НАЙШЛА КОСА НА... МАНТАЧКУ - Архів - dt.ua

НАЙШЛА КОСА НА... МАНТАЧКУ

12 грудня, 2003, 00:00 Роздрукувати Випуск №48, 12 грудня-19 грудня

Голосувальний четвер 27 листопада у парламенті, коли ухвалювали державний бюджет у другому читанні, залишив у душах багатьох не лише політично-економічний слід, а й гіркоту від збезчещеної аграрної цноти...

 

Голосувальний четвер 27 листопада у парламенті, коли ухвалювали державний бюджет у другому читанні, залишив у душах багатьох не лише політично-економічний слід, а й гіркоту від збезчещеної аграрної цноти. Хтось цитував «Повію» Панаса Мирного. Одні захлиналися, переповідаючи, як вся фракція Аграрної партії України, «лягла» під «Нашу Україну», другі смакували деталі, як із колишньою головихою обійшлися і проурядовці, й опозиціонери. Були й такі, хто розцінив крок аграрної фракції як політичний демарш. Що ж відбулося насправді? Заради істини зустрівся з Катериною ВАЩУК, головою фракції АПУ у Верховній Раді.

— По правді, бюджет ніколи нікого не влаштовує. Але все-таки головна фінансова книга на 2004 рік для селян видалася на 700 млн. гривень щедрішою, ніж цьогорічна. Вперше з’явилася можливість одержати довготермінові кредити, новація — здешевлення за рахунок бюджетних коштів вартості мінеральних добрив; зросла у грошовому виразі й підтримка продукції тваринництва. Одне слово, нас, аграріїв, багато позицій влаштовувало. Але за умови, що зберігається діюча податкова система. Тим більше, під час зустрічей і з Президентом, і з першим віце-прем’єром Миколою Азаровим мене запевняли, що старе податкове поле спеціально для селян не «переорюватимуть». Принаймні на рік, поки ми не напрацюємо таку схему, яка влаштовуватиме як сільськогосподарську галузь, так і уряд. Усе це ми виписали в законопроекті №4000-1, який вносить зміни у податкове законодавство, а простіше: усі податки залишаються такими, до яких селяни звикли.

— Законопроект № 4000-1 розглядали перед бюджетним голосуванням і... відхилили. Зрозуміло, для вас це психологічний стрес, злам... Тверда налаштованість голосувати за бюджет змінилася на «проти». Ви нараз усвідомили, що можете залишитися з бюджетом, але без податкових пільг. І вирішили не здаватися «за так»...

— Передусім ми повинні були мати гарантії, що всі обіцянки уряду — не голослів’я і будуть дотримані. Адже анулювання пільги з податку на додану вартість збіднила б селян на два з лишком мільярди гривень. Другий момент: одна зі статей законопроекту №4000-1 вносила зміни до закону про податок на доходи фізичних осіб, згідно з якими запроваджувалося оподаткування підсобних господарств, дачних ділянок — шість соток, дванадцять... Хоча для багатьох родин підсобне господарство — єдине джерело статків і виживання. Тобто на все, що дядько-тітка виростили, мусили заповнювати декларації. Продав молоко, м’ясо — з прибутку маєш сплатити податок. І в таку паперову віхолу потрапило б майже 12 млн. осіб. Звісно, це загальмувало б розвиток села, оскільки кожен, застрашений «зв’язками» з фіскальними органами, навідріз відмовлявся б тримати у стайні зайву корову чи кабанця, дорізати город. До всього, такий податок у складний для аграрного сектора час не просто економічно безглуздий, а навіть аморальний. Тому ми зробили відповідну заяву і всією фракцією залишили сесійний зал.

Після цього зібралися фракції більшості і запевнили, що всі наші вимоги буде підтримано. Але це — гарантія на словах... Ми вгамували свою непокору лише тоді, коли отримали письмове підтвердження Віктора Януковича і Миколи Азарова про те, що за законопроект №4000-1 віддадуть голоси всі проурядові фракції. Це листовне запевнення з підписами керівників Кабміну зберігаю для мемуарів, аби не думали, що аграрії нараз змінили свою думку чи «грали» в політику. Нічого подібного! Ми керувалися тверезим економічним розрахунком: що станеться із селом, забитим податками?!

— Катерино Тимофіївно, як тоді пояснити почесний ескорт в особі «нашоукраїнців» біля вашого крісла у сесійній залі? Що вони нашіптували вам у вухо?

— Звичайно, ті, хто не хотів, аби бюджет був проголосований, розуміли, що позиція аграріїв — вирішальна. Тоді за браком наших голосів бюджет «завалюють» і відправляють на доопрацювання. Мабуть, на нас розраховували, думали скористатися «образою» АПУ на парламентаріїв, котрі не підтримали законопроект № 4000-1. Але я керувалась ідеєю-фікс: за будь-яку ціну одержати гарантії, що нас не обведуть навколо пальця, ми ж бо обіцяли захистити селян. І коли така «вірча грамота» була в мене в руках, піднеслася духом. Вручаючи її, Віктор Федорович дивився мені у вічі: «Ми коли-небудь вас обманули? Ні!» Коли він поставив свій підпис, подумала, що це навіть більше, ніж ми могли домогтися.

Наступного дня, 28 листопада, поданий мною законопроект №3022 усе-таки проголосували, і, до честі Януковича, тримаючи курс на Прибалтику, він з літака зателефонував мені: «Переконалася, Катерино Тимофіївно, що уряд слова дотримує?!» Я йому щиро подякувала і сказала: сподіваюся на таку ж підтримку і при прийнятті закону №4000-1. «Можеш не сумніватися! Я розумію село...»

— А поведінку власної фракції того четверга зрозуміли? Ніхто вам не робив закидів у дворушництві, зраді? Як-не-як, із 16 членів АПУ шість не проголосували за бюджет ...

— Не «пісочили». Більше радили: «Катерино, дивися, що важливіше на терезах»... Для мене — село!!! Розумієте, ми неодноразово потрапляли в такі ситуації, коли село «кидали», звідси й побоювання. Відтак намагалися заручитися залізними гарантіями. Ми чітко усвідомлювали, що без збереження нині чинного податкового законодавства село може так упасти, що не зведеться на ноги навіть за додаткової бюджетної допомоги.

А проголосувати не встигли із суто технічних причин: картки перебували в однієї людини. Розбрату у фракції не сталося, бо попередньо визначилися: одностайно підтримати бюджет-04. Між партнерами по коаліції також кішка не шмигнула. На підтвердження домовленостей у п’ятницю, коли зазвичай зал під куполом порожній, депутати-більшовики прийшли і віддали свої голоси за мій законопроект 3022.

— Законопроект суто економічний, про податок на додану вартість. Але від ваших учорашніх політичних однодумців з «Нашої України», котрі запевняли «Ми підтримаємо!», жодного голосу за нього не «капнуло». Натомість продовжували вас шматувати з трибуни, від мікрофона: «Ганьба аграріям! «Здали» село...»

— То хто ж «здав»? Ми довели свою позицію до логічного кінця прийняттям закону. Лобіюючи той чи інший законопроект, парламентарії керуються різними цілями. Для одних це — їхній бізнес, для інших — обіцянки перед виборцями, для третіх — тверде переконання. Отож, для нас, аграріїв, — тверде переконання у квадраті. Плюс власна програма, яку ми пообіцяли селянам реалізувати.

— Як на мене, у вас — усі карти (не картки!) на руках! Маючи свого представника в уряді — аграрного віце-прем’єра Івана Кириленка, голову Аграрної партії, фракція мала б вести перед у законодавчому процесі, розв’язувати усі спірні питання ще на підступах до парламентської трибуни. І не потрапляти в такі колізії, як під час другого читання бюджету...

— Що сьогодні заборгував селу аграрний блок уряду? Не напрацьовано детальної програми розвитку АПК на перспективу. Потрібно, щоб ми чітко, за роками, знали: до такого-то терміну розробляємо податкову систему, яка не дисонуватиме із загальним режимом оподаткування. Але натомість одержуємо цінову підтримку за певним переліком параметрів. Знайде уряд інший шлях, щоб ціна покривала затрати і давала прибуток без дотацій, — будь ласка, вклонимося йому. Ми не вимагаємо жодних подачок, лише справедливості — аби сільське господарство перебувало в умовах, у яких працює весь бізнес України.

Таку програму, у загальних рисах, уряд підготував, проте ми, аграрії, вимагаємо більшої деталізації. Тільки тоді цей документ можна буде погоджувати з фінансовим, економічним блоками уряду, обстоювати кожен пункт перспективного розвитку АПК: у плані кредитному, технічному, страхування ризиків господарювання на селі, соціального розвитку тощо.

— А поки що зяючі законодавчі порожнини доводиться латати на ходу. Нинішнього четверга так і не прийняли вже згадуваний закон №4000-1, який на рік мав пролонгувати звичне для АПК податкове середовище.

— Відзначила б три основні засади цього документа. По-перше, підсобні господарства не оподатковуватимуться. По-друге, при експорті групи товарів 1-24 відшкодовуватиметься податок на додану вартість. І, по-третє, намічалося прибрати всі перешкоди на шляху імпорту продовольчого зерна, «застовпивши» такий пункт: банківське авалювання векселів необов’язкове. Окрім цього, очікувалися зміни, які сприятимуть розвитку первинного виноробства в Україні, виноградарства… Тепер прийняття рішення перенесене на 23 грудня.

Цей рік видався екстремальним через неврожай. Але ж не можуть бути такими два сезони поспіль: українці ж не так уже й прогнівили Бога! Тому очікуємо щедрих ужинків із 5 млн. гектарів озимини, що перебувають у доброму стані. Ми ж напрацьовуватимемо нові закони, які зроблять безпечним господарювання як для селянина, так і для інвестора. Тим більше Володимир Литвин пообіцяв, що 2005-й бюджетний рік стане аграрним.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 14 вересня-20 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво