Територіальна самоорганізація: завдяки чи всупереч? - Архів - dt.ua

Територіальна самоорганізація: завдяки чи всупереч?

29 грудня, 2010, 18:24 Роздрукувати Випуск №49, 29 грудня-14 січня

Україна продовжує декларувати готовність переглянути взаємовідносини центру та органів місцевого самоврядування...

Україна продовжує декларувати готовність переглянути взаємовідносини центру та органів місцевого самоврядування. Йдеться про повноваження, бюджет, який має формуватися знизу, а також про необхідність провести адміністративно-територіальну реформу для збалансування можливостей територій. Нинішня влада розробляє пакет законопроектів, що стосуються цих концептуальних питань. Проте чітких акцентів та остаточних маяків команда президента ще не розставила. Тим більше в контексті відставки з посади міністра Володимира Яцуби (як виявилося, прибічника централізації) та остаточного зосередження регіональної політики в руках відомого прибічника федералізму віце-прем’єра Тихонова, який очолив нове Міністерство регіональної політики, будівництва і ЖКГ.

Однак поки у верхах перманентно визначаються: віддати гроші і владу на місця чи все-таки почекати, «внизу» живуть конкретні люди, які всі ці роки змушені вирішувати свої проблеми самостійно. В одних громад це виходить завдяки компетентному меру (добре, якщо той іще має навички вибивати гроші в центру), інші досягають результатів з допомогою грантів міжнародних донорських організацій. Останні, до речі, часто не просто фінансують прокладання водопроводу або дороги в якомусь забутому українському селі (соромно навіть писати про це), а й дають громадянам певний набір знань, необхідних для повсякденного виживання в країні нездійсненних обіцянок.

То що ж дає така практика виживання за чужий кошт членам громад і яке в результаті вона формує середовище? Чого чекають селяни, малі й великі міста від держави в рамках анонсованих і цією владою реформ місцевого самоврядування та адміністративних територій, а чого, навпаки, побоюються? І чи вірять взагалі в обіцяне поліпшення життя, що ніяк не настане?

Ці та інші питання стали предметом обговорення за круглим столом «ДТ». Цього разу ми вирішили обійтися без великих міністрів і їхніх заступників, запросивши до спілкування безпосередньо жителів маленьких селищ і містечок. Серед наших співрозмовників — і представник одного із зарубіжних проектів (DESPRO), який ось уже кілька років у цих селах і містечках успішно працює. Висловили свою думку також експерти у сфері місцевого самоврядування.

Про грантоїдів, об’єднання зусиль і користь просвітництва

— Складається таке враження, що хоч би як розвивалася ситуація в Україні, грантові організації не мають наміру припиняти підтримку місцевого самоврядування та регіональних проектів. Звідки стільки терпіння і мотивацій стосовно держави, яка хоч і ратифікувала, проте стабільно ігнорує Європейську хартію місцевого самоврядування

Оксана ГАРНЕЦЬ, керівник проекту DESPRO в Україні. — Україна розташована в центрі Європи. Від стану її екологічного середовища і рівня життя залежить добробут сусідніх держав, Європи в цілому. Насправді реформа місцевого самоврядування в Україні неминуча. Однак при цьому важливо не тільки коли, а й за якою схемою вона проходитиме: методом власних проб і помилок чи з урахуванням європейських стандартів, що вже реалізовані на практиці і дали гарантований результат. Другий варіант, звичайно, менш болісний. Ще три роки тому Швейцарія відгукнулася на прохання України допомогти децентралізувати владу і провести реформу місцевого самоврядування. Проект DESPRO почав тут свою роботу 2008 року як спільний українсько-швейцарський.

Ми пішли від часткового до загального, розуміючи, що поки політики вгорі визначаються, жителі конкретного селища переживають конкретні труднощі. Відсутність води, наприклад. За якою схемою працюємо? 75% коштів дає DESPRO, 15% — місцева влада і 10% — населення. Проект реалізується силами місцевої громади. З її активістами співпрацюють наші експерти: консультують з усіх питань від початку розробки проекту до повної його реалізації. Таким чином уже реалізовано 40 проектів у 33 українських громадах. Це означає, що деякі з них вирішили кілька завдань, тобто зробили більше, ніж планували.

Важливо, що під час нашого співробітництва люди навчалися проектному мисленню: правильно сформулювати проблему, намітити шляхи її вирішення, виділити ресурси як усередині громади, так і за її межами — у бюджеті, у міжнародних організаціях, фондах. До речі, в одному із сіл Вінницької області поки ми разом робили водопровід, жителі самі встигли освітити вулиці.

Але головне, що, самоорганізовуючись, люди вчаться співробітничати не тільки одне з одним, а й з владою. Чиновники райадміністрацій зі свого боку зазначають, що теж тепер краще розуміють селян, конструктивніше з ними працюють. Безумовно, ми не перебільшуємо власного значення: усе, що ми робимо, — це точкове співробітництво та інвестиції. Але водночас саме такий підхід змінює свідомість і, сподіваємося, впливає на психологію не тільки селян, а й чиновників.

— Виходить, що головне для вас не стільки фінансова допомога у реалізації проектів, скільки активізація самої громади?

Ділявер ХАЙРЕДІНОВзаступник глави Нижньогорської районної державної адміністрації
АР Крим, координатор районної робочої групи проекту DESPRО.
— А хіба без ініціативи знизу можлива якась реформа?! Насправді стимулювання такої ініціативи — поштовх до розвитку громадянського суспільства. Усе взаємозалежне. Реформа місцевого самоврядування — це зустрічний взаємодоповнюючий процес: з одного боку, центральна влада, яка довіряє місцевій громаді вирішувати проблеми на своєму рівні самостійно і своїм коштом. З іншого — компетентна й активна громада. А що сьогодні? Перші спроби співробітничати з фондом та організувати людей району на добру справу наразилися на жорсткий опір. Спочатку наштовхнулися на недовіру населення. Пояснювали, організовували екскурсії в ті райони, де співробітництво громади з проектом DESPRO принесло свої плоди. Нарешті ситуація зрушила з мертвої точки. Але тут утрутилася влада: податкова намагалася обкласти поборами фінансові інвестиції фонду! Більше того, нас довго не реєстрували. Який уже тут поступальний рух назустріч, якщо палиці в колеса встромляють на такому примітивному рівні...

Проте ми впоралися. У результаті завдяки DESPRO наш район побудував близько 100 (!) км водопроводу, замінив водонапірні башти. Перше село, в яке прийшла вода, на очах змінилося. У людей з’явилися пральні машини, вивільнився час... Організувалася футбольна команда, художній ансамбль. Життя в селі пожвавилося. Дешева вода дала можливість зайнятися сільгоспвиробництвом. Запрацював ланцюжок: знайшли проект, що фінансує сільгоспвиробників. З його допомогою вже реалізовано понад 500 тонн нашої сільгосппродукції.

Анатолій ТКАЧУК, директор Інституту громадянського суспільства, розробник однієї з концепцій адміністративно-територіальної реформи. Справді, з допомогою грантових організацій можна відпрацювати на практиці низку конкретних нововведень і наочно побачити, що вийде в результаті. Можна піти ще далі. Є таке поняття, як схема планування територій, щоправда, більшості громад (особливо малих) воно не дуже знайоме. Але ж треба колись починати!

Так, другий рік з допомогою донорів наш інститут розробляє схему планування чотирьох сіл у Хмельницькій, Одеській і Тернопільській областях. І вже сам факт такого планування став приносити цим селам гроші! Бо коли місцеві бізнесмени побачили, що може бути зарезервована конкретна територія (без хабарів) під бізнес, під дорогу, під рекреаційну зону, відразу зацікавилися. За два роки там відкрилися два цехи, а це робочі місця й податки. У Тернопільській області, приміром, на останньому етапі обговорення схеми планування з’явився інвестор, який запропонував включити в план об’їзну дорогу. Виявляється, він зібрався на землях, виділених під промзону, поставити елеватор. На здоров’я! Зараз схема коригується під цього інвестора. Що дуже важливо: невеличкий стартовий капітал, людська ініціатива та організаційний ресурс включають такі механізми, які потім працюватимуть без донорів.

Юрій ГАНУЩАК, експерт з питань управління територіями. — У цьому випадку теза «закордон нам допоможе», актуальна як ніколи. Співробітництво з організаціями, подібними DESPRО, однозначно вигідне на етапі підготовки реформ. Більше того, у бюджеті структурних фондів ЄС для України на найближчі роки закладено досить великі суми. І саме на інфраструктурні регіональні проекти. Польща свого часу широко користувалася такою підтримкою.

Д. Хайредінов. — Є ще один нюанс: подібне співробітництво з європейськими партнерами і фондами дало прямий стимул до об’єднання зусиль громад. Ми це перевірили на собі.

— Хочете сказати, що вам вдалося на практиці підтвердити правомірність тези про користь укрупнення громад? Адже саме цей принцип лежав в основі подібних реформ у європейських країнах. Він же — основний привід для дискусій у рамках адміністративно-територіальної реформи в Україні.

Д. Хайредінов. — Безперечно. Об’єднавшись, ми вже зараз ефективніше вирішуємо точкові проблеми. Реформа дасть змогу вибудувати систему. Проте вести мову про розвиток і структурування територій у цій ситуації треба з урахуванням конкретної ситуації на місцях. Тільки з огляду на інтереси людей. Щоб не вийшло так: зараз ми об’єдналися за одним принципом, а там, нагорі, подумали, і адміністративним наказом об’єднали нас якось зовсім інакше.

Віра ГОНЧАРУК, активіст громади села Нова Гребля Калинівського району Вінницької області. — А наші люди, чесно кажучи, ставляться до таких ноу-хау з великим побоюванням. Можливо, об’єднуватися реально там, де села більш цивілізовані і наближені до обласних центрів. У нас же сільська глибинка, в якій переважна більшість населення — пенсіонери. Їм інколи важко до своєї сільради добратися, не кажучи вже про сусіднє село або райцентр. На це потрібні гроші, регулярний транспортний зв’язок, здоров’я! У нас є такі села, куди півдня добиратися треба! Що стосується таких громад — ми проти укрупнення.

Ось ще ходять чутки, що наша Вінницька область потрапила в пілотний проект укрупнення в рамках медичної реформи. Виходить, із нашого села амбулаторію заберуть? А в сусідній Калинівці не буде районної лікарні? І пологове відділення залишиться тільки у Хмільнику? А що робити, якщо, наприклад, у жінки почнуться пологи, а таксі не по кишені? А люди похилого віку? Звісно, в усіх є телефони, але та ж таки бабуся зазвичай освоїла на ньому тільки одну кнопочку з ім’ям дочки або сина. І не факт, що з таким транспортним сполученням до неї встигнуть доїхати, навіть коли вона раптом розбереться з цими кнопочками. Тобто я хочу сказати, що адмінтерреформа і реформа місцевого самоврядування — це відразу паралельно кілька реформ: інфраструктури, медична, соціальна… Розділити їх просто неможливо.

— Але, мабуть, важливо й те, в яке середовище ці реформи висаджувати — в організоване чи хаотичне.

Д.Хайредінов. — Насамперед — у поінформоване. Людям треба постійно розповідати, що можна зробити в нинішніх умовах. І що варто змінити. Якщо одні села сьогодні успішно працюють із грантами, залучають кошти, самоорганізовуються й вирішують конкретні проблеми, то про це повинні знати всі. Якщо влада готується проводити реформу, яка торкнеться кожної громади, — то люди теж повинні знати всі плюси й мінуси можливих перетворень. Тоді й не буде ніякого хаосу. І такої ж агресивної реакції, яку влада отримала на Податковий кодекс.

Павло КОЗИРЕВ, мер міста Українка. — Справді, дуже важливо, щоб позитивний досвід громад тиражувався. Люди вірять не деклараціям, а конкретним прикладам. До того ж слід розвінчувати міфи. Під час реалізації одного з грантових проектів жителі Українки всерйоз запитували, чи не хочуть тим самим нас затягнути в НАТО.

Очевидно, для кожного мера міста важливо правильно задіяти у своїй роботі міжнародні донорські структури. З їхньою допомогою можна багато навчитися й уникнути ряду серйозних управлінських помилок. Наприклад, завдяки коштам, отриманим від грантів, та обізнаності з їх методологією ми зуміли виписати стратегію розвитку міста, чітко дотримуватися її й отримувати результати. Ми позбулися монопрофільності: раніше в нас 80% річного бюджету становили надходження від Трипільської ТЕС, тепер вони на рівні 20%. За вісім років ми більш ніж усемеро збільшили річний бюджет. Тепер ми виграли в Євросоюзі грант, на який передаємо свій досвід двом українським містам, білоруському і грузинському.

Володимир УДОВИЧЕНКО, мер міста Славутич. — Як попередній підсумок, можна сказати, що будь-яка громада — маленька або велика, повинна починати з об’єднавчих ідей, які б згуртували людей: з допомогою грантів, держпідтримки чи власних ідей, неважливо. Важливо стратегічно планувати життя міста або села і залучати до процесу людей. Ми цей принцип реалізували на практиці. Громадська рада Славутича збирається щопонеділка. На ній обговорюються найважливіші питання розвитку міста, обов’язково з перспективою. Прорив монопрофільності почали через створення інфраструктури підтримки підприємництва. Бажання молоді відкрити свій бізнес простимулювали, створивши Агентство з розвитку бізнесу — своєрідний бізнес-інкубатор, який у результаті став одним із найефективніших в Україні. Це неоціненний досвід, і ми готові ним ділитися.

— Але мер Українки — голова Асоціації малих міст України. Вам, Павле Генріховичу, і карти в руки. Поширюйте, інформуйте, освічуйте народ…

П.Козирев. — Шоста конференція малих міст України, яка відбудеться у червні наступного року, буде присвячена саме наданню мерам повноцінної інформації про те, хто і як працює в Україні з грантами; хто займається проблематикою місцевого самоврядування у Верховній Раді, в Кабміні, в адміністрації президента; до кого можна звертатися для вирішення нагальних питань. Можливо, ми навіть випустимо стартовий довідник на цю тему. А члени асоціації, передові міста, впевнений, із задоволенням розтиражують свій досвід.

Олег НОВИКОВ, начальник оргвідділу Тульчинської райдержадміністрації Вінницької області. — Насправді питання навчання громади та її лідерів не менш важливе, ніж системна інформаційна кампанія з передачі позитивного досвіду. Сьогодні сільських голів, приміром, ніхто не вчить, як правильно громадою керувати. Його обрали, а він не знає, що робити. Чекає подачок від держави, замість того, щоб самому крутитися, використовувати всі можливості. У цьому плані знову комплімент фонду: його експерти навчають комплексного підходу до управління загалом, загальних принципів, які лежать в основі будь-якої сфери діяльності.

Але й це не найбільша проблема: дуже заважає на місцях політика. Тямущий голова, а таких небагато, поставив на цих виборах не на ту партію і… залишилася громада без голови. Плоди таких реформаторських кроків нам ще тільки належить пожинати.

Про бюджет, адмінтерреформу та долю сільрад

— А якими, на вашу думку, повинні бути справжні реформаторські кроки влади?

В.Удовиченко. — У напрямі до комплексної реформи місцевого самоврядування. Реформи, яка чітко визначить і закріпить можливості отримання ресурсів та повноважень із їх використання на місцях. В її основі — принцип формування бюджету знизу. Податковий і бюджетний кодекси в ідеалі мали б вирішити цю проблему. А адміністративно-територіальна реформа — закріпити принцип субсидіарності. Що дозволило б залишити в центрі вирішення тільки ті питання, які неможливо розв’язати на місцях. Це ще один ключовий принцип реформи, якої чекають великі й малі міста України.

Але для реалізації цього влада насамперед має визначитися, яку державу вона будує — централізовану чи децентралізовану. Якщо децентралізовану, то вся система надаваних владою послуг має бути максимально наближена до населення.

— Ви, як мер зі стажем, уже змогли визначити, яку державу будує нова влада?

В.Удовиченко. — Проаналізувавши бюджет 2011 року, скажу прямо: з ним держава так і залишиться централізованою. Конкретних позитивних орієнтирів у документі немає. Не всі нюанси зрозумілі і в Податковому кодексі. Ми, мери, у цьому плані завжди песимісти. Що, втім, логічно з тими мізерними коштами, які стабільно виділяються місцевому самоврядуванню.

Тим часом в аналітичній записці Кабінету міністрів, який схвалив концепцію державної цільової програми підтримки соціально-економічного розвитку малих міст на 2011—2015 роки, написано, що «стримування розвитку місцевого самоврядування призвело до занепаду житлово-комунального, дорожнього господарства, значного підвищення безробіття, зубожіння населення». Більше того, Кабмін затвердив абсолютно справедливий план заходів із реалізації рішень 16 сесії Європейської конференції міністрів, відповідальних за регіональне і місцеве самоврядування. Там усе чітко розписано, що і як робити. Проте бюджет, розроблений тим-таки Кабміном, не дає відповіді на запитання: за рахунок яких коштів? (АМУ зробила заяву про радикальне зменшення фінансування місцевого самоврядування — Авт.) Чи це не подвійні стандарти?..

А все ж таки слід нарешті розібратися з делегуванням повноважень, з першим і другим кошиками бюджету. Якщо на перший кошик (делегування повноважень місцевому самоврядуванню) нинішнього року закладено близько 86,7 відсотка всіх коштів, то що залишається громадам на їхні власні потреби? На латання доріг, на освіту, дитячі садки, дахи?!

Але ж велосипед винаходити не треба. Є чітко прописані принципи Європейської хартії місцевого самоврядування, яку Україна давно ратифікувала, причому без зауважень: читаєш документ — і, будь ласка, приводь законодавство у відповідність.

Д.Хайредінов. — Ні чиновники, ні теперішня влада на це не підуть.

П.Козирев. — А треба було б. Районні адміністрації у своєму нинішньому вигляді давно себе зжили. Втім, як і обласні. Треба цю армію перерозподілити і поставити у залежність від громади. Створити нарешті виконавчі органи при районній (обласній) раді. А раду району обирати за мажоритарним принципом. Так само на рівні області.

Слід скасувати і заборону голові громади обиратися депутатом, а сільському голові — депутатом райради. Адже ніхто краще не може відстоювати інтереси громади, ніж її голова, якщо його ще й обрали депутатом.

Заборона насправді призводить до того, що сільські голови не беруть участі і не впливають на формування бюджету — відтак, не знають, якими грішми можуть розпоряджатися. Часто трапляються ситуації, коли голова громади дізнається про свій бюджет тільки перед початком сесії.

Окреме питання — статус міст обласного значення і районного підпорядкування.

Сьогодні громади однакові, за населенням, за потужністю, тільки, залежно від статусу, мають різні бюджетне фінансування та управлінські можливості. Хіба це не нонсенс?

Ю.Ганущак. — У нас сьогодні на вісімдесят відсотків дублюються функції міського голови і голови держадміністрації, а також їх штату. Назріла потреба у визначенні ефективності їхньої праці та перекваліфікації відповідно до нових потреб територій. Необхідно компетентно показати армії цих чиновників їхнє місце в новій системі. Якщо вони його побачать, то реформу підтримають.

Одне слово, роботи вистачить усім. І держадміністраціям, які повинні представляти інтереси держави на місцях, і органам місцевого самоврядування, які мають бути чітко відбудовані на всіх без винятку рівнях: село-місто — район-область. У деяких селах, наприклад, немає необхідності в голові сільради та секретарі, а ось соціальний працівник, староста, земельник конче потрібні. Проте справді людям варто активніше розповідати про назрілі реформи та їх переваги. Для мене це взагалі головний висновок нашого діалогу.

— Анатолію Федоровичу, ви, як колишній заступник міністра і один із співавторів відомого пакета законопроектів Мінрегіонбуду при міністрі Куйбіді, що скажете? Не всі наші співрозмовники, виявляється, охоче підтримують колись запропоновані вами революційні перетворення в рамках адмінтерреформи…

А.Ткачук. — Наші співрозмовники з глибинки виявилися так само погано поінформованими, як і більшість населення України. І це справді проблема. Що стосується алгоритму адміністративно-територіальної реформи, то він гранично простий: місцеві органи влади з’являються на конкретній території лише у тому разі, якщо на ній вдосталь для цього ресурсів. Якщо ні — приєднуються до сусідів, і територія збільшується.

Цей процес варто лише правильно підштовхнути, і він піде сам собою досить ефективно. Адже погляньте, люди самі реформують, наскільки можуть, навколишнє середовище для того, щоб у ньому вижити. З грантами чи без, але діватися вже просто нікуди. Перша така народна реформа відбулася в другій половині 90-х. Пригадуєте, коли зникли машинобудівні підприємства, десятки тисяч їх працівників залишилися на вулиці. З’явився малий бізнес, плюс указ про спрощену систему оподаткування (спасибі Леоніду Даниловичу, що ми пережили цю катастрофу). Взяти хоча б той-таки Хмельницький: п’ять машинобудівних заводів — 50 тисяч працівників і... 57 тисяч зареєстрованих підприємців. Тепер місто — експортер легкої промисловості. У тому числі в Євросоюз! Тобто люди зорієнтувалися й вийшли на ті напрями, які сьогодні дають можливість їм успішно працювати, а місту — розвиватися.

Тепер на підході друга така народна реформа. І влада мусить бути спостережливою й уважною, закріплюючи успіхи людей законодавчо. Необхідно зібрати воєдино всі приклади ефективного розвитку, проаналізувати їх, систематизувати й на цій основі вибудувати стратегію розвитку. Бо жоден фонд або гранд не може побудувати адекватну систему управління на рівні всієї країни. І часу у влади залишилося не так і багато.

— Ви кажете про ключову місію влади в цій історії?

А.Ткачук. — При тому що головним ресурсом у цій історії залишаються люди. Якщо вибудувати схему в інтересах людей, гроші з’являться. Адекватні кадри, створення команди на національному, обласному, місцевому рівнях, — і реформа пройде ефективно й швидко. Самоорганізація ж у зазначеній ситуації — основа основ. І те, що процес цей необхідний як повітря, знову-таки підтвердили учасники цієї розмови.

Я недавно був на Черкащині, в Холодному Яру. Такий чудовий клімат для сільського господарства і таку волаючу безгосподарність мало де побачиш: величезні яблука, сливи, все екологічно чисте, без шкідників. І все це на землі лежить і гниє! Держава винна? Аж ніяк! Винні люди, які не зорганізувалися й не зібрали врожай!

— Постає питання — куди дивилася сільрада?

А.Ткачук. — А вона насправді далеко не скрізь потрібна. Зараз виник цілий рух — «село без сільради». Якщо сільрада не вивозить сміття, не забезпечує освітлення, не будує шляхи, то навіщо вона мені взагалі потрібна? Я все це можу й сам. Тоді я не повинен платити цій сільраді податки. Жорстко, неприємно, але, погодьтеся, логічно.

Є базове село, в якому є сільрада, і навколо нього — кілька сіл. Ось їм якраз і потрібна самоорганізація. Яку можна впровадити через старост та надання їм повноважень. Як це вже сьогодні вирішили в Миколаївській області. Там є сільради, що охоплюють сім-вісім сіл. У базовому селі — осідок сільського голови. В інших селах — неформальні старости, які з допомогою мобільних телефонів працюють із сільським головою.

— Ваш радикальний настрій приголомшує. Проте колегія Мінрегіонбуду (правда, ще за Яцуби) не взяла до уваги пакет ваших законопроектів і затвердила нову, ліберальнішу концепцію регіональної політики, у тому числі й законопроект про економічне стимулювання укрупнення громад.

А.Ткачук. — Та цей закон абсолютно ніякий, він нічого не стимулює. Він просто прописує принципи формування органів місцевої самоорганізації всередині територіальної громади. Але при цьому він передбачає, що відповідні повноваження і ресурси їм повинен передавати той-таки мер. А тепер спробуйте уявити собі це в реальному житті, — хто своїми повноваженнями, а тим більше ресурсами, поділиться добровільно? Та ніхто!

Але закон можна досить швидко переробити. Чітко прописавши процедури, які виключають суб’єктивізм у підході. А також виходячи з інтересів сільської території, для якої він сьогодні актуальний як ніколи. Бо треба якось виживати. І у влади є все — повноваження, ресурси, горезвісна вертикаль, щоб піти на реформи.

— Чи піде? Запитання хоч і риторичне, однак, завдяки присутності за нашим круглим столом представника Інституту стратегічних досліджень при президенті України, який тісно працює з комітетом із реформ, ми можемо розраховувати бодай на прогноз.

Андрій ПЕТРИНСЬКИЙ, головний спеціаліст сектору нормопроектного забезпечення відділу державної правової політики Інституту стратегічних досліджень при президенті України. — Насправді я уважно слухав усіх учасників і отримав дуже багато корисної інформації. Важливо, що і практики, і теоретики більшість проблем, пов’язаних з адміністративно-територіальною реформою, розуміють однаково. Громади потрібно укрупнювати, — і це факт. Питання, яким шляхом, — поки що залишається відкритим. Наш інститут бере участь у підготовці gослання президента, з яким він звернеться до ВР навесні. І якщо раніше про необхідність проведення адміністративно-територіальної реформи тільки говорили, то тепер влада прийшла до висновку, який прозвучав і тут: час для реформи настав. Тому окремим пунктом gослання президента буде пункт про адміністративно-територіальну реформу. І це стовідсотковий прогноз. Те ж саме стосується і серйозних коригувань міжбюджетних відносин (у бік децентралізації), які також активно обговорюються і в нашому інституті, і в комітеті з реформ. І ще: дуже багато важить інформування населення. Яке поки що досить слабко уявляє, що це за реформи і як їх проводитимуть. Це ключовий нюанс, на який ми обов’язково звернемо увагу глави держави.

Анатолій ЧЕМЕРИС, експерт з управління знаннями проекту DESPRО. — З одного боку, реформування місцевого самоврядування та адміністративних територій — трудомістка й копітка праця. У чомусь навіть непопулярна. З іншого — владі не потрібно створювати якісь нові продукти, а треба просто інституціоналізувати європейські знання й застосувати їх на практиці. Звісно, з урахуванням українських реалій. І тоді технічна допомога, яку сьогодні надають Україні європейські партнери та фонди, буде давати плюси, з багатократним множенням.

Від редакції. Найближчим часом редакція «ДТ» має намір продовжити розмову за круглим столом про реформування місцевого самоврядування та адміністративних територій уже на рівні людей, котрі приймають державні рішення.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №27, 13 липня-19 липня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво