Газова теорема - Архів - dt.ua

Газова теорема

29 грудня, 2005, 00:00 Роздрукувати Випуск №51, 29 грудня-13 січня

Однозначних відповідей на запитання про те, чи буде Україна з газом 2006 року та скільки він коштуватиме, за три дні до закінчення 2005-го, ніхто не дав...

Однозначних відповідей на запитання про те, чи буде Україна з газом 2006 року та скільки він коштуватиме, за три дні до закінчення 2005-го, ніхто не дав. Уряд Єханурова веде затяжні переговори з «Газпромом» і Туркменбаші про умови поставок газу та ціни, включаючи транзит. Українські посланці невтомно курсують між Києвом, Москвою й Ашгабадом. І чим ближче закінчення року, тим туманніші їхні заяви. І дедалі «засекреченішою» ставала інформація про перебіг переговорів.

PR на «газовій» темі

Замість цього за останні тижні, і особливо в передноворічні дні, здається, тільки лінивий в українському політикумі не скористався з можливості попіаритися на темі газу.

Глава компартії товариш Симоненко, приміром, заявив, що в такий спосіб готується грунт для покупки за безцінь української власності. А лідер Партії регіонів Віктор Янукович договорився до того, що газовий конфлікт, мовляв, організований мало не особисто президентом Віктором Ющенком, аби підірвати імідж Януковича й напередодні політреформи «зірвати парламентські вибори». Словом, хто до ліса, а хто до біса. І кожен при цьому пропонує свої послуги для розв’язання газових проблем із Росією і Туркменистаном. Послуги ці, можливо, і знадобилися б, якби дбайливців цікавило обличчя країни, а не окремо взяті іміджі. Можливо, тепер потягнутися до газу захотілося? Погрітися біля блакитного вогника?

Отож на цьому тлі стислі відповіді прем’єра Юрія Єханурова й міністра палива й енергетики України Івана Плачкова, хоча і звучать, як мантри чи заклинання, проте все-таки не мають вигляду популістських заяв. Принаймні прем’єр ще в середу дав чітко зрозуміти: українська сторона має намір не підкорятися вимогам російського «Газпрому» підняти ціну на газ, який поставляється в Україну, з 50 до 230 доларів за 1000 кубометрів. Ю.Єхануров сказав: Україна запропонувала поетапний перехід на ринкові відносини та свій варіант ціни на газ — 80 доларів за 1000 кубометрів. І нагадав «Газпрому», що в разі, коли відповідні документи про поставки і транзит газу до 1 січня 2006-го не буде підписано, а «Газпром» не визнає автоматичної пролонгації колишніх угод і договорів, Україна матиме всі підстави для звернення в Стокгольмський арбітраж. А ще порадив повернути Україні недопоставлені 1,5 млрд. кубометрів газу до кінця року.

Зате є цілком конкретний «подарунок» українцям від уряду: підвищення цін на газ і електроенергію. Правда, втішають, що платити доведеться не набагато дорожче: за газ — копійок на 6, а за електроенергію — на 25% більше. Отож сімейні бюджети співвітчизників це різко не підкосить. Але варто звикати до думки, що в 2006-му і в Україні щомісяця дорожчатиме газ і електроенергія аж до економічно обгрунтованих цін на них. Давно б так. Розпочни Україна цей процес на кілька років раніше укупі з впровадженням енергозберігаючих технологій, можливо, і такого «газового піке», як нині, не було б.

У чому праві всі, хто має намір узяти участь у газових переговорах, так це в тому, що українська влада справді згаяла час. І сьогодні домовлятися з «Газпромом» і Туркменистаном набагато складніше, ніж, приміром, півроку тому. Через безліч обставин, найчастіше суб’єктивного характеру. І хоч би кого нині звинувачували в тому, що ситуацію з газом «загнали в глухий кут» (одні — президента країни та його оточення, другі — прем’єра та главу Мінпаливенерго, треті — главу НАК «Нафтогаз України», четверті — РФ і «Газпром»), реальною залишається загроза економічній безпеці України.

Ні, не збираюся додавати пристрастей: проблеми з газом, скоріш за все, будуть, але це зовсім не означає, нібито ситуація безвихідна. Інша річ, що терміново слід проаналізувати — чому Україна опинилася в такій ситуації, і вжити відповідних заходів. Аби припинити надалі безпрецедентний економічний і політичний тиск на себе, передусім із боку Росії. Адже запропоноване росіянами збільшення ціни на газ для України до 230 дол., за словами прем’єра, «українська сторона кваліфікує, що це неприйнятна ціна і, відповідно до висновків Мінекономіки, це — прямий економічний тиск на країну... Це не ринковий підхід, і, скоріш за все, на «Газпром» тиснуть».

Хто тисне, цього Ю.Єхануров не уточнив. Просто всім зрозуміло — у РФ на газову монополію може тиснути лише Кремль... А от із якою метою? Відповідей може бути багато. Але цілком очевидно, руками «Газпрому» нинішня влада РФ намагається розв’язати відразу кілька завдань стосовно України. І далеко не найостаннішим із них є прагнення Москви тримати Київ у фарватері свого руху й назавжди відбити бажання в українців поглядати в бік Європейського співтовариства та навіть мріяти про самостійну зовнішню й економічну політику. Кращого способу, ніж спекуляція на тему газу, важко придумати.

На тлі сказаного вище особливу увагу привернули ініціативи екс-прем’єра, лідера БЮТ Юлії Тимошенко. Спочатку вона дещо необачно звинуватила нинішню владу в бездіяльності. Але згодом в ефірі каналу «Інтер» повідомила, що вона створює ініціативну групу для пошуку варіантів виходу зі сформованої ситуації з газом. Які будуть пропозиції щодо виходу з кризи, наразі точно невідомо. Але Тимошенко пообіцяла їх у терміновому порядку передати Ющенку. І не хочеться думати, що це була лише рекламна піар-акція леді Ю. Безумовно, ніхто не заперечує: Юлія Володимирівна має, як вона сама висловилася, «колосальний досвід ведення переговорів», особливо на газову тему. Але в якій ролі вона пропонує «провести переговори в Туркменистані, Узбекистані й Казахстані та спробувати досягти результату»?

Сьогодні екс-прем’єр не має, як свого часу, ані повноважень віце-прем’єра з питань ПЕК, ані прем’єрських повноважень. Але навіть не це важливо. Річ у тому, що навряд чи варто розраховувати на те, що В.Ющенко надасть їй відповідний мандат. Особливо після виданої в прямий ефір її фрази про те, що «Росія знищує нас, бо влада в Україні досі сидить на корупційних гачках». Таким гачком, на думку Ю.Тимошенко та її соратника — екс-глави СБУ Олександра Турчинова, є компанія — оператор поставок в Україну туркменського газу «РосУкрЕнерго» (Rosukrenergo AG), створена з ініціативи «Газпрому».

«РосУкрЕнерго»: кому вигідний їхній бізнес?

Якщо вірити оприлюдненій Олександром Турчиновим копії листа «РосУкрЕнерго» (від 29 липня 2004 року) про те, хто може «представляти інтереси» цієї компанії, то компанія вийшла чудова.

Більше того, Олександр Турчинов під час прес-конференції 28 грудня заявив: 2004 року відбулася «змова між керівництвом України й російськими олігархами». Результатом цього, за словами екс-глави СБУ, стала заміна надто примітивної й «відвертої» схеми колишнього оператора поставок туркменського газу в Україну — компанії «ЮралсТрансГаз» на новостворену (у якої так не стирчали назовні вуха засновників). Новий оператор газопоставок в Україну — це й є та сама компанія «РосУкрЕнерго». І хоча «Газпром», як і компанія, що заснувала «РосУкрЕнерго» — «Райффайзен Інвестмент АГ» (про це «ДТ» не дуже давно писало), нічого крамольного в цій компанії та її роботі на ринку газу не бачать, екс-глава СБУ, котрий займався свого часу (аж до відставки уряду Юлії Тимошенко) «справою «РосУкрЕнерго», надав журналістам схему створення цього газооператора. Наскільки вона відповідає дійсності — судити не беруся. Можу лише дозволити собі її описати.

Отже, за версією О.Турчинова, умовно 998 акцій компанії «РосУкрЕнерго» належать «Райффайзен Інвестмент АГ». По одній акції належить Вольфгангу Путчеку і Йоргу Віндбіхлергу. Своєю чергою, «Райффайзен Інвестмент АГ» заснована двома іншими компаніями. Одна з них, відповідно до схеми, змальованої О.Турчиновим, — Arosgas Holding Aktiengesellschaft, «яку представляють заступники голови правління «Газпрому» А.Комаров, І.Акімов, І.Медведєв і О.Рязанов».

Другим співзасновником «РосУкрЕнерго», за версією О.Турчинова, є Centragas Holding Aktiengesellschaft. Цю компанію нібито представляють Ю.Бойко (колишній глава НАК «Нафтогаз України») та його колишній заступник Ігор Воронін, котрого при прем’єрі Ю.Тимошенко звільнили з посади, а не дуже давно знову поновили. А також уже згаданий В.Путчек і громадянин Р.Шетлер-Джонс. Така ось компанія. Хоча, треба визнати, більшість із перелічених персон свою причетність до співзасновництва «РосУкрЕнерго» публічно заперечують.

Тим часом О.Турчинов наполягає на своїй версії. І каже, що СБУ знала про цю діяльність ще на початку червня 2005 року й відкрила кримінальну справу, але тоді президент В.Ющенко заборонив йому перевіряти діяльність НАК «Нафтогаз України» та компанії «РосУкрЕнерго». Потім прем’єра Ю.Тимошенко та главу СБУ О.Турчинова відправили у відставку. А на початку грудня СБУ взагалі закрила кримінальну справу «через відсутність складу злочину», склад якого, на думку О.Турчинова, «було доведено ще влітку». «Тепер мені хотілося б подивитися в очі Віктору Ющенку й нагадати, що ще тоді можна було уникнути дисбалансу газу й енергетичної кризи...»

Аби зрозуміти логіку О.Турчинова і, відповідно, Ю.Тимошенко в питанні компанії «РосУкрЕнерго», тобто зрозуміти, чим же її діяльність шкодить інтересам України та звідки з’явився, за їхніми словами, дисбаланс газу в Україні, нагадаю, які функції цієї компанії. «РосУкрЕнерго» — оператор поставок туркменського газу в Україну. Суть її діяльності ось у чому: вона бере туркменський газ у НАК «Нафтогаз України» на туркменсько-узбецькому кордоні й доставляє його через території Узбекистану, Казахстану та Росії до російсько-українського кордону. Вона домовляється з країнами та компаніями-транзитерами, оплачує ці послуги за лише їй відомою схемою. А за те, що «дотягнула» туркменський газ в Україну, отримує частину газу. За даними О.Турчинова та Ю.Тимошенко, ця частина газу становила нинішнього року понад 13 млрд. кубометрів. Тобто з 36 млрд. кубометрів туркменського газу, закупленого «Нафтогазом», довелося віддати цей обсяг компанії «РосУкрЕнерго».

Але при цьому логічне запитання: у чому кримінал? Адже й раніше з усіма операторами поставок газу в Україну ми розраховувалися газом — і з «Ітерою», і з «ЮралсТрансГазом». І всі ці оператори газопоставок користувалися певними поступками з боку «Газпрому». Ніхто ж не сподівається всерйоз, що в компанії «РосУкрЕнерго» — альтруїсти, і ці добренькі дядьки «заради любові до мистецтва» й до України «тягтимуть» туркменський газ в Україну безплатно. І навіть коли беруть вони більше від інших за свої послуги — це також не кримінал, а лише умови договору між «Нафтогазом» і компанією «РосУкрЕнерго». Так у чому ж річ?

Посилаючись на дані «Газпрому», Ю.Тимошенко й О.Турчинов кажуть про те, що, на відміну від колишніх операторів газопоставок, компанія «РосУкрЕнерго» весь отриманий в оплату за свої послуги газ експортувала з України, причому за співучасті «Нафтогазу». І в такий спосіб у балансі газу України не вистачає понад 13 млрд. кубометрів газу. Правда, глава «Нафтогазу» Олексій Івченко запевняє й уряд, і громадськість, і, треба думати, президента, що з балансом газу все нормально. Але перевірити цю інформацію неможливо, хоча в приватних розмовах співробітники НАК і говорять про те, що дефіцит газу існує.

Рахувати чужі гроші — невдячна справа. Але все-таки О.Турчинов не полінувався: відповідно до його розрахунків, 2005 року «РосУкрЕнерго», крім того, що створила дефіцит газу в Україні, заробила мінімум 2,5 млрд. доларів, бо продавала цей газ європейським покупцям за європейськими ж цінами. Арифметика проста. За перший квартал, завдяки своїм експортним схемам, газооператор заробив 600 млн. дол. прибутку. Множимо це число на чотири квартали й отримуємо, за версією О.Турчинова, близько 2,5 млрд. доларів прибутку. На думку екс-глави СБУ, ці гроші міг би заробити НАК «Нафтогаз України», коли б він не пустив як газового посередника компанію «РосУкрЕнерго». Треба було, мовляв, укладати прямі договори з Туркменистаном і транзитерами газу, тоді й не довелося б шукати кошти на закупівлю відсутнього газу. Свого часу Ю.Тимошенко якраз і пропонувала відмовитися від послуг цього оператора, а в крайньому разі, коли немає прямих контрактів із продавцями газу, то вибрати оператора на тендерній основі.

Але в тім-то й заковика, що ініціатива 2004 року поставити як оператора газопоставок компанію «РосУкрЕнерго» належить «Газпрому». Тобто схему українській стороні нав’язано росіянами. І не відмовилися від неї екс-президент Л.Кучма й екс-прем’єр В.Янукович. За словами О.Турчинова, вони були зацікавлені в цій схемі та санкціонували невигідну Україні схему поставки газу.

Із приходом до влади в Україні команди Віктора Ющенка схема залишилася колишньою. Як прем’єр, Ю.Тимошенко неодноразово намагалася втрутитися в діяльність НАК «Нафтогаз України». І вже тоді вона заявляла про те, що президент Ющенко усунув її від роботи цієї компанії, причому зробив це в письмовому вигляді. Отже, виходить, як прем’єр вона навряд чи могла планувати газову політику НАК і України. О.Турчинов уточнив 28 грудня, що «голова правління «Нафтогазу» Олексій Івченко змусив президента Ющенка заборонити й СБУ, й уряду втручатися в діяльність НАК».

Таким чином, за версією екс-глави СБУ, «корумпована» схема продовжувала діяти, тільки тепер місце Ю.Бойка зайняв О.Івченко. А І.Вороніна тому й повернули на посаду заступника глави НАК, що схема продовжує діяти. Адже 2004-го саме він брав участь у її організації. Чи випливає з цього, що гадані «доходи» в Україні тепер замість Л.Кучми одержує В.Ющенко? Прямо на це запитання О.Турчинов не відповів. (До речі, не доведене й те, що Кучма на цьому заробляв.) Проте уточнив: НАК і, відповідно, компанія «РосУкрЕнерго» перебувала під особливою опікою колишнього першого помічника президента Олександра Третьякова. Свого часу в інтерв’ю «ДТ» О.Третьяков узагалі відхрестився від причетності до газових справ. Але це слово одного проти слова другого...

Хто та скільки заробляв і заробляє на газових схемах — таємниця, вкрита мороком. Достеменно відомо одне: щойно СБУ зацікавилася діяльністю НАК і «РосУкрЕнерго», «Газпром» почав обурюватися дедалі активніше. Але чи є прямий зв’язок між нинішнім пресингом «Газпрому» та справами «РосУкрЕнерго»? І чому Ю.Тимошенко вважає, що рішення різко підвищити ціну на газ для України з боку «Газпрому» пов’язане зі спробою втручання в Україні саме в справи «РосУкрЕнерго»?

Можна спробувати зрозуміти логіку (зазначу, не беззаперечну в цьому випадку) Юлії Володимирівни. І тоді, поспілкувавшись із її оточенням, можна дійти висновку: екс-прем’єр переконана: схема отримання прибутку через «РосУкрЕнерго» напряму пов’язана з інтересами (треба гадати, фінансовими) нинішньої влади РФ. Певне, вона переконана й у тому, що якби команда В.Ющенка відразу б відмовилася від послуг «РосУкрЕнерго», тобто від нав’язаної колишній українській владі схеми, а крім того, публічно розслідувала гешефти, то сьогодні заручником ситуації був би явно не офіційний Київ, а скоріше, «Газпром» і навіть, можливо, Кремль, який чітко управляє політикою «Газпрому».

Але команда В.Ющенка цього не зробила й не дозволила зробити прем’єрові Тимошенко. Невже і справді через розшифровку схем «РосУкрЕнерго» можна було вийти на реальні особи в Кремлі? Можна лише здогадуватися. Бо ані О.Турчинов, ані тим паче «Нафтогаз України» жодних документів з цього приводу не надають — тримають усю інформацію про «РосУкрЕнерго», що називається, за сімома замками. Почасти зрозуміло: у договорі (контракті) напевно присутній розділ про конфіденційність цієї інформації. Але, з другого боку, коли справи зайшли так далеко, можливо, варто відкрити завісу таємниці? В інтересах спокою суспільства, приміром, якщо вже не в інтересах нинішньої влади. Напередодні майбутньої виборчої кампанії у ВР це може виявитися вагомим аргументом. Адже голослівні запевнення (у виконанні екс-міністра юстиції Р.Зварича): мовляв, ми перевіряли всі документи по «РосУкрЕнерго» та встановили, що все законно, — це також, на жаль, тільки слова. Ну не діти ж наївні складали й підписували ці документи...

Із другого боку, коли вже «РосУкрЕнерго» залишається наразі оператором газопоставок в Україну, яка намагається з найменшими втратами домовитися з «Газпромом» і Туркменбаші про поставки в Україну газу в 2006 році, можливо, більше рації має прем’єр Ю.Єхануров, вважаючи, що Україні нині не під силу «війна на кілька фронтів»?

Категоричність Ю.Тимошенко стосовно «РосУкрЕнерго» сьогодні, скоріше, недоречна. Досить того, що всім дорого обходиться категоричність «Газпрому» та глави «Нафтогазу» О.Івченка. Тепер — коли насправді «Газпром» і Кремль готові йти на поступки в ціні на газ для України — набагато важливіше домогтися цих поступок де-юре. А не відкривати ще один газовий фронт — із реальними власниками «РосУкрЕнерго». Адже той самий О.Турчинов запевняє: без впливового «політдаху» така діяльність неможлива. Нині набагато важливіше вирішити головне для країни завдання. А вже потім з’ясовувати, хто, кому, скільки й чого винен у газових схемах. Інша річ, що забувати про це нинішній владі в Україні не слід — дуже вже на слуху ця історія. І можливо, усе-таки варто втілити ідею Тимошенко про те, аби глави таких держмонополій, як НАК «Нафтогаз», призначалися не за принципом близькості до друзів президента, а на основі конкурсу, пропонуючи власні програми розвитку компаній.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №39, 19 жовтня-25 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво