Продається недобитий слон і зграя мосьок. Приватизація 2005 року: покупців закидають дрібними об’єктами

Продавати Батьківщину після революції — справа вкрай тяжка. Процеси у сфері власності цього року майже повсюдно мають префікс «ре» — себто реприватизувати. Для більшого шарму на чолі приватизаційного відомства поставили представницю Соцпартії Валентину Семенюк.

Втім, на тлі бурхливої діяльності уряду, точніше, безупинних голосних заяв його керівництва Валентина Петрівна незабаром почала виглядати як взірець поміркованості та зваженості. З чим її можна і привітати.

У іншому поки що вітати нема з чим. Завдання перших семи місяців Фонд держмайна провалив із тріском, продавши менш як десяту частину. При плані в 6 985,3 млн. грн. надходження від приватизації у січні–липні становили 647,4 млн. Причому більше половини цієї суми — від продажу Ринату Ахметову 40-відсоткового пакета «Краснодонвугілля», який залишився. Решта — відвертий дріб’язок.

Отже, для виконання річного плану залишилося знайти «барахла» на шість із хвостиком мільярдів гривень. І за неповні п’ять місяців примудритися його продати. ФДМ пошкріб по засіках і подав Кабміну список із десятка з чимось великих підприємств, який дуже важко назвати оригінальним. «Росава», сєверодонецький «Азот» і багато інших героїв, які набили оскому експертам і вже роками кочують по всіляких списках, то з’являючись, то зникаючи.

З відносно нових можна зазначити хіба що перший вихід «у люди» Одеського припортового заводу. Підприємство, безперечно, цікаве і привабливе. Щоправда, виставляння на продаж 50% акцій трохи позбавляє оптимізму. За теперішнього корпоративного законодавства інвестор, купивши такий пакет, одержує дуже багато головного болю і зовсім трохи реальних прав.

Торік припортовий уже готували на продаж цілком конкретному покупцю за досить невисокою ціною. Цього року спостерігається досить широкий розкид оцінок — від 200 до 400 млн. дол.

А от такі підприємства, як сєверодонецький «Азот» (100% акцій), Нікопольський південнотрубний завод (96,67%), рубежанський «Барвник» (25%) і ВАТ «Росава» (74,8%) обіцяють потенційному покупцеві захоплююче з’ясовування структури власності. А потім — ще не менш тривале спілкування з теперішніми власниками їхніх активів — із різноманітних ПС і ТОВ, створених на їх базі. Не факт, що знайдеться багато охочих займатися цим напередодні виборів.

Тож назва головної надії цього сезону звучить так само, як і торік, — «Криворіжсталь». Взагалі-то процедуру відбирання комбінату в Ахметова з Пінчуком іще не завершено, але в уряді питання вважають вирішеним. Тож Фонд держмайна вже рекомендував установити початкову вартість 93% акцій на рівні 5,88 млрд. грн. (1,16 млрд. дол.). У принципі, цього майже вистачило б для виконання зобов’язань перед бюджетом, проте якщо від суми відняти 804 млн. дол., які доведеться віддати колишнім власникам, залишиться хіба що мільярда півтора гривень...

Втім, за великого бажання існує можливість повернути гроші ІМС не цього, а наступного року. І тоді зовнішню пристойність буде дотримано.

Однак поки що в Кабміні сподіваються, що ціна під час торгів зросте, і тоді залишку вистачить на все. Торік максимальна ціна, запропонована за «Криворіжсталь», становила 1,5 млрд. дол. Нині для надання процесу солідності передбачається залучити для оцінювання пакета Deutsche Bank. Що дає надію на залучення до конкурсу не лише російських компаній або Mittal Steel, а й когось новенького. У реальності все залежатиме від того, наскільки інвестори погодяться ігнорувати рішення всіляких неукраїнських судів...

Теоретично подальший перебіг подій розписаний. Після визначення ціни вже на цьому тижні ФДМ має оголосити конкурс із продажу 93,02% «Криворіжсталі». Потім до 17 жовтня приймаються заявки, а 24 жовтня (строго через 75 днів після початку конкурсу) визначається переможець. Гроші за пакет мають надійти в листопаді...

Юлія Володимирівна вже оптимістично заявила, що конкурс покаже справжню вартість «Криворіжсталі» і що з кожним днем збільшується кількість підприємств зі світовим ім’ям, які хочуть узяти участь у цьому процесі. Втім, у що це виллється, стане відомо ближче до жовтня.

До речі, якщо особливого напливу конкурсантів усе-таки не станеться, у теперішніх власників з’являється шанс зберегти пакет за собою, вигравши конкурс. Варіант не такий уже й неймовірний: криворізький металургійний гігант — явно ближчий, ніж Туреччина, де СКМ збирається узяти участь у конкурсі з продажу меткомбінату Erdemir...

Серед інших принад списку-500 можна відзначити пакет акцій готелю «Ореанда» — скільки нового й захоплюючого дізнається його потенційний покупець про новітню історію цього чудового об’єкта! Певний інтерес здатний викликати й одеський «Краян», орієнтований на розробку кранової техніки для колишнього Союзу.

А загалом навіть за найбільш оптимістичного розкладу третій квартал у плані надходження грошей до бюджету можна вважати втраченим. У кращому разі уряд заробить грошей для країни під ялинку. На новорічні подарунки...

А гроші бюджету потрібні конче, і міністр фінансів Віктор Пинзеник уже заявив, що докладає зусиль для виконання плану приватизації. Проте, мабуть, не дуже розраховуючи на приватизаційний успіх, наше фінансове відомство в нагальному порядку готується до випуску єврооблігацій, здатних залатати діру, що утворилася. Жити ж треба. І фінансувати соцвиплати — також.

На минулому тижні Кабмін зібрався також продати цілу купу дрібних держпакетів. Затверджено список із близько 500 об’єктів. За словами Семенюк, це є кроком до затвердження вже поданого Фондом держмайна до уряду проекту Державної програми приватизації на 2005—2006 роки.

А прем’єр із властивим їй оптимізмом заявила, що кошти від цих продажів дозволять значно поліпшити життя народу.

Валентина Петрівна була набагато стриманішою. Вона наголосила, що до переліку увійшли подані галузевими міністерствами об’єкти, що є збитковими або потребують приватних інвестицій. Це досить коректна відповідь на запитання, чи багато вдасться виручити грошей, і... недвозначний сигнал пану Пинзенику.

Взагалі розмір пакетів народного добра, яке віддадуть у приватні руки, коливається від кількох відсотків до ста. Про існування деяких з об’єктів навряд чи підозрюють навіть жителі сусідніх сіл...

У липні знову заговорили про підготовку до продажу «Укртелекому». Оскільки про це говорять уже років вісім, тема відверто набридла всім. І чергові перспективи будь-якого ентузіазму не викликають. Якийсь час побалакають, складуть якийсь графік приватизації й охолонуть...

Можливість продажу «Укртелекому» до парламентських виборів майбутнього року строго дорівнює нулю. Найкращий час для продажів давно минув, і кому тепер потрібен 42-відсотковий пакет компанії, навряд чи хтось в Україні чітко собі уявляє. Міністр Червоненко узагалі вважає продаж компанії у нинішньому вигляді злочином...

Загалом очевидно, що ліквідний шар українських підприємств вже вибрано. Залишилися або цілковиті неліквіди, або об’єкти, для приватизації яких потрібні спеціальні процедури і які вже точно не можна «спихнути» під вибори або навіть зі шляхетною метою фінансування зрослих соціальних програм.

Тривають розмови про участь ФДМ в управлінні держмайном. Тема, звісно, давно затаскана, але ж треба чимось зайняти колектив, розробників усілякої нормативної бази. Також Фонд держмайна проводить претензійно-позовну роботу з 203 підприємствами з метою їхнього повернення в державну або комунальну власність. Цифра досить велика, чого не скажеш про реальну віддачу для держави.

Втім, аби почати, а там воно й піде. ФДМ потихеньку шукає своє нове обличчя. Ситуація, коли будь-яка бізнес-група дивиться на приватизаторів, як на порожнє місце, цілком звична, але трохи принизлива. Все-таки фахівців у Фонді держмайна України побільше буде, ніж на Банковій або Грушевського...