ХТО ЗА КОМІСІЄЮ, ТВОРЕЦЬ? - Архів - dt.ua

ХТО ЗА КОМІСІЄЮ, ТВОРЕЦЬ?

3 листопада, 2000, 00:00 Роздрукувати Випуск №43, 3 листопада-10 листопада

Юлія МОСТОВА Конфліктна ситуація, що виникла між органами влади після оголошення висновків коміс...

Юлія МОСТОВА

Конфліктна ситуація, що виникла між органами влади після оголошення висновків комісії Євгена Марчука, покликаної розібратися в даних про наповнення бюджету, наданих Юлією Тимошенко й Миколою Азаровим, — ще раз, як на рентгенівському знімку, висвітила всі хворі місця об’єктів політичних і економічних ігрищ на українському полі.

Прем’єр-міністр ще раз переконався в тому, що його кабінет — це не команда, а лише перелік різноорієнтованих міністрів і чиновників. Ілюстрація виявилася настільки яскравою, що Віктор Андрійович дозволив собі вжити не лише внутрішні заходи, а й не особливо турбувався про збереження видимого спокою при коментарях оцінок, даних комісією секретаря РНБОУ. На думку представників найближчого оточення прем’єра, можливість його добровільного виходу у відставку оцінюється як 40 на 60. При цьому чимало що залежатиме, по-перше, від того, як складеться доля віце-прем’єра з ПЕКу, а по-друге, від того, хто ж у випадку відставки Тимошенко займе її місце.

Рейд Євгена Марчука по засобах масової інформації, що мають відношення до олігархів, засвідчив, що магнати, схоже, вступають, якщо не в останній, то в передостанній рішучий бій за можливості заробити в цій країні. Останнім часом президентські кроки, зроблені в бік від тих, кого все ще за інерцією називають в Україні олігархами, сіють паніку серед людей, котрі вже почали усвідомлювати, що всі великі гроші в Україні вже зароблено. Тепер йтимуть лише витрати: вибори та приватизація. Таким чином, боротьба за можливість працювати на енергетичному полі старими методами — це єдиний шанс для ряду людей зберегти економічну вагу, що дозволяє залишитися у вищій політичній лізі.

Ситуація навколо висновків згаданої комісії ще раз показала: попри дев’ять років будівництва правового суспільства, міжвідомчі взаємовідносини визначаються й регулюються не законами, не нормативними актами і навіть не статистичними даними, а характерами й особистісними інтересами. Привселюдна сварка з вищезгаданого приводу свідчить не стільки про намір зробити більш прозорими для населення процеси підготовки до зими, скільки заробити капітал. Причому не для партії чи державної організації, яку представляєш, а особисто для себе й в очах Президента. Президента, котрий, здається, ніяк не може визначитися з тим, чого він більше хоче: відправити Тимошенко у відставку чи, як і раніше, за її допомогою тримати в уздечці всіх тих, хто присягає на вірність йому чи монополізованому Президентом телефонному праву. Невелика неув’язочка в даній ситуації полягає в тому, що право-то Президент має, але користуватися ним, особливо в розмовах із прем’єром, останнім часом не дуже квапиться. І цей момент теж вносить істотне сум’яття в лави зубожілих олігархів.

Сам же звіт комісії, під яким стоїть понад десяток зібраних різними методами підписів, ще раз загострив увагу громадськості на проблемних питаннях ПЕКу. І в цьому немає нічого поганого. Цікаво, правда, що основний висновок, який зробив Євген Кирилович після оголошення вироку, полягав у тому, що тепер своє слово щодо ПЕКу має сказати парламент. При цьому секретар РНБОУ нагадав, що розгляд питання про підготовку до осінньо-зимового сезону, який парламент відклав в очікуванні результатів розслідування, проведеного комісією, має неодмінно відбутися. І якщо депутати не зроблять відповідних висновків, то вони візьмуть на себе відповідальність за події в паливно-енергетичному комплексі. Свого часу «Дзеркало тижня» писало про причини віце-прем’єрського довгожительства Юлії Тимошенко, і матеріал цей називався: «Зніму віце-прем’єра. Шукаю посередника». Здається, Євген Кирилович такого посередника знайшов... Нас же, власне, як, утім, сподіваємося, і наших читачів більше цікавлять висновки не односторонні, а власні, що базуються на можливості почути аргументи обох сторін. В Україні складно знайти засіб масової інформації, що не надав би слова голові суддівської комісії — Євгену Марчуку. Ми ж вважаємо, що друга сторона теж має право голосу, тому в п’ятницю по телефону зв’язалися з віце-прем’єром із питань ПЕКу Юлією Тимошенко.

— Висновки комісії, очолюваної секретарем РНБОУ, досить емоційно прокоментував прем’єр. Він чітко дав зрозуміти, що не згодний із висновками комісії. Проте, на жаль, не підкріпив своїх слів аргументами. Й оскільки саме ви як віце-прем’єр по ПЕКу перебували в епіцентрі подій, то було б цікаво почути аргументовану точку зору з приводу цих висновків. Чи йдеться про те, що «склянка» або напівпорожня, або напівповна. Чи ж справді існують розбіжності в цифрах?

По-перше, я цілком поділяю емоції прем’єра. Такі звіти без емоцій сприймати неможливо. Це перебуває за межею професіоналізму й здорового глузду. А що стосується звіту, його можна розділити на чотири частини: перша — відверта неприкрита неправда, друга — напівбрехня, прикрита соромливими шматочками правди. У третій частині — концентрат негативу справді наявного в паливно-енергетичному комплексі, але який абсолютно не стосується тих моментів, для вивчення яких і створили комісію. Оскільки ця інформація не звучала в моїй доповіді, просто була зібрана і вкладена в цей звіт. Це не є компрометація чи некомпрометація даних — це виклад усього поганого, що вони знайшли. І четверта частина — це незначущі фрази, які вписувалися для того, щоб зібрати низку підписів під цим звітом. Це якщо коротко.

— А якщо все ж з аргументами?

Щодо відвертої брехні. Наприклад, вона полягає в тому, що теплові електростанції, які називаються експлуатаційними, взагалі не мають запасів вугілля. Річ у тім, що звіт звітом, але щодня на стіл усіх керівників паливно-енергетичного комплексу, на стіл прем’єр-міністра кладеться диспетчерське зведення про те, скільки накопичено вугілля, мазуту, газу. Це зведення відкрите, його подають диспетчери. Вчора я дивилася останнє зведення — 3 млн. 902 тис. тонн енергетичного вугілля є, і 160 із чимось тисяч тонн мазуту. Тобто, таке могли написати лише люди, які взагалі не могли знайти жодних аргументів.

Другий момент — це по доходах бюджету. Ми рахуємо лише грошові кошти, котрі дійшли, а те, що взаємно списалися борги в бюджет і борги ПЕКу по енергетичних ресурсах, — не враховується. Різниця становить 3,5 млрд., яка пройшла як виконання дохідної частини бюджету, це шістдесята стаття державного бюджету.

Третій — наявність газу в сховищі. Сказане у звіті — нонсенс. Існує бухгалтерська довідка НАКу, прикладена до моєї доповіді, і в ній говориться, скільки газу в сховищі. І казати, що це не вісімнадцять, а тринадцять мільярдів, — означає, принаймні, розраховувати на політичне шоу, не користуючись бухгалтерськими документами.

— Але в звіті Євгена Кириловича йшлося про те, що це не наш газ, а «Газпрому» й «Ітери», а НАКівського там трохи більше 300 млн.

Річ у тім, що в нас майже ніколи нашого газу й не було. Закачувала Росія, «Ітера» — це завжди був газ спільний і різний, а вже коли він продавався, то продавався конкретним споживачам і платилися гроші конкретному власнику. І питання не в тім, скільки і чийого газу, я таких коментарів у своїй доповіді не давала, а питання в тім, що наявний обсяг газу в змозі технологічно забезпечити можливість працювати взимку. У цьому ключова різниця.

Але повернемося до напівбрехні. Її там 80%. У мене зараз немає перед очима цього звіту. Але вона в основному пов’язана з тим, як наповнюється бюджет і яким чином здійснюється ручне керування. Я з парламентської трибуни говорила про те, що в умовах відсутності стовідсоткової оплати за споживане тепло, електроенергію та газ обійтися без ручного керування неможливо, оскільки діру необхідно закривати.

І ще хочу зупинитися на деяких моментах. Точніше, для чого їх туди вставлено. Я переговорила з людьми, котрі підписували цей звіт. Виявляється, кожна людина підписувала свій маленький абзац чи декілька. Наприклад, голова КРУ Каленський підписав два абзаци, що взагалі випадають із загального контексту цього звіту. Але таким чином підписи, зібрані під кожною частинкою, виявилися під усім актом.

— Існує інформація, що розпорядженням прем’єр-міністра всі генеруючі потужності, НАК «Нафтогаз України» й «Енергоатом» перепідпорядковано вам, а голову Мінпаливенерго Сергія Єрмілова усунуто від виконання своїх обов’язків. Чи це правда?

Річ у тім, що на осінньо-зимовий період запроваджується жорстке управління системою, щоб хтось за неї відповідав. Таку відповідальність несу я за посадою, і в рамках початку осінньо- зимового періоду прем’єр цим дорученням поклав на мене додаткову відповідальність. Втім, мені й так увесь час доводилося займатися не тільки стратегією, а й тактикою.

Таким чином прем’єр створив чітку вертикаль на осінньо-зимовий період з відання всіх проблем паливно-енергетичного комплексу. Ще раз кажу, це й так входило в рамки моїх обов’язків як віце-прем’єра з ПЕКу, а Єрмілов як міністр повинен підпорядковуватися мені беззастережно. А про немилість краще запитати в прем’єра, бо стосунки міністра з прем’єром — це його особиста справа.

— Зараз із новою інтенсивністю поповзли чутки про вашу відставку. Навіть називаються кандидатури, котрі можуть посісти ваше місце. Серед них згадується як один зі східних губернаторів, так і керівник однієї з національних компаній. Як ви можете це прокоментувати?

У принципі, з цією інформацією я живу від першого дня роботи в уряді. Чутки то посилюються, то слабшають. Але найголовніше те, що досягнуто потужних результатів роботи в ПЕКу. Тому весь цей скандал, на мій погляд, пов’язаний із тим, що можна або визнавати дані, про які ми говоримо, і тоді потрібно давати позитивну оцінку реформам і досягненням у паливно-енергетичному комплексі, або не визнавати, і тоді робити те, що робить Марчук за дорученням певних кіл, тобто дискредитувати. Абсолютно логічна, з їхнього погляду, поведінка. А що стосується відставки... У нашій країні все може бути.

— А можна про «певні кола» конкретніше?

— Про це вже стільки разів було говорено. Гадаю, ці кола пов’язані з отриманням тіньових прибутків. У енергетиці сьогодні усунуто всі тіньові доходи. Вважаю, це було зроблено дуже швидко, професійно. Я говорила, що існує оцінка, скільки грошей було в тіні, як вони розподілялися. Сьогодні цього немає, і, поки я на цьому місці, не буде. Ті люди, котрі втратили ці гроші, хочуть повернути ситуацію на круги своя. Єрмілов постійно вносить постанови, що намагаються повернути нас у минуле. Щодо «Укрнафти» — теж зрозуміла ситуація. Минулих розподілів немає, гроші надходять і в бюджет, і в «Укрнафту».

Юлія МОСТОВА
Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №30, 17 серпня-23 серпня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво