МЕЛЬНИЧЕНКО. УРОК КРАСНОПИСУ - Архів - dt.ua

МЕЛЬНИЧЕНКО. УРОК КРАСНОПИСУ

8 лютого, 2002, 00:00 Роздрукувати Випуск №5, 8 лютого-15 лютого

Це правда. І в майора Мельниченка тепер є всі підстави почуватися переможцем. Посоромлено тих, хто стверджував, нібито його фонотека — справа рук майстерного монтажера...

Це правда. І в майора Мельниченка тепер є всі підстави почуватися переможцем. Посоромлено тих, хто стверджував, нібито його фонотека — справа рук майстерного монтажера. Посоромлено тих, хто звинувачував його в найстрашнішому для офіцера — зраді батьківщини. Він так і не підкорився рішенню суду Північного округу штату Каліфорнія, що зобов’язав Миколу Мельниченка передати всі записи, зроблені ним у кабінеті Президента України, міністерству юстиції США. А в лабораторному звіті американських експертів зроблено однозначний висновок: «Зразки запису, передані для експертизи, є клонами оригіналів і суцільних записів, у яких немає ніяких ознак зміни або редагування звукової інформації в п’яти вказаних відрізках двох файлів. Потік мови в п’яти вказаних відрізках свідчить, що ніякі уривки фраз чи речень не зістиковувалися один з одним з допомогою окремих звуків, слів або коротких фраз».

Уривок із документа процитував у прямому ефірі радіо «Свобода» глава парламентської слідчої комісії Олександр Жир. Цим засвідчено падіння другої лінії оборони Президента, побудованої ним категоричними твердженнями про фальсифікацію приписуваних йому розмов щодо Георгія Гонгадзе. Перша, як відомо, впала після того, як було доведено безперечність самого факту прослуховування. Саме епізод мельниченківських аудіозаписів, пов’язаний із долею зниклого журналіста, тривалістю близько шести хвилин, за словами Олександра Жира, і став предметом пильного вивчення фахівцями американської фірми «Бек Тек», очолюваної Брюсом Кенігом.

Вірити нікому не можна. Кенігу можна?

Це далеко не перша спроба проаналізувати ключові документи грандіозного політичного скандалу на предмет їхньої справжності. Проте ні висновки американського детективного агентства «Кролл», ні результати Міжнародного інституту преси у Відні так і не закарбувалися в пам’яті спостерігачів розвитку подій скількись однозначними та явними доказами автентичності (не автентичності) записів майора. У першому випадку превалювало явно виражене політичне замовлення на проведення і, відповідно, результат аналізу. У другому — формулювання винесеного «вироку» передбачало необмежений діапазон його інтерпретацій, від повного визнання автентичності записів до повного спростування щирості їх «виробника». Більше того, ні перша, ні друга експертиза не досліджували знаряддя майорської праці. Тоді як ФБР, куди через посла США в Україні звернулися члени парламентської комісії з розслідування справи Гонгадзе, заявило, що експертний аналіз плівок неможливий без дослідження обладнання та периферійних пристроїв, які використовував Мельниченко, а також без його особистих роз’яснень, яким чином він ними користувався.

Як заявив Олександр Жир, цього разу всі рекомендації ФБР було враховано. Аж до кандидатури самого експерта. Брюс Кеніг, який протягом 20 років працював у Бюро провідним фахівцем з аналізу аудіо- й відеоматеріалів, і нині є консультантом ФБР. Його солідний послужний список уже встиг обійти українські інтернет-видання. Серед найвідоміших справ, до яких мав стосунок експерт, називають навіть «Уотергейт». Крім того, пан Кеніг досліджував акустичні аспекти справ щодо вбивства президента Кеннеді й замаху на Рейгана, брав участь у розслідуванні кримінальної справи проти одного з міністрів адміністрації Білла Клінтона, а також аналізував плівки, що поклали початок «Монікагейту». Характеристика, дана Брюсу Кенігу Олександром Жиром, звучить так: «Він не раз виступав експертом у різних кримінальних справах, зокрема в питаннях, пов’язаних з імпічментом президентів. І жоден суд не поставив під сумнів зроблені ним експертизи». Звучить! Особливо у світлі прийнятої зо два дні тому Верховною Радою постанови (282 голоси) про внесення до порядку денного сесії питання про імпічмент українському Президенту.

Втім, дещо викликає здивування. Експертиза, судячи з усього, відповідає лише на запитання, була в записах компіляція чи ні. На запитання Тараса Чорновола, чи не вважає він за доцільне доповнити цей висновок як свідченнями тих, хто впізнав свій голос на плівках, так і експертними оцінками приналежності голосів, які звучать на них, голова парламентської комісії відповів негативно. За його словами, пан Кеніг заявив, що такої необхідності немає: «Коли відсутній монтаж, проводити додаткові розслідування не потрібно». Але будь-які сумніви в правомірності і бездоганності висновків експерта розбиваються об такий залізний аргумент, як його готовність свідчити на будь-якому судовому засіданні, «аж до кримінального трибуналу ООН», про справжність записів. Тим більше, що поки йдеться лише про справу Гонгадзе. Якщо, приміром, говорити про епізоди, у яких звучить голос того ж Тараса Чорновола, то там навряд чи містяться елементи криміналу. І тому його допомога у додатковій експертизі не потрібна.

«Не пропадет
их скорбный труд…»

Які наслідки, окрім морального задоволення Миколи Мельниченка і морального ж осуду поведінки тих, чиї голоси записано ним, веде за собою оприлюднення висновку американських експертів? Олександр Жир майже не сподівається на те, що отримані результати експертизи, принаймні у доступному для огляду майбутньому, стануть предметом судового розслідування в Україні. Ось тому, напевно, і згадуються настільки грізні міжнародні інстанції, котрі навівають паралелі між долями українських високих посадовців і долею югославського президента Мілошевича. Якщо в Україні на експертизу не відреагують належним чином, пан Жир ініціюватиме розгляд цього питання в закордонних інстанціях. Що таке «належним чином»? Відповідь на це запитання слід шукати, судячи з усього, у словах Мирослави Гонгадзе, яка під час того ж радіоефіру дуже чітко сформулювала сценарій розвитку подій. По-перше, Генеральна прокуратура України має долучити результати роботи Брюса Кеніга до кримінальної справи про убивство Георгія Гонгадзе. По-друге, цей документ обов’язково буде використано у роботі міжнародної комісії з розслідування справи зниклого українського журналіста, рішення про створення якої прийнято в Раді Європи. По-третє, експертиза має послужити приводом для того, щоб Генпрокуратурі було надано можливість допитати Миколу Мельниченка на території США. Ну, і по-четверте, Мирослава тепер має достатньо підстав для подачі цивільного позову в американський суд. Цей позов стосуватиметься як порушень прав людини у зв’язку з убивством Георгія, так і порушень прав потерпілої сторони в результаті недостатнього розслідування цього злочину.

Проте з’ясовуванням автентичності записів, здатних фігурувати в справі Гонгадзе, експертна робота над плівками не закінчиться. За словами пана Жира, уже розпочата перевірка записаних розмов, які стосуються побиття депутата Єльяшкевича. Причому справа повинна тепер піти набагато швидше. Оскільки перед тим, як була розпочата перевірка попереднього епізоду, багато часу й зусиль було «вбито» на розробку методики аналізу. Олександр Жир пообіцяв, що наполягатиме на прийнятті комісією, очолюваною ним, рішення провести експертизу всіх розмов, що стосуються справ, які ця комісія розслідує, а також розмов, темою яких був квітневий референдум і останні президентські вибори.

Переможців судять

Та чомусь переможцем Микола Мельниченко, який брав участь в прес-конференції на радіо «Свобода» разом з Олександром Жиром, не здавався. Його стиль поведінки і тактика уникнення журналістських запитань спонукали глибоко засумніватися у швидкій щасливій розв’язці всієї цієї історії, принаймні для самого майора. На левову частку запитань колишній президентський охоронець давав змогу відповісти своєму партнеру, у відповідях же на інші була наявна неабияка частка агресії та очевидної недомовленості. Втім, пояснення цьому шукати довго не треба. Останнім часом бажаючих роздобути цінне майно Миколи Мельниченка стає дедалі більше, а їх спроби заволодіти його плівками — усе наполегливішими. Як уже згадувалося, американський суд постановив зобов’язати майора розлучитися зі своєю нелегкою ношею. Номер цього рішення — CR 01-0304 MISC SI. Виходячи з тієї логіки, що раз є рішення, отже, було якесь судочинство, один із наших колег, зв’язавшись із помічником судді Сюзан Ілстон (яка підписала документ), назвав наведений номер і запитав, чи була така справа? На тому кінці дроту відповіли, що справа така є, але через те, що на ній гриф «секретно», що-небудь більше повідомити відмовилися.

У відповідь на запитання «ДТ» із цього приводу Микола Мельниченко заявив, що чує про це вперше. А Олександр Жир повідомив, що після приїзду в Америку він також чув про подібне, проте в результаті власних розслідувань довідався, що американська кримінальна справа проти Мельниченко — липа.

Та підстав відчувати дискомфорт у Миколи Мельниченка предостатньо і без того. На прес-конференції він обмовився про певні юридичні труднощі, яких зазнає. Вони, мовляв, не дозволяють йому займатися розшифровуванням записів, на роздруківку нових порцій яких зберігається стабільний попит. Потім була фраза про те, що всі плівки знаходяться в розпорядженні парламентської слідчої комісії. Пану Мельниченку сьогодні дійсно нелегко. За деякими даними, пропозиції віддати записи надходять йому і від спецслужб різних держав, і від олігархів. Небезпека втратити свою фонотеку далеко не в добровільному порядку змушує майора тримати записи в криївці, а самому постійно змінювати місця проживання, ведучи, по суті, кочове життя. Є інформація, що через адвокатів Миколи йому неодноразово передавалися погрози фізичного усунення. Джерелом інформації нібито виступало ФБР. До речі, нинішній глава бюро Роберт Мюллер донедавна працював головним прокурором штату Каліфорнія і за обов’язком служби мав безпосередній стосунок до порушення і початку ведення справи екс-прем’єр-міністра України Павла Лазаренка. І саме каліфорнійський суд ухвалив рішення про передачу плівок Мельниченка американському мін’юсту.

Впертості, із якою, піддаючи своє життя небезпеці, колишній президентський охоронець не бажає розлучатися з плівками, є своє пояснення. Мало того, що Мельниченко офіційно закріпить за собою статус зрадника, оскільки в записах дійсно містяться відомості, які підпадають під категорію державної таємниці, віддавши запис американській владі, він остаточно втратить свою незалежність, оскільки такий крок — прямий шлях потрапити під програму захисту свідків. І свою дорогу тещу, чудові риси якої він із такою наснагою описував на тій же прес-конференції, він уже точно ніколи не побачить.

…а у відповідь — тиша

Реакція ж на новину, що прилетіла в Україну через океан, поки дуже схожа на ту, якою супроводжувалися перші акорди «тейпгейту». Жодна з наділених відповідними повноваженнями осіб ні словом не порушила загальну картину ігнорування події. Всі спроби «ДТ» отримати хоч якийсь коментар у представників правоохоронних органів, Міністерства юстиції, МЗС виявилися марними. На думку фахівців у галузі міжнародного права, юридичні наслідки отримання позитивного результату експертизи записів Мельниченка сьогодні не візьметься спрогнозувати навіть Конституційний суд. І головна причина — неврегульованість подібних речей українським законодавством. Однак, що підтверджують ті ж експерти, питання це більшою мірою політичне, аніж правове. А в таких справах з’ясовуванню істини може сприяти лише одне — прагнення до цього всіх учасників процесу. Чи є засіб викликати подібне прагнення в тих, хто досі його, м’яко кажучи, не виявляв? Хіба що під загрозою кримінального трибуналу ООН.

P.S. Верховний суд України не задовольнив скаргу Соцпартії на рішення Центральної виборчої комісії про відмову в реєстрації Миколи Мельниченка кандидатом у депутати.

Таке рішення було оголошено по закінченні розгляду скарги суддею ВС Андрієм Гнатенком.

Зокрема, говориться в рішенні, у ході судового засідання було встановлено, що дані, вказані М.Мельниченком про фактичне місце проживання протягом останніх 5 років, суттєво недостовірні. «Тому пункт 2 постанови ЦВК (відмова в реєстрації. — ІФ) відповідає Закону про вибори народних депутатів України», — сказав суддя.

Рішення ВС остаточне й оскарженню не підлягає.

Як повідомлялося раніше, 5 лютого Верховний суд України приступив до розгляду скарги Соцпартії України на рішення ЦВК про відмову в реєстрації М.Мельниченка кандидатом у народні депутати.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №30, 17 серпня-23 серпня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво