ОСТАННЄ СЛОВО - Архів - dt.ua

ОСТАННЄ СЛОВО

5 квітня, 2002, 00:00 Роздрукувати Випуск №13, 5 квітня-12 квітня

Якщо неодноразово чуті напередодні виборів із вуст вітчизняних політиків відгуки про російських ...

Якщо неодноразово чуті напередодні виборів із вуст вітчизняних політиків відгуки про російських політтехнологів скоротити до мінімуму, повністю зберігши при цьому емоційно-значеннєве навантаження, вийде суцільне «Вау!» Москвичі, судячи з відомостей очевидців, — великі майстри справляти на клієнтів враження, вражаючи їхню уяву масштабністю мислення, глибиною інтелекту і рівнем організаторських здібностей. Заворожені магнетизмом іноземних піарників, овіяних славою перманентних електоральних боїв, наші здобувачі депутатських мандатів, неначе малі діти, довіряли їм свої електоральні долі, не лякаючись розцінок і розмірів гонорарів. Відгуки про отримані результати ще не прозвучали. Однак насмілимося припустити, що в переліку коротких характеристик місце «Вау!» займуть інші висловлювання.

Поки ж ми вирішили поцікавитися оцінкою своєї роботи і роботи своїх колег у тих, хто допомагав кувати перемогу Соціал-демократичній партії (об’єднаній) і Команді озимого покоління. «Ковалям» було запропоновано відповісти на запитання про те, що завадило патронованим ними політоб’єднанням в одному випадку не добрати до прогнозованих відсотків, в іншому — не здобути прохідного бала зовсім. На думку одного зі співзасновників Фонду ефективної політики (відомого також як Фонд Павловского) Марата Гельмана, головною причиною того, що результат СДПУ(о) виявився нижчим, аніж прогнозувалося, є Михайло Рябець.

— Можливо, це не усвідомлені дії, а просто бездарна організація ним виборів, коли людям доводилося годинами простоювати в черзі спочатку по бюлетень, а потім до кабінок. Але та аполітична частина населення, серед якої було чимало симпатиків соціал-демократів, зіштовхнувшись із такою перепоною, не стала голосувати. Проголосували ті, хто вважає голосування громадянським обов’язком, хто йде голосувати не просто за того, хто йому подобається, а вирушає виконати обов’язок. Це, звісно ж, не виборець соціал-демократів.

Друга причина — це те, що всю виборчу кампанію соціал-демократи намагалися вивести проблему «за Кучму чи проти Кучми» за рамки виборів. Принаймні, вони намагалися зробити так, щоб це не так гучно звучало. А коли з’явився фільм «Піар», що чітко позначив: ось ці — проти Президента, а решта — за, то есдеки потрапили саме в другу групу. Вийшло, що вони — прокучмівська партія, і на цьому СДПУ(о) втратила певну кількість голосів. Були й інші чинники, але мені здається, що ці два моменти були найсуттєвішими.

Ну, і третє, що від них уже не залежало, — трагічні події в Івано-Франківську.

— Даруйте, не бачу логіки. Адже убитий був соціал-демократом, а отже, рейтинг СДПУ(о) через співчуття їй, як постраждалій стороні, мав якщо не зрости, то принаймні не впасти.

— Тут річ не в тім, кого убили, а в самому конфлікті, у тому, що була якась нестриманість. Це відштовхнуло значну кількість людей на Сході від Ющенка, на Заході — від СДПУ(о).

— А в чому криється стратегічний прорахунок у виборчій кампанії Команди озимого покоління?

— Складно сказати. Стратегічна помилка полягала в тому, що в Україні в принципі немає чотирьох відсотків ліберально орієнтованих людей. Зазвичай іде таке нашарування: ідеологія — лідер — справи. А там цього не було. Хорошковський — ніякий не лідер. Він не харизматичний, такий собі хлопчик, який нікого не може захопити. Досвід справ також відсутній. Залишалася тільки ліберальна ніша. Ну, і певна напористість, що могла дати ефект, якби атмосфера виборів була не атмосферою громадянської війни.

Ідея нового покоління могла б вистрілити, якби її автори могли змінити ситуацію. Якби в руках людей, котрі створювали цей проект, було управління подіями, тобто вони займалися б не своєю кампанією, а моделюванням ситуації в Україні. Для перемоги їм потрібно було дискредитувати всі політичні сили. Старі. І тоді нові, може, виграли б. У мистецтві є такий прийом: коли ти не можеш «витягнути» обличчя, ти просто робиш темнішим тло. Тобто для того, щоб зійшло нове, треба дискредитувати все старе. Я можу так сказати: у тому сценарії, що вони розробили, у них шансів не було. Єдина їхня опора була — ліберальна ніша. Але прибічників ліберальної ідеї в Україні усього 1,8 відсотка населення. КОПи набрали два відсотки.

Річ у тім, що цей проект Озимого покоління мені, наприклад, знайомий із 1995 року. У Росії він жодного разу не вдавався. Хоча його неодноразово намагалися реалізувати одні й ті ж люди. Тут їм вдалося переконати в тому, що він працює, досить серйозних людей, у Росії ж у них не виходило навіть це. 1995 року був так званий проект Покоління рубежу, яке посів на виборах у Держдуму почесне передостаннє, сорокове, місце.

Сам автор проекту Команди озимого покоління, який очолює Школу культурної політики, Петро Щедровицький відмовився говорити про недоліки політтехнологічної стратегії виборчої кампанії об’єднаних соціал-демократів, вважаючи це неетичним. Його оцінка власної діяльності така:

— По-перше, кампанія КОПів не досягла головної мети — змінити порядок денний виборів. Перестати обговорювати зміну Президента і боротьбу еліт за владу, а порушити питання про необхідність якнайшвидшого прийняття комплексу законів, що сприяють економічному розвитку України. Населенню було успішно нав’язано проблему протистояння «Ющенка і Кучми» як основне питання виборів. КОП вписали в дану схему як проект, спрямований на підтримку однієї з конфліктуючих сторін.

По-друге, суттєво вплинуло на рішення багатьох виборців побоювання «втратити свій голос». Доводилося працювати при прямій протидії більшості ЗМІ, котрі із початку лютого наполегливо підкреслювали, що «лише шість партій подолають чотиривідсотковий рубіж», а «КОП ніколи не набере більше 1% голосів». Ця інформація, природно, не могла не бути донесена до більшості виборців.

По-третє, партія «Нова генерація», котра у результаті здобула 0,7% голосів, забрала частину голосів КОПів. Чому інвестори цієї партії вчасно не прийняли рішення про доцільність об’єднання з Командою озимого покоління, залишається загадкою.

І останнє: на відміну від шести партій, які за даними ЦВК усе ж подолали чотиривідсотковий бар’єр, Команда озимого покоління не могла розгорнути повноцінну структуру спостереження і контролю за виборчим процесом на дільницях. До того ж утворення черги на виборчих дільницях не сприяло явці виборців, котрі підтримують праволіберальний політичний спектр, — представників малого і середнього бізнесу, сфери послуг, інтелігенції, молоді тощо.

Хотілося б підкреслити три основні трудності.

По-перше, у ході кампанії стало очевидно, що праволіберальна ідеологія в Україні за останні 10 років не популяризувалася. Більше того, ряд впливових аналітиків і оглядачів ЗМІ в ході кампанії неодноразово підкреслювали, що в Україні немає виборців, готових підтримати цю ідеологію.

По-друге, кампанія КОП фактично була «відчужена» від основних (загальнонаціональних) засобів ефірної трансляції — каналів «1+1» і «Інтер». Лише в останні кілька днів, як видно, усвідомивши згубність даної стратегії, керівництво каналів «поставило» ряд сюжетів у блоках новин про Команду. Вимушена в цій ситуації ставка на канал ICTV несла на собі як плюси — більш 60% респондентів отримували інформацію про новий виборчий блок із телебачення, так і мінуси — названий канал, а отже, і кампанія Команди озимого покоління в цілому в очах багатьох виборців виявився щільно «склеєним» із «партією влади».

По-третє, короткий строк кампанії в поєднанні з тим, що виборчий блок було створено 29 грудня 2001 року, не дозволив розгорнути ефективну і загальнонаціональну партійно-активістську мережу в регіонах, що могло б, звісно, компенсувати те, що кампанія слабко представлена в загальнонаціональних ефірних ЗМІ. До речі, там, де така мережа була створена, КОП практично подолала чотиривідсотковий бар’єр.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №38, 12 жовтня-18 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво