Секретар Ради національної безпеки Петро Порошенко: «Я ввів би «темники» для високопоставлених посадових осіб...» - Архів - dt.ua

Секретар Ради національної безпеки Петро Порошенко: «Я ввів би «темники» для високопоставлених посадових осіб...»

1 квітня, 2005, 00:00 Роздрукувати Випуск №12, 1 квітня-8 квітня

Петро Порошенко — людина, безумовно, неоднозначна. Настільки ж неоднозначне враження справила на автора цих рядків і розмова із секретарем РНБОУ...

 

Петро Порошенко — людина, безумовно, неоднозначна. Настільки ж неоднозначне враження справила на автора цих рядків і розмова із секретарем РНБОУ. Річ навіть не в тім, що логічні (здавалися б) аргументи Петра Олексійовича не переконували мене в абсолютній вірності деяких його суджень. Просто рідко доводилося стикатися з людиною, яка настільки б впевнено трималася в настільки незатишному для себе кріслі. Порошенко не приховував, що готував себе зовсім для іншої політичної ролі. Що не заважає одному з найближчих соратників Президента мати дуже масштабні плани. Попри формально небагатий арсенал повноважень, якими наділяє вчорашнього революціонера настільки нелюбий його серцю пост секретаря Радбезу.

— Петре Олексійовичу, 8 лютого глава держави своїм указом зобов’язав вас у місячний термін підготувати пропозиції про внесення змін до закону про Радбез. А заодно розробити і проект положення про апарат РНБОУ. Часовий ліміт, відведений Віктором Ющенком, давно минув. Доручення Президента виконано?

— Підготовлено концепцію законодавчих змін і розроблено пропозиції стосовно формування апарату. Обидва документи передано Президентові, їх має розглянути Рада національної безпеки.

— У чому суть планованих нововведень?

— Гадаю, про це поки що рано говорити. Можу лише поділитися власними думками. Відразу зроблю застереження: мені непросто говорити про деякі речі. Зрозуміло, я не лише можу, а й повинен мати власну думку з багатьох питань. Але як радник Президента з питань національної безпеки я з обережністю ставлюся до коментарів. Мені б не хотілося, щоб моя приватна точка зору з приводу тієї чи іншої проблеми сприймалася як оформлена позиція Президента.

— І яка ж ваша приватна точка зору?

— Конституція визначає, що Радбез є координаційним органом із питань національної безпеки. Але у відповідному законі чіткий механізм реалізації координаційних функцій не прописано. Я вважаю, що зміни у профільному законі мають стосуватися уточнення й розвитку цих функцій.

— Ваші функції Президент вже уточнив (причому досить своєрідно) в лютневому указі «Про деякі особливості організації діяльності Ради національної безпеки і оборони»...

— Я вже заявляв і ще раз повторю: цей указ відповідає Конституції й законодавству. Ви дотримуєтеся іншої точки зору?

— Так. У 3-му пункті указу міститься формулювання «надати секретарю Ради національної безпеки право здійснювати... такі повноваження». Гадаю, вам відомий зміст статті 19 Основного Закону. Вона зобов’язує органи державної влади й посадових осіб діяти виключно в рамках відведених повноважень і лише методами, передбаченими Конституцією та законодавством. Підкажіть, який нормативний акт дозволяє Президентові надавати секретарю РНБОУ бодай якісь повноваження?

— Ви ставите під сумнів правомочність цього формулювання? Чи у вас викликає сумніви законність функцій, наданих Президентом секретарю Радбезу?

— І те, й інше.

— Тоді по черзі. Стаття 7 закону про Раду національної безпеки зобов’язує секретаря РНБОУ забезпечувати організацію роботи, а також виконання рішень Радбезу. Яким чином секретар Ради у змозі це зробити?

Президентський указ №208 якраз і надає набір засобів, необхідний для виконання вимог закону. Відтепер секретар Радбезу матиме можливість ініціювати терміновий розгляд Кабміном питань про виконання рішень Ради, по-перше. Давати відповідні доручення органам виконавчої влади, по-друге. Звертатися в ці органи з запитами, спрямованими на забезпечення виконання рішень РНБОУ, по-третє. І, нарешті, контролювати виконання зазначених рішень, а в разі невиконання порушувати питання про відповідальність посадових осіб.

Таким чином, президентський указ не вторгається у сферу компетенції РНБОУ, відрегульовану законом. Він лише уточнює механізм виконання повноважень, покладених на секретаря Радбезу.

— Але в указі Президент не уточнює ваші повноваження. Він «надає право здійснювати повноваження».

— Ви цитуєте неточно. Між словами «здійснювати» й «повноваження» є принципово важливе словосполучення «відповідно до актів і письмових доручень Президента чи на виконання рішень Ради нацбезпеки». Це істотна різниця, бо йдеться про виконання технічних функцій.

— Президент, відповідно до статті 19 Основного Закону, може доручати вам лише те, що передбачено Конституцією й законодавством. Те, що ви перелічили, має право робити лише Президент. По суті, своїм указом він делегував вам свої функції, а стаття 106 Конституції забороняє йому це робити.

— А ви прочитайте ще й статтю 107 Конституції, в якій записано, що Радбез «координує та контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки». З допомогою яких механізмів? Якими інструментами має користуватися секретар РНБОУ, щоб виконати вимоги статті 7 закону про Раду й домогтися виконання рішень Радбезу?

У статті 106 Конституції, яку ви згадували, ідеться ще й про те, що Президент, на основі й на виконання Конституції та законів, видає укази, обов’язкові для виконання. Глава держави видав указ на підставі й на виконання Конституції та закону про Радбез. І в цьому указі передбачив механізм реалізації функцій, визначених у статті 107 Основного Закону й у статті 7 Закону «Про Раду національної безпеки і оборони». То в чому ж порушення?

— У статті 107 Основного Закону, на яку ви посилалися, зазначено, що компетенція й функції Ради нацбезпеки визначаються законом. У законі немає жодного слова про те, що секретар РНБОУ має право давати доручення центральним органам виконавчої влади, брати участь у засіданнях Кабміну чи виступати з ініціативою про відповідальність посадових осіб. І (тим паче) ніде не передбачено, що секретар Радбезу може подавати Президентові пропозиції стосовно кандидатур на посади суддів. Хай навіть підготовлені на підставі подань Вищої ради юстиції чи Верховного суду. Навряд чи ці та багато інших функцій, переданих вам відповідно до указу №208, можна вважати технічними.

— Ще раз повторюю, йдеться саме про технічні функції. Рішення (у межах компетенції) приймають Президент і Радбез. На мене як на секретаря РНБОУ і радника з питань національної безпеки, а також на підпорядкований мені апарат покладено функції підготовки й супроводу необхідних рішень.

Так, компетенція й функції Ради нацбезпеки визначаються законом. Але своїм указом Президент не змінював функції РНБОУ, він лише уточнив функціональні обов’язки секретаря.

Стосовно суддів ви правильно зауважили: відповідні подання готуються Вищою радою юстиції, Верховною Радою та іншими органами, визначеними Конституцією й законодавством. Секретар Радбезу лише переадресовує ці подання Президентові. Жодних своїх повноважень глава держави нікому не передавав, а отже, Конституцію не порушував.

— Петре Олексійовичу, напевно, все-таки існує юридична відмінність між формулюваннями «переадресовує подання Президентові» й «подає Президенту пропозиції на підставі подань». Останнє, по суті, дає секретарю Радбезу правову можливість впливати на прийняття кадрових рішень. Це вже політичні функції. Ви себе вважаєте державним службовцем чи політиком?

— І тим, і тим. Причому я себе вважаю відповідальним політиком, для якого амбіції й повноваження — чинник другорядний. А головне завдання — ефективність єдиної президентської команди. Одним із елементів якої служить Рада національної безпеки.

— За законом про Радбез, ви є державним службовцем. Президентський указ розширює ваші повноваження, зводячи їх у ранг політичних. Таким чином, змінюються функції й компетенція не лише секретаря РНБОУ як конкретної посадової особи, а й органу в цілому. Причому змінюються не з допомогою закону, як це вимагає Конституція, а з допомогою указу. Такий висновок — не тільки моя думка, це ще й точка зору багатьох юристів, які непогано знаються на конституційній проблематиці.

Виходить, Президент вийшов за рамки своєї компетенції, всупереч вимогам уже згадуваних статей 19, 106 і 107 Конституції. Він не мав права з допомогою указів регулювати питання, які визначаються законами. І не мав права передавати частину своїх функцій іншій особі.

— Ви мене не переконали. Я не бачу, які президентські функції передано секретарю Ради національної безпеки...

— Наведу ще один приклад. Пункт 3 президентського указу «Про деякі питання організації діяльності Ради національної безпеки і оборони» дозволяє вам (за письмовим дорученням голови РНБОУ) вести засідання Радбезу. Тим часом стаття 11 закону про Раду нацбезпеки містить імперативну норму: передбачено, що глава Радбезу «особисто головує на засіданнях Ради національної безпеки». Тобто цю функцію закріплено за Президентом і ні за ким іншим.

— А тепер я вам зауважу, що все-таки існує юридична різниця між поняттями «головує» і «веде засідання». Припустімо, Президент відсутній з поважної причини. Хто має вести засідання Радбезу?

— Ваші функції Президент вже уточнив (причому досить своєрідно) в лютневому указі «Про деякі особливості організації діяльності Ради національної безпеки і оборони»...

— Я вже заявляв і ще раз повторю: цей указ відповідає Конституції й законодавству. Ви дотримуєтеся іншої точки зору?

— Так. У 3-му пункті указу міститься формулювання «надати секретарю Ради національної безпеки право здійснювати... такі повноваження». Гадаю, вам відомий зміст статті 19 Основного Закону. Вона зобов’язує органи державної влади й посадових осіб діяти виключно в рамках відведених повноважень і лише методами, передбаченими Конституцією та законодавством. Підкажіть, який нормативний акт дозволяє Президентові надавати секретарю РНБОУ бодай якісь повноваження?

— Ви ставите під сумнів правомочність цього формулювання? Чи у вас викликає сумніви законність функцій, наданих Президентом секретарю Радбезу?

— І те, й інше.

— Тоді по черзі. Стаття 7 закону про Раду національної безпеки зобов’язує секретаря РНБОУ забезпечувати організацію роботи, а також виконання рішень Радбезу. Яким чином секретар Ради у змозі це зробити?

Президентський указ №208 якраз і надає набір засобів, необхідний для виконання вимог закону. Відтепер секретар Радбезу матиме можливість ініціювати терміновий розгляд Кабміном питань про виконання рішень Ради, по-перше. Давати відповідні доручення органам виконавчої влади, по-друге. Звертатися в ці органи з запитами, спрямованими на забезпечення виконання рішень РНБОУ, по-третє. І, нарешті, контролювати виконання зазначених рішень, а в разі невиконання порушувати питання про відповідальність посадових осіб.

Таким чином, президентський указ не вторгається у сферу компетенції РНБОУ, відрегульовану законом. Він лише уточнює механізм виконання повноважень, покладених на секретаря Радбезу.

— Але в указі Президент не уточнює ваші повноваження. Він «надає право здійснювати повноваження».

— Ви цитуєте неточно. Між словами «здійснювати» й «повноваження» є принципово важливе словосполучення «відповідно до актів і письмових доручень Президента чи на виконання рішень Ради нацбезпеки». Це істотна різниця, бо йдеться про виконання технічних функцій.

— Президент, відповідно до статті 19 Основного Закону, може доручати вам лише те, що передбачено Конституцією й законодавством. Те, що ви перелічили, має право робити лише Президент. По суті, своїм указом він делегував вам свої функції, а стаття 106 Конституції забороняє йому це робити.

— А ви прочитайте ще й статтю 107 Конституції, в якій записано, що Радбез «координує та контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки». З допомогою яких механізмів? Якими інструментами має користуватися секретар РНБОУ, щоб виконати вимоги статті 7 закону про Раду й домогтися виконання рішень Радбезу?

У статті 106 Конституції, яку ви згадували, ідеться ще й про те, що Президент, на основі й на виконання Конституції та законів, видає укази, обов’язкові для виконання. Глава держави видав указ на підставі й на виконання Конституції та закону про Радбез. І в цьому указі передбачив механізм реалізації функцій, визначених у статті 107 Основного Закону й у статті 7 Закону «Про Раду національної безпеки і оборони». То в чому ж порушення?

— У статті 107 Основного Закону, на яку ви посилалися, зазначено, що компетенція й функції Ради нацбезпеки визначаються законом. У законі немає жодного слова про те, що секретар РНБОУ має право давати доручення центральним органам виконавчої влади, брати участь у засіданнях Кабміну чи виступати з ініціативою про відповідальність посадових осіб. І (тим паче) ніде не передбачено, що секретар Радбезу може подавати Президентові пропозиції стосовно кандидатур на посади суддів. Хай навіть підготовлені на підставі подань Вищої ради юстиції чи Верховного суду. Навряд чи ці та багато інших функцій, переданих вам відповідно до указу №208, можна вважати технічними.

— Ще раз повторюю, йдеться саме про технічні функції. Рішення (у межах компетенції) приймають Президент і Радбез. На мене як на секретаря РНБОУ і радника з питань національної безпеки, а також на підпорядкований мені апарат покладено функції підготовки й супроводу необхідних рішень.

Так, компетенція й функції Ради нацбезпеки визначаються законом. Але своїм указом Президент не змінював функції РНБОУ, він лише уточнив функціональні обов’язки секретаря.

Стосовно суддів ви правильно зауважили: відповідні подання готуються Вищою радою юстиції, Верховною Радою та іншими органами, визначеними Конституцією й законодавством. Секретар Радбезу лише переадресовує ці подання Президентові. Жодних своїх повноважень глава держави нікому не передавав, а отже, Конституцію не порушував.

— Петре Олексійовичу, напевно, все-таки існує юридична відмінність між формулюваннями «переадресовує подання Президентові» й «подає Президенту пропозиції на підставі подань». Останнє, по суті, дає секретарю Радбезу правову можливість впливати на прийняття кадрових рішень. Це вже політичні функції. Ви себе вважаєте державним службовцем чи політиком?

— І тим, і тим. Причому я себе вважаю відповідальним політиком, для якого амбіції й повноваження — чинник другорядний. А головне завдання — ефективність єдиної президентської команди. Одним із елементів якої служить Рада національної безпеки.

— За законом про Радбез, ви є державним службовцем. Президентський указ розширює ваші повноваження, зводячи їх у ранг політичних. Таким чином, змінюються функції й компетенція не лише секретаря РНБОУ як конкретної посадової особи, а й органу в цілому. Причому змінюються не з допомогою закону, як це вимагає Конституція, а з допомогою указу. Такий висновок — не тільки моя думка, це ще й точка зору багатьох юристів, які непогано знаються на конституційній проблематиці. Виходить, Президент вийшов за рамки своєї компетенції, всупереч вимогам уже згадуваних статей 19, 106 і 107 Конституції. Він не мав права з допомогою указів регулювати питання, які визначаються законами. І не мав права передавати частину своїх функцій іншій особі.

— Ви мене не переконали. Я не бачу, які президентські функції передано секретарю Ради національної безпеки...

— Наведу ще один приклад. Пункт 3 президентського указу «Про деякі питання організації діяльності Ради національної безпеки і оборони» дозволяє вам (за письмовим дорученням голови РНБОУ) вести засідання Радбезу. Тим часом стаття 11 закону про Раду нацбезпеки містить імперативну норму: передбачено, що глава Радбезу «особисто головує на засіданнях Ради національної безпеки». Тобто цю функцію закріплено за Президентом і ні за ким іншим.

— А тепер я вам зауважу, що все-таки існує юридична різниця між поняттями «головує» і «веде засідання». Припустімо, Президент відсутній з поважної причини. Хто має вести засідання Радбезу?

— Не сперечатимуся з вами. Але дозволю собі поставити кілька риторичних запитань. Якщо голова Радбезу відсутній, а засідання (за його дорученням) веде секретар, то хто в такому разі головує на цьому засіданні? Чому право ведення засідань покладено на секретаря Радбезу, а не, скажімо, на прем’єра? Адже саме на главу Кабінету (відповідно до статті 5 закону про РНБОУ) в окремих випадках покладаються обов’язки в.о. голови Ради...

— Стаття 11 того самого закону дозволяє Президентові здійснювати загальне керівництво роботою Радбезу й давати доручення членам РНБОУ, пов’язані з виконанням покладених на них функцій. Голова Ради скористався правом.

— І відрегулював це питання з допомогою указу. А в нього ж є ще одне право — законодавчої ініціативи. Не виникало б жодних запитань, якби всі не до кінця вияснені питання було знято з допомогою змін закону про Радбез. Дозволю собі зачитати вам витяг ще з одного правового акта — рішення Конституційного суду від 7 травня 2002 року. Цитую: «Постанови Верховної Ради України, укази й розпорядження Президента України є підзаконними актами (виділено автором. — Прим. Ред.), тобто такими, що приймаються на основі й на виконання Конституції та законів і повинні відповідати їм. Тому вони можуть перевірятися на відповідність не лише Конституції, а й законам України».

— Я знаю про це рішення. Від себе тільки хотів би додати: було б справедливо, якби ви так само пильно аналізували рішення стосовно й інших центральних органів. Діяльність РНБОУ відрегульовано Конституцією, законами про Радбез і про основи національної безпеки України. І особисто я докладу всіх зусиль, аби Рада не виходила за рамки відведеного їй правового поля. Аби вона була прозорим, демократичним органом. Водночас закону про Кабмін у нас немає досі, але я щось не помітив, щоб дії уряду критикувалися так само жорстко.

— Від себе хотів би зауважити, що РНБОУ і її секретар не є ексклюзивними героями наших критичних публікацій. А про необхідність негайного ухвалення закону про Кабінет міністрів наша газета писала неодноразово. Погодьтеся, виникало б значно менше запитань, якби президентські ініціативи стосовно РНБОУ були оформлені у вигляді поправок до закону, а юридичні формулювання не передбачали правової двозначності.

— Я не бачу в цих формулюваннях правової двозначності... Ви знаєте, наша дискусія позбавлена сенсу. Давайте залишимо мистецтво тлумачення Основного Закону майстрам цієї справи — суддям Конституційного суду. Як ви знаєте, у КС лежить подання групи депутатів парламенту, які поставили під сумнів конституційність президентського указу №208.

— Ви, до речі, заявили, що до результатів розгляду цього питання не складатимете з себе депутатських повноважень.

— Абсолютно правильно, бо саме цим указом я призначений секретарем РНБОУ.

— Але ви не поспішали розлучатися з мандатом і до цього. Чому ви не поспішали виконати вимогу Конституції, яка забороняє нардепам перебувати на державній службі? Більшість ваших колег із парламенту, ставши міністрами, свої депутатські повноваження склали.

— Зазначу, із депутатів-мажоритарників, по-моєму, лише міністр юстиції Роман Зварич здав мандат члена парламенту.

— Ви вважаєте це достатнім приводом для порушення Конституції?

— Моя позиція з самого початку була гранично чіткою. І вона грунтується саме на Конституції. Основний Закон визначає, що народ є єдиним джерелом влади і здійснює владу в тому числі й через представницькі органи. З депутатами, обраними за списками, все просто: вони пішли в систему виконавчої влади — їхні місця відразу зайняли інші, відповідно до передвиборних реєстрів партій і блоків. А як бути з мажоритарниками? Довибори, за законом, проводити не можна. Отож виборці, скажімо, мого округу, на рік будуть позбавлені права здійснювати владу через свого представника. Тому я вважав своїм обов’язком залишатися виразником інтересів виборців настільки довго, наскільки це буде можливо.

— Петре Олексійовичу, мені ваша позиція не видається цілком бездоганною. До того ж у пресі ваше бажання поєднувати два крісла (з посиланням на вас) пояснювали зовсім іншими причинами. То ви очікували появи президентського указу, який ніяк не могли оприлюднити. То вважали за свій обов’язок завершити роботу над підготовкою бюджету.

— Не пам’ятаю, щоб я казав таке.

— Можливо, хтось неправильно витлумачив ваші слова. У такому разі, наскільки точно передано вашу позицію в інтерв’ю газеті «2000»? Якщо вірити виданню, Петро Порошенко, розповідаючи про Радбез, заявив таке: «Ми обговорюватимемо з вищим керівництвом країни, приміром, те, в якому форматі погоджувати рішення Національного банку чи Верховного суду». Відколи рішення Верховного суду погоджують із Радбезом?

— Там так написано? Це маячня. Я хочу категорично відмежуватися від цих слів.

— А в тому, що голова Верховного суду (відповідно до президентського указу) є членом Радбезу, ви не вбачаєте некоректності?

— У чому некоректність?

— Перша особа незалежної гілки влади є членом координаційного органу при Президенті.

— По-перше, голова Верховного суду є членом РНБОУ за згодою. По-друге, відповідно до Конституції, Президент має право формувати персональний склад Ради. По-третє, Рада нацбезпеки, відповідно до тієї ж таки Конституції, є координаційним органом із питань національної безпеки. При цьому законодавець не написав, що Радбез має координувати діяльність лише виконавчої влади.

— Ви зараз посилаєтеся на статтю 107 Основного Закону. У ній же й записано, що РНБОУ у сфері нацбезпеки координує та контролює діяльність органів виконавчої влади.

— Але там не записано, що тільки їх.

— Але там і не записано, що Радбез має право координувати діяльність вищих судових і вищих представницьких органів — незалежних інституцій із особливим конституційним статусом. А Конституція дозволяє робити тільки те, що законодавчо дозволено.

— За Конституцією, повноваження РНБОУ формулюються в законі, так? У статті 4 закону про Радбез записано, що перелік питань, які належать до сфери національної безпеки, визначаються Основним Законом, Військовою доктриною та Концепцією національної безпеки...

— Доктрини немає, концепція втратила юридичну чинність...

— Так, але замість неї 2003 року ухвалено закон «Про основи національної безпеки». Стаття 3 цього нормативного акта визначає, що людина і громадянин, його конституційні права та свободи є об’єктом національної безпеки. А в статті 8 того ж таки закону записано, що одним із основних напрямів державної політики у сфері національній безпеки є створення ефективних, зокрема й судових, механізмів захисту конституційних прав людини та основних свобод.

Залучаючи до роботи РНБОУ голову Верховного суду, Президент реалізує свій обов’язок гаранта конституційних прав і свобод, серед яких і право на судовий захист. Крім того, глава держави в такий спосіб реалізує координаційну функцію Радбезу. Оскільки питання захисту (у тому числі судового) належать до питань національної безпеки. І оскільки, ще раз підкреслюю, у Конституції не записано, що РНБОУ має право координувати у сфері нацбезпеки дії лише виконавчої влади.

— Усе начебто логічно, Петре Олексійовичу. Але я ще раз змушений послатися на статтю 19 Конституції, яка передбачає, що влада повинна керуватися лише визначеними законодавчо способами реалізації своїх прав. Ніде не записано, що залучення голови Верховного суду до роботи Радбезу — єдино необхідний спосіб захисту прав і свобод.

— А яким чином Президент може реалізовувати свої конституційні обов’язки? З допомогою яких інструментів? Через законодавчу ініціативу? Слабеньке забезпечення...

— Якщо законів дотримуватися, вони будуть сильним інструментом. З допомогою законодавчої ініціативи Президент має право скоригувати необхідні механізми. Але я говорив не так про правові претензії до складу Радбезу, як про політичні й моральні. Членство голови ВР у Радбезі, наскільки відомо, викликало неоднозначну реакцію в самому Верховному суді.

— У Верховному суді?

— Я розумію ваш подив. Але я кажу не про самого Василя Маляренка, а про деяких суддів ВС, які вважають такий політичний крок некоректним.

— Мені про це нічого не відомо.

— А чи відомо вам, чим керувався Президент, відмовившись увести до складу РНБОУ міністрів юстиції та фінансів? Їхня сфера діяльності безпосередньо пов’язана з питаннями національної безпеки.

— В одному з варіантів списку членів РНБОУ були глава Мін’юсту та Мінфіну. Порушувалося питання і про міністра з питань надзвичайних ситуацій. Однак Президент хотів, щоб цей орган був компактним. Він вважає, що в разі потреби прем’єр здатний представити точку зору цих міністерств. Понад те, на більшості засідань міністри можуть бути присутні у ролі запрошених.

— Конфлікт між секретарем РНБОУ і главою СБУ формально можна вважати вичерпаним. Однак проблеми, наскільки відомо, залишилися. Зокрема, є дані: подання голови Служби безпеки, що стосуються призначення глав обласних філій СБУ, недозволено довго погоджуються в Радбезі.

— Функції апарата РНБОУ й особисто мої тут мінімальні. Я не хочу, щоб мій підпис сприймався як чинник впливу. Подання СБУ найчастіше просто візується, коли виникає потреба — супроводжується додатковою довідковою інформацією, необхідною для глави держави. Запевняю вас, що контрольних термінів проходження документів ми суворо дотримуємося. Більше того, ці терміни я уточнював і погоджував безпосередньо з Олександром Турчиновим.

Ми все передаємо вчасно, а якщо Президент або його секретаріат вважають за необхідне аналізувати ці документи, то це вже запитання не до нас.

Я хотів би, щоб усі зрозуміли: в мене немає ніяких особистих суперечностей із головою СБУ. Просто на деякі проблеми ми дивимося по-різному.

— Наприклад...

— Наприклад, на способи боротьби з незаконним прослуховуванням.

— Нова влада обіцяла покласти край цій біді раз і назавжди. А от спікер Литвин днями повідомив, що нічого не змінилося.

— Змінилося, на жаль, дуже мало. Поки що єдиний плюс — щире й сильне бажання нового глави держави ліквідувати цю проблему. Чіткого механізму поки що немає. З Президентом ми це питання не обговорювали. А тому я можу поділитися лише власними міркуваннями.

До повноважень РНБОУ віднесено й контрольні функції. До речі, на мій погляд, недостатньо прописані в законодавстві. Адже контрольні функції не менш важливі, ніж законодавчі, виконавчі або судові.

Отож, я пропоную в рамках контролю за дотриманням інформаційної безпеки створити спеціальний орган. Він, і тільки він займатиметься нормативним забезпеченням і конфіденційністю зв’язку, і так званого оперативно-технічного супроводу.

На сьогодні цілий ряд структур має право в разі потреби прослуховувати телефонні розмови. Одним із цих органів є Служба безпеки. І вона ж (відповідно до указу екс-президента Кучми) була визначена єдиним офіційним виконавцем цієї ролі. Я вважаю, що це функція не спецслужби, вона загрожує національній безпеці країни. Людина, котра безпосередньо здійснює функцію прослуховування, не може перебувати в підпорядкуванні людини, котра має право на оперативну діяльність.

В основу діяльності нового органа необхідно покласти жорсткий реєстраційний принцип. Усе повинно чітко фіксуватися: хто й коли звернувся по проведення тих чи інших оперативно-технічних заходів, на підставі якого нормативного документа він це робить. І в будь-який час відповідний контролер (який саме — визначать Президент і РНБОУ, це може бути уповноважений Президента чи самого Радбезу) зможе перевірити обгрунтованість і законність застосування спецзасобів стосовно тієї чи іншої особи.

— Кому цей орган має бути підконтрольним?

— Цей орган повинен бути при Президенті, який є гарантом дотримання конституційних прав. Така практика існує в багатьох країнах. Це поширений спосіб цивілізованого захисту від прослуховування. Але створення такої структури — лише один етап. Другий — ретельна ревізія всіх спеціальних технічних комплексів, завезених в Україну з цілком визначеною метою, і встановлення жорсткого контролю за їх використанням.

Поки що з боку СБУ розуміння в цьому питанні немає. Їхня реакція різко негативна. Але, чесно кажучи, сподіваюся, ми знайдемо компроміс.

Я переконаний, що ця тема стане предметом обговорення на засіданні Радбезу, і не виключаю, що за її результатами буде прийнято відповідні законодавчі зміни.

— Це, наскільки я розумію, не єдиний камінь спотикання у стосунках між секретарем Радбезу і главою СБУ?

— За законом, економічні злочини містять загрозу державній безпеці. І, відповідно, вони підслідні СБУ. Але я сумніваюся, що фінансові зловживання кожного підприємця завжди серйозно загрожують державі.

Я переконаний, нам слід ліквідувати принцип дублювання функцій. Не можуть три структури займатися одними й тими ж питаннями. Якщо з корупцією борються п’ять відомств, це означає, що реально з нею не бореться ніхто.

— Реформу силових структур, з вашої ініціативи, виведено за рамки адміністративних перетворень. Передбачалося, що буде створено спеціальну міжвідомчу комісію...

— Відповідне розпорядження Президента підписане. Сподіваюся, що незабаром комісію буде сформовано і вона негайно почне працювати. Більше, на жаль, поки що нічого сказати не можу.

— Багато рішень нової влади засекречені. У цьому є гостра потреба?

— Іноді — так. Але часто грифи «ДСК», «Цілком таємно» та «Не для преси» ставляться зовсім необгрунтовано. Я це списую на рефлекс, який дістався в спадщину від старої, закритої влади.

У питаннях, що стосуються національної безпеки, таємність необхідна. Більше того, будучи противником темників для ЗМІ, я запровадив би їх для високопоставлених посадових осіб. Маю на увазі, зокрема, те, як коментувався скандал навколо несанкціонованого продажу крилатих ракет, а також інцидент із російським десантним кораблем «Николай Фильченков». Різнобій у думках і емоційність в оцінках, на мою думку, завдали шкоди й національній безпеці, і престижу держави. Думка влади має бути єдиною, чіткою, аргументованою та зваженою.

До речі, питання, пов’язані зі сферою військово-технічного співробітництва та з регламентацією порядку перебування Чорноморського флоту на території України, найближчим часом стануть предметом розгляду РНБОУ.

— Те, що генпрокурор Піскун оприлюднив факт незаконного продажу ракет, та ще в інтерв’ю закордонному виданню, ви вважаєте виправданим?

— Генеральний прокурор — самостійна постать, він мав на це право. Але з погляду інтересів національної безпеки було б краще, якби Святослав Михайлович цього не казав.

— Чи правда, що ви лобіювали Миколу Азарова на посаду посла України в Російській Федерації?

— Маячня. Я вже втомився реагувати на різноманітні плітки... Хоча дозволю собі зауважити, що Микола Янович зміг би принести в Москві значно більше користі, ніж Микола Білоблоцький.

— До речі, про плітки. Петре Олексійовичу, чому саме вас, а не, приміром, Президента, спікера, прем’єра чи когось іншого називають покровителем Костянтина Григоришина?

— Я не шукаю собі покровителів і не шукаю ролі покровителя для себе. У конфліктах, на які ви натякаєте, істину мають встановлювати суди. Але від себе додам, що «Динамо» в країни свого часу просто вкрали.

— Якщо й так, то це сталося в 90-му, ще при Вікторі Безверхому.

— Я за те, щоб перевірити законність і тієї угоди.

— Днями з вуст прем’єра Юлії Тимошенко пролунала критична оцінка менеджменту Луцького автомобільного заводу. Із огляду на той факт, що підприємство входить до складу концерну «Укрпромінвест», ви прийняли ці зауваження на свій рахунок?

— Я виступав за те, аби після скасування пільг автомобілебудівникам була передбачена цивілізована форма підтримки вітчизняного виробника. Ідеться, крім іншого, про десятки, а з урахуванням суміжників — сотні тисяч робочих місць.

Ситуацію на Луцькому автомобільному заводі я наводив як приклад, оскільки добре знаю становище справ на цьому підприємстві. Свого часу Президент одним розчерком пера позбавив завод цілком законних на той момент пільг. І лише завдяки менеджменту підприємство вижило. Гадаю, Юлія Володимирівна була просто не дуже добре поінформована.

Через місяць, у рамках обговорення стратегії зі створення нових робочих місць, ми проведемо аналіз сформованої ситуації та, гадаю, знайдемо з неї вихід. Я переконаний, прем’єр-міністр чудово розуміє: ми не маємо права власноручно поховати галузь, яка є піонером в сфері новацій. Знищувати потужний технологічний комплекс — злочин.

У мене чудові стосунки з Юлією Володимирівною. Ми разом із прем’єром ефективно співпрацювали в бюджетному питанні. Це було наше спільне завдання, що закінчилося спільною перемогою.

Я себе вважаю, по старій пам’яті, відповідальним політиком. Котрий розділяє відповідальність за ефективність дій усієї команди Президента. Адже йдеться не про те, що Порошенко хоче якихось додаткових повноважень для себе.

— Правда?

— А ви сумніваєтеся? Ідеться про те, що Порошенко має отримати свою частку відповідальності за виконання завдань, поставлених Майданом. Заради реалізації загальнокомандних цілей я готовий іти на наймасштабніші домовленості й на найширші компроміси. Але заради цього ж я здатний бути послідовно жорстким, вимогливим і принциповим стосовно друзів і соратників. І вітаю таке саме ставлення до себе.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №1288, 28 березня-3 квітня Архів номерів | Останні статті < >
Вам також буде цікаво