Іракська спадщина Леоніда Кучми

Шокуюча загибель в Іраку вісьмох солдатів і офіцерів 72-го батальйону знову загострила атмосферу навколо питання подальшого перебування у цій країні українського контингенту. Слідство, яке проводять представники військової прокуратури та Генерального штабу ВСУ, а також комісія багатонаціональної дивізії «Центр-Південь», іще має з’ясувати справжню причину вибуху боєприпасів біля Ес-Сувейра. Поки що українські та польські військові, не відкидаючи версію людського чинника (відповідно до неї, казахські сапери вчасно не визначили стану авіаційних бомб, а солдати, котрі брали участь у знешкодженні боєприпасів, порушили низку вимог техніки безпеки), все-таки схиляються до припущення, що вибух був заздалегідь спланованою акцією.

Коли це так, то її організатори — іракські партизани, які домагаються виведення із країни військ коаліційних сил і прагнуть внести розкол у лави союзників з антитерористичної боротьби, — щодо України частково досягли своєї мети: трагедія в Ес-Сувейрі серйозно підкоригувала терміни перебування нашого контингенту в Іраку. Що ж до українсько-американських відносин, у яких чималу роль відіграє й українська бригада в Іраку, то й тут ситуація далеко не однозначна. І щоб проблема українських миротворців не стала по-справжньому серйозною проблемою у відносинах Києва та Вашингтона, Віктору Ющенку доведеться зайнятися нею вже в перші тижні свого перебування на президентській посаді.

У вівторок Верховна Рада конституційною більшістю ухвалила постанову, якою Президентові пропонується відкликати контингент. Рішення, можливо, емоційне, прийняте під враженням від загибелі великої кількості наших солдатів. Але Верховну Раду важко запідозрити в непослідовності, оскільки до теми військової присутності України в Іраку парламентери звертаються уже вдруге впродовж останнього місяця. Тим часом, хоч би як народні депутати закликали Леоніда Кучму негайно вивести українських миротворців, сумнівно очікувати цього уже в найближчому майбутньому, хоча представники виконавчої влади і стверджують, що ситуація в Іраку має тенденцію до загострення і бригаді необхідно звідти йти. Серед інших причин називається також виконання контингентом своєї місії і відсутність контрактів для українських компаній. При цьому особливо наголошується на тому, що відхід солдатів жодним чином не повинен скидатися на втечу.

Ще 28 вересня минулого року Леонід Кучма підписав указ, яким надав чинності рішенню РНБО про поступове скорочення чисельності українського миротворчого контингенту. В.о. міністра оборони Олександр Кузьмук, за його словами, після різдвяної поїздки до Іраку подав на ім’я Президента рапорт про виведення миротворців у першій половині поточного року. (Як відомо, ще восени 2004-го пан Кузьмук говорив про те, що український контингент залишить цю арабську країну наприкінці наступного року.)

Наступного ж дня після трагедії Леонід Кучма провів нараду з виконуючими обов’язки міністра закордонних справ Костянтином Грищенком, міністра оборони Олександром Кузьмуком, віце-прем’єра Дмитром Табачником і секретарем РНБО Володимиром Радченком, на якій обговорювалася ситуація з контингентом. Як повідомив журналістам Олександр Кузьмук, «Президент поставив завдання міністру оборони та міністру закордонних справ негайно розпочати планування виведення українського контингенту з Республіки Ірак у першій половині поточного року». Пан Кузьмук пообіцяв виконати поставлене Леонідом Кучмою завдання з виведення миротворців до 30 червня поточного року.

В оборонному відомстві запевняють, що до квітня буде завершено всі заходи з виведення 72-го батальйону з району Ес-Сувейри. Йдеться насамперед про підготовку іракського батальйону національної гвардії, який повинен узяти на себе функції з підтримання порядку в цьому місті. Протягом квітня батальйон українських миротворців вийде з Ес-Сувейри, а потім за два-три місяці буде виведено й решту контингенту, що базується у таборі «Дельта» поблизу міста Аль-Кут.

За словами тимчасового в.о. командувача Сухопутних військ Володимира Можаровського, розглядаються два варіанти виведення військ із Іраку — з технікою і без неї. Якщо буде прийнято перший варіант, солдати від’їжджатимуть з Іраку до України через Кувейт, звідки особовий склад полетить додому літаками військової авіації, а техніку буде відправлено морем. Якщо ж зупиняться на другому варіанті, то не виключено, що на батьківщину миротворці полетять літаками, які використовують злітну смугу аеродрому в Аль-Куті.

Але плани з виведення контингенту — лише частина необхідної роботи. Виведення армії з гарячої точки — одна з найскладніших військових операцій. І щоб вона пройшла нормально, без втрат для особового складу, а відхід наших солдатів із провінції Васіт не мав катастрофічних наслідків як для безпеки в регіоні, так і для міжнародного реноме України, необхідні будуть консультації з партнерами по антитерористичній коаліції. Насамперед зі Сполученими Штатами, Великобританією, Польщею та урядом Іраку. Тим більше з огляду на те, що Київ пов’язаний договірними зобов’язаннями зі своїми союзниками.

Міноборони та МЗС уже розпочали підготовку до консультацій, на яких буде визначено маршрут шляху проходження солдатів, а також скоординовано дії з партнерами по коаліції. Причому не лише стосовно проблем, пов’язаних із безпекою виходу з Іраку наших миротворців, а й із питання передачі функцій із підтримання порядку в зоні відповідальності українського контингенту. Ось тільки коли розпочнуться консультації — невідомо. Вочевидь, Вашингтон і Лондон, для яких принциповим залишається питання збереження багатонаціональної коаліції і стабілізація Іраку, мають намір вести їх уже з новими президентом та урядом.

Один західний дипломат неодноразово повторив у розмові з автором цих рядків, що «було б трохи дивно, якби уряд, якому залишилося бути при владі ще тиждень, прийняв таке серйозне рішення. Коли один уряд іде, а інший створюється — це не найкращий час для прийняття такого рішення». Співрозмовник «ДТ» застеріг офіційний Київ від поспішних кроків: «Мені здається, що досвідчені люди розуміють: прийняття такого рішення після трагедії не принесе користі країні в міжнародних відносинах. У вас є миротворчі сили і в інших країнах. Чи сприятиме це рішення безпеці ваших миротворців у інших місцях?».

Публічна реакція Вашингтона на постанову Верховної Ради була такою ж жорсткою. Офіційний представник держдепартаменту Адам Ерелі заявив, що рішення про виведення українського миротворчого контингенту з Іраку мають приймати новий президент України та новий уряд, а не Леонід Кучма. «Ми сподіваємося, що уряд України, вступивши у свої права, ретельно розгляне це питання і обговорить його з нами та з іракцями», — у свою чергу, сказав інший представник держдепартаменту, Річард Баучер.

При цьому пан Баучер звернув увагу на той факт, що документ стосовно виведення українських військ із Іраку, ухвалений ВР, не є обов’язковим, і Президент України Леонід Кучма у своєму розпорядженні «попросив лише виробити запасний план». «Як ми бачимо, українське керівництво ще не прийняло рішення про виведення військ», — наголосив він, додавши, що воно прийматиметься новим урядом «після проведення повних консультацій із усіма нами».

Поки що Костянтин Грищенко зустрівся з послами Сполучених Штатів і Великобританії Джоном Хербстом та Робертом Брінклі, яким в.о. глави українського зовнішньополітичного відомства офіційно повідомив про дане Президентом доручення й ухвалену Верховною Радою постанову. Згідно з нашою інформацією, на цих зустрічах американський і британський дипломати висловили стурбованість можливістю виведення контингенту до 30 червня нинішнього року. Суть позиції їхніх урядів зводиться до того, що 2005-й — дуже важливий для Іраку: протягом року планується двічі провести парламентські вибори, і виведення такого численного військового контингенту може негативно позначитись на стабільності у країні в цілому та в провінції Васіт зокрема. Тому Лондон і Вашингтон просять Київ не поспішати з прийняттям остаточного рішення.

Тим часом не зовсім зрозуміло, коли і хто підпише указ, проект якого, як нам відомо, вже підготовлено. (Втім, деякі обізнані експерти запевняють: для того, щоб розпочати виведення контингенту, не обов’язково підписувати указ. Можна обмежитись і президентською директивою. На крайній випадок, глава держави може дати доручення Міноборони.) Хоча нині діючий Президент Леонід Кучма і дав доручення підготувати плани з виведення бригади з Іраку, чимало попсувавши тим самим нерви американцям, він поки що не бере на себе політичної відповідальності.

Вочевидь, Леонід Кучма залишає право приймати неоднозначне політичне рішення Вікторові Ющенку. Не виключено, що для нещедрого політично Леоніда Кучми це не просто маленька помста політика, чия кар’єра заходить, своєму небажаному наступникові. Адже з приходом до влади Ющенка експерти-романтики віщують україно-американським відносинам «медово-цукрове майбутнє». Рішення ж про виведення українських солдатів із Іраку до 30 червня, якщо його прийме Віктор Ющенко, значно звузить поле для маневру нового лідера України і вже в перші місяці може серйозно ускладнити його відносини з республіканською адміністрацією Білого дому, більш ніж зацікавленою у подальшому перебуванні нашого контингенту в Іраку.

З іншого боку, не можна не визнати правоти й за тими українськими політиками, які вважають, що таке важливе політичне рішення має приймати не Президент, який перебуває на своїй посаді останні дні, а новообраний керівник держави, котрий і розплачуватиметься за наслідки. Але чи готовий до прийняття цього рішення сам Віктор Ющенко?

Під час своєї передвиборної кампанії лідер «Нашої України» неодноразово заявляв, що в разі свого обрання серед перших документів підпише й указ про відкликання контингенту. І про це знають у Вашингтоні та Лондоні. У свою чергу, Олександр Зінченко цього тижня запевняв, що «обіцянка, яку дав Віктор Андрійович Ющенко українському народу, виконуватиметься». Пригадується, у штабі «помаранчевих» у рамках передвиборної кампанії навіть підготували проект указу, який мав набрати чинності, щойно відбудеться інавгурація Ющенка.

Втім, у ньому йдеться не про негайне виведення контингенту, як про це часто кажуть опоненти Віктора Ющенка, а лише про те, що МЗС і Міноборони мають у двотижневий термін внести подання про відкликання миротворців і графік їх виходу. Але нині цей документ застарів: після понеділкової зустрічі Леоніда Кучми з Костянтином Грищенком та Олександром Кузьмуком оборонне і зовнішньополітичне відомства вже готують графік виведення.

Тому, з огляду на нову ситуацію, від Віктора Ющенка вже як глави держави вимагатимуться чітка й недвозначна заява про позицію щодо виведення контингенту з Іраку, а також проведення постійних консультацій із партнерами України по антитерористичній коаліції. Судячи із заяви Олександра Зінченка, що «виведення українського миротворчого контингенту з Іраку — це складна процедура, обтяжена політичними, фінансовими та військовими процесами», у команді «помаранчевих» усвідомлюють трудність процесу виведення бригади. Але чи усвідомлює найближче оточення лідера «Нашої України», та й сам Ющенко, усі наслідки ухвалення рішення про виведення контингенту, зокрема для відновлених україно-американських відносин?

Перед Віктором Ющенком непростий вибір. З одного боку, необхідно виконувати обіцянку, дану виборцям. До того ж новообраний президент перебуватиме під постійним політичним тиском принципових противників перебування українських солдатів в Іраку. А це не лише вічні опозиціонери — комуністи, а й союзники Ющенка по коаліції «Сила народу» соціалісти. А перед Соцпартією лідер «Нашої України» має зобов’язання, зафіксовані в політичній угоді, підписаній 6 листопада минулого року. З іншого боку, цілком можливе ускладнення відносин зі Сполученими Штатами та Британією, зацікавленими в подальшому перебуванні українських солдатів у провінції Васіт.

Наскільки можна судити, Вашингтон і Лондон не займали б такої жорсткої позиції, якби українська влада прийняла рішення вивести контингент наприкінці року. Можливо, якби таке рішення було сьогодні прийняте Леонідом Кучмою, представники держдепу уникнули б у своїх коментарях фрази, що питання виведення миротворців мають вирішувати новий президент України та новий уряд. Однак українська влада, час якої спливає, зупинилася на даті 30 червня.

Складається враження, що коли Віктор Ющенко проявить гнучкість у питанні термінів, україно-американські відносини не буде затьмарено вже на самому початку його президентства. До того ж у такому разі Київ може з допомогою Вашингтона вирішити ряд важливих технічних і фінансових питань, пов’язаних безпосередньо з виведенням півторатисячного контингенту. Наприклад, ще торік Олександр Кузьмук сказав, що виведення контингенту обійдеться в 11 млн. доларів. Для бюджету українського Міноборони це серйозна сума. Цілком реально, що українці зможуть домовитися, і Вашингтон компенсує зазначені витрати. Також на переговорах можна обговорити долю української військової техніки, яка перебуває в Іраку: на консультаціях українці могли б запропонувати, щоб іракці на американські гроші викупили це майно.

Але якщо оточення Ющенка вирішить, що контингент необхідно виводити до 30 червня, — чи зможе Вашингтон прийняти цю позицію і не охолоджувати двосторонніх відносин, які значно потеплішали після 26 грудня? Чи зважать у Білому домі на думку відставного дипломата Стівена Пайфера, який у своїй передноворічній статті «Подальші кроки в Україні» у The Washington Post написав: «…навіть за умови, що створення коаліції в Іраку надзвичайно багато важить для адміністрації Буша, було б помилкою дозволити цьому питанню стати домінуючим у двосторонніх відносинах»?

І в цьому контексті одне з головних завдань, над вирішенням якого вже тепер повинна працювати команда Ющенка, полягає у тому, щоб виведення українського контингенту з Іраку відбулося з мінімальними політичними, економічними та іміджевими втратами для України. Щоб наша країна та її нове політичне керівництво достойно вийшли з іракської історії, а людські жертви не були марними.