроблено позитивного не так уже й мало. Хоча, безумовно, не менше було й проблем. Гадаю, чорного та білого було приблизно порівну. Останні події, як мені здається, додали чорного...

І все-таки мені щиро, по-людськи жаль, що так сталося. Був реалізований гірший зі сценаріїв завершення епохи Кучми.

— По-вашому, є підстави вважати, що Леонід Кучма безпосередньо причетний до масових фальсифікацій у ході кампанії?

— Моє глибоке переконання: президент не причетний. Але на нього, безумовно, лягла тінь відповідальності за те, що сталося в країні. Цього могло не статися, якби президент зайняв рішучішу позицію після другого туру. Було дико дивитися на будинок ЦВК, оточений парканами, вантажівками з піском, бронетехнікою і спецназівцями. Хіба б так охороняли, якби не було що ховати?

Очевидно, хтось вирішив, що війна все спише. Як з’ясувалося — не все...

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі