ВІДКЛАДЕНІ НЕПРИЄМНОСТІ

Четвер, 23 жовтня 2003 року. Парламентську трибуну надійно заблоковано соціалістами. Але Верховна Рада діє, вершить долю країни. І без доповіді заступника голови фінансового комітету ВР Сергія Терьохіна, без обов’язкових у таких випадках дебатів, але за небагатослівного схвалення першого віце-прем’єра Миколи Азарова («Надо підтримать!») парламент ухвалює в першому читанні законопроект
№ 4000-1П «Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування у зв’язку з ухваленням закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік».

Через кілька хвилин — також без доповіді профільного, цього разу бюджетного, комітету й без обговорення — депутати голосують за ухвалення в першому читанні головного фінансового документа країни на наступний рік. Даремно добродії Пинзеник, Порошенко відчайдушно жестикулюють, закликаючи колег зупинитися, не порушувати ні Регламенту, ні Бюджетного кодексу. Справу зроблено — 231 голос «за». І виникає якась ілюзія того, що до другого читання всі проблеми утрясуться, владнаються самі по собі, що дозволить країні, як і годиться, до 1 грудня 2003-го отримати повноцінний закон про держбюджет на наступний рік.

Щодо повноцінності — це, звісно, марні сподівання. У ситуації, коли в країні діють уже не два, а три суб’єкти бюджетотворчості (Мінфін, бюджетний та фінансовий комітети ВР), і діють, судячи з усього, хто в ліс, а хто по дрова, перспектива одержати якщо не збалансований, то бодай більш-менш прийнятний документ невблаганно наближається до нуля.

Тут саме час пояснити — а до чого тут фінансовий комітет і що, власне, відбувається.

Податкові вибоїни

Якщо в минулому театрально-бюджетному сезоні основним «застрільником» змін до податкового законодавства був Кабмін і свої законопроекти він подав ще до 15 серпня (термін, після якого податкове законодавство на наступний рік коригувати суворо заборонено. — Н.Я.), то нині ситуація трохи інакша. Приблизно половину нового податкового законодавства (прибутковий податок, зміни до податку на прибуток, акцизні нововведення в першому читанні) ухвалено ще до літніх парламентських канікул, тож зовні ніщо не віщувало осіннього загострення. Але під час верстки бюджету прогнозні доходи ніяк не хотіли стикуватися з прогнозними видатками. Навіть за умови, що Президент горою стоїть за збереження 2004-го ставки ПДВ на рівні 20 відсотків. Навіть після того, як мінфінівці «надули» більш як на мільярд фонд оплати праці, а отже, й розрахунковий показник прибуткового податку.

Здавалося б, у такій ситуації відповідальні перед країною парламент і уряд повинні поглянути в корінь проблеми й чесно визнати: за теперішнього стану економіки (й існування величезної тіньової економіки) одномоментне зниження одразу всіх або кількох основних податків загрожує серйозним розбалансуванням бюджету. Тож реалізацію деяких уже схвалених податкових послаблень слід перенести на 2005 рік. Але для розробки й затвердження такого рішення були потрібні, як мінімум, системне мислення та політична воля. На жаль, в Україні замість них — президентські вибори 2004 року...

Тож пішли іншим шляхом. Бюджетний закон заряснів поправками й поправочками податкового штибу: тут підвищуємо ставку торгового патенту, там відкоригуємо (природно, у бік збільшення) єдиний і фіксований податки; замість одновідсоткового запроваджуємо двовідсотковий збір з операцій купівлі-продажу валюти тощо. Плюс надзвичайно одіозна ідея реструктуризації на п’ять років бюджетної заборгованості з ПДВ шляхом випуску держоблігацій...

Комітет ВР із питань фінансів в особі заступника голови Сергія Терьохіна таким свавіллям обурився. І не вчора — ще 1 жовтня ц.р. під час парламентських слухань із проблем наповнення дохідної частини бюджету-04, що стали, по суті, попереднім першим читанням цього документа. Комітет із питань фінансів зажадав, відповідно до закону про систему оподаткування в Україні, винести за дужки бюджетного закону всі норми стосовно податків, їх ставок, порядку адміністрування.

Очевидно, саме на цій хвилі народився 109-сторінковий (!) законопроект депутата Г.Бондаренка за № 4000-1П, датований 21 жовтня 2003 року, куди «заштовхали» не лише вивуджені з бюджету податкові норми, а буквально все, що знали. І спеціальний режим оподаткування ПДВ для сільгоспвиробників із 1 січня 2005 року, і поняття акцизного складу (місця, де зберігається на держпідприємстві спирт) укупі з порядком установлення контролю над таким складом із боку податкової служби, і визначення туристичного ваучера й туристичного оператора, і заборона на включення тютюнових виробів в армійські та будь-які інші пайки...

Законодавча недбалість впадає в око буквально на кожному кроці. Приклад перший. В обов’язковому для всіх пояснювальних записок розділі «Прогноз соціально-економічних та інших наслідків ухвалення акта» — жодної конкретної цифри стосовно того, як позначаться запропоновані податкові зміни на дохідній частині бюджету. А тим часом серед них є надзвичайно серйозні: введення автоматичного, через Казначейство, відшкодування ПДВ із бюджету, підвищення акцизних ставок на коньячний спирт, виноматеріали тощо, зміни в платі за використання радіочастот. Ніхто нічого не підраховував?

Приклад другий. Якщо в пояснювальній записці до законопроекту сказано, що «запропоновано ряд змін до чинного законодавства щодо підвищення ставок єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва, фіксованого податку на доходи фізичних осіб та плати за придбання торгового патенту» і що «зазначене підвищення зумовлене шестирічним інфляційним періодом і необхідністю покриття втрат місцевих бюджетів від зниження податкового навантаження на фізичних осіб», то в порівняльній таблиці цих пропозицій знайти не вдалося. А в текстовій частині закону містяться зміни лише в частині торгового патенту. А якщо врахувати ще й озвучену в середу позицію Кабміну (податків для спрощенців не підвищувати) і найновішу пропозицію бюджетного комітету (на 100 грн. підвищити верхню планку як єдиного, так і фіксованого податків, залишивши нижню незмінною)... Немає слів, самі лише міцні вислови: літературних така «законотворчість» просто не заслуговує.

Наголосимо: все це відбувається в останню декаду жовтня. Хоча, відповідно до закону, податкові зміни на наступний рік можна ухвалювати не пізніше середини серпня. Чи означає це, що ні Верховній Раді, ні Кабміну закон не указ?

До речі, у деяких світлих депутатських головах визріла думка: якщо норму закону хронічно неможливо виконати, то, може, є сенс її підкоригувати? Приміром, записавши, що бюджетним законом, аби забезпечити збалансованість доходів і видатків, можна змінювати на рік податкові ставки (але нічого більше!), а порядок адміністрування податків усе-таки слід прописувати в спеціальних податкових законах, й ухвалювати їх не пізніше 15 серпня.

Здається, фінансовому комітету разом з економічним блоком уряду є над чим помізкувати.

Бюджетні міни

...А бюджетний комітет торував свій великомученицький шлях, з ранку й до ночі, день у день — і так аж місяць! — аналізуючи й узагальнюючи депутатські пропозиції до бюджетного законопроекту-04. З усього видно, з узагальненням були великі проблеми. У результаті 60-сторінкові висновки та пропозиції комітету містять аж 223 позиції, зокрема й готові статті бюджету, на ухваленні яких «порошенківці», мабуть, наполягатимуть, і добрі побажання на кшталт «проаналізувати доцільність заборони», «внести пропозиції», «передбачити прозорий механізм», «збільшити витрати» тощо.

Неважко уявити, як поставляться до більшості цих побажань у Мінфіні. Складніше спрогнозувати результати другого читання. Безумовно, найактивніші представники депутатського корпусу різко відреагують на урядову неуважність до їхніх потреб. І в цьому сенсі зібгане перше читання документа — це лише відкладені, законсервовані неприємності, які вже за два тижні вирвуться назовні. Станеться це під час другого читання, у середині листопада. Якщо, звісно, Микола Янович Азаров (або сам Президент?) не знайдуть достатніх аргументів, аби стримати запал і керівника бюджетного комітету, і представників фракцій більшості.

Утім, крім окремих депутатських прохань, які в знеособленому вигляді перекочували у висновки бюджетного комітету, в документі містяться й важливі пропозиції. Комітет рекомендує уряду чимало розумних речей. Ми не в змозі коментувати пропозицію збільшити доходи держбюджету-04 на 6,67 млрд. грн. (без урахування надходжень від приватизації, а з урахуванням таких — на 4,5 млрд.), оскільки невідомо, чим увінчаються розвідки комітету фінансового, який добуває нові доходи. Зате дуже своєчасною видається пропозиція збільшити плату за користування надрами; політично привабливою — на 1,2 млрд. знизити прогноз надходження прибуткового податку, відповідно збільшивши дотацію вирівнювання та зменшивши вилучення з місцевих бюджетів. Безумовно, знайде відгук у депутатських серцях вимога вилучити з бюджетного документа ст. 84, якою уряд намагався мінімізувати свої витрати, дозволивши виплачувати депутатські, наукові, прокурорсько-суддівські та інші пільгові пенсії тільки непрацюючим пенсіонерам, а розмір пенсій за особливі заслуги зменшити на 50 відсотків. Проте безглуздим з економічного погляду видається запровадження 10-відсоткового збору в Пенсійний фонд із тієї частини зарплат, що перевищує 2660 грн. (нині з таких сум платежів до ПФ не стягують. — Н.Я.)

Перелік плюсів, мінусів, запитань можна було б продовжувати до нескінченності, але ми визначимо лише деякі больові точки, нехтування якими сьогодні може дуже ускладнити бюджетний процес завтра. Перша з них — прибутковий податок, причому представники бюджетного комітету в пункті 174 постанови ВР пропонують Кабміну на вибір відразу чотири варіанти рішення. Серед них такі кардинальні, як перенести на рік набрання новим законом чинності, обмеживши 25 відсотками верхню ставку в нині чинному декреті про прибутковий податок, або дописати в закон про податок на прибутки фізосіб нову статтю, яка встановить ставку 20 відсотків для доходів у 2,0 тис. грн. на місяць і вище.

Інша больова точка нерозривно пов’язана зі стартом 1 січня 2004 року пенсійної реформи. Відповідно до нового пенсійного закону, за працівників сільгосппідприємств, які свого часу перейшли на фіксований сільськогосподарський податок, у Пенсійний фонд тепер треба буде платити повноцінних 32 відсотки від фонду оплати праці, проте держбюджет компенсує підприємствам ці видатки. На компенсації уряд передбачив 164 млн. гривень, не вистачає зовсім «трохи» — 823 млн. Після бурхливих дискусій з аграріями бюджетний комітет у своїх висновках ухвалив збільшити фінансування на ці цілі на 645,3 млн., але при цьому зазначив, що проблема потребує «докладного вивчення та опрацювання Кабінетом міністрів... при підготовці законопроекту до другого читання».

Дуже правильна позиція. Не хотілося б, щоб через скандали, спровоковані скнарістю кабінету Януковича, пенсійна реформа з перших же своїх кроків забуксувала. Як не хотілося б і провалу другого бюджетного читання чи то з аграрної, чи то з якоїсь іншої причини.

А коли спробувати підбити підсумки... Щонайширша участь депутатських мас у роботі над головним фінансовим документом країни — тенденція, безумовно, позитивна. Одне лише застереження: добре було б знайти механізм узгодження міжкомітетних позицій і мінімізації особистих амбіцій ще на етапі професійного відпрацювання проектів. Бо якщо до криловських Лебедя, Рака та Щуки приєднаються наші доморощені Пацюк, Жаба і, скажімо, Павук, ми одержимо таку бюджетну синергію, що вся країна здригнеться...