Рівняння з двома відомими

Після того, як факт зустрічі Ігоря Смєшка та Віктора Ющенка став загальним надбанням, чутки про можливе зміщення керівника СБУ, що давно циркулюють, стали ще більш настійними. Нібито таємна вечеря викликала здивування й нерозуміння широкої громадськості на другому поверсі адміністрації Президента. Резонно припустити: несанкціоноване спілкування між найбільш небезпечним кандидатом у президенти від опозиції та вищих чинів спецслужби здатне викликати гнів у головному кабінеті країни. А низка поінформованих осіб в АП береться стверджувати, що Ігор Петрович не отримав від Леоніда Даниловича «добро» на такий контакт. Із тих же джерел стало відомо: Президент, м’яко кажучи, не заохочував неформальне спілкування між головою Служби безпеки й провідними вітчизняними політиками. Стверджується, що крайнє невдоволення Кучми викликали, наприклад, навіть спроби прем’єр-міністра Віктора Януковича встановити особисті стосунки зі Смєшком. Кажуть, дізнавшись про це, Леонід Данилович дав прочуханки й главі КМ, і керівникові СБУ. Причому в ході виховної розмови активно використовувалася дуже специфічна, але вкрай переконлива лексика.

Така версія, напевно, має право на існування, однак нам значно переконливішою здається інша. У владних коридорах говорити про можливе звільнення Смєшка почали приблизно місяць тому, й розмови ці в часі збігалися з чутками про можливу відставку Євгена Марчука. Рознощики інформації вважали дві гіпотетичні кадрові перестановки нерозривно пов’язаними. І посилалися при цьому на главу держави, котрий у приватних бесідах неодноразово нарікав на неготовність армії та Служби безпеки до виборів, а також на м’якотілість відповідних начальників. Який саме зміст гарант конституційних прав і свобод вкладав у наведені формулювання, лишається тільки здогадуватися. Можемо лише припустити: Леонід Данилович був не надто задоволений рівнем «просвітницької» роботи, проведеної з особовим складом згаданих силових структур. І не дуже вірив у їхню готовність виконати будь-який наказ верховного головнокомандувача. З цього погляду кандидатури Олександра Кузьмука та Володимира Сацюка влаштовували Кучму значно більше.

Не станемо стверджувати, що тільки ці обставини викликали невдоволення Президента. Проте, погодьтеся, заміна Марчука на виконавчого й прямолінійного Кузьмука цю гіпотезу цілком підтверджує. У світлі цього можна припустити: горезвісна вечеря може послужити не каталізатором, а, радше, гальмом для запланованого кадрового рішення. Якщо після пригоди Сацюка підвищать (а його нинішнього начальника відправлять, наприклад, «рулювати» Державним митним комітетом), тільки зовсім необізнаний не пов’яже такий крок із тим, що сталося на дачі в першого заступника голови СБУ. Більше того, це буде сприйнято як покарання Смєшка й, відповідно, як заохочення Сацюка. Можна сперечатися про те, наскільки Леоніда Даниловича турбує громадська думка. Проте нагнітати пристрасті в цій ситуації явно не в його інтересах. Кучмі вигідно, щоб скандал трохи вщух, щоб слідство просунулося в потрібному напрямі. Тоді можна й приступити до здійснення задуманого. Якщо, крий Боже, не трапиться якийсь новий ексцес. Тож від практично неминучого звільнення нинішнього головного контррозвідника (хоч як би цинічно це прозвучало) може врятувати хіба лише ще якась НП. Або відставка за власним бажанням.

Чи міг Смєшко, знаючи про те, що над його головою згущаються хмари, справді піти на несанкціонований контакт з Ющенком? Навряд чи. По-перше, настільки обізнана в таких питаннях людина добре розуміла, що втаїти цей факт йому не вдасться. По-друге, саме загроза близької відставки, швидше за все, не дозволила б Ігорю Петровичу піти на настільки безрозсудний крок. Є підстави думати, що Смєшко до останнього моменту сподівався відвести дамоклів меч, що повис над його головою. І підставлятися у своєму нинішньому становищі не став би. По-третє, якби навіть глава СБУ й наважився на неформальний діалог з Ющенком, він не став би брати у свідки Сацюка й уже точно не погодився б на те, щоб рандеву проходило на території останнього. Уявіть собі, що якийсь бізнесмен раптом призначає начальником своєї охорони кілера, якому його замовили. Уявили? Тоді зробіть висновок про правдоподібність версії, викладеної в першій частині цього матеріалу, самостійно.

Із високою часткою ймовірності можна припустити, що Смєшко не тільки попросив найвищого дозволу з приводу зустрічі, а й докладно, а головне оперативно доповів кому слід про всі подробиці розмови. Щоб випередити ще більш докладну доповідь Сацюка.

Що справді сталося того злощасного вечора? І що справді відомо Ігорю Смєшку? Відповідей на ці запитання досі немає. Про це ми або дізнаємося дуже скоро, або не дізнаємося ніколи.