Транзитне стратегічне партнерство: чиста комерція і жодної політики? - Архів - dt.ua

Транзитне стратегічне партнерство: чиста комерція і жодної політики?

24 листопада, 2006, 00:00 Роздрукувати Випуск №45, 24 листопада-1 грудня

Хто заробить на збільшенні транзиту газу через Україну? Хоч там що кажіть, а міністр палива і енергетики України — людина слова...

Хто заробить на збільшенні транзиту газу через Україну?

Хоч там що кажіть, а міністр палива і енергетики України — людина слова. Сказав, що домовиться про збільшення транзиту через територію України російських нафти й газу, — і домовився. Як лаконічно процитувала міністра Юрія Бойка прес-служба Мінпаливенерго України після його візиту до Москви 23 листопада: «Сьогодні ми досягли порозуміння. Україна і Росія домовилися, що наступного року обсяги поставок російського газу через нашу країну буде збільшено». На кінець року ці домовленості буде відбито у контрактах між суб’єктами господарювання.

Так офіційно повідомили про результати переговорів Ю.Бойка із главою «Газпрому» О.Міллером. Прикметно, що про досягнуті домовленості з головою правління ВАТ «Газпром» (того самого суб’єкта господарювання, з яким, за словами Ю.Бойка, Україна, очевидно, підпише додаткову угоду про збільшення обсягу транзиту) повідомив міністр, а не голова правління НАК «Нафтогаз України» Володимир Шелудченко. А саме ж він повинен поставити свій підпис на майбутньому документі, тому що саме ця компанія (а точніше — її структурний дочірній підрозділ ДК «Укртрансгаз») безпосередньо надає послуги з транспортування всього газу як Україною, так і через її територію.

Найбільше дивує, що досі ніхто не скасовував українсько-російську міжурядову угоду, якою передбачено, що щорічні обсяги транзиту російського газу, як і транзитна ставка, виписуються окремо в міжурядовому протоколі. І, щоб узаконити таку операцію, Ю.Бойку і Ко потрібно або все-таки підписати міжурядовий протокол на 2007 рік і зафіксувати обсяги транзиту й ставку, або, як це вже намагаються зробити, «проштовхнути» через Верховну Раду постанову, яка скасувала б чинну українсько-російську міжурядову угоду. Тоді справді всі газові стосунки між Україною і Росією з міжурядового будуть законно спущені на рівень комерційних взаємовідносин суб’єктів господарювання.

Але найцікавіше, про що ж усе-таки «Україна і Росія домовилися»? За інформацією «ДТ», на переговорах Ю.Бойка та О.Міллера (а не України і Росії!) йшлося про перспективу збільшення у 2007 році обсягу транзиту російського газу на 20—25 млрд. кубометрів. При цьому про жодне підвищення транзитної ставки «Нафтогазом» навіть не йшлося. Понад те, може виявитися, що НАК «Нафтогаз України» на цьому не тільки нічого не заробить, а й втратить. Адже, щоб прокачати додатково 20—25 млрд. кубометрів газу, саме український газотранспортний підрозділ НАКу має додатково використати як технічний близько 2 млрд. кубометрів газу. Однак про те, що російська сторона за додатковий обсяг технічного газу заплатить, поки що теж не йшлося. Отже, НАК муситиме ще й доплатити за цей додатково використаний для забезпечення транзиту газ (якщо купувати по 130 дол. за 1000 кубометрів, то знадобиться додатково 260 млн. дол.)?

Крім того, за даними «ДТ», Ю.Бойко просив «Газпром» виділити, окрім зазначеного, додатковий обсяг експортного газу — ще 7 млрд. кубометрів і дати право їх реекспортувати. Звідси кілька запитань. Хто безпосередньо буде закуповувати й реекспортувати ці 7 млрд. кубометрів газу — НАК «Нафтогаз України» чи все-таки СП, створене «напополам» із RosUkrEnergo (RUE) — ТОВ «Укргаз-Енерго»? Хто купуватиме цей реекспортний газ? Якщо «Газпром» продасть цей газ по 130 дол. за 1000 кубометрів на російсько-українському кордоні, то на західному кордоні України цей газ, з урахуванням транспортування і податків, коштуватиме близько 180 дол. за 1000 кубометрів. А західноєвропейським покупцям той-таки газ може бути запропонований і по 350 дол. за 1000 кубометрів, а то й дорожче. Відповідно, у результаті такої можливої реекспортної угоди під час продажу газу утворюється істотна маржа. Хто її отримає? Той, хто продаватиме реекспортний газ на західному кордоні України, чи той, хто перепродасть його вже за межами України? За нашою інформацією, потенційним продавцем цього газу може стати вже відома читачам «ДТ» компанія Zangas, через яку було проведено кілька дуже прибуткових для учасників нинішнього процесу угод. Принаймні про те, щоб саме їй продати реекспортний газ, переговори вже ведуться. А з ким розділить прибуток цей (чи інший) продавець, ми разом із міністром Ю.Бойком можемо лише здогадуватися.

Аверс — завтра. Реверс — сьогодні

Не встигли ми в попередньому номері «ДТ» розповісти про нафтотранспортні перспективи українсько-польського проекту Одеса-Броди-Плоцьк, як міністр Ю.Бойко поїхав до Москви домовлятися не лише про збільшення транзиту газу, але й... про збільшення транзиту російської нафти. І хоча з поляками той самий Ю.Бойко говорив про перспективи спільного транзиту каспійської нафти, з головою правління російської АК «Транснефть» Семеном Вайнштоком він домовився про збільшення транзиту російської нафти у 2007 році на 5 млн. тонн у реверсному варіанті використання нафтопроводу Одеса-Броди.

У переговорах брав участь і голова правління ВАТ «Укртранснафта» (яке входить до складу НАК «Нафтогаз України») Ігор Кірюшин. Саме він після зустрічі із С.Вайнштоком вніс конкретику: «В результаті двомісячних переговорів з АК «Транснефть» ухвалено рішення про істотне збільшення обсягів транзиту нафти, насамперед, за маршрутом Броди-Одеса і нафтопроводом «Дружба».

З цього випливає принаймні два основних висновки. По-перше, переговори з російською стороною про завантаження української нафтотранспортної системи велися набагато активніше, ніж із поляками, і конкретніше. По-друге, збільшення обсягу транзиту передбачене насамперед в реверсному напрямку — Броди-Одеса. Таким чином, пролонгація угоди з росіянами про транзит їхньої експортної нафти через нафтоперевалочний термінал «Південний», забезпечуючи теоретичне завантаження цього нафтомаршруту, блокує аверсний маршрут транзиту нафти з Одеси (тобто з МНТ «Південний») у Броди. А поки його заблоковано й існує домовленість про це, навряд чи поляки та потенційні постачальники каспійської нафти для аверсного маршруту починатимуть активні дії для добудови польської ділянки нафтопроводу від українських Бродів до польського Плоцька.

Ситуація погіршується тим, що російська сторона дуже активно не лише на словах, але й на ділі розпочинає створення альтернативного нафтопроводу Одеса-Броди маршруту з болгарського порту Бургас до Александруполіс. І зовсім не виключено, що росіяни погоджуються завантажити український нафтопровід у реверсному режимі, щоб за цей час встигнути добудувати альтернативний йому ж нафтопровід.

Цікавого висновку дійшов новий глава «Укртранснафти» І.Кірюшин: «Можна сказати, що від конфронтації, яка тривала останні півтора року, дві сторони перейшли до нормальної взаємовигідної роботи. В результаті досягнутих домовленостей Україна одержить додатково не менше ніж 100 млн. грн.».

Припустімо, росіяни і справді у 2007 році експортуватимуть через Україну 7—8 млн. тонн нафти. Як довго? Доти, поки не побудують альтернативний українському нафтопровід? 100 млн. грн., звичайно, гроші великі і на дорозі не валяються. Але виходячи з яких розцінок глава «Укртранснафти» називає таку суму «додаткових» надходжень? Чи все ж таки тарифи вже обговорено, і їх просто до певного часу не озвучують? Адже ж погодилася українська сторона не підвищувати протягом п’яти років транзитну ставку на російський газ. То що заважає це зробити і щодо транзиту російської нафти? Очевидно, так міркують і росіяни, та деякі гарячі голови в Україні. От вам і чиста комерція. І ніякої політики...

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №39, 19 жовтня-25 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво