Третю оборону Севастополя поки що не призначено - Архів - dt.ua

Третю оборону Севастополя поки що не призначено

29 грудня, 2005, 00:00 Роздрукувати Випуск №51, 29 грудня-13 січня

Дивна річ: інформпростір захлинається повідомленнями, заявами, прогнозами й чутками з приводу чер...

Дивна річ: інформпростір захлинається повідомленнями, заявами, прогнозами й чутками з приводу чергового витка україно-російських непорозумінь, пов’язаного тепер і з умовами базування Чорноморського флоту в Криму, а на півострові — жодної акції протесту на захист Червонопрапорного! Жодної заяви кримських політиків, яка різко засуджувала б політику Києва!

Єдиними, хто вирішив засвітитися зі стурбованістю за долю Чорноморського флоту, виявилися навіть не штатні проросійські політики. Після того, як партію «Російський блок» удостоїли честі брати участь у місцевих виборах у блоці з кримськими регіоналами, голосів їхніх вождів узагалі не стало чути. Слід гадати, з дисципліною там усе гаразд, а список уповноважених заявляти суворо обмежений. Наполегливі вимоги розглянути «питання про ситуацію з Чорноморським флотом» на сесії Верховної Ради Криму висувають соратники лідера кримських народних демократів Сергія Куніцина, які входять у депутатську групу «Крим». Співголова групи Володимир Казарін вважає, що «ситуація з Чорноморським флотом хвилює кримчан навіть більшою мірою, ніж питання газу. Нехай це питання стане предметом спокійної розмови депутатського корпусу. Нехай висловляться ті, хто за, нехай висловляться ті, хто проти... Яка точка зору переможе — може показати лише обговорення в сесійній залі».

Тут знаний кримський пушкініст, звичайно, лукавить. І без голосування відомі настрої більшості депутатів, і без обговорення зрозуміло, що спокійною розмова не буде. Ось тільки — що обговорювати і яке в результаті рішення має прийняти кримський парламент? Спікер Борис Дейч виступив проти, обгрунтувавши позицію тим, що питання умов базування Чорноморського флоту — не в компетенції кримського парламенту. Однак куніцинці вимагають повернутися до проблеми на січневій сесії, а якщо керівництво ВР автономії (голова та його перший заступник, які очолюють також кримську організацію ПРУ), не підтримає включення до порядку денного питання — депгруппа «Крим» звернеться до лідера Партії регіонів Віктора Януковича. «Ми попросимо Януковича дати роз’яснення щодо позиції, яку займає регіональне керівництво цієї партії, і в кримському парламенті порушуватимемо питання про недовіру до нього Верховної Ради Криму, — заявив В.Казарін. — Кримське керівництво Партії регіонів... займає позицію дивного ігнорування того, що хвилює виборця».

Жаль, що в Криму зовсім померла соціологія — від частого вживання за певним призначенням у минулому. Оскільки результати дослідження на тему, що ж більше сьогодні хвилює кримчан — підвищення плати за оренду бази Чорноморського флоту чи перспектива опинитися без газу, — можуть бути дуже цікавими. Колег із Севастополя, в яких я намагалася з’ясувати «температуру» настроїв у зв’язку із заявами про можливість підвищення плати за базування до «рівня світових», питання трохи дивувало. Негативне ставлення до цього більшості севастопольців — очевидне, проте, по-перше, мало хто вірить, що Україна на такий крок зважиться, а по-друге, у маршрутках і на ринках обговорюють інше — перекриє Росія Україні газ чи ні. При цьому винен у всьому, звичайно, Київ, який «не хоче дружити з Росією» і «так їй і треба!» Проте мерзнути нікому не охота. В усіх ще свіжі спогади про минулу зиму, коли від нестачі газу Севастополь замерзав, у буквальному значенні, і влада мусила вводити надзвичайне становище. Злощасну перемичку, що вирівнює тиск у газопроводі і про яку багато років говорили, але руки не доходили, «противна» помаранчева влада влітку все-таки побудувала. І тепер турбота одна — щоб у трубі був газ. Цим і пояснюють місцеві спостерігачі той надзвичайний факт, що на тлі грізних натяків Москви про те, що підвищення Україною плати за об’єкти і землю в Криму може звільнити Росію від визнання міждержавних кордонів, — у самому «місті російської слави» ніхто не виходить на площі для організації «третьої оборони Севастополя» і практично не звучать солідарні з панами Івановим чи там Затуліним заяви.

Здавалося б, усе вже мало заспокоїтися: президенти по телефону тему обговорили, міністр оборони України заявив (причому двічі) що в односторонньому порядку Україна угоди з базування ЧФ не переглядатиме. І що пов’язувати флотські питання з газовими, виборами та вступом України в НАТО не слід. Однак питання є. «Ці питання пов’язані з суборендою, з юридичною неоформленістю власності на окремі об’єкти, на їх передачу. Я вважаю, що ми спроможні розв’язати ці питання в переговорному режимі. Флот не стане розмінною картою, яка використовуватиметься чи то проти Росії, чи то проти України», — заявив Анатолій Гриценко.

Проте різка реакція військового керівництва РФ на вже реально позначені постановою КМ кроки України з інвентаризації об’єктів, орендованих Росією, примушує замислитися: а чого ж насправді остерігаються в Москві? Віроломного порушення Україною наявних угод у вигляді перегляду умов базування — це смішно. Можливої постановки питання для переговорів? Можливо, але в невизначеній перспективі. Чи достовірної інвентаризації всього добра разом із землею сьогодні-завтра? Дуже навіть правдоподібно.«Повернення до теми інвентаризації об’єктів Чорноморського флоту має деструктивний характер... Складається враження, що вони (прибічники інвентаризації. — Авт.) керуються єдиною метою — поставити під сумнів ратифіковані угоди з Чорноморського флоту й ухилитися від їх виконання», — цитує заяву головкому ВМФ Росії Володимира Масоріна «Новый регион».

Першу вимогу Києва Міноборони Росії виконав: із 1 січня договори суборенди об’єктів не будуть продовжені. Скільки таких було і який прибуток ЧФ від цієї діяльності одержував — невідомо. За заявою командування ЧФ, щорічні надходження у вигляді податків у бюджет Севастополя становили 600 тисяч доларів. Дозволимо припустити, що такі явища, як корупція і тіньова діяльність, — бич не тільки українського життя. І лихо не тільки української армії та флоту. Починаючи з завантажених абхазькими мандаринами десантних кораблів ЧФ. І кафе й магазини, які втратили свої приміщення, — лише вершина бізнес-айсберга ЧФ, нижні його частини радять шукати в зданих в оренду причалах, у прихоплених сотнях гектарів землі, в «забутих» навіть у звільненій від українських військових Балаклавській бухті ніяк не позначених об’єктах. І ніхто не знає, скільки й чого та чиї тут інтереси можуть постраждати. Тому що тільки тепер влада України стала усвідомлювати, що все це добро — українське. Тимчасово здане в оренду. І що за своїм майном треба наглядати. Орендарі, схоже, цього ще не усвідомили належним чином. І їх не треба засуджувати — вони звикли бути в Криму господарями. Пригадую, коли російський десант із Темрюка без оповіщення української сторони висадився на орендований кримський полігон Опук, знайомий офіцер штабу ЧФ дивувався з приводу протесту Києва та обвинувачень у порушенні угоди:«Адже так було завжди, ми щороку так навчання проводимо, що це за претензії в нової влади?» Виявилося, може бути й інакше.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 14 вересня-20 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво