Легким порухом руки... - Архів - dt.ua

Легким порухом руки...

23 вересня, 2005, 00:00 Роздрукувати Випуск №37, 23 вересня-30 вересня

Він виходив із залу з виглядом ображеної на всіх і вся людини, не зрозумілої і не оціненої у своїх ...

 

Він виходив із залу з виглядом ображеної на всіх і вся людини, не зрозумілої і не оціненої у своїх високих поривах, побивши, мабуть, усі місцеві рекорди з частоти вживання слів «моральність» та «президент» на хвилину виступу. «Ви хотіли кризу? Ви її отримали!» Він ішов, а зал сидів і мовчав. Ні оплесків на прощання, ні вигуків зловтіхи, ні натовпу підтримуючих однодумців біля виходу. Відмахнувся від журналістів, пообіцявши прес-конференцію пізніше, і так на неї й не прийшов. Відставку Анатолія Матвієнка з посади голови уряду Криму приймали без обговорення. За — 88 із 93 депутатів, які брали участь у голосуванні. Всього п’ять місяців тому його призначення підтримував 61 депутат.

Кризи не сталося. Вже через день черговий тимчасовий уряд автономії очолив Анатолій Бурдюгов, лідер парламентської групи НСНУ, багаторічний начальник управління Нацбанку України в АРК. Він отримав рекордну підтримку — 90 голосів при мінімально необхідних 51 зі ста можливих! Єдність депутатів легко зрозуміти. Кандидатуру нового прем’єра спікер Б.Дейч узгодив із президентом до обговорення в сесійному залі, представивши на вибір Віктору Ющенку трьох висунутих фракціями і групами претендентів: А.Бурдюгова, двічі екс-прем’єра С.Куніцина (лідера КРВ НДП) і першого віце-спікера В.Кисельова, який очолює республіканський осередок Партії регіонів.

Здавалося, що шанси у лідера помаранчевої фракції отримати погодження президента незаперечні. По-перше, давнє знайомство з В.Ющенком, по-друге, Бурдюгов, ризикуючи посадою, був його вірним соратником під час виборів і ще до їх завершення створив депутатську групу у ВР Криму
(якісний склад — окрема тема).

По-третє, президент повинен був відчувати провину перед Анатолієм Федоровичем. Ще півроку тому, коли вирішувалося питання зі зміною кримського прем’єра, Бурдюгов був серед найбільш імовірних претендентів. Але у фіналі затяжних змагань і зіткнень київських лобі, жорсткого тиску на С.Куніцина з метою змусити його добровільно піти із захищеної конституцією АРК посади незрозуміло звідки з’явилася кандидатура А.Матвієнка. Потім уже майже вирішеним здавалося питання призначення Бурдюгова на посаду постійного представника президента в АРК. Опечатаний вакантний кабінет привели в робочий стан, підключили спецзв’язок, Анатолій Бурдюгов став з’являтися в представництві, але указ так і не побачив світу. Кажуть, горезвісне оточення переконало президента в непотрібності такого конституційного інституту, як постпредство в автономії. Мовляв, досить і уряду на чолі з надійною людиною.

Однак збіг відставки А.Матвієнка із затвердженням в українському парламенті Ю.Єханурова підвищив очікування С.Куніцина та В.Кисельова, які сподівалися, що потреба в голосах їхніх однопартійців може відіграти вирішальну роль. Принаймні віце-спікер Кисельов у переговорах із колегами посилався на дзвінок В.Януковича, який нібито вже мав із президентом розмову з його приводу. Цікаво, що ймовірність ситуації, при якій, давши добро на повернення Куніцина, президент Ющенко, по суті, визнавав би свою помилку, або, як у разі з Кисельовим, Крим став би просто розмінною картою в домовленостях із «донецькими», нікого в кримському політбомонді не бентежила й не дивувала. Тобто від Ющенка цілком очікували такого кроку. Але обійшлося. Якось враз вирішилося й питання з призначенням постпреда президента. Несподівано для багатьох, ним став міністр економіки в урядах Куніцина та Матвієнка Володимир Куліш. Кажуть, він негласно допомагав ющенківському штабу під час виборів. Однак більше відомий як висуванець і довірена особа Куніцина. Коли екс-прем’єр був «начальником зони» — вільної економічної «Сиваш» і Красноперекопська, В.Куліш працював у керівництві ДАК «Титан». Серед великих проектів, які просувалися останніми роки за його особистої участі, — ідея будівництва приватного порту на озері Донузлав, яку вслід за «злочинним режимом», що товаришував із Eural Trans Gas, було підтримано і режимом народним. Як кажуть у Криму, в особі Порошенка та Червоненка, які зуміли переконати у вигідності цього будівництва і президента Ющенка.

Великих потрясінь при формуванні нового уряду автономії очікувати не слід. Оскільки уряд Матвієнка (за винятком трьох віце-прем’єрів) фактично складався з тих самих людей, котрі працювали і з Куніциним, і відповідав розкладу сил у парламенті, який трохи змінився. Тож перетворення уряду Матвієнка на уряд Бурдюгова може відбутися легким порухом депутатських рук уже наступного тижня. Щоправда, доведеться враховувати роль у всій цій історії фракції партії «Союз» і їхнього кримського партійного лідера — нардепа Лева Миримського, які послідовно домагалися відставки А.Матвієнка. Вакансії в уряді вже є. Заступники Анатолія Матвієнка Валерій Ясюк, Вадим Гриб і Анатолій Скорченко, залишені виконувати обов’язки до затвердження нового складу Радміну, подали заяви про відставку. В.Ясюк на прес-конференції заявив, що не згоден із оцінкою роботи уряду: «Чотири місяці ми працювали й робили все для того, щоб запровадити відповідну філософію менеджменту уряду, професіоналізму членів команди». А відповідальний за інвестиції В.Гриб сказав, що йому «і радісно, і сумно. Сумно тому, що Україна глобально програла в Криму на сьогодні на цьому етапі тактично. Радісно тому, що каторжна праця закінчилася й можна трішки відпочити і розслабитися». Виявилося, що Гриб у будь-якому разі планував іти у відставку, але навесні, щоб створити фонд із залучення в Крим іноземних інвестицій, «тому що держслужба душу не гріє». Ну що ж, принаймні відверто.

Чого не можна сказати однозначно про інші заяви А.Матвієнка та його прибічників, які по-своєму пояснюють причини відставки. Проаналізувати їх украй важливо, позаяк із відставкою уряду у представника нинішньої влади закінчується хоч і незначний, але суттєвий період взаємин автономії та центру. Найбільш самокерованої, як каже президент Ющенко, території, яка переважною більшістю підтримала на виборах іншого кандидата, але погодилася на зміну виконавчої влади на настійну вимогу центру.

То що ж відбулося? За версією А.Матвієнка — «спроба антиконституційного корупційного перевороту», змова корумпованих кримських і київських політиків проти професійного й ефективного уряду.

Зведений варіант неофіційних коментарів кримських депутатів напередодні сесії звучав так: «Він усіх так дістав своєю самоправністю і божевільними ідеями, що проголосують дві третини парламенту. І президент змушений буде погодитися».

Отже, причини політичні. Хоч би хто і як прив’язував відставку тепер уже екс-лідера партії «Собор», яка входить у БЮТ, до відставки Ю.Тимошенко та її прибічників, слід брати до уваги насамперед той факт, що зміна уряду в Криму зріла незалежно від київських подій. Просто вони стали каталізатором і мобілізатором подій кримських. У тому сенсі, що за достроковий звіт глави Радміну, із прицілом на відставку через визнання роботи незадовільною, услід за фракцією партії «Союз» висловилися шість парламентських комісій і більше третини депутатів.

З другого боку, Анатолія Матвієнка поставили перед вибором: або БЮТ, або прем’єрство в Криму. Як стверджує заступник глави партії «Собор» В.Олійник, цю умову висунув Р.Безсмертний. І Анатолій Сергійович, із довгими поясненнями про моральність свого вибору, пріоритетність національних інтересів над партійними, обрав крісло прем’єра. Але якби воно не хиталося, хто погрожував би йому відставкою, котру президент за конституціями ініціювати не може (це виключне право ВР автономії)? Зате президент може процес заморозити, не давши згоди на відставку чи призначення нового голови Радміну. І таку спробу було зроблено: достеменно відомо, що В.Ющенко просив керівництво парламенту пригальмувати процес хоча б на тиждень. Скоріш за все, щоб зайнятися Кримом, розв’язавши проблему призначення Ю.Єханурова. Може, так би воно й було. Однак за два дні до сесії А.Матвієнко робить сенсаційну заяву: в Криму зріє антиконституційна змова, «яка ставить завдання кардинально поміняти принципи здійснення владних повноважень в АРК, установити на місці конституційного Радміну закриту тіньову структуру, обрану зі зручних для маніпуляції людей». Матвієнко стверджує, що «шляхом спроб прямого підкупу частини депутатів, шляхом шантажу ВР АРК насильно втягується в цей переворот». Президента А.Матвієнко закликав «негайно відреагувати на кримську ситуацію і вжити жорстких заходів».

Зрозуміло, що такі обвинувачення не могли не знайти жвавого відгуку в депутатському середовищі, і президія вибухнула обуреною заявою. А от президент не відгукнувся.

І коли наступного дня народні депутати від «Собору» відмовляються підтримати кандидатуру Юрія Єханурова, А.Матвієнко, звинувативши однопартійців у зраді інтересів України та президента, заявляє про вихід із партії й звертається до В.Ющенка з проханням прийняти його відставку з посади глави уряду автономії. Добре знаючи при цьому, що звернувся не за адресою. Прийняти його відставку може тільки ВР Криму, але за узгодженням з главою держави. Однак заяву в парламент прем’єр подасть лише в день сесії. І ні для кого не секрет, що і без цієї заяви відставка Матвієнка все одно відбулася б. Як каже один мій знайомий, грати в багаторівневі шахи дано не кожному. Анатолій Матвієнко сам себе загнав у патову ситуацію. На всіх дошках.

Тепер про «змову», участь у ній правоохоронних органів і нову філософію уряду автономії. Ще в день призначення А.Матвієнка на прем’єрську посаду депутати визначили дату звіту — у жовтні, тож її «достроковість» наприкінці вересня дуже відносна. Підстави називалися серйозні — численні порушення законодавства в роботі уряду, перевищення повноважень у прийнятих рішеннях щодо створення міжвідомчої комісії, котра позбавила місцеві ради права самостійно розпоряджатися землею територіальних громад, лобіювання інтересів бізнес-структур і незаконне виділення земель на узбережжі. Останній скандал із «резервуванням» шести з половиною тисяч гектарів землі на західному узбережжі Чорного моря під багатомільярдний (9,5 млрд. доларів) інвестиційний проект виявився особливо гучним. Інвестором було названо нікому не відоме ТОВ «Гольф-ситі». Як розслідували журналісти — зареєстроване за адресою звичайної квартири в Саках, зі статутним фондом у 23 700 грн., воно не має ані копійки руху по рахунку, не кажучи вже про якісь успішні проекти. Попри вибух скандалу і запевняння прем’єра, що ніхто нікому землю не роздає, наприкінці серпня три селищні ради виділяють «Гольф-ситі» понад тисячу гектарів землі в прибережній захисній смузі. Рішення приймалися на виконання урядової наради, котра підтримала проект «Гольф-ситі» і видала на-гора цілу обойму протизаконних розпоряджень і рекомендацій рескомзему й органам місцевого самоврядування. У середині вересня міжрайонні прокурори опротестовують незаконні рішення селищних рад, прокуратура АРК вносить голові Радміну протест стосовно дій посадових осіб уряду щодо «Гольф-ситі». А 19 вересня в уже згадуваній заяві про підготовку «перевороту» Матвієнко звинувачує правоохоронні органи Криму в протидії наведенню порядку: «Наші... наміри зробити економіку автономії прозорою, наштовхнулися на жорсткий опір. Звернення до правоохоронних органів найчастіше не просто глухнуть, але бумерангом б’ють по самому уряду». У відповідь прокуратура АРК поширює заяву, в якій зі здивуванням повідомляє, що за п’ять місяців від уряду надійшло всього дев’ять звернень, і всі вони в строк розглянуті: із приводу погашення заборгованості на п’яти підприємствах, перевірок фінансової діяльності окремих підприємств. Ще було два доручення: перевірити законність знесення дерев’яного будиночка для відпочинку працівників Радміну в пансіонаті «Карабах» і вивчити ситуацію в ЖКГ м. Щелкіне, оскільки там «незадовільно організоване утримання зелених насаджень, ...не вирішується питання будівництва міського кладовища». Також прокуратура АРК запевняє, що з приводу можливих корупційних діянь або злочинів за участю посадових осіб РМ Криму не зверталася жодного разу. Як і з приводу незгоди з рішеннями тих чи інших правоохоронних органів автономії. Тому «найбільш імовірним поясненням фактичних причин таких надуманих висловлювань на адресу прокуратури АРК є саме принципова позиція, котру зайняла прокуратура під час перевірки законності ряду рішень Ради міністрів АР Крим», говориться в заяві й уточнюється, що насамперед ідеться саме про історію з «Гольф-ситі». Поки прокуратура обмежилася внесенням протесту, який тепер уже розглядатиме новий уряд. Хоча, запевняють юристи, є всі підстави для порушення кримінальної справи за фактами перевищення службових повноважень керівництвом уряду.

Дуже багато людей у Криму в зв’язку з подіями навколо уряду Матвієнка переживають розчарування. Воно подібне до того, що відчувають прибічники нової влади в усій країні. Але є і своя особливість. Була велика надія, що з приходом не зав’язаної на непрості кримські розклади людини, котра не має на собі мітки причетності до новітньої історії півострова, в основі якої — тугий політико-кримінальний вузол, котра не переслідує ніяких бізнес-інтересів у Криму і не страждає на місцевий центропупізм із сепаратистськими ускладненнями, в автономії нарешті настане період спокою та творення. Очікування не виправдалися. На жаль, усе як раніше. Уряд, сформований із депутатів, які самі себе контролюватимуть.

Ті ж обличчя, ті ж правила гри і ті ж призи. Цінність яких може зрости, якщо депутатам місцевих рад повернуть недоторканність. Президент обіцяв. А от романтизму буде менше, аніж за Матвієнка. Хоча він обіцяв повернутися!

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 14 вересня-20 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво