Пристрасті за «першою кнопкою» - Архів - dt.ua

Пристрасті за «першою кнопкою»

23 вересня, 2005, 00:00 Роздрукувати Випуск №37, 23 вересня-30 вересня

Ближчим часом президент обіцяв призначити нового президента Національної телекомпанії України. Від того, хто обійме цю посаду, значною мірою залежить доля як самої телекомпанії, так і суспільного мовлення в Україні...

Ближчим часом президент обіцяв призначити нового президента Національної телекомпанії України. Від того, хто обійме цю посаду, значною мірою залежить доля як самої телекомпанії, так і суспільного мовлення в Україні. Часу на ухвалення рішення у Ющенка не так уже й багато: вже тепер ситуацію на каналі аж ніяк не можна назвати нормальною. Навряд чи сторонам конфлікту — менеджменту НТКУ та профспілкам — вдасться залагодити проблему самотужки. Крапку може поставити Віктор Ющенко, підписавши указ про нового керівника НТКУ і тим самим визначивши роботу каналу у період виборчої кампанії. Як пообіцяв глава секретаріату президента Рибачук, конкурс на заміщення цієї вакантної посади буде не конкурсом на лояльність до влади, а конкурсом концепцій подальшого розвитку каналу.

Від самого початку помаранчева влада не могла чітко визначитися з тим, що далі робити з її власним інформаційним ресурсом — державним телебаченням. Однією з виборчих обіцянок Ющенка було створення системи суспільного мовлення, однак до цього під час переписування бюджету на початку року руки не дійшли. Тому президент мав «залізне алібі», заявивши, що суспільного телебачення немає, оскільки грошей на реформу немає у бюджеті.

Далі ставало очевидним, що влада ще дуже далека від усвідомлення того, як реформувати державний канал. З одного боку, було зрозуміло, що залишити «так як є» вже не можна, а реально його реформувати, себто не просто змінити картинку, а зробити реально незалежним, — ще не можна. Наближення парламентських виборів не було тим фактором, що сприяв би радикальній еволюції каналу від державного до суспільного.

Тоді Президент призначив керівниками каналу людей, із якими пов’язував надії на виведення УТ-1 із кризи. Таким головним антикризовим менеджером став Тарас Стецьків, із собою він привів на канал команду молодих керівників на чолі з Андрієм Шевченком. Новий менеджмент не приховував, що головним завданням бачить створення на базі НТКУ системи суспільного мовлення.

Господарство, яке отримав Стецьків, було, м’яко кажучи, не в найкращому стані. НТКУ досі являє собою гігантський механізм, який видає у кінцевому варіанті мінімальний результат. Величезний штат працівників як для телекомпанії, надзвичайно обтяжений бюрократичними моментами технологічний процес, застарілі як у технологічному, так і в змістовному сенсі програми та шість! годин, не враховані у програмній сітці, — це те, з чим довелося мати справу.

Ці години ефіру віддавалися різним комерційним структурам для «джинси» — замовних сюжетів і цілих рекламних програм. Власне, цим грішать більшість українських каналів, однак обсяги вражають саме на державному телебаченні. Це був один із головних способів заробітку на каналі, і така практика, до речі, триває й тепер. Зрозуміло, що більшість коштів, які потрапляли на канал за цією схемою, були «в тіні». Правда, Андрій Шевченко каже, що наразі залишилася одна така не врахована година, і обіцяє, що від часу запуску нової сітки мовлення з 19 вересня в кінці «джинсових» сюжетів ставитимуть позначку «проморепортаж». Зрозуміло також, що така політика на очищення ефіру зовсім не подобається тим, хто вже роками працює за такими випробуваними й ефективними для гаманця схемами.

Інша проблема — як легально заробляти гроші, адже все зароблене від реклами, оренди, трансляцій тощо йшло не на канал, а до бюджету. А вже з держказни кошти знову спрямовувалися на канал, але через посередника — Держкомінформації Чижа. Фактично Чиж залишається розпорядником коштів, і його пріоритети явно не збігаються із пріоритетами керівництва каналу. Поки що це єдина проблема, яка близька до вирішення. Парламент схвалив у другому читанні проект змін до Закону «Про телебачення і радіомовлення», який визначає НТКУ як державне підприємство, що дає право на ведення компанією господарської діяльності. Інакше кажучи, як держпідприємство НТКУ зароблятиме гроші й саме визначатиме, на що їх розподіляти.

Це дасть можливість закупити необхідну новітню техніку і зрештою встановити адекватну оплату працівникам. Адже це нонсенс — ставити завдання залучити до роботи на першому каналі перших «зірок» вітчизняного ТБ і залишати зарплатню на рівні державних службовців.

Останні місяці нове керівництво працювало над програмою так званої оптимізації виробничого процесу та реорганізації телекомпанії. За словами віце-президента НТКУ Олега Кузана, перевірка роботи компанії та її аналіз засвідчили, що більшість працівників — зовсім не журналісти, а ті, хто, так би мовити, «забезпечує процес», що чимало функцій на каналі фактично дублюють різні відділи, деякі заявлені програми роками не виходять в ефір, однак усі ці люди продовжують отримувати зарплатню. Фактично, НТКУ являє собою досить консервативну державну структуру зразка 80-х років, яка на сьогодні вже не має шансів ефективно працювати і конкурувати з комерційними каналами, що працюють за зовсім іншими схемами та принципами. Нові менеджери дійшли висновку: без радикальних змін, кінцевим результатом яких мало б стати створення суспільного мовлення, канал і надалі перебуватиме у стані перманентної кризи.

Через вісім місяців роботи на посаді президента НТКУ Тарас Стецьків пішов у відставку, голосно гримнувши насамкінець дверима й заявивши, що за цей час так і не отримав політичної підтримки для реформування державного телеканалу у суспільний.

Час для відставки був вдалим для Стецьківа, оскільки він зміг втримати свій депутатський мандат, однак зовсім не вдалим для його команди. У часі ця відставка збіглася з публічним оголошенням планів менеджерів каналу провести його реорганізацію. Ця реорганізація передбачала низку досить неприємних речей, наприклад звільнення сотень працівників. І, природно, це не могло не викликати незадоволення у самих працівників та профспілок, яким повідомили про такі плани заздалегідь, за три місяці.

Відставка Стецьківа серйозно загострила конфлікт, що вже давно назрівав у колективі телекомпанії. У період «безвладдя» профспілки перейшли до активних дій, виголосивши декларацію, в якій розкритикували дії та план реформування від нових керівників, а потім на зборах висловили цим керівникам недовіру, звинувативши їх у зриві держзамовлення та у кризі на каналі. На останніх зборах, що відбулися в середу, було обрано кандидата, який претендуватиме на посаду президента НТКУ від імені творчого колективу. Із шести кандидатів, які представили свої програми, обрали Євгена Каленського, людину, котра працювала віце-президентом компанії до лютого нинішнього року й займалася переважно комерційною діяльністю та спортивними програмами.

Керівники каналу на останні збори не прийшли, заявивши, що вони репрезентують точку зору не всього колективу, який налічує близько 2 тис. осіб, а профспілкового активу. Така коротка хронологія конфлікту.

Єдине, з чим погоджуються обидві сторони, це те, що реформувати канал потрібно. Інакше перманентна тенденція зниження рейтингу Першого каналу призведе до того, що структура із величезними можливостями перетвориться (якщо досі не перетворилася) на абсолютно маргінальний канал із рейтингом 1% або 2%. І це телеканал, покриття якого сягає 98% території країни.

Профспілкові лідери кажуть, що пропонували Стецьківу свій план реформ ще у лютому, однак так і не дочекалися бодай його обговорення. Тепер вони змушені апелювати до Президента країни і планують із ним зустріч, аби викласти своє бачення ситуації. Шансів для примирення з командою Шевченка, заявила «ДТ» голова комітету нової профспілки НТКУ Мар’яна Ангелова, вже немає.

Один із головних козирів профспілок — канал втрачає своїх глядачів, і це видно з того, як змінився склад аудиторії нових новин від УТ-1. Відразу після запуску їхній рейтинг знизився. Глядач, який звик роками дивитися офіціоз, не сприйняв новини у зовсім іншому стилі, і почався відплив сталої аудиторії каналу, переважно людей із сільської місцевості та пенсіонерів.

Нині спостерігається поступове зростання рейтингу, інколи «Вісті» навіть входять до трійки новинних лідерів після «Подробностей» та «ТСН». Особливо помітні результати після запуску з понеділка нової верстки. Першого ж дня — понеділка — рейтинг новин зріс до давно небаченої цифри 5%. І це серйозний аргумент на користь позиції реформаторів. Та аудиторія новин державного каналу справді змінилася.

Чимало людей у колективі НТКУ не сприйняли нових підходів до подачі новин, мовляв державний канал має свої особливості і зобов’язаний обслуговувати державу, тобто подавати офіціоз, який, зрозуміло, не звучатиме на приватному каналі. Такої позиції дотримується чимало людей у Секретаріаті президента, й інколи це ставало предметом суперечок між прес-секретарем президента Іриною Геращенко та першим віце-президентом НТКУ Шевченком.

За словами Ангелової, профспілки теж за реформування НТКУ, однак він повинен зберегти звичне для глядача «обличчя», виконувати державне замовлення, а реформування має бути поступовим і з дотриманням соціальних гарантій працівників. Головне запитання профспілок — навіщо звільняти людей, а потім закуповувати програми, якщо їх можна виробляти працюючим колективом? Власне, у цій ситуації профспілки виконують природну для них функцію і не переймаються питанням, чи здатен виробляти якісний і сучасний продукт колектив, який звик працювати в зовсім інших умовах і за іншими стандартами і значна частина якого просто не здатна конкурувати з приватними каналами.

Андрій Шевченко із відповіддю на це запитання визначився і налаштований досить радикально. Він каже, що досі на каналі не звільнено жодної людини, однак без скорочення не обійтися. Він стверджує, що не йтиме на компроміс із профспілками; за його словами, утримувати такий обтяжений і неефективний механізм нечесно стосовно глядача, який, зрештою, і платить за державний канал. Найоптимальнішим варіантом він вважає реорганізацію каналу вже з Нового року, коли, як звичайно, 31 грудня всі працівники пишуть заяви про відставки, а 1 січня заяви про зарахування на роботу пишуть уже не всі.

Минулого тижня невдоволення висловив уже колектив УТР — Державної телерадіокомпанії «Всесвітня служба «Українське телебачення і радіомовлення». Профспілка й рада трудового колективу розповсюдили заяву, в якій заявлено «протест проти спроб колишнього президента НТКУ Стецьківа приєднати УТР до НТКУ». По суті, нині УТР перебуває під контролем Держкомінформації Івана Чижа. Команда Стецьківа давно висловлювалася за приєднання українського мовця на закордон до НТКУ. Як з’ясувалося, цей процес уже пішов — президент підписав таке доручення, і воно нині на розгляді Кабміну. Саме це й викликало протест УТР і його керівництва, яке давно й тісно співпрацює з Іваном Чижом і не повністю розділяє план реформ від Стецьківа.

Ця заява дуже радикальна, чого варта фраза про те, що приєднання УТР до НТКУ означатиме знищення УТР, «що вигідно виключно дестабілізуючим реакційним силам у країні, які ставлять перед собою мету знищити конституційний лад...» Також заявлено: для того, щоб не допустити приєднання до НТКУ, колектив УТР готовий перейти до радикальних методів.

Андрій Шевченко у свою чергу називає дуже позитивним моментом те, що процес приєднання вже пішов.

До речі, це один із чотирьох головних пунктів концепції, яку представила його команда цього тижня і котра вже зареєстрована в секретаріаті президента. Кінцевим результатом цієї програми реформування НТКУ є система суспільного мовлення у вигляді чотирьох каналів:

1) Перший канал, створений на базі НТКУ, пропонують позиціювати як сімейний канал. Головний змістовий продукт — потужний новинний блок, ток-шоу, популярні фільми та серіали. Більше того, завданням у перспективі на 2007 рік є створення системи власного виробництва серіалів та фільмів. Такий канал може отримати на ринку частку аудиторії у 15—20%, планує Шевченко.

2) Другий канал пропонують створити на базі обласних державних телерадіокомпаній. Головним його продуктом мали б стати публіцистичні програми, на освітню та культурну тематику, а також програми для регіонів, що вироблятимуться, зокрема, й самими регіональними відділеннями. Це важлива функція суспільного мовника, однак, зрозуміло, що такий канал не може претендувати на значну частку ринку (прогнозується частка аудиторії у 3—5%)

3) Третій канал — українська версія Euronews. За день до своєї відставки Стецьківу таки вдалося реалізувати свій амбітний план і купити 1% акцій цього каналу, що дозволяє використовувати його «картинку» й транслювати на території України.

4) І останній канал у блоці Суспільного мовлення УТР — мовлення на закордон.

Забезпечувати роботу всіх чотирьох каналів може одна група менеджменту та відповідних служб, що дозволить істотно зекономити на адмініструванні й перерозподілити кошти на безпосередньо виробничий процес. Імовірно, цей план Ющенко розглядатиме відразу після повернення зі США, адже через складні умови в колективі НТКУ зволікати з призначенням — означає лише загострювати проблему.

Як відомо, новий глава Секретаріату Олег Рибачук пообіцяв, що саме програми будуть визначальними під час розгляду кандидатів на посаду керівника НТКУ. Кажуть, такий підхід в оточенні Президента сподобався не всім, однак після публічної заяви відійти від нього буде вже складно.

Насправді дилема для президента не в особистостях, а в підходах, хоч слід визнати, що лава запасних телевізійних менеджерів у Ющенка також не дуже чисельна. Серед головних кандидатів називають: Андрія Шевченка, Олега Кузана — це команда Стецьківа; Олександра Ткаченка, який заявляв про бажання займатися створенням суспільного мовлення ще з початку нинішнього року, але відповідно до своєї концепції; давнього друга Ющенка та головного редактора «України молодої» Михайла Дорошенка; керівника інформаційного відділу «Тонісу» Дмитра Тузова та голову правління цього ж каналу Віталія Докаленка; топ-менеджера «Ери» Тараса Аврахова. В останнього було чи не найбільше шансів, однак указ про його призначення так і не був підписаний.

А тим часом вибір нового керівника НТКУ буде не так вибором конкретного менеджера, як вибором шляху, який визначатиме долю НТКУ. По суті, президент має насамперед визначитися: чи робити ставку на використання каналу як інформаційного ресурсу влади в період виборчої кампанії — чи прийняти програму реформування й отримати той козир, що він залишається відданим своїм обіцянкам і прагне забезпечити Україні демократичний інформаційний простір.

Кожен із цих варіантів має в очах влади свої плюси і мінуси. З одного боку, в період війни компроматів, у яку вступила країна перед виборами, кожен інформаційний ресурс важливий.

Політична криза, що стартувала з відставкою Олександра Зінченка, так і не дала можливості оточенню Президента остаточно перерозподілити інформаційний простір країни на свою користь, і навряд чи в цій ситуації це оточення буде готове втратити контроль і над державним мовником.

З іншого боку, у разі неприйняття програми реформ Ющенко отримає чергову порцію критики і втратить реноме прихильника вільних принципів у розвитку медіа як в Україні, так і за її межами. Адже для Європи та США державне мовлення — це пережиток, держава контролює лише мовлення на закордон.

Якщо принципи політичної передвиборної доцільності знову візьмуть гору у рішенні Ющенка щодо розвитку НТКУ та призначення його керівника, це буде не вирішенням проблеми, а лише її тимчасовою відстрочкою. Адже не можна назвати інакше, ніж ПРОБЛЕМОЮ, заявлений на «першій кнопці» канал, що стабільно бовтається на 12—14 місці рейтингу глядацьких симпатій і до того ж проїдає чималі бюджетні гроші.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 14 вересня-20 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво