Хто нам Блікс? - Архів - dt.ua

Хто нам Блікс?

10 червня, 2005, 00:00 Роздрукувати Випуск №22, 10 червня-17 червня

Зустріч Президента України Віктора Ющенка і глави Асамблеї країн-донорів Чорнобильського фонду «Укриття» Ганса Блікса мала відбутися 6 червня о 13.00...

Зустріч Президента України Віктора Ющенка і глави Асамблеї країн-донорів Чорнобильського фонду «Укриття» Ганса Блікса мала відбутися 6 червня о 13.00. За півгодини до її початку стало відомо, що зустріч скасовується. Без зазначення причин і без вибачень. Не відбудеться — і крапка. Доки Блікс та його делегація «перетравлювали» цей факт, міністр із питань надзвичайних ситуацій і захисту населення від наслідків чорнобильської катастрофи Давид Жванія встиг домовитися з главою українського уряду. Між Гансом Бліксом і Юлією Тимошенко відбулися «незаплановані» переговори.

Ганс Блікс прилетів в Україну всього на півдня. І аж ніяк не в особистих справах і не з питань бізнесу. У його плани не входили ні обговорення приватизації українських металургійних підприємств, ні купівля «шматочка» кримського узбережжя, ні лобіювання інтересів шведського (!) бізнесу. Ні. Він, образно кажучи, привіз в Україну гроші, багато грошей. Не інвестицій і кредитів, і, тим більше, не векселів чи боргових зобов’язань. Ідеться гроші, що є добровільними пожертвами від країн-донорів на будівництво саркофага над нашим, українським Чорнобилем.

Однак головна місія, котру доручили Гансу Бліксу 28 країн-донорів, полягала в тому, щоб побачитися саме з українським Президентом і почути особисто від нього, що домовленості стосовно проекту будівництва нового «конфайнмента» між Україною, Асамблеєю донорів і ЄБРР залишаються в силі. Бо суперечливі заяви вищих українських посадовців насторожують світову громадськість.

Отже, перша така заява прозвучала з вуст віце-прем’єр-міністра з гуманітарних питань Миколи Томенка. На прес-конференції 25 квітня він сказав, що проситиме ГПУ і КРУ проаналізувати діяльність українських посадовців та представників закордонних організацій стосовно ЧАЕС.

Адже «складається враження, що вони діяли спільно, оскільки фантастично велика кількість коштів пішла на надвисоку оплату консультантів і груп експертів. А ніяких серйозних рішень, як вирішувати проблему, я не побачив», — поділився міркуваннями пан Томенко. Відразу по тексту виникають запитання: а «надвисока оплата консультантів і експертів», якщо припустити, що така була, здійснювалася з українського бюджету? Чи це були гроші, виділені країнами-донорами з власних бюджетів? У такому разі пильному віце-прем’єру слід бити на сполох і діяти рішуче. Полетіти, наприклад, у Лондон на чергове засідання Асамблеї донорів і наполохати там добрих грантодавців — мовляв, гроші ваші, грубо кажучи, крадуть. Але він чомусь цього не зробив. І навіть не доручив таку місію главі МНС Давиду Жванії, який 12 травня в лондонській штаб-квартирі ЄБРР брав участь у засіданні Асамблеї донорів, де виступав із промовою від імені України і спілкувався з представниками цих самих країн-донорів.

Навпаки, на підсумковій прес-конференції міністр Жванія, відповідаючи на запитання одного з журналістів, запевнив, що українська сторона жодних претензій до західних донорів, консультантів і експертів не має... Сам же віце-прем’єр Томенко, вочевидь, перестав відстежувати тему «міжнародних злодіїв», оскільки більше не згадував про неї на своїх багатогранних (за охопленням тем) прес-конференціях. Тож комусь із досвідчених співвітчизників могло здатися, що така гучна, але єдина заява була нічим іншим, як піаром напередодні Чорнобильської річниці. А ось недосвідчені іноземці, які чомусь звикли, що високі держчиновники роблять лише відповідальні заяви, відчули певне збентеження. Яке негайно стало переходити в занепокоєння, коли через два дні після віце-прем’єра слово взяв Президент.

27 квітня під час розширеного засідання уряду Віктор Ющенко доручив Міністерству з питань надзвичайних ситуацій і у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в 30-денний термін визначитися, якого типу саркофаг буде побудовано над зруйнованим четвертим реактором ЧАЕС. «Ми три роки проводимо міжнародні переговори щодо кредиторів проекту. Про це говорять усі! Почали з 700 мільйонів, довели зараз до 1,4 мільярда». І далі Президент повідав, що, виявляється, ще два місяці тому французька сторона (правда, вона не має конкретного імені) запропонувала альтернативний проект побудови саркофага вартістю всього 830 млн. доларів. Міністру Давиду Жванії було доручено «персонально» провести переговори з французами і протягом 30 днів «поставити крапку». За словами Президента, якщо «накатний» метод побудови саркофага (запропонований французами) нас більше влаштовує, ніж «арковий» (що його підтримує Асамблея донорів), то «виносимо це питання на уряд, або РНБОУ, або у Верховну Раду».

Президент, правда, не згадав, звідки візьмуться ті ж таки 830 мільйонів для свіжого «французького» проекту. Невже ці «безіменні» французи назбирають стільки грошей серед своїх французьких платників податків? Якщо так, то скільки ж їм знадобиться на це років, якщо 28 не найбідніших у світі країн, об’єднаних в Асамблею донорів, «назбирали» 1 млрд. доларів за 7,5 року. А якщо ці містичні французи планують «підтягнути» для будівництва «кредити», то їх доведеться колись повертати, причому самій Україні. А якщо французи спокусилися на гроші Чорнобильського фонду «Укриття», то хто ж їх віддасть під проект, рішення стосовно якого приймається одноосібно українською стороною за 30 днів? Питання ж про те, що Україна зможе самостійно втілювати в життя «дешевий» французький проект, навіть не підлягає розгляду. Судячи з усього, французький проект виявився до такої міри «неспроможним» і «несерйозним», що міністру Жванії вистачило навіть не 30 запропонованих Президентом днів, а всього два тижні (включно з усіма травневими святами), щоб розібратися з «якістю» проекту. Оскільки вже 12 травня на лондонському засіданні Асамблеї донорів він і словом не прохопився про французьку альтернативу. А повернувшись до Києва, заявив: «нове укриття саркофага, під умовною назвою «Арка», буде побудоване, відповідно до вже затверджених планів, до 2009 року».

А тепер трохи історії і фактів. 1997 року на саміті країн «Великої сімки» у Денвері і за підтримки Європейського Союзу було прийнято рішення створити при Європейському банку реконструкції та розвитку Міжнародний чорнобильський фонд «Укриття» із тим, щоб допомогти Україні реалізувати План будівництва нового Укриття, який став результатом спільної багаторічної роботи українських і західних експертів. Такого роду проектів у світі ще ніхто ніколи не здійснював. 1998 року 20 країн і Європейський Союз, які побажали стати донорами Чорнобильського фонду, об’єдналися в Асамблею донорів. Того ж 1998-го почалися роботи в рамках цього проекту. Донором фонду стала також і Україна, яка внесла чимало грошей із бюджету в стримування та нейтралізацію наслідків цієї ядерної катастрофи. Деякі члени Асамблеї, як, скажімо, США, ЄС, Німеччина, Франція, Італія, зробили свої перші багатомільйонні внески вже 1997 року. На сьогодні до Асамблеї донорів входять 28 країн, а добровільні пожертви сягнули 1 млрд. дол.

Асамблею донорів із дня її заснування очолює швед Ганс Блікс — особа воістину легендарна. Випускник трьох університетів, включно з Колумбійським у США та Кембриджським у Британії, професор міжнародного права, кадровий елітний дипломат, міністр закордонних справ Швеції, протягом 16 років глава Міжнародного агентства ООН з атомної енергії (МАГАТЕ). У 76 років головним багатством пана Блікса є надзвичайно висока міжнародна репутація. 1997-го Блікс іде з МАГАТЕ за вислугою років і вирішує присвятити себе благородній місії — очолює на прохання багатьох країн Асамблею донорів Чорнобильського фонду «Укриття».

Однак 2000 року його досвід ученого і дипломата знову затребуваний міжнародним співтовариством. Широко відомий факт, як у січні 2000 року, під час різдвяної подорожі Блікса по Антарктиді, генсек ООН Кофі Аннан додзвонився до нього по мобільному телефону на Південний полюс і повідомив про рішення Радбезу ООН призначити Блікса главою контрольної місії ООН в Іраку. Весь світ, який напружено стежив біля телеекранів за роботою оонівських інспекторів в Іраку на початку 2003 року, напередодні іракської війни, запам’ятав Ганса Блікса в обличчя. Це йому належить фраза «Ми не собаки на повідку», сказана в момент жорсткого протистояння зі США, коли Блікс відстоював незалежність експертів ООН від Пентагону. Саме Блікс був тією людиною, котра не піддалася «тиску» з боку США та Британії і не підтвердила їхні обвинувачення на адресу Саддама Хусейна, оскільки інспектори під керівництвом Блікса не знайшли в Іраку слідів зброї масового ураження. Як відомо, пошуки ЗМУ в Іраку не увінчалися успіхом досі...

Ніхто з членів офіційної делегації — ні її глава Ганс Блікс, ні Фабріціо Саккомані, віце-президент ЄБРР з ядерної безпеки, ні посли США, Британії та ЄС не знають досі, чому не відбулася їхня зустріч із Президентом України. Не знає про це і президент ЄБРР Жан Лем’єр, який у листі просив Президента України зустрітися з повноважними делегатами Асамблеї донорів. Відомо лише, що в понеділок 6 червня Президент полетів до Туреччини з офіційним візитом.

А ще відомо, що в суботу 4 червня Президент знайшов час зустрітися з таким собі паном Вексельбергом, який має авторитет в «алюмінієвому» світі, адже його компанія СУАЛ входить у десятку найбільших виробників алюмінію у світі. Крім того, він контролює велетенську російську промислову групу «Ренова». Його статки оцінюються у понад 6 млрд. дол. За повідомленнями інформагенцій, Ющенко і Вексельберг обговорили проблеми розвитку титанового бізнесу в Україні. В зустрічі взяв участь держсекретар Олександр Зінченко.

Добре, що в секретаріаті Президента України усвідомлюють важливість переговорів між Президентом незалежної України та російським бізнесменом Вексельбергом. І жаль, що важливість зустрічі з Гансом Бліксом нікому було усвідомити...

Під час зустрічі Ганса Блікса з Юлією Тимошенко українська прем’єр-міністр пообіцяла у властивій їй манері «хутенько» вирішити всі питання щодо ЧАЕС, саркофагу та інших пунктів спільної повістки. При цьому вона нагадала главі донорської Асамблеї, що ми, мовляв, нова влада і, на відміну від старої, яка все розвалила й занедбала, зробимо все швидко, якісно та гарно. На що дипломатичний Блікс відповів, що розуміє природне прагнення нової влади бути в цьому питанні кращою за стару. Але й зі старою владою, зазначив Блікс, у цьому питанні, хоч як дивно, було порозуміння і результативне співробітництво.

Відразу по завершенні переговорів Блікс відлетів із Києва. Важко сказати, чи повірив цей немолодий, знаменитий і заслужений чоловік у пояснення та обіцянки, які йому дали. Вже у Бориспільському аеропорту він докладно розповів українським журналістам, у чому полягає концепція проекту «Укриття», як вони домовилися з прем’єр-міністром про його реалізацію. І ще про те, що буде створено двосторонню комісію, в яку ввійдуть представники ЄБРР і українського уряду, і він сподівається, що з українського боку комісію очолить Тимошенко. А наприкінці з гіркотою додав, що «йому все ж таки не вдалося зустрітися з Президентом Ющенком».

Ганс Блікс — не просто один із небагатьох «моральних авторитетів» світу, якому Генеральна асамблея ООН аплодувала стоячи. Україна також багато чим зобов’язана йому. 1986-го, тоді — директор МАГАТЕ, він був одним із перших міжнародних чиновників, хто, ризикуючи життям, відвідав у вертольоті ЧАЕС через десять днів після вибуху. 1997-го він добровільно узяв на себе важку місію — очолив Асамблею донорів Чорнобильського фонду «Укриття». Сьогодні, у віці 76 років, він мотається по світу, вирішуючи проблеми цього фонду. Насправді — нашого фонду. Чи подякував йому хтось за це? Я не знаю.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №1288, 28 березня-3 квітня Архів номерів | Останні статті < >
Вам також буде цікаво