Цирк на дроті - Архів - dt.ua

Цирк на дроті

27 травня, 2005, 00:00 Роздрукувати Випуск №20, 27 травня-3 червня

Рейтинг новин минулого тижня свідчить, що навіть незначна, на перший погляд, подія при вмілому під...

Рейтинг новин минулого тижня свідчить, що навіть незначна, на перший погляд, подія при вмілому підході здатна стати предметом мало не всенародного обговорення з підключенням Верховної Ради, кількох міністрів, Генпрокуратури та Президента. Однохвилинний міліцейський «відеоролик» зі співробітниками «Соколу» та народними депутатами від СДПУ(о) в головних ролях із моменту виникнення вибився в лідери вітчизняного інформаційного прокату, а подробиці повторного взяття під варту І.Різака вже тиждень коментують провідні політики країни. То що ж сталося в ніч на минулу суботу в Ужгородському кардіологічному диспансері, в чому причина ажіотажу? Прелюдія до цієї скандальної події така.

У понеділок, через три дні після затримання І.Різака, Ужгородський міськрайонний суд виносить постанову про обрання запобіжного заходу щодо обвинувачуваного — утримання під вартою. Одразу після засідання екс-губернатору стало зле, до нього викликають «швидку», а слідчий приймає рішення про проведення комплексної медичної експертизи на предмет того, чи дозволяє стан здоров’я заарештованого перебувати йому в умовах слідчого ізолятора. І.Різака доправили в кардіодиспансер, де вивченням стану його здоров’я зайнялася експертна комісія у складі восьми лікарів (семеро з них — вищої категорії). Через чотири дні, у п’ятницю пополудні, комісія доходить висновку — з наявними хворобами заарештований може перебувати в СІЗО, де за необхідності йому надаватиметься амбулаторна медична допомога. О 18-й годині співробітники конвойної роти з’явилися в лікарняній палаті і, ще раз зачитавши заарештованому постанову суду та ознайомивши з висновком медекспертизи, запропонували під охороною вирушити в СІЗО. У відповідь народні депутати від СДПУ(о) Н.Шуфрич, В.Воюш та Т.Прошкуратова, які весь час перебували в палаті, заявили, що не визнають експертизи і нікуди І.Різака не відпустять. Для більшої переконливості Т.Прошкуратова навіть припнула себе наручниками до І.Різака і оголосила про початок голодування. О 20-й годині конвой знову з’явився в палаті і знову отримав категоричну відмову народних обранців відпустити заарештованого. Після цього перед міліцією постала дилема: взяти на себе відповідальність за невиконання рішення суду чи доправити заарештованого в СІЗО всупереч бажанню його однопартійців. Начальник УВС приймає рішення задіяти для виконання постанови суду спецпідрозділ швидкого реагування «Сокіл», семеро співробітників якого після 23-ї години з’являються в кардіодиспансері. Подальші події у вустах правоохоронців та нардепів отримали абсолютно протилежну інтерпретацію. Задля економії газетної площі наведемо кілька характерних цитат із боку СДПУ(о):

Заява СДПУ(о): «…близько 24-ї години в палату до І.Різака увірвалися близько п’ятнадцяти «омонівців» у масках. «Правоохоронці» брутально й цинічно побили народних депутатів України, серед них — жінку, Героя України Т.Прошкуратову. Били по-звірячому, кийками по голові, ногами та головою об підлогу. Н.Шуфрич отримав тяжкий струс мозку… І.Різака з приниженням людської честі й гідності «виволокли» з лікарняної палати, кинули в багажник «джипа» й повезли в невідомому напрямку».

Т.Прошкуратова: «Без десяти дванадцять у палату вриваються — я з переляку не рахувала, скільки їх там, вісім чи десять було — мордоворотів, Господи прости… Нестор став їм на заваді, вони його б’ють, мені заламують руки, депутата Воюша загнали в кут тумбочками. Нестор, щоб захистити, лягає на нас із Іваном, вони хапають його і б’ють головою…»

В.Воюш: «…вони почали силою спочатку штовхати, а потім бити нас. У результаті мене затисли тумбочкою. Н.Шуфрича ударили головою об підлогу. Він отримав струс мозку. Т.Прошкуратову притисли до ліжка, при цьому вдарили в ніс…»

Н.Шуфрич: «…я одразу був повалений на підлогу. Воюша затисли в кутку, підперши тумбочкою, а на Прошкуратову, приковану до Різака, накинулися ще двоє. Тамару Сергіївну почали бити, я вивернувся, буквально закривши собою її та Івана Михайловича. Однак уже через хвилину, після кількох дуже сильних ударів, знову опинився на підлозі, голова повернута в протилежний бік. З одного із нападників мені вдалося зірвати маску, за що отримав ще кілька ударів по голові. Перед очима все розпливлося…»

Заява СДПУ(о): «СДПУ(о) заявляє про політичний терор у державі та переслідування членів СДПУ(о) й інших опозиційних партій, звертаючись у Раду Європи з проханням направити в Україну комісію з прав людини й розглянути це питання на найближчому засіданні ПАРЄ.»

Доказами для таких серйозних звинувачень міг би стати згадуваний міліцейський відеоролик, однак на ньому немає ні кийків, ні розмахувань ногами чи руками, ні ударів головою об підлогу. Серед загальної метушні можна розібрати, як Н.Шуфрич «із розмаху» кидається на І.Різака та Т.Прошкуратову, його стягують на підлогу, щипцями перекушують наручники, а В.Воюш у цей час кричить із кутка: «Я народний депутат…» О третій годині ночі Н.Шуфрич і Т.Прошкуратова звернулися в лікарню з усною заявою про заподіяння їм тілесних ушкоджень, однак від написання офіційної заяви викликаним міліціонерам та направлення на судмедекспертизу категорично відмовилися. Вранці народні обранці відбули до столиці, де й почався скандал, який жваво обговорював чи не весь політичний бомонд України. Попри показану на всіх телеканалах госпіталізацію потерпілих, головним предметом суперечки стало питання — було все-таки чи не було «цинічне й брутальне побиття»? При цьому одній зі сторін інциденту — міліціонерам (чи «мордоворотам») — взяти участь у публічній дискусії ніхто не запропонував. Незважаючи на те, що співробітники «Соколу» на час проведення службового розслідування відсторонені від роботи, кореспондентові «ДТ» вдалося вислухати їхній коментар щодо вказаних подій.

— Після того, як конвою двічі не вдалося доправити заарештованого в СІЗО, це завдання доручили нам, — розповідає командир спецпідрозділу швидкого реагування «Сокіл». — Перед відправкою в кардіодиспансер ми пройшли детальний інструктаж, головною установкою якого було — ніякого насильства. Близько опівночі один із офіцерів міськвідділу міліції ще раз зачитав заарештованому постанову суду та висновок медекспертизи, після чого в палату ввійшов я. І.Різак і Т.Прошкуратова, припнуті одне до одного наручниками, лежали на зсунутих ліжках, поруч стояли Н.Шуфрич, В.Воюш і ще якийсь чоловік, напевно охоронець Н.Шуфрича. Не звертаючи на них уваги, я підійшов до І.Різака й сказав: «Іване Михайловичу, вам треба піти з нами». Не встиг я закінчити фразу, як Н.Шуфрич збоку стрибнув мені на плечі, зірвав із обличчя маску, став смикати за форму й закричав: «Ти більше не працюєш у міліції! Тебе звільнено!..» Одразу забігли мої хлопці й стали блокувати депутатів. Перед цим ми чітко розподілили ролі: хто відтісняє Н.Шуфрича, хто — В.Воюша, хто знімає наручники й т.д. Т.Прошкуратова притиснулася до І.Різака, фактично накривши його собою, і в цей момент Н.Шуфрич, що зумів вирватися, з розбігу стрибнув на них зверху. Напевно, тоді народний депутат і отримала удар у ніс, про який кілька разів згадувала. На ліжку утворилася «купа мала», і ми стали розбирати її. Н.Шуфрич весь час стрибав, намагався вирватися і обзивав нас усілякими словами, найм’якші з яких — «бандити й сволочі». Нам неодноразово доводилося знешкоджувати небезпечних рецидивістів, однак таких образ ми не чули навіть від них. Коли хлопці «роз’єднали» І.Різака й Т.Прошкуратову, я спробував зняти наручники. Вони виявилися не відомчими, наш ключ не підходив, тому довелося перекусити їх спеціальними щипцями. Після цього ми взяли заарештованого попід руки і швидким кроком відвели через запасний вихід до автомобіля. Весь час І.Різак поводився дуже спокійно.

Хочу наголосити на такому моменті — ми діяли хоч і дуже швидко, але максимально обережно. Ніякого побиття не було, ми знали, що це не рецидивісти, і розуміли, чим для нас може закінчитися їхнє найменше поранення. Навіть за руки депутатів тримали якомога делікатніше, щоб не залишилося синців. До охоронця Н.Шуфрича хлопці також поставилися толерантно, хоча це не депутат, тому його можна було нейтралізувати за одну секунду. Ми нікого не били кийками, оскільки не мали їх із собою. Категорично стверджую, що ніхто з нас не бив депутатів ні ногами, ні руками, ні головою об підлогу. Ми не волокли заарештованого по коридору й не кидали його в багажник, а швидким кроком повели попід руки й посадили через бокові дверцята на заднє сидіння автомобіля між двома охоронцями. До речі, у випадку нападу чи опору конвою ст.15 Закону про міліцію дозволяє застосувати вогнепальну табельну зброю (і ця стаття не передбачає ніяких винятків, у тому числі для народних депутатів). Однак ми й не думали застосовувати пістолети, стежили тільки за тим, щоб їх не висмикнули в нас із провокативною метою. Саме через цю обережність операція в лікарняній палаті розтягнулася на цілу хвилину. Якби ми діяли у звичному режимі, вона тривала б, максимум, п’ятнадцять секунд. Вважаю, що під час виконання постанови суду наші дії були адекватними й правильними…

Як повідомили «ДТ» в обласному управлінні міліції, внутрішнє розслідування УВС обставин інциденту дійшло висновку, що співробітники «Соколу» діяли в межах посадових інструкцій, ніякого побиття народних депутатів не було. І це не дивно, адже бійці елітного спецпідрозділу швидкого реагування у «повсякденному житті» мають справу з найнебезпечнішими злочинцями, і якби один із них хоча б упівсили застосував свою майстерність, Н.Шуфрич навряд чи обійшовся б «струсом мозку» (до речі, епізод зі «струсом мозку» вже починає перетворюватися на політичний анекдот. Міністр охорони здоров’я М.Поліщук заявив, що ніякого струсу мозку насправді немає, а замміністра МВС Г.Москаль, якого «дістали» постійні нападки Н.Шуфрича на міліцію, навіть повідомив — «…якщо у нього і є якісь наслідки, так від того, що в дитинстві він упав з коляски»).

Поведінка СДПУ(о) в Ужгороді цілком зрозуміла. Як стало відомо «ДТ» з достовірного джерела, один із заарештованих у «мукачівській справі» вже почав давати свідчення, тому найближчим часом І.Різаку пред’являть нові звинувачення. На підході у правоохоронців ще кілька свідків, свідчення яких буцімто дають підстави говорити про тісні зв’язки екс-губернатора з організованими злочинними угрупованнями. Те, про що протягом двох минулих років говорила вся область, починає «обростати» слідчими доказами. Усвідомлюючи, що екс-губернатор є козирем, через свідчення якого позбавлена правоохоронного даху та адмінресурсу СДПУ(о) може розсипатися, як картковий будиночок, партія робить усе можливе, щоб витягнути свого соратника з-під варти і, вплинувши таким чином на свідків, скасувати його відповідальність чи хоча б відстрочити її. Не зупиняючись навіть перед дрібними провокаціями. Після сваволі, яку чинила СДПУ(о) на Закарпатті впродовж останніх двох років, не можна без зачудування слухати гучні заяви з приводу переведення І.Різака в СІЗО (ось що, виявляється, ця партія розуміє під політичним терором та переслідуваннями!) Утім, така поведінка нової опозиції також цілком зрозуміла. Незрозуміло інше — чому влада повелася на наперед сплановану піар-акцію СДПУ(о), фактично підіграла їй виправданнями та вибаченнями і лише на п’ятий день дійшла озвученого генпрокурором висновку: «Мало місце незаконне перешкоджання роботі правоохоронних органів із боку народних депутатів, а також перевищення окремими службовими особами рядового складу міліції своїх повноважень тим, що вони утримували народних депутатів. Ніякого побиття не було».

Незважаючи на порушену за фактом інциденту кримінальну справу, ужгородська акція СДПУ(о) добігає закономірного провалу й не матиме ніяких серйозних (тим більше очікуваних есдеками) наслідків. І це не дивно, адже про речі, якими минулого тижня нові опозиціонери займалися в кардіодиспансері, класик колись сказав — буря у склянці води. На Закарпатті, щоправда, кажуть простіше — цирк на дроті.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №1287, 21 березня-27 березня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво