У пастці старої ненависті - Архів - dt.ua

У пастці старої ненависті

25 березня, 2005, 00:00 Роздрукувати Випуск №11, 25 березня-1 квітня

Нинішня муніципальна влада не здатна йти в ногу з новою президентською командою. Отримавши віжки управління за часів Леоніда Кучми, вона уособлює стару, замшілу й ненависну владу, епоха якої ганебно завершилася...

Нинішня муніципальна влада не здатна йти в ногу з новою президентською командою. Отримавши віжки управління за часів Леоніда Кучми, вона уособлює стару, замшілу й ненависну владу, епоха якої ганебно завершилася. І тому має піти. Саме це лежить в основі нинішнього стрімкого й бурхливого розвитку подій в Одесі навколо поста мера міста.
У місті створено ініціативну групу під назвою НАДО (нова адміністрація, достойна Одеси) з проведення референдуму про довіру міському голові Руслану Боделану. Однак не плебісцит став головним поштовхом для розхитування крісла мера. А заодно і для гучних заяв про політичні переслідування в Одесі. Тихе одеське «болото» сколихнуло прагнення екс-мера Едуарда Гурвіца, а нині народного депутата України, непримиренного опонента Боделана оспорити результати виборів 2002 року. І посісти місце на Думській площі. Тому верески про політичну розправу, котрі лунають на всю країну з трибун Верховної Ради, — не що інше, як крики «допоможіть утриматися в кріслі — падаю». Навіть найактивніший захисник Боделана нардеп Нестір Шуфрич, який примчав на заклик про допомогу, вважає судовий процес в Одесі протистоянням двох політиків і зведенням рахунків непростих людей. Про це він заявив у прямому ефірі місцевого телебачення. Тож, якщо казати про ситуацію в Одесі, то місто в черговий раз потрапило в пастку старої ненависті.
Гурвіц проти Боделана
Процес «Гурвіц проти Боделана» почався кавалерійським наскоком. Боделан не встиг оговтатися, як місцевий суд Приморського району скасував своє колишнє рішення 2002 р. (Тоді суддя Пислар відмовив Гурвіцу, котрий просив визнати вибори недійсними.) І почав розглядати справу наново. Боделан шокований. Реальної підтримки згори більше немає. На початку цього року він видав розпорядження про присвоєння спікеру пар­ламен­ту Володимиру Литвину звання «Одесит року». Слід гадати, як останньому з могікан, до кого можна прихилити свою голову. Щоправда, нинішні події показали, що діючий мер може розраховувати і на підтримку політиків з іншого табору. У Руслана Борисовича було сяюче обличчя, коли минулого тижня він вийшов із залу суду і зустрів своїх прибічників радісним повідомленням про те, що за рішенням Верховного суду України справу розглядатимуть у Вознесенську Миколаївської області. Але посмішка на обличчі Руслана Борисовича грала недовго. Рішення про перенесення так само швидко було скасовано головою ВСУ Маляренком, як прийнято його заступником Яремою. Тепер представники Одеського обкому Соцпартії виправдуються, пояснюючи «наївним» одеситам поведінку свого лідера Олександра Мороза, котрий, подавши клопотання про перенесення справи, втрутився в судовий процес, не маючи на те права. Мовляв, звернувся Боделан із проханням, і Олександр Олександрович допоміг. Як допоміг би будь-кому іншому...
У ці гарячі дні Боделан звертався по допомогу до Президента країни, прем’єр-міністра, глави парламенту з проханням забезпечити демократію, верховенство права та закону на території Одеси. Але від імені депутатського корпуса. Вірніше, намагався. Сесія, котру міський голова терміново скликав для цієї мети, не відбулася — не було кворуму. Тому під зверненням поставили підписи лише 43 депутати. Боделан вперше одержав, що називається, ніж у спину, від вірної та підручної міськради, що служила йому три роки вірою та правдою. І розцінив це як зраду з її боку. Адже для депутатів Руслан Борисович, як щиро ремствував в ефірі місцевого телеканалу народний депутат від Одеси Ігор Рєзник, стільки зробив, стільки кожному дав, що тепер, мовляв, їхня поведінка виглядає дикою невдячністю.
Загалом, сьогодні у Боделана залишилася одна можливість — апелювати до городян. Тому Руслан Борисович учепився за референдум про довіру міському голові, як потопаючий за соломину. Із завидною швидкістю і без усяких зволікань він підписав розпорядження про створення ініціативної групи з його проведення, давши зрозуміти, що не боїться ніяких опитувань. І навіть бореться за нього обома руками. От якщо жителі скажуть «ні», тоді можна влаштовувати дострокові вибори. А те, що відбувається в суді, — це накидання одеситам чужої волі, вважає він.
Сам же міський голова минулого тижня займався, по суті, тим же. Зібрав городян, прозвітував про виконану роботу. А натомість одержав звернення представників територіальної громади до керівників країни та резолюцію на підтримку мера. Городяни, виявляється, обурені кричущим беззаконням, яке твориться в Приморському суді, і вимагають його припинити. Претензії Гурвіца, із їхньої точки зору, абсурдні. Ще й тому, що можуть бути визнані нелегітимними всі рішення, прийняті міськрадою за три роки. А що стосується самого Гурвіца, то за шість років у парламенті він жодного разу не виступив в інтересах одеситів.
Про те, хто більший патріот — Боделан чи Гурвіц, — запитання окреме. Дійсно, Едуард Йосипович завжди любив більше не Одесу, а себе в Одесі. А оскільки в ній більше шести років сидить Боделан, то Одеса для нього всі ці роки не існувала. За її бідами та проблемами він волів спокійно спостерігати із залу парламенту. Він приїжджав до Одеси, щоб взяти участь у виборах, щиро вірячи і сподіваючись, що одесити його не забули і люблять колишньою нерозділеною любов’ю. Не помилюся, коли скажу: добру частину своїх голосів 2002 року городяни віддали Гурвіцу, щоб вони не дісталися Боделану, котрий став для них гіршим від гіркої редьки.
Про любов Боделана до Одеси можна писати трактати. Кримінальні. За роки свого правління Руслан Борисович нажив собі славу мера, котрий розпродав місто і розбазарив за безцінь узбережжя до самісіньких морських схилів. Недавно на сесії депутати обговорювали необхідність будівництва заправки. Де б ви думали? Біля підніжжя знаменитих Потьомкінських східців. Там вже й майданчик для неї підготували. Скажіть, як же треба не любити своє місто, щоб дійти до такого!
Тож 2002-го з двох зол одесити вибирали найменше. Прогнози щодо третього кандидата залишилися прогнозами. А в бюлетенях для голосування красувалися все ті ж прізвища. Не виключено, що Одесі знову доведеться ступати в одну й ту ж «дуже чисту» воду під назвою виборчі перегони Боделан—Гурвіц.
А чи можна двічі увійти в одну
й ту ж ріку?
Одеса давно стала заручником боротьби двох політиків. Усе почалося ще в середині 90-х, коли Гурвіц був мером, а Боделан — губернатором. 1998 року Руслан Борисович вирішив забрати в Едуарда Йосиповича кабінет у будинку на Думській. У результаті виборча кампанія перетворилася на криваву рубку, яка розділила місто на дві частини. До речі, злочини того часу досі не розкрито. І навіть не зрозуміло, чи розслідує їх хтось узагалі. Хоча зрозуміло: доки не буде сказано правди, навряд чи колись ця всепоглинаюча ненависть вщухне.
Вибори тоді завершилися перемогою Гурвіца з перевагою в 70 тис. голосів. Але Боделан оскаржив у суді. І домігся, завдяки Леоніду Кучмі, передачі справи в Кіровоград. Вибори було визнано недійсними. І призначено нові. Але Гурвіца до їхньої участі допущено не було. Усунувши свого головного противника, Боделан здобув перемогу і став правити Одесою. Минуло чотири роки. На виборах 2002 року все ті ж два суперники знову схрестили свої шпаги. Але це був нерівний бій — між вірним і відданим Л.Кучмі Боделаном та опозиціонером і висуванцем «Нашої України» Едуардом Гурвіцем. Шансів на перемогу екс-мер не мав. Чого не скажеш про суперника: адмінресурс, відпрацьовані схеми фальсифікації, прикриті ярликом чесних, прозорих і демократичних виборів. Результат — Боделан випередив Гурвіца на 55 тис. голосів.
Ставлення до таких виборів красномовніше від усіх висловили тоді самі одесити — своєю явкою. 1998 року в голосуванні взяли участь майже 70% городян. А 2002-го — трохи більш як 50% — це за офіційними даними. За інформацією штабу Гурвіца — приблизно 44%. Це віднявши мертві душі, вкинуті бюлетені, приписки в протоколах тощо.
Ці й інші порушення розглядає сьогодні Приморський суд. Дали показання близько трьох десятків свідків. Їхні розповіді про організовані студентські каруселі, голосування за відкріпними талонами, неправильний підрахунок голосів у черговий раз підтверджують ті порушення, які було розкрито на виборах президента країни. Тож здивування, котре висловлюють чимало політиків у зв’язку з переглядом результатів виборів трирічної давнини, може з’яви­тися лише у людей, далеких від одеських подій.
Можливо, коли вийде цей матеріал, рішення буде винесено. Але навряд чи хтось сумнівається, що воно буде не на користь Гурвіца. Інакше навіщо тоді потрібно було ворушити події трирічної давнини, наскоком скасовувати рішення суду за нововідкритими обставинами, котрі викликають у юристів неоднозначну реакцію. Йдеться про проведену почеркознавчу експертизу в рамках відновленої прокуратурою кримінальної справи за фактами фальсифікації виборів 2002 року. Встановлено, що підписи членів однієї з дільничних виборчих комісій на протоколах фальсифіковано. На цій підставі справу наново розглядає суд. Прибіч­ники Боделана вважають, що ситуація, за якої немає винних, а є фальсифікація, — це порушення закону. Інакше кажучи, суддя Ярош нібито не мала права розглядати цивільну справу, поки не буде розглянуто кримінальну. У зв’язку з цим представник міськвиборчкому заявляв клопотання про призупинення її розгляду, але його було відхилено. Однак... сьогодні всіх хвилює інше: як зрештою звучатиме рішення суду і які після цього будуть дії.
Про те, що Гурвіц хоче повернути собі мерське крісло, зрозуміло всім. Але яким чином? Екс-мер і його близьке оточення з цього приводу не розводяться, виходячи зі своїх тактичних міркувань. Тому місто загачене всілякими чутками, версіями та домислами. Звучать побоювання, що суд може оголосити Гурвіца переможцем виборів. Така практика в Одесі є. Того ж 2002 року за рішеннями судів кандидати в депутати міськради, котрі посіли друге і навіть третє місце, ставали переможцями виборчих перегонів. Щоправда, це було відразу після виборів. А тут минуло три роки. Та все ж це дало привід прибічникам Боделана бити на сполох і доводити, що ніякий суд не може призначити місту мера, що цілком справедливо. Однак і повторні вибори (передбачені законом у разі визнання результатів недійсними) можуть теж мати варіанти. Не виключається, що Боделана, як свого часу Гурвіца, суд може не допустити до участі в повторних виборах. Як головного фальсифікатора. Хоча процес «Гурвіц проти Боделана» — справа не приватна. Від її результату залежить подальша доля міста. Але вона чомусь дуже скидається на особисті претензії Гурвіца, у котрого нарешті з’явилася можливість показати Боделану, де його місце. І мабуть, дуже хочеться це зробити точно таким же способом, як це свого часу зробив Боделан. Але в такому разі, до чого тут Одеса й одесити?
І ще про одне. Про звернення Боделана до Гурвіца. Днями Руслан Борисович публічно запропонував Едуарду Йосиповичу й собі припинити виводити на мітинги своїх прибічників. Гарна пропозиція. Саме прибічники Боделана, за інформацією міліції, були ініціаторами заворушень біля суду. Організатор «масовок» на підтримку чинного мера, лідер організації «Единое отчество» такий собі Кауров, за словами міліції, і підбурював мітингувальників до бійки. Він же є «хазяїном» і натхненником наметового містечка, яке для захисту Боделана перебирається цими днями з Куликового поля на Думську площу. Словом, міський голова, котрий відповідає за порядок і спокій у місті, замість того, щоб оберігати його, оберігає себе.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №35, 21 вересня-27 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво