Ігри «патріотів» - Архів - dt.ua

Ігри «патріотів»

17 листопада, 2006, 00:00 Роздрукувати Випуск №44, 17 листопада-24 листопада

Якщо опозиційні фракції Київради в боротьбі за столицю віддають перевагу кориді із скаженими биками, то провладні — усе-таки страусові перегони з «черв’ячком» до годівниці...

Якщо опозиційні фракції Київради в боротьбі за столицю віддають перевагу кориді із скаженими биками, то провладні — усе-таки страусові перегони з «черв’ячком» до годівниці. Така відмінність у підходах до гри завдає чимало клопоту глядачам. Так, «справжній буйний» Бродський знову кличе на Майдан «для захисту інтересів народу», а знаменитий банкір-«регіонал» Горбаль — «до конструктивної роботи на конкретний результат». Проте народ більше не хоче на Майдан з одними і мало вірить у «конкретний результат» інших. Народ завис. Як Windows.

Проте на 1 грудня випав проміжний фінал столичного дербі. Леонід Михайлович Черновецький, у зв’язку із закінченням періоду надзвичайної лояльності ЦВК до його депутатського мандату, має шанс красиво відбути до Ради, а комунальний банк «Хрещатик», у зв’язку з надзвичайною всеїдністю бізнесменів від КМДА, — перейти до структур «Правексу». І якщо за чергове продовження нардепівського мандата градоначальник, за чутками, готовий на будь-які витрати, то з банком справи йдуть із точністю до навпаки. Наскільки ж перетинаються ці два знакові для столиці факти і чим можуть закінчитися битви «ідейних»?

Три фракції Київради— БЮТ, «Наша Україна» і Блок Віталія Кличка, об’єднавшись і підписавши декларацію про наміри, домоглися головного: те, що відбувається у стінах Київради стало надбанням громадськості. Йдеться про необґрунтоване, на думку опозиції, підвищення тарифів у 3,5 разу, продаж сотень гектарів землі та оренду майна без аукціонів, а також безпрецедентні порушення секретарем Київради сесійного регламенту.

Таким чином, із допомогою публічних старань опозиції громадська думка виявилася не на боці Леоніда Михайловича. Про це свідчать останні соціологічні опитування. Так, за даними Центру Разумкова, політики Черновецького не підтримують 52% киян. Цей факт, на нашу думку, спровокував геть нездорову реакцію не лише міського голови, котрий подався оббивати пороги «великих», проводячи консультації на тему «хто винний?» і «що робити?», а й лідерів політичних сил і фракцій як у Київраді, так і в парламенті. Першим розпочав полеміку нардеп Анатолій Матвієнко, напевно за парламентською звичкою, підставивши підніжку столичній фракції «Нашої України», яка відмовила меру в партнерстві. Пан Матвієнко заявив «про економічне зростання у столиці, зумовлене продуманою політикою міської влади». Проте поки столичний партійний осередок разом із місцевою фракцією «НУ» переварював «своєчасне» висловлювання товариша по зброї, Михайло Бродський дав власне роз’яснення позиції нардепа. «Відразу хочу відкрити киянам очі, — заявив Михайло Юрійович, — племінник Анатолія Матвієнка Сергій Березенко входить до Блоку Леоніда Черновецького. Дружить із Довгим. Займається землею. Питання є?..».

Є. До «Нашої України». Нагадаємо, що ще на вересневій сесії Київради з «ручним» голосуванням фракція цілком підтримала владу, розділивши відповідальність, у тому числі і за пакетне голосування щодо 122-ох земельних питань. Сьогодні її керівник Дмитро Андрєєвський пояснює цю обставину бажанням «займати конструктивну позицію». «Ми пройшли весь шлях партнерства з Черновецьким, — каже депутат. — І ми зайшли настільки глибоко, що підтримали низку навіть найбільш непопулярних рішень. Проте нашими голосами просто скористалися. Наприклад, рішення про створення комунальних підприємств «Труханів острів» і «Жуків острів». До сесії нам не показали їхніх статутів. Як виявилося, керівник цих підприємств, котрий, до речі, призначається одноосібним рішенням мера, має право не лише розпоряджатися землею, а й укладати різного роду інвестиційні угоди— від будівництва трубопроводів до зведення готельних комплексів і ресторанів. Коли ж почалася некоректна розмова про можливу «участь» у цьому проекті, ми остаточно визначилися з власною позицією у Київраді».

Додамо, що пан Андрєєвський підкреслив факт єдності міської організації «НУ». До того ж, за його словами, вона не веде абсолютно ніяких консультацій із старшими менш зговірливими товаришами з парламенту, тому що «у Київраді потрібно не політикою займатися, а вирішувати господарські питання».

Немов грім серед ясного неба прозвучала ще одна заява — екс-спікера парламенту Володимира Литвина. Нинішній віце-президент НАНУ, вочевидь, уловивши привід усе ж таки потягти канат на себе, закликав киян до протестів проти підвищення тарифів. Добре звучить. Особливо в контексті голосувань фракції Блоку Литвина в Київраді. Невже пан Пилипишин, який складав списки блоку, не повідомив Володимирові Михайловичу, що у фракції всі, крім її керівника — Анатолія Коваленка (колишнього глави Печерського району), одностайно підтримують «непопулярні» рішення мера. І щодо тарифів. І щодо землі. І щодо банку «Хрещатик». Тож шановному главі блоку, здається, поставили «блок». І не попередили.

Як, утім, не попередили про проблеми у власній партії і нинішнього спікера. «Ми сьогодні і не у владі, і не в опозиції, ми — у болоті, — каже заступник глави фракції соціалістів у Київраді Сергій Батрук. — У нас немає чіткої позиції. Основний прокол — це, звісно, списки, які формувалися не за професійними якостями, а за якимись схемами особистої довіри (тоді столицю курирувала пані Семенюк. — Ред.). Схеми провалилися. Люди приходять до залу, не читаючи рішень сесій, окрім «своїх». Так само й голосують, проштовхуючи «свої» і «сусідські». Два ключові моменти, коли можна було об’єднати фракцію і визначити позицію, також упущено. Вони пов’язані з голосуванням щодо кандидатури Довгого, коли міська організація рекомендувала не підтримувати її, і щодо тарифів. Тепер змінити ситуацію може лише втручання керівництва партії. Ми ж обіцянки людям давали».

Серед стурбованих «обіцянками» (що нечасте, визнаємо, для соціалістів явище) виявився і син глави Рахункової палати Симоненко-молодший. Так от, чи то син образився за тата (мерія якось відмовила Симоненкові у фінансових звітах для перевірки), чи то тато за довгі роки тяжкої праці в нетрях фінансових шахрайств можновладців устиг зрозуміти деякі речі, але в парубка з громадянською спадкоємністю виявилося все гаразд.

Однак великі проблеми з політичною спадщиною в Блоці Віталія Кличка. Від нього, як відомо, відкололися не просто ідейні соратники, а друзі друзів, які потрапили до списку через пана Черепа, котрий тривалий час працював міністром будівництва. Розважливі «осколки» під дахом місцевого олігарха створили депутатську групу «Громадський захисник». За інформацією «ДТ», цей олігарх — Ігор Воронов — співвласник скандального Миколаївського судноремонтного заводу, страхової компанії, жіночого журналу і значного шматка ринку зовнішньої реклами в столиці. Якщо у зв’язку з цим ненароком згадати, що пан Черновецький створив управління реклами при адміністрації, котре очолив такий собі пан Шаломєєв (колишній водій Воронова), то схема подань депутатської групи з тестових питань — земля, аукціони, тарифи, банк, а також голосувань — досить прозора. У контексті процвітання рекламного бізнесу ще одного «тата».

Столичні «регіонали» довго збиралися прокоментувати ситуацію в столиці, а коли зібралися, керівник міської організації партії, народний депутат Василь Горбаль щиро подивувався ажіотажу, який виник навколо київської влади. «Мені здається, що в раді все ще триває процес структурування депутатського корпусу, комісій і впливу, — вважає Горбаль. — Сьогодні важко вгадати, як виглядатимуть блоки та групи на майбутній сесії. Скажу вам чесно, що ми й зараз ведемо ряд переговорів з людьми з БЮТу, котрі просяться до нас у фракцію». Отакої... Ще один удар у спину опозиції? Проте до розмов про переформатування депутатських фракцій здивований Горбаль ставиться досить скептично. Каже, що депутати самі винні. Мовляв, вимагають у мера преференцій за потрібні голоси, а той, добра душа, опинився в капкані захланних бажань рабів списку. Цікава версія. І досить самокритична до того ж.

Що ж до наших тестових питань — земля, аукціони, тарифи, банк, то, Василь Михайлович, який нібито несподівано виявився говірким, із цього приводу був конкретним, мабуть, лише в ситуації з «Хрещатиком». Фракція хоч і не проголосувала за визначення першочергового джерела викупу акцій додаткової емісії, зате глава міської організації «регіоналів» звернувся з цього приводу з листом до самого Миколи Яновича Азарова. За словами Горбаля, в Азарова відбулася зустріч із паном Черновецьким, і останній запевнив першого віце-прем’єра в щирості намірів залишити банк у міській власності. Це свідчення Василя Михайловича на сьогодні ледь не єдиний прояв хоч якоїсь позиції представників вищого ешелону ПР стосовно процесів, що відбуваються у столиці. Крім «червоного» законопроекту про внесення змін до Закону про столицю і розподіл повноважень мера та голови державної адміністрації, котрий підтримують і «регіонали».

До речі, така двоїстість і вичікувальність «регіоналів» пояснюється досить просто. Підвісивши на гачок Леоніда Михайловича, вони продовжують вести з ним переговори про «участь» у міських програмах. До речі, днями відбулася зустріч Черновецького і Януковича. Про що розмовляли? На сьогодні Леонід Михайлович «пустив» у Київ лише себе улюбленого у вигляді структур і людей «Правексу» та групу Іванова—Хмельницького («Київенергохолдинг», «Хрещатик», «Київмлин»... ), тим самим, вочевидь, не виконавши поствиборних домовленостей. До речі, не тільки з ПР, а й з «НУ». Подейкують, були діалоги про співробітництво і з Бродським, який мітив на першого заступника. Проте, за словами самого Михайла Юрійовича, занадто масштабні плани потенційного шефа «щодо дерибану» Києва його настільки збентежили, що він, як «щирий патріот Києва», пішов в опозицію. Тепер ця гучна опозиція, підм’явши під себе «НУ», Блок Кличка і всіх співчуваючих, розробляє свій план «помсти». І тут можуть бути варіанти.

Так, запрошуючи людей на Майдан 23 листопада, столичні опозиціонери сподіваються не стільки на совість Черновецького й те, що він добровільно піде в парламент, скільки на страх останнього втратити запасний аеродром. За нашими даними, глава ЦВК навряд чи піде на чергове подовження мандата Леоніду Михайловичу. Вочевидь, щось тенькнуло в серці у пана Давидовича чи то стосовно виборців, чи то стосовно закону, якого він має дотримуватися, а не використовувати. До того ж у зв’язку з цим йому мають намір підсобити й зацікавлені парламентарії. У четвер на столах у нардепів уже був текст постанови ВР про неможливість подовження мандата пана Черновецького. За словами Миколи Мартиненка, керівника міської організації «НУ», фракція налаштована категорично. Не на руку Черновецькому тепер може бути й судовий позов, який затягнувся, про «підкуп виборців». Востаннє Давидович, подовжуючи мандат Леоніду Михайловичу, посилався саме на цю обставину. Сьогодні касаційна скарга з приводу неправомочності закриття цієї справи Генеральною прокуратурою і підкріплювальними рішеннями Печерського та Апеляційного судів Києва знаходиться у Верховному суді. Будь-якого моменту справа може бути відправлена на дослідування й одержати зовсім інший оборот. Залежно від консультацій політичних гравців, звісно. Отже, Черновецький має всі шанси втратити спочатку мандат, а потім і мерську посаду. Показово й те, що хоча сам президент і зберігає якийсь нейтралітет стосовно Черновецького, його соратник пан Луценко вже встиг порекомендувати мерові, який загрався, не пропустити останній парламентський вагон. Інакше в силовиків знайдеться привід предметно поговорити?

До того ж опозиція сьогодні досить часто вживає і таке досить популярне слово, як «референдум». Проте наше законодавство сьогодні навряд чи дозволить його провести. Ціла низка механізмів референдуму замикається не тільки на самому мері, а й на позиції ради. А тут, як відомо, у Черновецького поки що більшість. Отже, підписів можна збирати скільки завгодно, а голосування депутатів є вирішальним. Щоправда, і в цьому разі в активно налаштованої громадськості є пропозиції. По-перше, уже згаданий нами законопроект про поділ повноважень мера і голови адміністрації, в якого, попри негативну оцінку його більшістю в Київраді, залишаються істотні шанси в парламенті. Позиція «Регіонів» — ключова. Якщо Черновецький не пустить «донецьких» до столиці, розділять — і оком не моргнуть.

З другого боку, на думку деяких представників опозиції, є більш прийнятний варіант обмежити всевладдя мера — внести зміни до Закону України про місцеве самоврядування, позбавивши його тим самим монопольного права висувати кандидатуру секретаря ради. Цей законопроект уже пройшов перше читання в парламенті. У четвер розглядався на профільному комітеті, на якому, до речі, його досить активно «валив» відомий нам Анатолій Матвієнко. Проте, на думку наляканої неадекватністю Черновецького і Ко опозиції, саме цей варіант може в результаті дозволити переформатувати структуру Київради шляхом переобрання секретаря та нового формування комісій, з урахуванням належних за регламентом пропорцій. У результаті Київ може одержати так званого «м’якого» мера.

Сьогодні ведуться консультації — різного плану й на різних рівнях. Що чи хто в підсумку переважить? Велике запитання.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 14 вересня-20 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво